Ухвала

від 13.09.2022 по справі 208/2953/22

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/2953/22

провадження № 1-кп/208/250/24

УХВАЛА

про призначення до судового розгляду

13 вересня 2022 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

у відкритому підготовчому судовому засіданні призначеного 24.06.2022 року, розглянувши матеріали кримінального провадження № 12022046160000159, які надійшли з Кам`янської окружної прокуратури 24.06.2022 року, відносно:

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянки України, освіта середня, не працююча, незаміжня, зареєстрована та мешкає: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

яка обвинувачується за ч.1 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшла зазначена справа.

Під час проведення підготовчого судового засідання та вирішення питання щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду, адвокатом ОСОБА_5 заявлене клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, яке аргументовано наступним.

Відповідно до положень ч.4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Згідно вимог ч.2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного потерпілого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Натомість, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022046160000159 містить одночасно, а не окремо, фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені під час досудового розслідування та формулювання обвинувачення, що є грубим порушенням вимог п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, у зв`язку з чим стороною обвинувачення порушується право обвинуваченого на захист.

Зі змісту обвинувального акту вбачається, що, за версією прокурора, обвинувачена ОСОБА_7 заподіяла матеріальну шкоду державі в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі Заводське управління)

Код ЄДРПОУ 03192543, на який посилається прокурор в обвинувальному акті, не належить Заводському управлінню, в період часу з 01.02.2020 по 31.12.2020 юридичної особи з кодом ЄДРПОУ НОМЕР_1 не існувало, тому завдати шкоди такій особи не можливо з об`єктивних причин.

Заводське управління є структурним підрозділом Департаменту соціальної політики Кам`янської міської ради (надалі Департамент), у зв`язку з чим вказане управління, якому за версією прокурора заподіяно матеріальну шкоду не є юридичною особою, тобто така особа не відповідає вимогам ч.1 ст. 55 КПК України, не може бути потерпілим у кримінальному провадженні.

У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти одне із таких рішень: повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам статей 291, 292 КПК: зокрема, якщо ці документи містять положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки.

Обвинуваченій ОСОБА_7 ставиться за провину вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, при цьому у висунутому обвинувачені, стверджуючи що остання умисно не надала до Заводського управління відомості щодо факту зміни складу сім`ї, прокурор взагалі не вказує в обвинувальному акті час та місце вчинення такого діяння обвинуваченим, що не відповідає вимогам п.1 ч.1 ст. 91 КПК України, у зв`язку з чим в межах висунутого прокурором обвинувачення не можливо встановити в діях обвинуваченої складу інкримінованого кримінального правопорушення, тому від такого не зрозумілого та не конкретизованого обвинувачення сторона захисту не може ефективно захищатись, що є порушенням права обвинуваченого на захист та на справедливий суд.

Не зазначення прокурором в обвинувальному акті місця вчинення обвинуваченою ОСОБА_4 інкримінованого діяння, також унеможливлює перевірку (з`ясування) стороною захисту питання щодо підсудності такої справи Заводському районному суду м. Дніпродзержинська.

В межах висунутого обвинувачення ОСОБА_7 ставиться за провину умисне не надання до Заводського управління відомостей щодо факту зміни складу сім`ї, однак вимога щодо вчинення таких дій не передбачена нормами діючого законодавства України, а правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Особа яка отримує допомогу повинна лише повідомити про певні обставини орган, що проводить виплату допомоги, натомість законодавством України не встановлено вимогу щодо надання особою будь-яких відомостей про певні факти, у тому числі не визначено спосіб (форму) надання таких відомостей, у зв`язку з чим стороні захисту не зрозуміло спосіб вчинення злочину, який ставиться за провину обвинуваченій.

Заводське управління не являлось органом, що проводить виплату допомоги ОСОБА_7 , тому стороні захисту не зрозуміло чому остання за версією прокурора, повинна була надавати відомості саме Заводському управлінню, тому таке обвинувачення в цій частині є також не зрозумілим для сторони захисту.

Взагалі, службові особи Департаменту, без достатніх правових підстав для продовження виплат на наступний строк, за відсутності необхідних документів та волевиявлення (бажання) особи на отримання таких коштів, протиправно нараховували та виплачували допомогу ОСОБА_7 у безготівковій формі, у зв`язку з чим наслідки, у вигляді збитків на суму 20 270 грн., завдано не через дії останньої, а через протиправні дії інших осіб.

Правильність правової оцінки поведінки особи, котра отримує матеріальну допомогу, не маючи за законом для цього права, безпосередньо залежить від належного з`ясування наявності елементів складу злочину шахрайства.

Відсутність хоча б одного зі складових елементів шахрайства, у тому числі об`єктивної чи суб`єктивної сторони, означає, що дії особи, поведінка якої оцінюється, можуть перебувати в іншій, ніж кримінальна, юридичній площині й свідчити про наявність цивільного спору.

Згідно підпункту «а» п. 3 ст. 6 Європейської Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Зазначені вище недоліки є істотними порушеннями КПК України, не можуть бути усунуті судом під час судового розгляду, які заважають призначення справі до судового розгляду, у зв`язку з чим обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України.

Викладене у клопотанні повністю відповідає правовим позиціям викладеним у рішеннях ВС.

Обвинувачена ОСОБА_7 підтримала думку свого захисника.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши що обвинувальний акт складено відповідно до норм КПК України.

Представник потерпілої особи залишив розгляд клопотання на розсуд суду.

Розглянувши клопотання та вислухав учасників судового засідання, суд встановив наступне.

Повернення обвинувального акта є правом, а не обов`язком суду, і приводом для нього може стати не будь-яка формальна невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка реально перешкоджає призначенню судового розгляду.

Обвинувальний акт - це кримінальний процесуальний акт, в якому відображається рішення слідчого, затверджене прокурором, чи самого прокурора про закінчення досудового розслідування і переведення обвинувачення до суду. В обвинувальному акті викладаються юридично значимі обставини кримінального правопорушення та надається юридична кваліфікація кримінального правопорушення.

Частиною 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Пред`явлене особі обвинувачення повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, наскільки вони відомі слідчому. Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Конструкція низки злочинів передбачає їх бланкетність, де для з`ясування змісту злочинного діяння у кожному окремому випадку (при кожному діянні) треба звертатися до відповідних нормативних актів.

Використання бланкетних диспозицій має важливе значення у кримінальному праві, адже дозволяє не «перевантажувати» кримінальний закон великим за обсягом описаннями діяння у диспозиції статті.

Таким чином, навіть без прямих вказівок зміст обвинувального акта може вказувати, які саме протиправні діяння та обставини, за яких їх вчинено, стали підставою для підозри та обвинувачення особи, а щодо певних складів кримінальних правопорушень окреме зазначення форми вини, мотиву, мети взагалі не вбачається необхідним, оскільки сама диспозиції статті закону про кримінальну відповідальність їх чітко передбачає.

Формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення викладаються в обвинувальному акті в такому виді, як це вважає за правильне прокурор. Питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації правопорушення, не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин.

Не підлягають розгляду в підготовчому судовому засіданні й питання, які стосуються змісту та достовірності викладених прокурором фактичних обставин кримінального правопорушення. На цій стадії суд лише встановлює відповідність процесуальної форми обвинувального акта вимогам, визначеним кримінальним процесуальним законом, не досліджуючи суть обвинувачення, а тому не вправі пропонувати прокурору зазначати в обвинувальному акті інші обставини чи події або викладати їх в інший спосіб.

Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК) стосуються не змісту обвинувального акта, а його форми (реквізитів)

а підготовчому засіданні суд першої інстанції не вправі перевіряти правильність обраної кваліфікації, наявність усіх елементів складу кримінального правопорушення, яке інкримінується особі (їх повноту), оскільки законодавець не наділяє суд на цьому етапі повноваженнями оцінювати процесуальне рішення прокурора про закінчення досудового розслідування в частині достатності доказів та повноти формулювання офіційної версії обвинувачення. Здійснення у ході підготовчого судового засідання перевірки відповідності обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК передбачає формальне з`ясування наявності в такому рішенні прокурора наступних обов`язкових реквізитів:

1) виклад фактичних обставин, існування яких буде доводити прокурор у ході розгляду судом пред`явленого обвинувачення;

2) наведення правової кваліфікації відносно вказаних обставин (зазначення частини і статті КК, якою передбачено відповідальність за дії/бездіяльність обвинуваченої особи);

3) формулювання обвинувачення, тобто конкретизація, у яких діях/бездіяльності за наведених обставин винна особа (аналіз її поведінки через призму норми закону про кримінальну відповідальність, обвинувачення за якою їй пред`являється)

В обвинувальному акті зазначаються ті фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор, а не суд, вважає встановленими.

Кримінальний процесуальний закон не надає суду повноважень до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, в т.ч. у бік збільшення, повертати за наслідками підготовчого засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо, оскільки визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Категорія кримінального процесу «формула і формулювання обвинувачення», яка використовується з метою правильного оформлення прокурором свого рішення щодо висунення особі обвинувачення, не повинна бути ототожнена з такою категорією кримінального права, як «правова модель кримінального правопорушення», котра під час судового провадження використовується у ході з`ясування судом, чи є в діях особи склад інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Нормативне або теоретичного розмежування понять «виклад фактичних обставин кримінального правопорушення» та «формулювання обвинувачення», їх визначення, в КПК України не наведено.

Змішування понять «виклад фактичних обставин кримінального правопорушення» та «формулювання обвинувачення» або викладення однакових змістовних положень у різних елементах обвинувального акта, саме по собі може ставати підставою для повернення будь-якого обвинувального акта.

За відсутності відповідних нормативних критеріїв унеможливлюється визначення відповідності чи невідповідності обвинувального акта вимогам закону в цій частині.

Взагалі, вирішення в підготовчому судовому засіданні питання тотожності викладу фактичних обставин і формулювання обвинувачення та їх узгодженості з правовою кваліфікацією порушують передбачений ст. 26 КПК України принцип диспозитивності.

Висновки суду про неповноту, необґрунтованість обвинувального акта, невідповідність формулювання обвинувачення правовій кваліфікації, на цьому етапі з самого початку суперечать засаді змагальності сторін визначеної ст. 22 КПК України.

Повернення обвинувального акту з наведених підстав, є фактичний вихід за межі предмета судового розгляду, який вирішується у підготовчому судовому засіданні, і є фактично дослідженням обставин кримінального провадження, оцінка яких надається під час розгляду по суті.

Фактичне надання прокурору вказівки щодо необхідності зміни висунутого обвинувачення, є порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Окрім цього, чинне КПК України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримки державного обвинувачення, що передбачено ст. 337, ст. 338340 КПК України, а також встановлює право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється провадження.

За наявного нормативного регулювання неповнота, необґрунтованість обвинувального акта, відсутність доказової бази щодо вчинення обвинуваченим дій, які містять ознаки злочинів, в принципі, не можуть бути підставами для повернення обвинувального акта, адже на підготовчому засіданні суд не вправі надавати оцінку відсутності чи наявності доказів така оцінка може бути здійснена лише в ході розгляду кримінального провадження по суті.

Що стосується вірного визначення потерпілої сторони, підсудності справи, судом відзначається, що матеріальна шкода відповідно до обвинувачення заподіяна державі Україна, в особі Заводського управління як підрозділу Департаменту, які є розпорядниками бюджетних коштів, і до яких відповідно до обвинувачення ОСОБА_8 повинна була надати відповідні відомості. Зазначені установи розташовані в Заводському районі міста Кам`яньске, і тому кримінальне провадження підсудне саме Заводському районному суду м. Дніпродзержинська.

На підставі викладеного, судом встановлено, що обвинувальний акт складено відповідно до вимог КПК України, підстав для повернення обвинувального акту прокурора чи закриття кримінального провадження, не вбачається, підсудність справи визначена вірно.

Керуючись ст.ст. 314-316, 350, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

Призначити судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_6 , по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово, в приміщенні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, на 20.09.2022 року о 11.00 годині.

В судове засідання викликати прокурора, представника потерпілої особи, обвинувачену, захисника.

Ухвала суду є остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1