Ухвала

від 19.11.2024 по справі 208/2953/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3385/24 Справа № 208/2953/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 та прокурора Камянської окружної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 липня 2024 року у кримінальному провадженні № 12022046160000159 від 01 червня 2022 року, щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянки України, освіта середня, не працюючої, незаміжньої, на утриманні маючої малолітню дитину, зареєстрованої та мешкаючої: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.190КК України,-

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_8

прокурорів ОСОБА_9 , ОСОБА_6

обвинуваченої ОСОБА_7

захисника ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_10

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 липня 2024 року ОСОБА_7 визнано винною у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 190 КК України, та на підставі ч. 5 ст. 74 КК України, звільнено її від покарання відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 49 КК України.

Провадження за позовом Кам`янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту соціальної політики Кам`янської міської ради до ОСОБА_7 , закрито, у зв`язку з відмовою позивача від позовних вимог внаслідок їх повної виплати.

За цим вироком ОСОБА_7 визнана винною у тому, що вона, на підставі рішення Управління соціального захисту населення адміністрації Заводського району Кам`янської міської ради від 27.09.2019 року, перебувала на обліку в Заводському управлінні соціального захисту населення Департаменту соціальної політики Кам`янської міської ради (надалі Управління соціального захисту), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , як одержувач щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу, а саме з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_12 , за висновком лікарської комісії медичного закладу потребував постійного стороннього догляду, на догляд за ним (надалі соціальна допомога), відповідно до «Порядку надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею» (надалі Порядок).

30.01.2020 року ОСОБА_12 помер, і ОСОБА_13 , як особа, яка проживала разом з ним та здійснювала відповідний догляд, усвідомлювала, що смерть ОСОБА_12 є підставою для припинення виплат їй соціальної допомоги.

При невстановлених слідством обставинах, ОСОБА_13 реалізовуючи свій прямий протиправний умисел, спрямований на заволодіння державними грошовими коштами - подальшого незаконного отримання щомісячної грошової допомоги, діючи шляхом обману та керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи, що відповідно до п. 8 Порядку та поданої нею особисто до Заводського управління заяви про призначення щомісячної грошової допомоги від 26.09.2019 року, вона зобов`язана в десятиденний строк з моменту смерті піднаглядного повідомити про це орган, який провадить виплату соціальної допомоги, факт смерті ОСОБА_12 30.01.2020 року приховала.

Умисно не повідомивши Заводське управління про факт смерті ОСОБА_12 , ОСОБА_13 заволоділа державними грошовими коштами у вигляді щомісячної соціальної допомоги у сумі 2 027 грн., виплата якої не була припинена з лютого 2020 року, та які 06.02.2020 перераховано на її картковий рахунок АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , після чого розпорядилась ними на власний розсуд, чим заподіяла матеріальну шкоду державі в особі Департаменту соціальної політики Кам`янської міської ради на зазначену суму.

Дії ОСОБА_7 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

В апеляції:

- захисник просить вирок суду суду скасувати та виправдати ОСОБА_7 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведенням того, що вчинене кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.

В обґрунтування вказує, що стороною обвинувачення не доведено об`єктивно існуючий зв`язок між злочинним діянням (бездіяльністю) ОСОБА_7 у вигляді неповідомлення у зміні складу сімї, і суспільно небезпечними наслідками у вигляді збитків на суму 2027 гривень.

Також вказує, що прокурором не надано доказів того, що ОСОБА_7 в період з 30 січня 2020 по 06 лютого 2020 року умисно не повідомила, в якій саме формі орган соціального захисту про смерть ОСОБА_11 з метою подальшого незаконного заволодіння державними коштами.

Зазначає, що під час судового розгляду, сторона захисту наголошувала, що ОСОБА_7 усно, за допомогою засобів телефонного зв`язку орган соціального захисту про смерть ОСОБА_11 та прокурором не надано доказів спростування такої версії.

Крім того зазначає, що судом було досліджено заяву про призначення соціальної допомоги, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_7 не повідомлялась про обов`язок повідомити про зміну у складі сім`ї протягом десяти днів.

Також захисник вказує, що органом досудового розслідування було здійснено збір доказів до внесення відомостей до ЄРДР, що тягне за собою визнання певних доказів недопустимими.

- прокурор просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 винною за ч. 1 ст. 190 КК України та на підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнити її від покарання у відповідності до ч. 1 п. 2 ст. 49 КК України.

Зазначає, що ОСОБА_7 , незважаючи на прямий обов`язок як отримувача вказаного виду допомоги, так і не повідомила органи соціального захист населення, ні у 10 денний період після смерті ОСОБА_11 , ні після отримання та зняття 06.02.2020 вказаної допомоги за лютий 2020 року, ні після надходження з квітня 2020 року по грудень 2020 року вказаної допомоги.

Також посилається на те, ОСОБА_7 не вжито жодних заходів що повернення незаконного отриманих грошових коштів з лютого 2020 року до початку досудового розслідування вказаного кримінального провадження та притягнення останньої до кримінальної відповідальності, що свідчить про відсутність будь-якої помилки або несвідомості в діях ОСОБА_7 .

Зазначає, що ОСОБА_7 свідомо, у день надходження, зняла з банкомату грошові кошти, усвідомлюючи той факт, що не має права на отримання останніх, відсутність помилки в її діях також свідчить наявність меншого балансу, ніж знята сума, до зарахування відповідних виплат.

Прокурор також вказує, що заволодіння ОСОБА_7 грошовими коштами державного бюджету припинено не у зв`язку із волевиявленням обвинуваченої, а у зв`язку із встановленням вказаного факту органами соціального захисту населення.

Вказує, що не знайшов свого підтвердження висновок суду щодо наявності виконавчого провадження від 16.03.2020 щодо виплати на користь ОСОБА_7 аліментів як на підставу, яка дає можливість стверджувати, що ОСОБА_7 за період з квітня - грудня 2020 року вважала що грошові кошти, які протягом вказаного періоду перераховувались на картковий рахунок останньої як виплати соціальної допомоги являються перерахуванням аліментів.

Також вважає помилковим посилання суду на наявність «помилки» в діях орану соціального захисту населення при продовженні соціальних виплат ОСОБА_7 протягом квітня - грудня 2020 року, у тому числі у зв?язку із наявністю в органі соціального захисту населення відомостей про смерть ОСОБА_11 .

Заслухавши обвинувачену та її захисника, які підтримали доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, проти задоволення апеляції прокурора заперечували, прокурора ОСОБА_6 , який підтримав свою апеляційну скаргу, проти апеляційної скарги сторони захисту заперечував, думку прокурора ОСОБА_9 , яка заперечувала проти апеляційної скарги сторони захисту, а також просила частково задовольнити апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , вислухавши представника потерпілого, яка просила апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а апеляцію прокурора задовольнити, перевіривши матеріали провадження в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляцій та висловлені в ході розгляду кримінального провадження заперечення, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції лише в межах апеляційної скарги.

За приписами статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Частиною третьою ст. 373 КПК України встановлено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Отже, мотивувальна частина вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов`язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини та його мотивів.

Обґрунтування обвинувачення, це не перелік доказів наданих органами досудового розслідування, це аналіз усіх зібраних у провадження доказів, тобто всі фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, обвинуваченого, у висновках експертів та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення.

Суд зобов`язаний саме після всебічного, повного і об`єктивного розгляду, дати оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності для ухвалення обвинувального вироку.

Згідно з вимогами ст. ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні, крім іншого, підлягають доказуванню подія кримінального правопорушенні, а саме час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як слідує з п.п. 17, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.90 року "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку", в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При постановлені вироку суд, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх допустимості, достовірності і достатності. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу.

Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Однак, обґрунтовуючи свої висновки про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_7 у вчинені інкримінованому їй злочину, суд першої інстанції згідно мотивувальної частини вироку, фактично лише навів покази обвинуваченого, потерпілого, свідків та перелік доказів, які дослідив під час розгляду кримінального провадження, зазначивши наявну в них інформацію, не зазначивши, що саме вони мають підтверджувати або спростовувати та усупереч вимогам ст. 94 КПК України належним чином і в повному обсязі не оцінив кожен доказ окремо, не вказавши, чому бере до уваги одні докази та відкидає доводи і докази сторони захисту, не дав оцінки доказам у їх сукупності і взаємозв`язку та достатності, обмежившись загальними формулюваннями, у зв`язку з чим таке судове рішення не можна вважати належним чином обґрунтованим і вмотивованим.

Так, суд поклав в перелік доказів покази свідків, які були безпосередньо допитані в судовому засіданні, при цьому поклав покази даних свідків в обґрунтування винуватості ОСОБА_7 за епізодом від лютого 2020 року, однак в той же час вказав про не прийняття показів свідків за епізодом періоду квітня-грудня 2020 року та вважав обвинувачення в цій частині необґрунтованим.

Крім того слід зазначити, що за змістом оскаржуваного вироку, суд першої інстанції даючи оцінку наведеним у вироку доказам за обома епізодами, не розмежував докази, зокрема покази свідків, а також не навів що саме вони підтверджують, або навпаки спростовують, що не можна вважати надання судом належної остаточної оцінки доказам з точки зору їх допустимості, достовірності і достатності та наявності викладення висновку суду в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу.

Таким чином, за наведеного, суд не вмотивував переконливо доведеність встановлених судом обставин, а також необґрунтованість обвинувачення за епізодом квітня-грудня 2020 року, з посиланням на сумнів у наявності складу кримінального правопорушення.

Крім того встановлено, що суд не дав оцінку доводам сторони захисту, не з`ясувавши в повній мірі обставин злочину, обмежившись загальним формулюванням понять та тлумаченням складу інкримінованого ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а також переліком досліджених доказів і показів потерпілих і свідків, не надавши їм належної обґрунтованої оцінки, що вплинуло на ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення.

Звертається увага і на суперечності висновків суду в мотивувальній та резолютивній частинах вироку.

Так, згідно обвинувального акту, ОСОБА_7 фактично інкриміновано два епізоди злочинної діяльності, об`єднаних складом одного кримінального правопорушення, за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману за період лютого 2020 року, та квітня-грудня 2020 року.

Однак суд, в мотивувальній частині вироку, посилаючись на сумнів в наявності складу кримінального правопорушення за епізодом квітня-грудня 2020 року, вважає обвинувачення за цим епізодом необґрунтованим, тобто фактично приходить до висновку про невинуватість ОСОБА_7 за цим епізодом, однак в резолютивній частині вироку не зазначає, в якій саме чистині обвинувачення ОСОБА_7 визнається винною, а в якій частині виправданою та фактично визнає її винною в обох епізодах пред`явленого обвинувачення.

Таким чином, висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності, а тому, таке рішення не можна вважати таким, що відповідає вимогами ст.ст. 370, 373-374 КПК України, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

За наведеного вище, усунути зазначені недоліки при перегляді вироку в апеляційній інстанції, не є можливим.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

За вимогами ч. 1 ст. 409 КПК України, до підстав для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції належить невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Згідно зі ст. 412 КПК України, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Отже, перевіривши доводи апеляційних скарг сторони захисту та обвинувачення, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не дотримано вимог кримінального процесуального закону, а ухвалене ним рішення підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Скасовуючи вирок у зв`язку з істотним порушеннями вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, колегія суддів не входить в обговорення інших доводів, викладених в апеляційних скаргах, не досліджує їх та вважає, що останні підлягають ретельній перевірці під час нового судового розгляду, тому вимоги апеляційних скарг як сторони захисту, так і сторони обвинувачення, підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 та прокурора Камянської окружної прокуратури ОСОБА_6 , - задовольнити частково.

Вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 липня 2024 року у кримінальному провадженні № 12022046160000159 від 01 червня 2022 року, щодо ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, - скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4