Рішення

від 03.10.2024 по справі 420/12493/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/12493/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 2 «Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Будівельне управління № 2 «Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області №477/4-1532 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу від 25.03.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не визнає наявність у нього податкового боргу, оскільки у зв`язку з переходом права власності з 29.12.2016 на будівлі гаражу-стоянки з місцями загального користування до ТОВ «Паркінг Плюс», то позивач з вказаного періоду не повинен подавати податкові декларації з плати за землю та сплачувати податки і збори.

Також позивач вказує, що оскаржуване рішення прийнято без дотримання формальних вимог, а саме словосполучення «усієї суми податкового боргу» позбавляє позивача можливості бути обізнаним щодо розміру податкового боргу, який підлягає стягненню та підстав його виникнення.

Відповідач не подав до суду відзив у встановлений судом строк.

Відповідач надав до суду додаткові пояснення у справі, в яких вказав, що позивачем самостійно сплачено оспорюваний податковий борг, у зв`язку з чим, рішення № 477/4-1532 від 25.03.2024 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу є виконаним.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 28.06.2024 витребувано докази; ухвалою суду від 18.07.2024 клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про закриття провадження у справі - повернуто без розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Дочірнє підприємство «Будівельне управління № 2 «Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» зареєстрованj як юридична особа 26.04.1995, основним видом діяльності є: «будівництво житлових і нежитлових будівель» (код КВЕД 41.20), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 10).

Відповідно до пункту 95.5. статті 95 Податкового кодексу України (далі ПК України) відповідачем прийнято рішення № 477/4-1532 від 25.03.2024 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Як визначено у підпункті 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України до функцій контролюючих органів належить здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Водночас, відповідно до підпункту 20.1.19. пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи також мають право, зокрема, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до абзацу першого пункту 57.1. статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі не виконання платником податків обов`язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання контролюючий орган в силу компетенції, встановленої нормами ПК України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків. Ця компетенція стосується, зокрема виявлення джерел погашення податкового боргу та контролю за дотриманням платником податків черговості погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

Водночас, відповідні заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як того вимагає частина друга статті 19 Конституції України, якою встановлені критерії поведінки державного органу у сфері публічних відносин. Неправомірна поведінка невладного суб`єкта в цих відносинах не може виправлятися неправомірною поведінкою владного суб`єкта.

Відповідно до пункту 95.1. статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.2. статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.4. статті 95 ПК України визначено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 95.5. статті 95 ПК України вилучені відповідно до цієї статті готівкові кошти вносяться посадовою особою контролюючого органу до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. У разі неможливості внесення зазначених коштів протягом того самого дня їх необхідно внести в банк наступного робочого дня. Забезпечення збереження зазначених коштів до моменту їх внесення в банк здійснюється відповідним контролюючим органом.

У разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

У таких випадках:

рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.

Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз норм права дає підстави для таких висновків. Пункт 95.1. статті 95 ПК України встановлює послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі. Таким чином, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу за рахунок коштів. Стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу може відбуватися або (1) шляхом звернення контролюючого органу до суду з відповідним позовом, або (2) шляхом прийняття рішення керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу про стягнення коштів: (а) за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або (б) коштів з рахунків такого платника у банках. Другий спосіб реалізації контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу має свої обов`язкові умови, при дотриманні сукупності яких такий спосіб реалізації є правомірним, а саме: 1) виникнення податкового боргу внаслідок несплати грошового зобов`язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, 2) несплата грошових зобов`язань протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати; 3) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень; 4) відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань. Такі умови дають підстави вважати, що основною особливістю такого заходу є безспірність суми податкового боргу за вимогою контролюючого органу.

Водночас суд вважає, що обидва способи реалізації контролюючими органами заходів з погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів можуть бути реалізовані при дотриманні вимог, передбачених пунктом 95.2. статті 95 ПК України щодо попереднього направлення (вручення) податкової вимоги, який не встановлює різниці між способами стягнення коштів контролюючими органами: за судовим рішенням чи шляхом прийняття самостійного рішення керівником контролюючого органу.

Різниця полягає виключно в частині кількості днів, які мають сплинути після направлення податкової вимоги: 1) контролюючий орган набуває право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу (незалежно від виду податку і підстав виникнення податкового боргу) лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму грошового зобов`язання протягом 60 днів після направлення платникові податків податкової вимоги; 2) контролюючий орган набуває право на прийняття рішення про стягнення податкового боргу з самостійно задекларованих платником податків грошових зобов`язань після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, але не раніше ніж через 60 днів після направлення (вручення) платникові податків податкової вимоги.

Необхідність зазначення суми податкового боргу, а також підстав його виникнення пов`язана із тим, що у такий спосіб (шляхом самостійного прийняття рішення керівником контролюючого органу) можливе погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.

Відповідно, у спорах щодо правомірності прийнятих відповідно до пункту 95.5. статті 95 ПК України рішень предметом доказування є дотримання контролюючим органом обов`язкових умов, про які вже зазначалося, в тому числі й щодо розміру податкового боргу, підстав його виникнення, сплив 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань та/або пені.

Аналогічні підходи до правозастосування пункту 95.5. статті 95 ПК України знайшли відображення у постанові Верховного Суду від 17.06.2021 по справі № 440/4736/19.

У цій постанові Верховний Суд також зазначав, що принцип правової визначеності як загальний правовий принцип поширюється, в тому числі на етап правозастосування. Органи державної влади повинні дотримуватися цього принципу та забезпечувати правову передбачуваність прийнятих ними рішень, що досягається, зокрема чіткістю визначення правового стану особи, якої стосується індивідуальний акт.

Вирішуючи спір про правомірність рішення суб`єкта владних повноважень, адміністративний суд перевіряє це рішення на відповідність критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі якщо рішенням порушені права, свободи або законні інтереси особи, яка оскаржила до суду це рішення, суд визнає протиправним та скасовує індивідуальний акт чи окремі його положення, як це передбачено пунктом 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд не наділений повноваженнями вносити зміни до рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема визначити, яка сума податкового боргу підлягає стягненню, якщо сума податкового боргу в рішенні не вказана.

Суд також враховує, що загальні підходи до оцінки недоліків форми рішення сформульовані Верховним Судом у постановах від 19.05.2020 у справі № 820/2300/18, від 30.04.2020 у справі № 810/384/16, від 17.03.2020 у справі № 808/4140/15, від 25.01.2019 у справі № 812/1112/16, у яких Верховний Суд звертав увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів. Технічні помилки не є недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У постанові від 05.02.2021 у справі № 815/6356/15 Верховний Суд зазначив, що відсутність у податковому повідомленні-рішенні посилання на законодавчий акт, на підставі якого відповідачем застосовано штрафні санкції та визначено їх розмір суттєво впливає на правомірність такого рішення, а суд позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскаржуване у цій справі рішення ГУ ДПС № 477/4-1532 від 25.03.2024, в якому зазначено про погашення усієї суми податкового боргу, не дає можливості встановити суму податкового боргу, щодо погашення якого його прийнято.

У заявах по суті відповідач також не надав детальних відомостей щодо суми податкового боргу та підстав його виникнення.

Відсутність у рішенні ГУ ДПС вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість, позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, у цій справі податковий орган не виконав обов`язок, покладений на нього як на суб`єкта владних повноважень частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, і не довів правомірність свого рішення № 477/4-1532 від 25.03.2024.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 477/4-1532 від 25.03.2024 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає необхідним стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений ним судовий збір.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 2 «Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» (65102, м. Одеса, провулок Векслера, 3, ЄДРПОУ 22483602) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 477/4-1532 від 25.03.2024 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 2 «Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» судовий збір у розмірі 3028 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.10.2024.

Суддя Олександр ХУРСА