Постанова

від 01.10.2024 по справі 592/14237/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року м.Суми

Справа №592/14237/23

Номер провадження 22-ц/816/870/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Державна установа «Інститут охорони ґрунтів України»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 грудня 2023 року, ухваленого у складі судді Князєва В.Б., у м. Суми,

у с т а н о в и в:

У вересні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДУ «Інститут охорони ґрунтів України», про визнання наказу про увільнення від роботи зі збереженням місця роботи та посади незаконним, зобов`язання сплачувати середній заробіток та стягнення заборгованості по сплаті середнього заробітку.

Позов мотивовано тим, що він працює у відповідача на посаді т.в.о. директора Сумської філії Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України». У зв`язку з військовою агресією рф проти України, він 26.02.2023 р. уклав контракт добровольця, відповідно до якого, він з цієї дати несе військову службу у Добровольчому формуванні № 1 Сумської міської територіальної громади. Відповідно до ст. 119 КЗпП України, відповідач з 24.02.2022 р. по 31.12.2022 р. сплачував йому середній заробіток в сумі 18955 грн в місяць за час несення ним військової служби, а з 01.01.2023 р. припинив виплату йому такого заробітку, не дивлячись на те, що він продовжує нести військову службу у Добровольчому формуванні №1 Сумської міської територіальної громади по виконанню завдань територіальної оборони. 13.06.2023 р. відповідач своїм наказом за №131 - к увільнив його від посади з 15 червня 2023 р., у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони Сумської територіальної громади зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на період виконання таких обов`язків. 29.06.2023р. відповідач своїм наказом за №141 - к вніс зміни до свого наказу № 131 - к, від 13.06.2023 р., яким виключив вказівку з тексту вказаного наказу про збереження за ним середнього заробітку за час виконання обов`язків добровольця територіальної оборони Сумської територіальної громади. Позивач вважає наказ відповідача за №141 к від 29.06.2023 р., незаконним, оскільки він, будучи у складі Добровольчого формування №1 Сумської міської територіальної громади, виконуючи завдання територіальної оборони, відповідно до ст. 65 Конституції України та ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», виконує свій конституційний та громадський обов`язок по здійсненню захисту незалежності та територіальної цілісності України від військової агресії з боку рф. При цьому, відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», він не є особою, що призвана або мобілізована до лав ЗСУ, а є особою, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основи національного спротиву» несе військову службу у добровольчому формуванні територіальної громади, як воєнізованому підрозділі сформованому та призначеному для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони. І, оскільки він виконує свій конституційний та громадський обов`язок по здійсненню захисту незалежності та територіальної цілісності України то, відповідно до ч. 1 ст. 119 КЗпП України, вважає, що відповідач повинен сплачувати йому середній заробіток за несення служби у воєнізованому підрозділі - Добровольчому формуванні № 1 Сумської міської територіальної громади. Відповідач, своїм наказом № 141 - к, від 29.06.2023, змінюючи свій наказ № 131-к, від 13.06.2023, порушив вимоги ч. 1 ст. 119 КЗпП України та позбавив його права на отримання середнього заробітку за час несення ним обов`язків добровольця. Вважає, що за наведених обставин наказ відповідача №141 - к від 29.06.2023, є незаконним та належним до скасування.

Окрім того, вважає, що відповідач, у порушення вимог ч. 1 ст 119 КЗпП України, допустив заборгованість по сплаті з 01.01.2023р. по 20.09.2023 р., тобто по день подачі позову, яку бажає стягнути з відповідача у судовому порядку в розмірі 170595 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» за № 141 к від 29 червня 2023 року «Про внесення змін до наказу Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» № 131 к від 13 червня 2023 року; зобов`язати Державну установу «Інститут охорони ґрунтів України» щомісячно сплачувати тимчасово виконуючому обов`язки директора Сумської філії Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» О. Є. Орлу середній заробіток у розмірі 18955 грн на період несення ним служби у воєнізованому формуванні - Добровольчому формуванні №1 Сумської міської територіальної громади; стягнути з Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» на користь ОСОБА_2 заборгованість по сплаті середнього заробітку в сумі 170595 грн.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 грудня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» про визнання наказу про увільнення від роботи зі збереженням місця роботи та посади незаконним, зобов`язання сплачувати середній заробіток та стягнення заборгованості по сплаті середнього заробітку, відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, а саме: скасувати наказ Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» № 141 к від 29 червня 2023 року «Про внесення змін до наказу Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» № 131 к від 13 червня 2023 року; зобов`язати Державну установу «Інститут охорони ґрунтів України» щомісячно сплачувати тимчасово виконуючому обов`язки директора Сумської філії Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» О. Є. Орлу середній заробіток на умовах, визначних трудовим договором на період несення ним служби у Добровольчому формуванні №1 Сумської міської територіальної громади; зобов`язати Державну установу «Інститут охорони ґрунтів України» нарахувати та виплатити тимчасово виконуючому обов`язки директора Сумської філії Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» О. Є. Орлу середній заробіток на умовах, визначних трудовим договором за період з 01.01.2023 р. по день ухвалення судом рішення, із вирахуванням вже сплачених відповідачем після подачі позову сум та із відрахуванням відповідних податків та зборів.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що порушено його трудове право, яке полягає у прийнятті відповідачем наказу від 29.06.2023 р. за №141-к «Про внесення змін до наказу Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» № 131- к від 13 червня 2023 року, яким його позбавлено середнього заробітку на період виконання обов`язків добровольця територіальної оборони Сумської територіальної громади. Не погоджується з висновком суду про те, що діяльність ДФТГ з виконання завдань, визначених п.2 Положення про ДФТГ, є військовою службою.

Апелянт вважає, що він, як доброволець ДФТГ, відповідно до ч.1 ст. 119 КЗПП України, має право на отримання середнього заробітку на час виконання ним державних/громадських обов`язків, законодавчі підстави для припинення йому виплати збереженого середнього заробітку відсутні. Стверджує що він є доброволець ДФТГ, яке не є військовим формуванням.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовити та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що наказом державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» від 10 листопада 2021 року № 319-к ОСОБА_2 призначено тимчасово виконуючим обов`язки директора Сумської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» (а.с. 3).

Відповідно до Положення Сумської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів України», затвердженого наказом державної установи «Інститут охорони ґрунтів України № 42 від 01.07.2021, філія є структурним підрозділом державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» без права юридичної особи і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та цього Положення.

ОСОБА_1 уклав Контракт добровольця, що був підписаний з Добровольчим формуванням територіальної громади №4 від 26.02.2022 та згідно п. 16 наданого Контракту добровольця чинність даного Контракту припинено 27 січня 2023 року (а.с. 4-5).

Наказом Сумської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» від 11.01.2023 № 01-ОД «Про встановлення неповного робочого часу» ОСОБА_2 було встановлено неповний робочий день тривалістю 4 години з понеділка по п`ятницю, з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу.

Наказом Сумської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» від 09.02.2023 № 02-ОД «Про встановлення неповного робочого часу» ОСОБА_2 т.в.о. директора Сумської філії ДУ «Держґрунтохорона» переведено на 0,5 ставки заробітної плати в лютому 2023 року.

Наказом Сумської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» від 10.03.2023 № 03-ОД «Про встановлення неповного робочого часу» ОСОБА_2 т.в.о. директора Сумської філії ДУ «Держґрунтохорона» переведено на 0,5 ставки заробітної плати в березні 2023 року.

Вищезазначені накази підписані т.в.о. директора Сумської філії ДУ «Держґрунтохорона» Орлом О.Є., як керівником Філії.

Відповідно до наказу державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» від 05.04.2023р. №24, у зв`язку з відсутністю умов для ведення господарської діяльності філій ДУ «Держґрунтохорона» у повному обсязі під час дії воєнного стану та з метою недопущення порушення прав працівників було призупинено дію трудового договору з т.в.о. директора Сумської філії ДУ «Держґрунтохорона» Орлом О.Є з 05 квітня 2023 року.

На адресу державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» надійшов лист від 25.04.2023 р. від Сумської філії ДУ «Держґрунтохорона» за підписом т.в.о. директора Сумської філії ДУ «Держґрунтохорона» Орла О.Є щодо поновлення дії трудового договору та був доданий додаток до листа - Контракт добровольця з Добровольчим формуванням №1 Сумської міської територіальної громади (а.с. 6-7).

Відповідно до наказу державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» від 24.04.2023 №84- к з 25.04.2023 було поновлено дію трудового договору з т.в.о. директора Сумської філії ДУ «Держґрунтохорона» Орлом О.Є.

Наказом державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» від 13.06.2023 №131-к «Про увільнення від роботи ОСОБА_3 » з 15.06.2023 у зв`язку із виконанням обов`язків добровольця Добровольчого формування №1 Сумської міської територіальної громади, ОСОБА_1 було увільнено від виконання обов`язків т.в.о. директора Сумської філії на підставі частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України (а.с. 9).

До вищезазначеного Наказу державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» від 13.06.2023 № 131-к «Про увільнення від роботи ОСОБА_3 » були внесені зміни Наказом державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» від 29.06.2023 № 14 Г-к щодо виплати середнього заробітку у відповідності до ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України (а.с. 10).

Вказані факти правильно встановлено судом першої інстанції на підставі належним чином зібраних, досліджених та оцінених доказів, на які суд послався у рішенні.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що у зв`язку з увільненням від роботи позивача, у відповідача відсутній обов`язок щодо виплати середнього заробітку позивачу у порядку, визначеному ч. 3 ст. 119 КЗпП України, а також позивачем не доведено виконання ним безперервно, на постійній основі добровільно взятих на себе обов`язків з виконання завдань територіальної оборони, що давало йому право отримувати середній заробіток на підставі ч. 1 ст. 119 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону № 2136-ІХ передбачено, що у разі незгоди працівника (працівників) із наказом (розпорядженням) роботодавця про призупинення дії трудового договору працівником або профспілкою за дорученням працівника (працівників) відповідний наказ (розпорядження) може бути оскаржений до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу, який, вивчивши зміст наказу (розпорядження) та підстави для його видання, за погодженням з військовою адміністрацією може внести роботодавцеві припис про скасування відповідного наказу (розпорядження) або про усунення порушення законодавства про працю іншим шляхом, що є обов`язковим до виконання роботодавцем протягом 14 календарних днів з дня отримання такого припису.

Згідно пункту 2 Контракту добровольця з Добровольчим формуванням №1 Сумської міської територіальної громади від 28.01.2023, на добровольця який зарахований до складу ДФТГ та уклав цей Контракт, поширюється дія статутів ЗСУ, а згідно п.3 вказаного Контракту, на Добровольця, який уклав цей Контракт, поширюється гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 119 Кодексу законів про працю України.

За приписами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р., з 19.07.2022р. роботодавець зобов`язаний зберігати лише робоче місце й посаду за працівниками. Тобто, роботодавців звільнили від обов`язку виплачувати середній заробіток мобілізованим працівникам.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Кодексу законів про працю України, на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

У ч. 3 ст. 119 КЗпП України чітко зазначено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, надав правильну правову оцінку наданим сторонами доказам, яких було достатньо для ухвалення рішення та дійшов обґрунтованого висновку про те, що у відповідності до вимог закону, на період виконання позивачем ОСОБА_2 обов`язків добровольця територіальної оборони Сумської територіальної громади за ним зберігається робоче місце та виплата середнього заробітку на підставі ч. 1 ст. 119 КЗпП України на час виконання обов`язків добровольця, які здійснюються у робочий час. Проте позивачем не надано доказів на підтвердження виконання ним обов`язків добровольця Добровольчого формування № 1 Сумської міської територіальної громади, зокрема графіків чергування, відповідних наказів командира добровольчого формування. Тому місцевий суд був позбавлений можливості перевірити заявлені вимоги та період виконання відповідних обов`язків позивачем.

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 підтвердив, що дійсно в місцевому суді докази про виконання ним обов`язків добровольця в робочий час та в період, зазначений в позові ним не надано.

Додані позивачем ОСОБА_1 до апеляційної скарги довідка командира Добровольчого формування № 1 та витяг з Реєстра застрахованих осіб (а.с. 138, 143-148) колегією суддів не приймаються як докази в даній справі, оскільки позивач не був позбавлений можливості подати їх в суді першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

На підставі статті 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати при розгляді справи у суді апеляційної інстанції перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: Ю. О. Філонова

О. І. Собина