Ухвала

від 25.09.2024 по справі 362/5253/23

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/5253/23

Провадження № 2/366/82/24

УХВАЛА

25.09.2024 смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі головуючої судді Слободян Н.П.,

за участю секретаря судових засідань Німченко Н.Ю.,

представника позивача, адвоката Бірюка М.М. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача, адвоката Пироженка С.О. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Соколине Полісся» про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Іванківського районного суду Київської області перебуває зазначена цивільна справа на стадії підготовчого судового засідання.

25.07.2024 до суду надійшла заява представника позивача, адвоката Бірюка М.М., у якій останній зазначає про збільшення розміру позовних вимог, у зв`язку з чим подав позовну заяву у новій редакції.

У новій редакції позовної заяви представник позивача просить суд:

«Визнати недійсним односторонні правочини, а саме внесення коштів у розмірі 503000 грн. «безповоротної фінансової допомоги» на розрахунковий рахунок приватного підприємства «Соколине Полісся» (Код ЄДРПОУ: 37734525) як такий, що вчинений під впливом обману;

Застосувати наслідки недійсного правочину шляхом стягнення з Приватного підприємства «Соколине Полісся» на користь ОСОБА_1 сплачені нею 14.06.2019 та 09.07.2019 внески в ПП «Соколине Полісся» у розмірі 503000 грн.

Стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати станом на день ухвалення рішення суду».

17.09.2024 представник Відповідача, адвокат Пироженко С.О. подав до суду заперечення на заяву представника Позивача про збільшення позовних вимог.

Заперечення мотивоване тим, що фактично подана нова позовна заява, яка містить нові підстави та предмет позову, що є недопустимим з огляду на практику Верховного Суду.

Також представник Відповідача зазначає, що цивільним процесуальним законодавством не передбачено право позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення», «уточнення» або заявлення «додаткових» позовних вимог.

25.09.2024 представник позивача подав до суду заяву про уточнення позовних вимог згідно з п. 3 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у якій зазначив, що уточнює позовні вимоги в редакції, аналогічній його заяві від 25.07.2024 про збільшення позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача підтримав подану ним заяву щодо формулювання позовних вимог.

Представник відповідача заперечив проти задоволення заяви з підстав, викладених вище.

Розглянувши заяву представника Позивача, вислухавши учасників судового засідання та вивчивши матеріали цивільної справи, суд приходить до таких висновків

Відповідно до п. 19 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому судовому засіданні суд здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, суд приходить до такого висновку.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першоюстатті 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до частин другої та третьоїстатті 4 Господарського процесуального кодексу України(далі -ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частиною першоюстатті 20 ГПК Українивизначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

За змістом положеньстатті 167 Господарського кодексу Україникорпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Операції з позики грошових коштів оформлюються згідно з вимогами статті1046«Договір позики» глави71 Цивільного кодексу України. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості. З моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається укладеним.

Судом встановлено, що Позивач, за попередньою домовленістю з директором ПП «Соколине Полісся», ОСОБА_2 , здійснила внесок грошових коштів на рахунок зазначеного Підприємства у розмірі 503000 грн. для того, щоб її чоловік, ОСОБА_3 вступив на рівних правах із ОСОБА_2 на умовах партнерства у склад засновників Підприємства і ОСОБА_2 зобов`язався здійснити його перереєстрацію.

Однак, після внесення грошових коштів, ОСОБА_2 свої зобов`язання не виконав.

Зміст вчиненого між сторонами правочину дає підстави для висновку про те, що його укладення не призвело до зміни (збільшення чи зменшення) частки Позивача у статутному капіталі ПП «Соколине Полісся», тобто вчинення такого правочину не вплинуло на корпоративні права Позивача, а це лише свідчить про наявність між сторонами договірних правовідносин щодо позики грошових коштів.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, не посилається на порушення її прав як засновника/учасника підприємства та будь-яких інших її корпоративних прав, визначених установчими документами чи законом, а зазначає лише на неналежне виконання ОСОБА_2 свого договірного зобов`язання, тобто зобов`язання, що виникло на підставі цивільно-правової угоди.

Предметом спору є вимога позивача до ПП «Соколине Полісся» повернути сплачені нею внески на рахунок підприємства без порушення її корпоративних прав, і її позовні вимоги обґрунтовано виключно положеннямиЦивільного кодексу України, які регулюють правовідносини позики.

Оскільки вчинений правочин не впливає на корпоративні права Позивача, то цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічний за змістом висновок викладений у Постанові ВП ВС від 12.02.2020 у справі № Справа № 381/4019/18 (касаційне провадження № 14-729цс19)

Вирішуючи питання про задоволення заяви представника позивача та зміни позовних вимог, суд приходить до такого.

Згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета і підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2020 року у справі № 922/2575/19 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27.11.2023 у справі № 603/761/19.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи:

1) заміна одних позовних вимог іншими;

2) доповнення позовних вимог новими;

3) вилучення деяких із позовних вимог;

4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Такі висновки наведені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27.11.2023 у справі № 603/761/19.

Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог. Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі№ 910/18389/20та від 17.08.2021 у справі№ 910/19210/15.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі №925/186/19.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи№ 234/11607/20, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Водночас не вважаються зміною підстав позову:

доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин;

зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

При цьому, незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові. Зазначений висновок щодо застосування норм права в подібних правовідносинах наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі№ 924/1473/15(провадження № 12-15гс19), яка підтримана у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі№ 922/2575/19.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зістаттею 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до висновків, викладених у постанові ВП ВС від 13.10.2020 у справі№ 369/10789/14-ц(касаційне провадження № 14-703цс19), застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

У пунктах6,7 частини другої статті 43ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета й підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 1 листопада 2021 року у справі№ 405/3360/17(провадження № 61-9545сво21).

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що 03.07.2020 Позивач звернулась до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договорами позики, у якому просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь:

заборгованість за договором позики від 17.07.2019 у розмірі 12096000 грн., яка складається з: 1080000 грн. основний борг; 1080000 штраф у розмірі заподіяного прямого дійсного збитку; 9828000 грн. пеня у розмірі 5 % річних від вчасно неповернутої суми позики; 108000 грн. штраф у розмірі 10 % від суми нанесеного збитку;

заборгованість за договором позики від 03.01.2020 у розмірі 11270000 грн., яка складається з: 1400000 грн. основний борг; 1400000 штраф у розмірі заподіяного прямого дійсного збитку; 8 330000 грн. пеня у розмірі 5 % річних від вчасно неповернутої суми позики; 140000 грн. штраф у розмірі 10 % від суми нанесеного збитку;

сплачені 14.06.2019 та 09.07.2019 внески у розмірі 503000 грн. (а.с. 49-54 Т. 1)

20.10.2020 ухвалою Подільського районного суду міста Києва справу передано на розгляд Васильківського міськрайонного суду Київської області (а.с. 55 Т. 1)

27.01.2021 Васильківським міськрайонним судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 57 Т.1)

07.08.2023 задоволено клопотання позивача: замінено відповідача в частині позовних вимог щодо стягнення 503000 грн. з ОСОБА_2 на ПП «Соколине Полісся» (а.с. 56 Т. 1)

07.08.2023 позовні вимоги роз`єднано: виділено у самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ПП «Соколине Полісся» про стягнення 503000 грн. сплачених згідно з квитанціями до прибуткових касових ордерів (а.с. 27-29 Т. 1)

28.08.2023 справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ПП «Соколине Полісся» про стягнення 503000 грн. сплачених згідно з квитанціями до прибуткових касових ордерів передано на розгляд до Іванківського районного суду Київської області, куди вона надійшла засобами поштового зв`язку 09.10.2023 (а.с. 35-36, 44 Т. 1)

27.10.2023 справа прийнята до розгляду Іванківським районним судом Київської області, у якій призначено підготовче судове засідання.

27.05.2024 ухвалою Київського апеляційного суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28.08.2023 про роз`єднання позовних вимог та скаргу повернуто апелянту (а.с. 103-104).

На час розгляду заяв у судовому засіданні представника Позивача цивільна справа в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ПП «Соколине Полісся» про стягнення 503000 грн. сплачених згідно з квитанціями до прибуткових касових ордерів перебуває на стадії підготовчого судового засідання.

Нормами ЦПК передбачено права позивача до закриття підготовчого судового засідання позивач має право звернутись із заявою про зміну предмета позову.

Надаючи оцінку поданим представником позивача заявам про збільшення розміру позовних вимог та уточнення позовних вимог, суд виходить з такого.

25.07.2024 представник позивача подав заяву «Про збільшення позовних вимог», а 25.09.2024 подав заяву «Про уточнення позовних вимог», зазначивши, що попередня заява є саме уточненням позовних вимог згідно з п. 3 ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Як зазначено у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі№ 924/1473/15(провадження № 12-15гс19) та від 15.10.2020 у справі№ 922/2575/19, процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

В заяві від 25.09.2024 представник позивача фактично просить змінити позовні вимоги, заявлені в первісній позовній заяві, тому, таку заяву суд розцінює як зміну предмета позову.

Щодо можливості зміни предмета позову у взаємозв`язку зі зміною підстав позову, суд приходить до такого.

Предметом розгляду цієї справи є стягнення 503000 грн. сплачених згідно з квитанціями до прибуткових касових ордерів, тому, питання про зміну підстав позову суд розглядає в частині заявлених позовних вимог в первісній позовній заяві та заяві про зміну підстав позову.

Як вбачається з редакції первісної позовної заяви в частині зазначених позовних вимог (а.с.49-54 Т. 1) фактичними підставами позову було те, що 14.06.2019 та 09.07.2019 Позивач внесла готівкою на розвиток матеріальної бази ПП «Соколине Полісся» внески у розмірі 100000 грн. та 403000 грн. відповідно.

Внески здійснювались за попередньою пропозицією директора цього Підприємства, ОСОБА_2 , вступити на рівних партнерських умовах в його бізнес з вирощування осетрових видів риб. ОСОБА_2 переконав родину Чередників що його бізнес є рентабельним та привабливим для капіталовкладення.

Умовою ОСОБА_2 для вступу родини Чередників у бізнес було внесення грошових коштів для швидкого розвитку бізнесу (закупівля поголів`я риби та кормової бази).

Після сплати внесків ОСОБА_2 пообіцяв включити чоловіка Позивача, ОСОБА_3 , в засновники підприємства на рівних з ним умовах партнерства та проведення перереєстрації ПП «Соколине Полісся».

Внесення коштів на рахунок підприємства підтверджується касовими ордерами.

Однак, ОСОБА_2 не виконав взяте на себе зобов`язання, а саме не здійснив перереєстрацію підприємства та не повернув Позичальнику суми позик, почав поводити себе зухвало, погрожував не віддавати борг якщо йому будуть набридати, а якщо поводитимуть себе смиренно, то, можливо, поверне борг до кінця 2020 року.

Правовими підставами позову в цій частині позивач зазначила положення ЦК України щодо невиконання зобов`язань (ст.ст. 525, 526, 626, 627, 610 ЦК України).

З урахуванням наведеного, позивач визначила підстави позову та просила стягнути з первісного відповідача ОСОБА_2 , який в подальшому змінений на нового, ПП «Сколине Полісся» сплачені 14.06.2019 та 09.07.2019 внески у розмірі 503000 грн.

В редакції заяв представника позивача від 25.07.2024 та 25.09.2024, які розцінюються судом як зміна предмета позову, фактичні підставипозову є аналогічними тим, що зазначені в первісній позовній заяві та лише доповнені тим, що ОСОБА_2 як директор ПП «Соколине Полісся» на думку представника Позивача мав намір збагатитись за рахунок Позивача та не збирався виконувати умови домовленостей про перереєстрацію підприємства для ведення спільного бізнесу з ОСОБА_3 , чим ввів в оману Позивача.

Правові підстави позову змінені з положень ст.ст. 525, 526, 626, 627, 610 ЦК України щодо невиконання зобов?язань на положення ст.ст. 203, 215, 229 та 230 ЦК України щодо підстав та наслідків недійсності правочинів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що представник Позивача фактично просить змінити предмет позову шляхом заміни одних позовних вимог іншими, що є правомірним з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.11.2023 у справі № 603/761/19.

При цьому, представник позивача до фактичних обставин справи (підстав позову), наведених ним у первісній позовній заяві, у заявах від 25.07.2024 та 25.09.2024 доповнив нові, без виключення первісних та змінив посилання на норми матеріального права, що не є зміною фактичних підстав позову з огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові по справі № 234/11607/20.

За таких обставин, заява представника позивача про зміну предмета позову містить вимоги про зміну позовних вимог та не містить зміну фактичних обставин первісного позову, тобто в цьому випадку відсутня одночасна зміна підстав та предмета позову, що б виключало можливість задоволення заяви.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про прийняття до розгляду заяви представника позивача та зміну предмета позову.

Керуючись ст.ст. 43,49, 189, 197, 198, 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти до розгляду заяву представника позивача, ОСОБА_1 , адвоката Бірюка Миколи Миколайовича щодо позовних вимог від 25.09.2024 з викладеними позовними вимогами у новій редакції

Копію цієї ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Н.П. Слободян