Постанова

від 30.09.2024 по справі 278/5131/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №278/5131/23 Головуючий у 1-й інст. Лотуга В. Ф.

Категорія 72 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

розглянувши впорядку письмовогопровадження (безповідомлення учасників)цивільну справу№278/5131/23за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Пулинської селищної ради Житомирської області, про позбавлення батьківських прав

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на ухвалу Червоноармійського районного суду Житомирської області від 04 квітня 2024 року, постановлену під головуванням судді Лотуги В.Ф.

встановив:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив позбавити її батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 16 жовтня 2023 року матеріали цивільної справи №278/5131/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, направлено за підсудністю до Червоноармійського районного суду Житомирської області.

Ухвалою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 04 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав визнано неподаною та повернуто позивачу на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою суду,позивачподав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Червоноармійського районного суду Житомирської області від 04 квітня 2024 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції при постановленні ухвали про повернення позовної заяви неправомірно послався як на підставу її повернення ненадання доказів на підтвердження останнього місця перебування/реєстрації відповідача, оскільки в своїй позовній заяві позивач повідомив всі відомі йому факти та інформацію про останнє відоме місце проживання відповідача, та про всі належні його дії для отримання додаткової інформації з цього приводу.

Зазначав, що з урахуванням положень процесуального законодавства, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 10 ст. 187 ЦПК України).

Вважає, що судом неправомірно визнано достатньою підставою для повернення його позову - відсутність доказів постійного або тимчасового перебування відповідача на території України, адже є докази виїзду відповідача з України, а відсутність зазначених доказів не перешкоджає розгляду справи.

Просив оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду.

Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені норми, справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

При вирішенні питання щодо повернення позовної заяви позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази про те, що ОСОБА_2 постійно або тимчасово проживала на території України та у встановленому законом порядку зареєструвала місце свого перебування в Україні. Таким чином, відсутність зазначених даних щодо відповідачки, а також угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про підсудність справи з громадянкою російської федерації судам України, як і міжнародних договорів між Україною та російською федерацією з даних питань, унеможливлю визначення суду, якому підсудний розгляд даної справи в Україні.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Відповідно до частини 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

У разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи (ч. 6 ст. 187 ЦПК України).

Приписами частини 8 статті 187 ЦПК України передбачено, що суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

У відповідності до частини 9 статті 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є громадянкою російської федерації.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 , виданого 27 квітня 2007 року, що долучалося до матеріалів справи у суді першої інстанції, матір`ю дитини вказано ОСОБА_2 , громадянка російської федерації, батьком - ОСОБА_1 , громадянин України (а.с.9).

Відповідно до відповідей з Єдиного державного демографічного реєстру №270794 від 13.10.2023, №270814 від 13.10.2023, №273927 від 16.10.2023, №273950 від 16.10.2023, №273940 від 16.10.2023, на запит Житомирського районного суду щодо ОСОБА_2 повідомлено, що місцеперебування вказаної особи невідоме (а.с.21,22,23,24,25).

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 16 жовтня 2023 року матеріали цивільної справи №278/5131/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, направлено за підсудністю до Червоноармійського районного суду Житомирської області (а.с.26-28).

Згідно довідки Соколівського старостинського округу №6 Курненської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстрована і не проживає (зворот а.с.40).

Відповідно довідки відділу організації надання адміністративних послуг Пулинської селищної ради, в реєстрі територіальної громади відсутня інформація про місце реєстрації ОСОБА_2 на території Пулинської селищної ради (а.с.41).

Згідно відповіді №1888/15412 від 28.12.2023 ВОМІРМП УДМС України в Житомирській області, ОСОБА_2 зареєстрованою/знятою з реєстрації не значиться (а.с.43).

Відповідно інформації, наданої Департаментом з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України, за наявними в ДМС даними, відомостей щодо місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не встановлено (а.с.45).

Ухвалою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 26 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки позивачем у позовній заяві взагалі не зазначено та не надано жодних документів про те, що місцезнаходження майна, останнім відомим зареєстрованим місцем проживання або перебування ОСОБА_2 була або є територія, яка перебуває під юрисдикцією Червоноармійського районного суду або іншого суду України.

На виконання вимог ухвали суду позивачем 13 березня 2024 року подано позовну заяву в новій редакції, де останнім відомим місцем проживання ОСОБА_2 зазначено: АДРЕСА_2 (а.с.55-59), яку ухвалою Червоноармійського районного суду Житомирської області визнано неподаною та повернуто позивачу.

Відповідач ОСОБА_2 є громадянкою російської федерації, що підтверджується копією паспорта (а.с.8) та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого 27 квітня 2007 року (а.с.9).

Відповідно до статті 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України на всій території України введено воєнний стан, який на даний час триває.

З урахуванням Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», оскільки відповідачка є громадянкою російської федерації, процесуальні питання, пов`язані з вирішенням даного спору, регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право».

Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 1, статті 75-77 Закону).

У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.

Таким чином, суди, вирішуючи питання про належність справи до їх компетенції, зобов`язані з`ясувати, в судах якої країни відповідно до міжнародних зобов`язань України підлягає розгляду справа з міжнародним елементом.

Лише у разі, якщо спір підлягає вирішенню в судах України, підсудність справи визначається за правилами, встановленими статтями 27, 28 ЦПК України.

Згідно з пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Позовна заява повинна містити, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс (частина третя статті 175 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Предметом позову у цій справі є позбавлення батьківських прав.

Згідно з частиною дев`ятою статті 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Відповідно до абзацу 2 частини першої та дев`ятої статті 187 ЦПК України, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (частина десята статті 187 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 569/2295/19 (провадження № 61-14212св19) зазначено, що «повернення позовної заяви позивачеві із вказаних в оскаржуваних судових рішеннях підстав законом не передбачено, оскільки у разі встановлення того, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає її за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, а у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі».

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2022 року у справі № 552/3486/20 (провадження № 61-19159св20); в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі № 501/2443/18 (провадження № 61-12785св19).

У позові ОСОБА_1 зазначив, що йому невідомо місце реєстрації чи перебування відповідачки на даний час, тому ним вказано останнє відоме йому місце проживання відповідачки в Україні.

Згідно відповідей з Єдиного державного демографічного реєстру №270794 від 13.10.2023, №270814 від 13.10.2023, №273927 від 16.10.2023, №273950 від 16.10.2023, №273940 від 16.10.2023, на запит Житомирського районного суду щодо ОСОБА_2 повідомлено, що місцеперебування особи невідоме (а.с. 21, 22, 23, 24, 25).

Відповідно до довідки Соколівського старостинського округу №6 Курненської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстрована і не проживає (зворот а.с.40).

Згідно довідки відділу організації надання адміністративних послуг Пулинської селищної ради, в реєстрі територіальної громади відсутня інформація про місце реєстрації ОСОБА_2 на території Пулинської селищної ради (а.с.41).

Отже, отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, а тому суд першої інстанції, згідно ч. 10 ст. 187 ЦПК України, мав вирішити питання про відкриття провадження у справі і подальший виклик відповідачки здійснювати через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви ОСОБА_1 є помилковим.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка полягає у тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradellev. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З огляду на те, що оскаржувана ухвала перешкоджає подальшому провадженню, її слід скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Червоноармійського районногосудуЖитомирськоїобласті від04квітня2024року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 04 жовтня 2024 року.

Головуючий Судді