Постанова

від 03.10.2024 по справі 369/11327/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Кафідова О.В.

№ 22-ц/824/14175/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 369/11327/23

03 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Смолко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Київської області прокуратури ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Пінкевич Н. С. у цивільній справі за позовом заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в:

У липні 2023 року заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області Олексій Денисюк в інтересах держави в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що Києво-Святошинською окружною прокуратурою Київської області під час здійснення процесуального керівництва за досудовим розслідуванням кримінального провадження № 42022112200000455 від 07.10.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України встановлено порушення вимог земельного законодавства, що полягає у позбавленні права комунальної власності на земельну ділянку в межах с. Софіївська Борщагівка Бучанського району.

Так, державним кадастровим реєстратором Відділу у Чемеровецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 22 червня 2021 року здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600, площею 1,4034 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства в межах м. Вишневе Бучанського району Київської області.

Підставою для здійснення реєстрації стала технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 , що розроблена ФОП ОСОБА_4 . При цьому, технічна документація розроблена на підставі державного акту на право власності на землю серії ЧР 048122, виданого 06.06.2002 року ОСОБА_3 , а державний акт на право власності на землю серії ЧР 048122 від 06.06.2002 року, в свою чергу, виданий ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 року № 341.

02 липня 2021 року ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрував право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600, площею 1,4034 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59068573 від 02.07.2021).

У подальшому ОСОБА_3 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600 на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2021 року № 436.

На підставі заяви від 08.07.2021 року № 452 ОСОБА_2 здійснив поділ земельної ділянки на дві: з кадастровим номером 3222486200:04:001:5360, площею 0,7017 га та з кадастровим номером 3222486200:04:001:5361 ,площею 0,7017 гa. Надалі, ОСОБА_2 здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5360 на 5 земельних ділянок.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_3 не укладав договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2022 року за № 341 та не отримував державного акту серії ЧР № 048122 від 06.06.2002 року.

З огляду на вищевикладене, просив суд витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області земельні ділянки: площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5366, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5386, площею 0,01017 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5369. Стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури судовий збір.

Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2024 року у задоволенні позову заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння - відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову вжиті постановою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року у справі №369/11327/23 шляхом зняття арешту з: -земельної ділянки, площею 0,15 га, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 59952931 від 20.08.2021 року, кадастровий номер 3222486200:04:001:5366; -земельної ділянки, площею 0,15 га, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 59953301 від 20.08.2021 року, кадастровий номер 3222486200:04:001:5367; -земельної ділянки, площею 0,15 га, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 59953682 від 20.08.2021 року, кадастровий номер 3222486200:04:001:5368; -земельної ділянки, площею 0,1017 га, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 59953910 від 20.08.2021 року, кадастровий номер 3222486200:04:001:5369.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що задоволення віндикаційного позову і витребування спірних земельних ділянок у добросовісного набувача ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області призведе до недотримання критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном та порушить справедливий баланс між інтересами держави, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає такого втручання, що є несумісним із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

При цьому, суд вважає, що заявлений позов не несе жодної відповідальності та обтяжень для ОСОБА_3 , який на думку позивача набув спірну земельну ділянку з порушенням норм діючого законодавства, а весь індивідуальний і надмірний тягар покладений на добросовісного набувача ОСОБА_2 , який у випадку задоволення позову має втратить придбане майно і буде змушений самостійно шукати способи компенсації своїх втрат.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 27 червня 2024 року заступник керівника Київської області прокуратури Грабець І. Н. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять «суспільний» та «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення чи правочину, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Матеріалами справи доведено факт відсутності у першого набувача будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600 площею 1,4034 га, за рахунок якої утворилися спірні земельні ділянки та, як наслідок, доведено порушення інтересів держави, які полягають в охороні належної Українському народу землі, як національного багатства, а також у збереженні рівності права власності на землю усіх громадян.

Також доведено, що у 2002 році ОСОБА_3 не укладав договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2022 року № 341 та не отримував державний акт серії ЧР № 048122 від 06.06.2002 року, що свідчить про порушення вимог законодавства, а тому подальше її відчуження відповідачу відбулося особою, яка не мала права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, а тому остання вибула з комунальної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - територіальної громади від імені якої діє Вишнева міська рада Бучанського району Київської області.

Звертає увагу, що первинну державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600 площею 1,4034 га здійснено 22.06.2021 року та майже відразу, на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2021 року відчужено на користь ОСОБА_2 . Тобто з моменту реєстрації земельної ділянки та до її продажу пройшло лише 14 днів. На думку заявника, такі оперативність не може свідчити про добросовісність дій як першого набувача, так і останнього покупця.

Враховуючи характер спірних правовідносин і встановлені обставини та правові норми, що підлягають застосуванню, втручання держави в право відповідача на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, у зв`язку з чим твердження суду першої інстанції про порушення статті 1 Першого протоколу є безпідставними та необґрунтованими.

ОСОБА_2 , в інтересах якого дії адвокат Будлик А. В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість.

29 серпня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Бублик Антона Віталійовича до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник зазначав, що доводи апеляційної скарги є не обґрунтованими та просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання з`явилась представник Київської області прокуратури Батюк І.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Бублик А.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає, з огляду на таке.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 06 червня 2002 року ОСОБА_3 отримав державний акт на право приватної власності на землю серії ЧР 048122 для ведення особистого селянського господарства. Підставою видачі державного є договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 року №341.

У червні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до ФОП ОСОБА_4 для розроблення технічної документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для ведення особистого селянського господарства, в м. Вишневе, Києво-Святошинського району Київської області.

22.06.2021 року державним реєстратором відділу у Чемеровецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 18.06.2021 року ФОП ОСОБА_4 здійснено реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 1,4034 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600, з цільовим призначенням 01.03, для ведення особистого селянського господарства, що розташована у Київській області, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, а також зареєстровано право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку, яке виникло на підставі цивільно-правового договору від 18.03.2002 №341 та державного акту від 06.06.2002 року ЧР 048122.

07.07.2021 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_3 передав у власність, а ОСОБА_2 прийняв земельну ділянку площею 1,4034 га, з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе.

Відповідно до пункту 4 договору ціна земельної ділянки, що продається становить 1 380 475,79 грн, які покупець повністю сплатив продавцю до підписання цього договору шляхом безготівкового розрахунку.

Згідно з пунктом 2 договору відчужувана земельна ділянка належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР № 048122, виданого Києво-Святошинським райвідділом земельних ресурсів 06.06.2002 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 № 341. Право власності за продавцем на нерухоме майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.06.2021, номер запису про право власності 42790252, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2399131232224.

Як вбачається з пункту 2 договору, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку цільове призначення земельної ділянки - 01.03, для ведення особистого селянського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення особистого селянського господарства.

07.07.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу в м. Київ Іващенко Н. В. зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,4034 га, з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 311846639 від 06.10.2022.

16.07.2021 року на підставі заяви ОСОБА_2 № 452 від 08.07.2021, здійснено поділ земельної ділянки площею 1,4034 га, з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600, що розташована у Київській області, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, на дві земельних ділянки, а саме: 1) земельну ділянку площею 0,7017 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5360; 2) земельну ділянку площею 0,7017 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5361.

Вказане підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 311846289 від 06.10.2022.

Надалі, на підстави заяви від 31.07.2021 № 3543 ОСОБА_2 здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5360 на 5 земельних ділянок, у тому числі: 3222486200:04:001:5366 площею 0,15 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59952931 від 20.08.2021, власник: ОСОБА_2 ); 3222486200:04:001:5367 площею 0,15 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59953301 від 20.08.2021, власник: ОСОБА_2 ); 3222486200:04:001:5368 площею 0,15 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59953682 від 20.08.2021, власник: ОСОБА_2 ); 3222486200:04:001:5369 площею 0,1017 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59953910 від 20.08.2021, власник: ОСОБА_2 ).

Отже, на даний час земельні ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5366, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5367, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5368 та площею 0,1015 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5369, які були утворені в результаті поділу земельної ділянки площею 1,4034 га, з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600, з цільовим призначенням - 01.03. Для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Вишневе, належать на праві власності відповідачу ОСОБА_2 .

Прокурор звертаючись до суду з даним позовом зазначав, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 42022112200000455 від 07.10.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України було встановлено порушення вимог земельного законодавства, а саме були встановлені обставини відсутності доказів відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600.

Для встановлення правомірності набуття ОСОБА_3 у приватну власність вищезазначеної земельної ділянки прокуратурою були здійснено відповідні запити та отримані на них відповіді.

Так, Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом від 22.03.2023 року №13600/9.5-23/вх.13949/9.5-23 надало прокурору відомості щодо нотаріусів, які здійснювали приватну нотаріальну діяльність на території Києво-Святошинського району Київської області та про державні нотаріальні контори, які обслуговували населення Києво-Святошинського району Київської області у період із 29.01. по 21.10.2002 року.

У відповіді Київського обласного державного нотаріального архіву від 08.02.2023 року №114/01-17 зазначено, що в ході проведення перевірки архівних фондів № 34, 52, 80, 133 реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, а також нарядів договорів (2-08 - договори відчуження земельних ділянок та документи, на підставі яких вони посвідчувалися), переданих на зберігання до Київського обласного державного нотаріального архіву, встановлено, що запитувані прокуратурою договори щодо відчуження земельних ділянок, в тому числі, договір купівлі-продажу земельної ділянки № 341 від 18.03.2002, покупцем у якому виступав ОСОБА_3 , предмет договору - земельна ділянка площею 1,4034 га, приватними нотаріусами: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 не посвідчувалися. Інформація щодо посвідчення даного договору купівлі-продажу земельної ділянки в Київському обласному державному нотаріальному архіві відсутня.

11.02.2023 року Боярською державною нотаріальною конторою на запит прокуратури надано лист № 193/01-16 у якому повідомлено, що нотаріальні документи Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області за 2002 рік передані на зберігання до Київського обласного державного нотаріального архіву, а тому надати інформацію щодо посвідчення державними нотаріусами Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області договорів купівлі-продажу земельних ділянок за 2002 рік, про які йдеться у запиті, Боярська державна нотаріальна контора можливості не має.

Київським обласним державним нотаріальним архівом листом від 03.03.2023 року №192/01-17 повідомлено, що в ході проведення перевірки архівних фондів № 34, 52, 80, 133 реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, а також нарядів договорів (2-08 - договори відчуження земельних ділянок та документи, на підставі яких вони посвідчувалися), переданих на зберігання до Київського обласного державного нотаріального архіву, встановлено, що запитувані прокуратурою договори щодо відчуження земельних ділянок, в тому числі, договір купівлі-продажу земельної ділянки № 341 від 18.03.2002, покупцем у якому виступав ОСОБА_3 , предмет договору - земельна ділянка площею 1,4034 га, нотаріусами не посвідчувалися, будь-яка інформація щодо посвідчення запитуваних прокуратурою договорів купівлі-продажу земельних ділянок в Київському обласному державному нотаріальному архіві відсутня.

Відповідно до листа Вишневої міської державної нотаріальної контори від 20 січня 2023 року №77/01-16 державними нотаріусами Вишневої міської державної нотаріальної контори запитувані прокуратурою договори купівлі-продажу земельних ділянок, а саме №341 від 18.03.2002 року не посвідчувався.

Приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Кузнєцовою О.В. на запит прокуратури надано відповідь-лист № 02/01-16 від 27.01.2023, у якому повідомлено, що нею не посвідчувалися запитувані прокуратурою договори купівлі-продажу земельних ділянок, в тому числі, договір купівлі-продажу земельної ділянки № 341 від 18.03.2002, покупцем у якому виступав ОСОБА_3 , предмет договору - земельна ділянка площею 1,4034 га.

Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області на запит прокуратури надано відповідь-лист № 6628/5/10-36-24-04 від 20.04.2023, у якому повідомлено, що відповідно до бази даних інформаційно-комунікаційної системи «Податковий блок» у ній відсутня інформація щодо наявності земельних ділянок у наведених прокуратурою осіб, зокрема, у ОСОБА_3 земельна ділянка площею 1,4034 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.

Листом від 20.01.2023 року №3/20-171 Виконавчий комітет Вишневої міської ради повідомив, що станом на 2023 рік у Вишневій міській раді відсутні книги записів державних актів на право приватної власності на землю, також вказані книги не передавалися від Крюківщинської сільської ради до Вишневої міської ради в момент об`єднання територіальної громади.

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 12.04.2023 року №10-10-0.331-3264/2-23 вбачається, що за інформацією відділу №4 Управління наданням адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, в архіві Відділу другий примірник державного акта на право власності не земельну ділянку серії ЧР №048122 відсутній.

Також у Відділу відсутня книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі на земельні ділянки колишнього Києво-Святошинського району, тому надати інформацію стосовно можливої реєстрації та видачі вищевказаних державних актів на право власності не земельні ділянки не можливо.

Щодо правомірності набуття ОСОБА_3 у приватну власність спірної земельної ділянки

До правовідносин, які стосуються правомірності набуття ОСОБА_3 у приватну власність спірної земельної ділянки застосовуються положення закону, чинні станом на 01.01.2002 року (державний акт на право приватної власності на землю серії ЧР 048122 датований 06 червня 2022 року, а договір купівлі-продажу земельної ділянки №341 - 18.03.2002 року.

Відповідно до положень статей 13, 19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статей 18, 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) унормовано, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Однією із категорій земель, на які за основним цільовим призначенням поділяються землі України, є землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною третьою статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: 1) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; 2) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; 3) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; 4) прийняття спадщини; 5) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частинами першою та третьою статті 125 ЗК України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно з частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 127 ЗК України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземними державами відповідно до цього Кодексу. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.

Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам визначений у статті 128 ЗК України.

Так, відповідно до частини шостої статті 128 ЗК України рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Згідно з частиною сьомою статті 128 ЗК України договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

У статті 130 ЗК України визначено хто може бути покупцями земель сільськогосподарського призначення.

Статтею 131 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та третьої статті 132 ЗК України угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.

Статтею 55 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна провадиться за місцезнаходженням вказаного майна.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що нормами законодавства, чинними станом на дату, коли датовані державний акт на право приватної власності на землю та договір купівлі-продажу земельної ділянки) визначено певний порядок набуття права власності на земельну ділянку, його посвідчення та державну реєстрацію. Так, після визначення меж земельної ділянки та виготовлення технічного паспорту, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про відчуження земельної ділянки, на підставі вказаного рішення укладається договір купівлі-продажу земельної ділянки, який підлягає нотаріальному посвідченню за місцезнаходженням земельної ділянки та вважається укладеним з дня його нотаріального посвідчення, в подальшому видається державний акт на право власності на земельну ділянку та здійснюється її державна реєстрація за певним суб`єктом. Право власності виникає після одержання у встановленому законодавством порядку документу, що посвідчує право власності земельною ділянкою, зокрема, державного акту, та його державної реєстрації.

Постановою Верховної Ради України від 12.03.1992 року № 2201-ХІІ було затверджено форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, а наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року № 43 - Інструкцію про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю або право постійного користування землею видається на підставі рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, а на право власності на землю - на підставі рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, міської, селищної, сільської ради.

Згідно з пунктом 1.12 Інструкції складання державного акта на право приватної власності на землю, право власності на землю або право постійного користування землею при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та товариствам громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

Пунктом 2.9 Інструкції передбачено, що заповнення державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, регіональні, районні та міські центри державного земельного кадастру та їх структурні підрозділи і інші землевпорядні підприємства та організації. Усі записи мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються. Заповнення вказаних документів здійснюється з використанням комп`ютерної техніки.

Відповідно до п. 2.14 Інструкції державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності складається у двох примірниках, підписується сільським, селищним, міським головою або головою відповідної державної адміністрації і скріплюється відповідною гербовою печаткою. Сторінку державного акта з зображенням плану земельної ділянки підписує начальник районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України.

Згідно з пунктом 2.15 Інструкції бланки державних актів перших випусків на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею, на яких відсутня нумерація, нумеруються окремо по районах Автономної Республіки Крим та областей України, містах обласного підпорядкування. Кожна форма державного акта нумерується окремо, починаючи з одиниці.

Пунктом 3.1 Інструкції передбачено, що державні акти на право приватної власності на землю видаються міськими, селищними, сільськими радами.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції державна реєстрація державних актів, що посвідчують право приватної власності на землю або право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) здійснюється районною, міською, селищною, сільською радою.

Згідно з пунктом 3.4 Інструкції унесення відомостей щодо складання та видачі державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі до бази даних щодо реєстрації землеволодінь та землекористувань покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, регіональні, районні та міські центри державного земельного кадастру та їх структурні підрозділи.

Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що власники земельних ділянок, землекористувачі та орендарі зберігають видані їм державні акти і договори як документи періодичного використання.

Відповідно до пункту 4.2 Інструкції другий примірник державного акта або договору, а також книги їх реєстрації зберігаються у вогнетривких шафах у приміщеннях відповідних рад чи державних адміністрацій або за їх дорученням - у приміщеннях районних (міських) відділів (управлінь) земельних ресурсів Держкомзему України.

Згідно з пунктом 4.3 Інструкції чисті (незаповнені) бланки державних актів зберігаються у вогнетривких шафах в обласних управліннях, Київському та Севастопольському міських управліннях земельних ресурсів як документи суворого обліку. Начальник районного (міського) державного органу земельних ресурсів Держкомзему України отримує для заповнення чистий бланк державного акта за письмовою заявкою у разі наявності позитивного висновку державної землевпорядної експертизи технічного звіту зі складання державного акта. Заповнені державні акти передаються відповідним радам для видачі власникам та користувачам земельних ділянок.

Аналіз наведених норм матеріального права, якими регульовувалися земельні відносини на момент видачі державного акта, дає підстави для висновку про те, що державний акт на право приватної власності на землю лише посвідчує (оформлює) відповідне право, так як він не є дією, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав на обов`язків, з нього не виникають та не можуть виникнути цивільні права та обов`язки, державним актом лише оформлюється відповідне право, яке виникає внаслідок правочину чи акта індивідуальної дії - рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Разом з тим, порядок заповнення, складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю чітко встановлений та передбачає, зокрема, що заповнення державних актів здійснюється центрами державного земельного кадастру та їх структурні підрозділи, складання державних актів здійснюється у двох примірниках, вони підписуються сільським, селищним, міським головою або головою відповідної державної адміністрації і скріплюються відповідною гербовою печаткою, сторінку державного акта з зображенням плану земельної ділянки підписує начальник районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України, видаються державні акти на право приватної власності на землю міськими, селищними, сільськими радами, реєструються державні акти районною, міською, селищною, сільською радою, 5) другий примірник державного акта зберігається у приміщеннях відповідних рад чи державних адміністрацій або за їх дорученням - у приміщеннях районних (міських) відділів (управлінь) земельних ресурсів Держкомзему України.

Проте, відповідно до обставин справи та наявних доказів вбачається, що ОСОБА_3 не було дотримано встановленого законодавством порядку набуття права власності на земельну ділянку площею 1.4034 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600 та що вказана земельна ділянка не була сформована як об`єкт цивільних прав у спосіб, передбачений законодавством, враховуючи відсутність підтвердження наявності рішення органу місцевого самоврядування про відчуження вказаної земельної ділянки, на підставі якого міг бути укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2002 року №34, та наявну інформацію від відповідних уповноважених органів про те, що такий договір нотаріально не посвідчувався за місцезнаходженням земельної ділянки.

При цьому, у матеріалах справи відсутні також докази дотримання порядку заповнення, складання, видачі, реєстрації і зберігання державного акту на право приватної власності на землю серія ЧР 048122 від 06.06.2002, зокрема, докази складання вказаного державного акту у двох примірниках, підписання сторінки державного акта з зображенням плану земельної ділянки начальником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України, докази реєстрації державного акту районною, міською, селищною, сільською радою, а також зберігання другого примірнику державного акта у приміщеннях відповідних рад чи державних адміністрацій або за їх дорученням - у приміщеннях районних (міських) відділів (управлінь) земельних ресурсів Держкомзему України. Водночас, згідно інформації, отриманої від відповідних уповноважених органів, відомості щодо отримання, використання, повернення, зберігання чи знищення державних актів серії ЧР відсутні, також відсутні документальні підтвердження щодо видачі та реєстрації вказаного державного акту на право приватної власності на землю.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_3 було оформлено у приватну власність земельну ділянку площею 1.4034 га, з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600, рішення про відведення та відчуження якої не приймалося, а право приватної власності у законний спосіб не встановлювалося.

Щодо застосування положень статті 388 Цивільного кодексу України

Статтею 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, з вищезазначеного вбачається необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не в особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна останньому набувачу.

При цьому, витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Аналіз статті 388 ЦК України дає підстави вважати, що власник з дотриманням вимог цієї статті може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Згідно зі статтею 324 ЦК України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, такі положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Так, предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21) зазначено, що:

«5.57. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть.

5.58. Прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку з порушеннями інших осіб (продавця чи осіб, які його представляють у силу вимог закону), допущеними в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, крім випадків передбачених у статті 388 ЦК України.

5.62. Вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно.

5.64. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності / недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном».

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

За приписами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення чи правочину, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Враховуючи встановлені обставини справи та проаналізувавши викладені вище норми в їх сукупності, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора стосовно безпідставності та в порушення вимог законодавства набуття ОСОБА_9 права приватної власності на земельну ділянку площею 1,4034 га, з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600 та, як наслідок, порушення інтересів держави, які полягають в охороні належної Українському народу землі, як національного багатства, а також у збереженні рівності права власності на землю усіх громадян, позаяк Український народ, делегуючи право розпорядження належною йому землею державі в особі відповідних органів, має законні очікування, що ці органи під час такого розпорядження будуть діяти лише на підставі, в межах та у спосіб,

Враховуючи те, що земельну ділянку площею 1,4034 га, з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600 набуто у власність ОСОБА_3 безпідставно та з порушенням вимог законодавства, то подальше її відчуження відповідачу відбулось також з порушенням норм законодавства, особою, яка не мала права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, зокрема, вказана земельна ділянка вибула з комунальної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - територіальної громади від імені якої діє Вишнева міська рада Бучанського району Київської області.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що набуття спірних земельних ділянок у власність відповідачем відбулось з порушенням вимог статей 328, 330 ЦК України, а тому згідно статей 387, 388 ЦК України спірні земельні ділянки підлягають витребуванню у відповідача на користь територіальної громади в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області.

При цьому, колегія суддів вважає, що витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідача відповідає критерію законності: здійснюється на підставі норми ст. 388 Цивільного кодексу України у зв`язку з порушенням вимог законодавства, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними. Водночас, «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора з вимогою витребування спірних земельних ділянок з володіння відповідача у даній справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - передачі із комунальної власності у власність громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та рівності усіх громадян на отримання такого права, а також захист суспільного інтересу загалом - права власності Українського народу на землю, шляхом відновлення правового порядку в частині поновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу (територіальної громади) на землю, а такий захід є пропорційним визначеним цілям - відновлення права власності Українського народу на землі сільськогосподарського призначення та рівність усіх громадян у праві на отримання такої землі у власність.

Також, колегія суддів звертає увагу, що первинну державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5600 площею 1,4034 га здійснено 22.06.2021 року та майже відразу, на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2021 року відчужено на користь ОСОБА_2 , який вже 16.07 та 31.07.2021 році здійснив поділ вказаної земельної ділянки. Зазначені дії, на думку суду, не можуть свідчити про добросовісність як першого набувача, так і останнього покупця.

Крім того, згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, яка є загальнодоступною, ОСОБА_2 такою є відповідачем або третьою особою й у інших цивільних справах (№ № 369/10220/23, 911/2212/23, 911/2067/23), у яких земельні ділянки вибули із комунальної власності декількох територіальних громад за аналогічних обставин, в один і той самий проміжок часу та первинна реєстрація яких була проведена у 2021 році, що також на думку колегія суддів не може свідчити про добросовісність дій відповідача як покупця спірної земельної ділянки.

Враховуючи характер спірних правовідносин і встановлені обставини та правові норми, що підлягають застосуванню, втручання держави в право відповідача на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, закладеним у ст. 1 Першого протоколу, у зв`язку з чим висновки суду про порушення статті 1 Першого протоколу у разі задоволення позову прокурора, є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

З огляду на вищевикладене, враховуючи встановленні судом обставини справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області земельних ділянок: площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5366, площею 0,15 з кадастровим номером 3222486200:04:001:5367, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5368, площею 0,1017 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5369.

У зв`язку з задоволенням позову сплачений прокуратурою судовий збір за подання позову в сумі 2684,00 грн та за подання апеляційної скарги в сумі 4 026,00 підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської області прокуратури задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2024 року скасувати.

Позовні вимоги заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, задовольнити повністю.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області земельні ділянки: площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5366, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5386, площею 0,01017 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5369.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Київської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02909996) судовий збір у розмірі 6 710,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена

в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 04 жовтня 2024 року

Головуючий: Судді: