Ухвала

від 04.10.2024 по справі 120/7624/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження в справі

м. Вінниця

04 жовтня 2024 р.Справа № 120/7624/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматись від вчинення певних дій

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освітиз вимогами:

- визнати протиправними дії щодо прийняття до розгляду і перевірки скарги/повідомлення ОСОБА_2 про наявність фактів академічного плагіату в кандидатській дисертації ОСОБА_1 (реєстраційний № 28-АД від 25.09.2023);

- зобов`язати утриматися від розгляду Комітету з питань етики про наявність фактів академічного плагіату в кандидатській дисертації ОСОБА_1 "Електрохірургічне лікування кіст печінки (клініко-експериментальне дослідження") фактів порушення вимог з питань текстових запозичень без посилання на джерело (академічного плагіату), від подальшого розгляду скарги/повідомлення ОСОБА_2 про наявність фактів академічного плагіату в кандидатській дисертації ОСОБА_1 (реєстраційний № 28-АД від 25.09.2023) та від прийняття рішення за результатами розгляду подання.

Ухвалою від 12.06.2024 суддя відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою від 17.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 21.06.2024 суд забезпечив позов у справі № 120/7624/24 шляхом заборони Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти вчиняти будь-які дії щодо розгляду справи за скаргою/повідомленням ОСОБА_2 про наявність фактів академічного плагіату в докторській дисертації ОСОБА_1 (реєстраційний № 10-24-АД від 14.02.2024), зокрема і щодо розгляду подання Комітету з питань етики (вих. № 12 від 11.06.2024) про наявність у дисертації кандидата медичних наук ОСОБА_1 "Електрохірургічне лікування кіст печінки (клініко-експериментальне дослідження") фактів порушення вимог з питань текстових запозичень без посилання на джерело (академічного плагіату) на засіданні Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, призначеному на 25.06.2024, - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

06.08.2024 представником відповідача подано клопотання про закриття провадження по справі, оскільки дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з наступних обґрунтувань. Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Рішення Комітету з питань етики про прийняття скарги до розгляду є процедурним, не породжує правових наслідків для позивача. Це рішення з урахуванням його змісту, висновків та вирішених питань не має впливу на права, обов`язки та інтереси Позивача, не скасовує присуджений науковий ступінь, не звужує і не скасовує його прав, а отже, не породжує й правовідносин, у яких виникає публічно-правовий спір, за результатом вирішення якого може бути ухвалене судове рішення, яке б відповідало завданню адміністративного судочинства. Процедурні рішення, які передують прийняттю Міністерством освіти і науки України рішення про позбавлення наукового ступеня, не можуть бути самостійним предметом судового оскарження, оскільки не порушують права учасників цих відносин і, відповідно, не породжують для них права на судовий захист.

Відповідач вказує, що у розрізі сформульованих позовних вимог дії та заходи, які передували прийняттю оскаржуваного рішення, так само не можуть бути предметом судового розгляду як такі, що не несуть жодних наслідків для позивача.

У поданому клопотанні, сторона відповідача, крім іншого, акцентує увагу суду на правових висновках ВС, висловлених у постанові від 24.07.2024 по справі № 640/23574.

Розглянувши подане представником відповідача клопотання, суд зважає на наступне.

ОСОБА_1 18.04.2017 захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук "Електрохірургічне лікування кіст печінки (клініко-експериментальне дослідження") (далі - Дисертація).

Позивач зазначає, що 25.09.2023 Національне агентство зареєструвало за № 28-АД скаргу/повідомлення скаргу ОСОБА_2 (яка надійшла в електронній формі) про наявність фактів академічного плагіату у захищеній позивачем 18.04.2017 Дисертації.

06.10.2023 Комітет з питань етики Національного агентства ухвалив рішення № 45 (58), у якому встановив відповідність скарги вимогам пунктів 4-7 Порядку розгляду скарги/повідомлення щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, затвердженого Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти 24.10.2023 та прийняв таку до розгляду.

Копія скарги та рішення Комітету з питань етики від 06.10.2023 № 45 (58) були оприлюднені на сайті Національного агентства. З опублікованого 06.05.2024 на сайті повідомлення заявник дізнався, що засідання з розгляду згаданої скарги призначено на 15.05.2024. За клопотанням заявника рішенням комітету від 15.05.2024 № 39 (104) розгляд скарги відкладено на 29.05.2024.

28.05.2024 ОСОБА_1 направив на адресу відповідача заяву, в якій просив відкласти призначене на 29.05.2024 засідання на іншу дату. Разом з тим, Комітет на засіданні, проведеному 29.05.2024, дійшов висновку про наявність фактів академічного плагіату у Дисертації заявника та ухвалив рішення № 45 (110), яким вирішив винести на розгляд Національного агентства подання про наявність у дисертації кандидата медичних наук ОСОБА_1 фактів порушення вимог з питань текстових запозичень без посилання на джерело (академічного плагіату).

На переконання заявника, очевидними є ознаки протиправності дій відповідача та порушення прав, свобод або інтересів особи заявника, такими діями, оскільки порушено процедуру перевірки секретаріатом Скарги на відповідність вимогам п. 6, 7 Порядку в частині підпису заявника Скарги; дії по підписанню Головою Комітету ОСОБА_3 рішення від 06.10.2023 № 45 (58) з використанням незахищеного удосконаленого особистого електронного цифрового підпису фізичної особи зумовили прийняття Скарги до розгляду та як подальший її розгляд так і ухвалення рішення від 29.05.2024; дії по розгляду Комітетом скарги вчинено поза межами встановленого п. 11 Порядку тримісячного строку проведення перевірки.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19- рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією та законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі «Перетятка та Шереметьєв проти України»).

ЄСПЛ у пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» констатував, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення від 28.05.1985 у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захистити у передбачений процесуальним законом спосіб.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини 1 статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини 1 статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Отже до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але й їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір, тобто по відношенню до особи, яка звернулася до суду. Прийняте суб`єктом владних повноважень при виконанні управлінських функцій рішення, вчинені дії або бездіяльність повинні безпосередньо стосуватися правового статусу (прав, законних інтересів, свобод, обов`язків) цієї особи.

Таким чином, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (такі ж висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18.09.2018 у справі № 823/218/17 (пункти 24, 25), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 02.04.2019 у справі № 137/1842/16-а, від 18.12.2019 у справі № 826/2323/17 (пункти 18, 19), від 13.10.2020 у справі № 640/22013/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 175/1571/15 (пункт 72), від 08.06.2022 у справі № 362/643/21, пункт 28).

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Статус Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти визначено Законом України від 01.07.2014 № 1556-VII «Про вищу освіту» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1556-VII).

Статтею 17 Закону № 1556-VII передбачено, що Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є постійно діючим колегіальним органом.

Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є юридичною особою публічного права, яка діє згідно з цим Законом і статутом, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Серед органів, які здійснюють управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень, є Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (пункт 8 частини 1 статті 12 Закону № 1556-VII).

Відповідно до частини 9 статті 19 Закону № 1556-VII у складі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти утворюються Комітет з питань етики, Комітет з питань діяльності разових спеціалізованих вчених рад, а також інші комітети, що формуються з числа членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти для попереднього розгляду питань, що належать до його компетенції. Комітет з питань етики розглядає питання порушення академічної доброчесності і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. Комітет з питань діяльності разових спеціалізованих вчених рад розглядає звернення, заяви і скарги щодо порушення встановленої законодавством процедури захисту дисертації на здобуття ступеня доктора філософії, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.

Частиною 6 статті 6 Закону № 1556-VII визначено, що до захисту допускається дисертація, виконана здобувачем ступеня доктора філософії самостійно. Виявлення в поданій до захисту дисертації фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації є підставою для відмови у присудженні ступеня доктора філософії.

Виявлення фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації у захищеній здобувачем дисертації є підставою для скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради про присудження йому ступеня доктора філософії та видачу відповідного диплома.

У разі встановлення відповідно до законодавства у кваліфікаційній роботі здобувача ступеня доктора філософії фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації та/або порушення встановленої законодавством процедури захисту дисертації рішення разової спеціалізованої вченої ради про присудження ступеня доктора філософії скасовується закладом вищої освіти чи науковою установою, в якому (якій) вона була утворена, або Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу за нормами п. 8 частини другої розділу XV Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1556-VII науковий ступінь кандидата наук після набрання чинності цим Законом прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії, а вчене звання старшого наукового співробітника - до вченого звання старшого дослідника.

Частиною 10 статті 19 Закону № 1556-VII встановлено, що рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти може бути оскаржене вищим навчальним закладом у порядку, визначеному Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, який має бути оприлюднений. За результатами розгляду скарги Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти приймає обґрунтоване рішення.

Отже Законом № 1556-VII передбачено, що рішення Національного агентства про скасування присудження наукового ступеня може бути оскаржено. При цьому, Національне агентство скасовує рішення про присудження наукового ступеня за поданням Комітету з питань етики.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти» від 15.04.2015 № 244 затверджено Статут Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі - Статут).

Відповідно до положень цього Статуту Національне агентство є постійно діючим колегіальним органом, уповноваженим Законом № 1556-VII на реалізацію державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти (пункт 1); є юридичною особою публічного права, засновником якої є держава (пункт 5); скасовує рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату за поданням Комітету з питань етики у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 9).

Суд зазначає, що положення статті 17 Закону № 1556-VII та Статуту свідчать про відповідність статусу Національного агентства вимогам КАС України в частині правосуб`єктності відповідача.

У складі Національного агентства утворюються Комітет з питань етики, Апеляційний комітет, а також інші комітети, що формуються з числа членів Національного агентства (пункт 20 Статуту).

Пунктом 21 Статуту закріплено, що Комітет з питань етики розглядає питання академічного плагіату і вносить відповідні подання до Національного агентства, а також здійснює інші повноваження, покладені на нього Національним агентством.

Положення про Комітети Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затверджено Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти 25.02.2019 (далі - Положення), пунктом 5 якого визначено загальні функції комітетів Національного агентства:

1) виконують функції, покладені на них рішенням Національного агентства і цим Положенням;

2) сприяють Національному агентству у виконанні завдань, що покладаються на нього законодавством України;

3) готують та доопрацьовують за дорученням проекти рішень Національного агентства;

4) збирають та аналізують інформацію з питань, що належать до повноважень комітетів;

5) виконують доручення Національного агентства та надають пропозиції до формування порядку денного засідань Національного агентства;

6) забезпечують розгляд звернень, що надійшли до Національного агентства в установленому порядку відповідно до Закону України «Про звернення громадян»;

7) забезпечують підготовку письмових звітів про підсумки своєї діяльності.

Комітети відповідно до підпункту 7.1. Положення мають право, зокрема, виносити питання та проекти рішень на розгляд Національного агентства; приймати рішення, ухвалювати рекомендації, надавати висновки та вчиняти інші дії з метою виконання покладених на комітети завдання.

За змістом підпункту 11.1. Положення за результатами розгляду питань на засіданнях комітетів приймаються: рішення; рекомендації; висновки.

Додатком до цього ж Положення є Перелік та повноваження комітетів Національного агентства. Відповідно до Повноважень комітетів Національного агентства Комітет з питань етики:

- розглядає звернення, заяви і скарги щодо виявлення академічного плагіату, фабрикацій, фальсифікацій та інших порушень академічної доброчесності;

- виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством.

Як встановлено судом 06.10.2023 Комітет з питань етики Національного агентства ухвалив рішення № 45 (58), у якому встановив відповідність скарги ОСОБА_2 про наявність фактів академічного плагіату у захищеній позивачем 18.04.2017 Дисертації, вимогам пунктів 4-7 Порядку розгляду скарги/повідомлення щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, затвердженого Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти 24.10.2023 та прийняв таку до розгляду.

Отже суд доходить висновку, що дії Комітету з питань етики щодо розгляду скарги ОСОБА_2 стосовно наявності фактів академічного плагіату в дисертації ОСОБА_1 є процедурними, не породжують правових наслідків для позивача, а тому не можуть бути самостійним предметом судового оскарження. Ці дії та навіть винесені рішення щодо розгляду скарг, з урахуванням його змісту, висновків та вирішених питань не мають впливу на права, обов`язки та інтереси позивача як учасника освітнього процесу, не скасовують присудження наукового ступеня, не звужують і не скасовують її прав, а отже, не породжують й правовідносин, у яких виникає публічно-правовий спір, за результатом вирішення якого може бути ухвалене судове рішення, яке б відповідало завданню адміністративного судочинства.

Суд зауважує, що навіть процедурні рішення, які передують прийняттю Національним агентством рішення про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня, не можуть бути самостійним предметом судового оскарження, оскільки не порушують права учасників цих відносин і, відповідно, не породжують для них права на судовий захист. Воно носить суто інформаційно-рекомендаційний характер для забезпечення виконання основних завдань та функцій Національним агентством.

Такі рішення можуть бути оцінені судом лише після прийняття Національним агентством відповідного рішення та у межах розгляду справи, предметом якої є оскарження такого рішення особою, чиїх прав воно стосується.

Позивач у позовній заяві зазначає, що дії Комітету з питань етики із проведення перевірки скарги щодо наявності фактів академічного плагіату в докторській дисертації позивача, здійснені із порушенням вимог Закону та визначеної процедури.

Проте у розрізі сформульованих позовних вимог суд зауважує, що дії та заходи, які передують прийняттю рішення за результатами розгляду скарги Комітетом з питань етики, так само не можуть бути предметом судового розгляду як такі, що не несуть жодних наслідків для позивача.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.07.2024 по справі № 640/23574/20 .

Так, Верховний суд у постанові від 24.07.2024 у справі № 640/23574/20 сформулював правовий висновок про те, що лише рішення про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату може бути самостійним предметом судового оскарження, оскільки лише таке рішення породжує правовідносини, у яких виникає публічно-правовий спір, за результатом вирішення якого може бути ухвалене судове рішення, яке б відповідало завданню адміністративного судочинства. В свою чергу, процедурні рішення, які передують прийняттю Національним агентством рішення про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня, не можуть бути самостійним предметом судового оскарження, оскільки не порушують права учасників цих відносин і, відповідно, не породжують для них права на судовий захист. Воно носить суто інформаційно-рекомендаційний характер для забезпечення виконання основних завдань та функцій Національним агентством.

Відповідно до частини 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

У контексті цих конституційних норм поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підпадають не лише під юрисдикцію адміністративних судів, а й узагалі не підлягають судовому розгляду.

Підхід до визначення спорів, що не підлягають судовому розгляду, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала, зокрема в постановах від 22.09.2021 у справі № 9901/144/21, від 18.08.2022 у справі № 990/94/22, від 17.11.2022 у справі № 990/116/22, від 20.07.2023 у справі № 990/80/23, від 25.04.2024 у справі № 990/27/24.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки розгляд спору, заявленого в позовній заяві позивача перебуває поза межами юрисдикції адміністративних судів та не належить до юрисдикції жодного іншого суду, суд дійшов висновку про те, що провадження у цій справі слід закрити.

При цьому заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 21.06.2024 зберігають свою дію до набрання законної сили цим судовим рішенням.

Керуючись ст.ст. 238, 248, 256, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача задовольнити.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматись від вчинення певних дій закрити.

Роз`яснити позивачу, що у відповідності до частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяТомчук Андрій Валерійович