Постанова

від 02.10.2024 по справі 686/12224/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 686/12224/22

провадження № 61-9931св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Лабчук Роман Михайлович, приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Кушал Діана Володимирівна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство «Сетам»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_4 , на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2024 року у складі судді Чевилюк З. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 червня 2024 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Талалай О. І., Янчук Т. О., і виходив з наступного.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Р. М., приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Кушал Д. В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ДП «Сетам», про поділ майна подружжя, визнання недійсними постанови та акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, скасування свідоцтв та записів про реєстрацію права власності.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що з

04 серпня 1995 року до 17 червня 2020 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , за час якого вони набули у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 6810100000:11:001:0048 і житловий будинок загальною площею 245,5 кв. м, житловою площею 77,3 кв. м, які розташовані по АДРЕСА_1 .

3. За умовами шлюбного договору від 08 травня 2020 року земельна ділянка та житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя, однак це майно зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 , який відмовляється здійснити його поділ.

4. У порядку примусового виконання виконавчих листів Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області № 686/6330/18-ц від 19 червня

2019 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3

30 830,00 дол. США та 16 880,00 євро позики і 13 215,00 грн судового збору (виконавчі провадження № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2) приватним виконавцем Лабчуком Р. М. звернуто стягнення на земельну ділянку та житловий будинок.

5. За результатами проведених 14 травня 2020 року ДП «Сетам» третіх електронних торгів земельна ділянка та житловий будинок не були реалізовані, внаслідок чого 25 травня 2020 року приватний виконавець Лабчук Р. М. передав їх стягувачу ОСОБА_3 у рахунок погашення боргу за відповідними постановою та актом.

6. Посилалася на те, що приватний виконавець Лабчук Р. М. порушив порядок звернення стягнення на земельну ділянку та житловий будинок, зокрема, ним не з`ясовано наявність у ОСОБА_2 грошових коштів і рухомого майна, у зв`язку з чим не дотримано встановленої законом черговості звернення стягнення на майно боржника. Також приватний виконавець Лабчук Р. М. не перевірив існування речових прав інших осіб на нерухоме майно та його обтяження, здійснив реалізацію цього майна по заниженій ціні.

7. 25 березня 2021 року та 02 листопада 2021 року приватний нотаріус

Кушал Д. В. видала ОСОБА_3 свідоцтва про право власності відповідно на житловий будинок і земельну ділянку та зареєструвала це право ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

8. Вважала, що оскаржувані свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів, які не відбулися, є незаконними, оскільки на час їх видачі земельна ділянка та житловий будинок належали їй та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя,перебували під арештом і забороною відчуження, а тому видача правовстановлюючих документів і реєстрація права власності були неможливі.

9. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати неправомірними та скасувати постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 25 травня 2020 року та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 25 травня 2020 року, винесені приватним виконавцем Лабчуком Р. М. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області № 686/6330/18-ц від 19 червня 2019 року;

- визнати недійсними та скасувати свідоцтво від 02 листопада 2021 року, видане приватним нотаріусом Кушал Д. В., зареєстроване в реєстрі за № 1545, про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку та свідоцтво від 25 березня

2021 року, видане приватним нотаріусом Кушал Д. В., зареєстроване в реєстрі за № 295, про право власності ОСОБА_3 на житловий будинок;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 02 листопада 2021 року № 44796548 про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2494541168040) та запис від 25 березня 2021 року № 41178439 про право власності ОСОБА_3 на житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2321691768101);

- здійснити поділ спільного майна подружжя, виділивши в її особисту приватну власність 1/2 частини земельної ділянки та житлового будинку.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

10. ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позовних вимог

ОСОБА_1 , посилаючись на їх безпідставність. Зауважував, що обраний спосіб захисту є неефективним. Більш того, є спробою уникнення виконання підтверджених боргових зобов`язань ОСОБА_2 , який перебуває у фактичних шлюбних відносинах з позивачкою та проживає у спірному об`єкті нерухомості. Акцентував увагу на встановлених обставинах у справі

№ 686/4808/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання за нею права власності на 1/2 частини житлового будинку та земельної ділянки, зокрема на недобросовісність дій сторін щодо поділу майна, подання позову з метою недопущення звернення стягнення на майно боржника. Шлюбний договір та розірвання шлюбу між позивачкою та ОСОБА_2 було здійснено після накладення арешту на майно та початку процедури звернення стягнення на нього, а також після набрання законної сили рішення у справі

№ 684/4808/19.

11. Приватний виконавець Лабчук Р. М. заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачка не може бути суб`єктом оскарження дій виконавця в силу вимог Закону України «Про виконавче провадження». Зазначав про законність та правомірність вчинюваних ним дій в процесі реалізації судового рішення, а також наявність непогашеного боргового зобов`язання

ОСОБА_2 .

Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій

12. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2024 року в позові відмовлено.

13. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, обраний спосіб захисту є неналежним. Наявність непогашеного боргу, характер правовідносин щодо нерухомості, наявні судові справи свідчать, що поданий позов є способом уникнення виконання боргових зобов`язань. З огляду на те, що позивачка не є суб`єктом оскарження дій виконавця у виконавчому провадженні, належним способом захисту її прав є подання віндикаційного позову про витребування належної 1/2 частини спірного майна з наступним виділом частки.

14. Додатковими рішеннями Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 квітня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу.

15. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 06 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2024 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

16. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , однак, не врахував, що в силу частини другої статті 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Вимоги про оспорення постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 25 травня 2020 року та акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу визнані такими, що до задоволення не підлягають. У частині позовних вимог про поділ спільного сумісного майна зауважено про те, що ОСОБА_1 діє недобросовісно. Крім того, приватний нотаріус Кушал Д. В. визнана неналежним відповідачем у справі, а тому заявлений до неї позов не підлягає задоволенню.

Узагальнені доводи касаційної скарги

17. 08 липня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_4 , звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 червня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

18. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц, від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 755/21826/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 130/2006/17, від 15 листопада 2023 року у справі № 592/11227/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

19. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що спірне майно є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_2 , однак зареєстроване за останнім. Заявниця вважає, що приватний виконавець не дотримався встановленої Законом України «Про виконавче провадження» черговості звернення стягнення на майно боржника, не вчинив жодних дій щодо виявлення рахунків боржника ОСОБА_2 у банківських установах, рухомого майна. Проведена оцінка житлового будинку та земельної ділянки є заниженою приблизно в п'ять разів порівняно з оголошеннями в мережі Інтернет та газетах щодо продажу аналогічних об'єктів нерухомості.

20. Зауважує, що їй не було відомо про отримання ОСОБА_2 позики, згоди на її отримання вона не надавала, куди були використані отримані у позику кошти їй невідомо, про наявність у її колишнього чоловіка боргу вона дізналася лише у 2019 році.

21. Зазначає, що приватні виконавці не звернули увагу на наявні у Реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження спірного майна, а також не з'ясували сімейний стан боржника, купівлю майна у період шлюбу та за згодою іншого з подружжя. Акцентує увагу на необхідності визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

22. Вважає посилання судів попередніх інстанцій на встановлені обставини у справі № 686/4808/19 за її позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, як преюдиційні, помилковим, оскільки у справі, що переглядається, вона ставить питання лише щодо 1/2 частини спірного майна, яка належить їй.

23. Посилається на належність обраного нею способу захисту її прав, оскільки за нею право власності на спірне майно не було зареєстровано, належна їй частка у майні не визначена, а тому відсутні підстави для подання віндикаційного позову. Водночас, чинним законодавством не заборонено іншим особам, поряд зі стягувачем та боржником, вимагати визнання недійсними постанови про передачу майна стягувачеві, акту про передачі майна стягувачеві у рахунок погашення боргу та вимагати скасування свідоцтва та записи про реєстрацію права власності.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

24. Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

25. Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 277/442/23, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

26. 29 серпня 2024 року матеріали цивільної справи № 686/12224/22 надійшли на адресу Верховного Суду.

27. Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

28. 19 серпня 2024 року ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат

Ярош В. Ю., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги та нерелевантність наведеної судової практики Верховного Суду, просить суд закрите касаційне провадження у справі або відмовити у задоволенні касаційної скарги. Зауважує, що за обставинами справи, що переглядається в касаційному порядку, у приватного виконавця був відсутні обов'язок з перевірки обставин, передбачених статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки позивачці було відмовлено у визнанні за нею відповідного права спільної сумісної власності як члену подружжя (справа № 686/4808/19). Вважає, що права ОСОБА_1 не можуть вважатися порушеними, а тому не підлягають захисту в судовому порядку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29. З 04 серпня 1995 року по 17 червня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі.

30. На підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу

Гусєвою Л. В. (зареєстровано в реєстрі за № 8970), ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_5 земельну ділянку. До 28 листопада 2011 року ОСОБА_2 побудував на цій ділянці житловий будинок (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 01 грудня 2011 року серії НОМЕР_3).

31. За умовами шлюбного договору від 08 травня 2020 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Н. М. (зареєстровано в реєстрі за № 1741), земельна ділянка та житловий будинок належать сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя.

32. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 09 липня 2018 року у справі № 686/6330/18 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 30 830,00 дол. США та 16 880,00 євро боргу за договором позики від 20 грудня 2017 року, а також 13 215,00 грн судового збору. Ухвалою від 14 березня 2019 року замінено сторону виконавчого провадження - стягувача ОСОБА_6 на його правонаступника, ОСОБА_3 .

33. 19 червня 2019 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області видав два виконавчих листи №686/6330/18-ц відносно боржника ОСОБА_2 (про стягнення основного боргу та судового збору), які перебували на виконанні у приватного виконавця Лабчука Р. М. (виконавчі провадження № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2).

34. У рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 30 830,00 дол. США та 16 880,00 євро боргу за договором позики приватний виконавець Лабчук Р. М. звернув стягнення на земельну ділянку та житловий будинок, які були описані, оцінені та передані на реалізацію з прилюдних торгів.

35. За результатами проведених 10 березня, 10 квітня та 14 травня 2020 року ДП «Сетам» електронних торгів земельна ділянка та житловий будинок не були реалізовані, внаслідок чого ОСОБА_3 виявив бажання залишити це майно за собою.

36. 25 травня 2020 року приватний виконавець Лабчук Р. М. передав земельну ділянку та житловий будинок стягувачу ОСОБА_3 у рахунок погашення боргу за відповідними постановою та актом.

37. На підставі акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 25 травня 2020 року приватний нотаріус Кушал Д. В. видала ОСОБА_3 два свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, які не відбулися, а саме свідоцтво від 25 березня 2021 року щодо житлового будинку (зареєстровано в реєстрі за №295) і свідоцтво від 02 листопада 2021 року щодо земельної ділянки (зареєстровано в реєстрі за №1545).

38. Тоді ж приватний нотаріус Кушал Д. В. зареєструвала у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_3 на житловий будинок (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 57297196 від 25 березня 2021 року, запис про право власності номер 41178439 від 25 березня 2021 року) та на земельну ділянку (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 61309998 від 02 листопада

2021 року, запис про право власності номер 44796548 від 02 листопада

2021 року).

39. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 30 жовтня 2019 року у справі № 686/4808/19, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 березня 2020 року та постановою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про поділ майна подружжя з підстав наявності ознак уникнення виконання боргових зобов`язань, встановлених рішенням суду.

Позиція Верховного Суду

40. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

41. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

42. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

43. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

44. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

45. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

46. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

47. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

48. Відповідно до статті 41 Конституції України та частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

49. Згідно з частиною першою статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

50. Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

51. Дружина та чоловік зобов`язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім`ї (частина четверта статті 55 СК України).

52. У статті 60 Сімейного кодексу України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

53. У сімейному законодавстві України встановлено спростовну презумпцію спільності майна подружжя, яка полягає у тому, що майно, набуте за час шлюбу, вважається об`єктом права спільної сумісної власності (виключення зазначені у статті 57 СК України), допоки одним із подружжя, який це заперечує, не доведено інше.

54. Відповідно до статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

55. Відповідно до частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

56. Згідно з частиною третьою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

57. Виконавець перед вирішенням питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника повинен з`ясувати питання, чи не володіє він цим нерухомим майном спільно з іншими особами, після чого вирішувати питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

58. Звертаючись до суду з позовом у справі, що переглядається,

ОСОБА_1 посилалася на те, що внаслідок винесення постанови та складання акту приватного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу її колишнього чоловіка ОСОБА_2 було порушено її право власності на належну 1/2 частини у спірному майні, яке належало до спільної сумісної власності подружжя.

59. Відповідно до частини першої статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

60. Водночас, стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби (частини друга статті 73 СК України).

61. У постанові від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї. Саме тому, на переконання Великої Палати Верховного Суду, законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї. Правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя.

62. У цій справі встановлено, що судовим рішенням у справі № 686/6330/18 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором позики від 20 грудня 2017 року. ОСОБА_1 судові рішення про стягнення боргу за договором позики не оскаржувала, з позовом про визнання недійсним договору позики не зверталася.

63. У задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії приватного виконавця щодо реалізації майна відмовлено ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2021 року.

64. У справі № 686/4808/19 судами встановлено, що ОСОБА_1 , ініціюючи спір про поділ спільного майна подружжя, діяла недобросовісно, на шкоду інтересам кредитора.

65. Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

66. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

67. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц (провадження № 61-156св17) зроблено висновок, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

68. Аналогічний по суті висновок зроблений у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року в справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18), яка також стосувалася поділу майна подружжя при подібних фактичних обставинах.

69. Суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшли загалом правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 не спростувала презумпцію спільності (нероздільності) зобов`язань подружжя за договором позики від 20 грудня 2017 року, підтверджених судовим рішенням, продовжує діяти очевидно недобросовісно на шкоду інтересам кредитора.

70. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для відмови у позові не спростовують.

71. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

72. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

73. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин та характеру спірних правовідносин, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду і Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

74. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

75. З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

2. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2024 року з урахуванням змін, внесених за результатами апеляційного перегляду справи, а також постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович