Вирок

від 04.10.2024 по справі 564/219/23

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/219/23

04 жовтня 2024 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Костопіль обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022181150000201 про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Мар`янівка, Костопільського району Рівненської області, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, із середньою освітою, одруженої, пенсіонерки, раніше не судимої,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Космачів, Костопільського району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, оператора котельні ДП «Костопільський лісгосп», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України

за участю сторін кримінального провадження - прокурора ОСОБА_5 , представників потерпілої юридичної особи Приватного навчально-виробничого підприємства «Автопромбут» - директора ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисника обвинувачених - адвоката ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, умисно, з корисливих мотивів, діючи за попередньою змовою, 18.10.2019, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, шахрайським шляхом, ввівши в оману державного реєстратора Шпанівської сільської ради ОСОБА_9 щодо наявності у неї та ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , законних підстав на реєстрацію за ними права спільної часткової власності (розміром частки 1/5) на квартиру АДРЕСА_2 , достовірно знаючи, що вказану квартиру нею та ОСОБА_4 було продано 07.09.2001 навчально-виробничому підприємству «Автопромбуд», згідно договору купівлі-продажу, надали державному реєстратору заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), дублікат свідоцтва про право власності на житло від 20.01.1998, та копію технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2 , внаслідок чого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та інші особи, які не усвідомлювали неправомірності їх дій, а саме: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , незаконно набули право власності на вищевказану квартиру, вартістю 212 500 (двісті дванадцять тисяч п`ятсот) грн., внаслідок чого заподіяли потерпілій юридичній особі - ПНВП «Автопромбуд» майнову шкоду на вищевказану суму.

29.11.2019 вищевказану квартиру ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 реалізували згідно договору купівлі- продажу ОСОБА_13 за 99 595 (дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) грн.

Ці умисні дії, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які виразилися у шахрайстві вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілому, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 190 КК України.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , винними себе у інкримінованому їм кримінальному правопорушенні не визнали повністю та показали:

- обвинувачена ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила факт укладання та підписання договору купівлі-продажу від 07.09.2001 про продаж квартири АДРЕСА_2 для ПНВП «Автопромбуд», та договору купівлі-продажу від 29.11.2019 про продаж цієї ж квартири ОСОБА_13 . Вказала, що у 2001 році керівник ПНВП «Автопромбуд» ОСОБА_14 пообіцяв їй та її чоловіку ОСОБА_4 , що в обмін на їхню квартиру, що за адресою АДРЕСА_2 , та додаткову доплату, виділить їм двохкімнатну квартиру по вул. Симоненка у будинку, який будував. Зазначила, що жодних коштів за належну їм квартиру ОСОБА_14 не надавав, а також не надав обіцяного житла, що і стало причиною того, що вони зареєстрували за собою право власності на вказану вище квартиру та продали її ОСОБА_13 , оскільки ОСОБА_14 не виконав умови договору, а тому вважали, що квартира їхня. Вказала, що за захистом своїх прав на квартиру до суду не зверталася.

Також, ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що вони дійсно з чоловіком купили житло, однак до укладеного договору купівлі-продажу з ПНВП «Автопромбуд», десь у 1999 році, проте зауважила, що здійснювали виплату за будинок частинами, і на момент укладання вказаного вище договору повністю за будинок ще не розрахувалися.

- обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні, також, підтвердив факт укладання та підписання договору купівлі-продажу від 07.09.2001 про продаж, належної їм квартири за адресою АДРЕСА_2 , для ПНВП «Автопромбуд», та договору купівлі-продажу від 29.11.2019 про продаж цієї ж квартири ОСОБА_13 . Зазначив, що у 2001 році вони уклали договір купівлі-продажу на квартиру з керівником ПНВП «Автопромбуд» ОСОБА_14 , оскільки останній пообіцяв, що в обмін на їхню квартиру, що за адресою АДРЕСА_2 , та додаткову доплату, виділить їм двохкімнатну квартиру по вул. Симоненка у будинку, який будував. Вказав, що жодних коштів за договором купівлі-продажу ОСОБА_14 їм не надав, а також вони не отримала обіцяне ним житло. Після його смерті вони зареєстрували право власності за собою на вказану вище квартиру, оскільки умови домовленості ОСОБА_14 виконані не були, та згодом її продали. Зазначив, що у судовому порядку за захистом прав на квартиру вони не зверталися, а також не зверталися з позовами про розірвання чи визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Незважаючи на те, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , свою вину в інкримінованому їм кримінальному правопорушенні не визнали, їх вина у їх скоєнні підтверджується показами представника потерпілої юридичної особи, свідків та письмовими доказами зібраними по справі.

Так, представник потерпілої юридичної особи, ОСОБА_6 у судовому засіданні показав, що на цей час він є директором ПНВП «Автопромбуд». Вказав, що йому відомо, що у 2001 між ПНВП «Автопромбуд», керівником якого на той час був його покійний батько ОСОБА_14 , та обвинуваченим був укладений договір-купівлі продажу квартири АДРЕСА_2 . Вказав, що обставинами купівлі спірної квартири у 2001 році було те, що ОСОБА_4 купував будинок і йому не вистачало коштів. Після купівлі квартири у ній було проведено косметичний ремонт, здійснено купівлю меблів. Зазначив, що інколи він сам, проживав у цій квартирі. В подальшому ним було виявлено, що в квартирі поміняні замки, та з реєстру речових прав йому стало відомо, що право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_13 на підставі договору купівлі-продажу. Після чого він звернувся із відповідною заявою до поліції.

Свідок ОСОБА_15 , в судовому засіданні показала, що у 2001 році вона працювала на посаді заступника директора по економіці та фінансах у Приватному навчально-виробничому підприємстві «Автопромбуд», вказала, що на той час директором був ОСОБА_14 , також на цьому підприємстві працював і обвинувачений ОСОБА_4 . Зазначила, що їй було відомо, що у 2001 році ОСОБА_4 продав підприємству однокімнатну квартиру, вказала, що при укладанні договору купівлі-продажу вона присутня не була, однак цей договір, який був нотаріально посвідчений бачила. Зі слів ОСОБА_14 їй відомо, що підприємство придбало у ОСОБА_4 вказану квартиру, оскільки останній купував більше житло і йому не вистачало коштів. Повідомила суд, що квартира була поставлена на баланс підприємства, як основний засіб, ремонт квартири, також, проводився за кошти підприємства. Хто ставив квартиру на облік не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_16 , в судовому засіданні показала, що у 2019 році вона придбала в обвинувачених квартиру АДРЕСА_2 . Вказала, всі питання щодо покупки картири вона, свідок, обговорювала з ОСОБА_17 , яка вказала, що квартира належить їй, вона ж і показувала квартиру. Зазначила, що договір-купівлі продажу квартири було оформлено у нотаріуса за участі усіх співвласників квартири на той час, розрахунок проводився готівкою.

Свідок ОСОБА_9 , в судовому засіданні показала, що вона працює на посаді державного реєстратора Шпанівської сільської ради Рівненської області, підтвердила факт здійснення 18.10.2019 року державної реєстрації квартири АДРЕСА_2 , за обвинуваченими ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Вказала, що здійснила реєстрацію на підставі наданих їй дубліката Свідоцтва про право власності на житло, зазначила, що дублікат було видано 10.09.2019 року та копії технічного паспорта, яка була виготовлена 10.10.2019 року. Вказала, що вона здійснювала перевірку майна по реєстрам, однак вказана квартира ні за ким зареєстрована не була, тому здійснила реєстрацію квартири та сформувала відповідні витяги. Проте, чи особисто подавали обвинувачені документи на здійснення державної реєстрації вона не пам`ятає, оскільки пройшов тривалий період часу.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні показав, що після смерті ОСОБА_14 , директора ПНВП «Автопромбуд», він був управителем майна ПНВП « Автопромбуд » та виявив у Реєстрі, що квартиру АДРЕСА_2 , яка є власністю ПНВП «Автопромбуд» зареєстрована за іншим власником, про що повідомив органи поліції. Вказав, що зі слів ОСОБА_14 йому було відомо, що вказану вище квартиру він придбав у ОСОБА_4 , оскільки останньому потрібні були кошти на придбання іншого житла.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показав, що він працює начальником СД ВП №2 РРУП ГУНП в Рівненській області, підтвердив той факт, що за заявою ОСОБА_18 було відкрите кримінальне провадження за ст.. 358 КК України.

Також, вина обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України повністю підтверджується письмовими доказами дослідженими під час розгляду справи, а саме:

- договором купівлі - продажу Серії АЕВ № 939517 від 07.09.2001 року укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та навчально-виробничим підприємством «АВТРОПРОМБУТ» в особі ОСОБА_14 , відповідно до якого НВП «Автопромбуд» придбало у обвинувачених квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 12,4 кв.м., загальною площею 24,5 кв.м., за ціною 7227 грн.

Відповідно до п. 3 умовам цього Договору встановлено, що ПНВП «Автопромбуд» право власності на вказану вище квартиру набув з моменту підписання та нотаріального посвідчення договору, тобто з 07.09.2001. Також, відповідно до цього пункту договору засвідчено, що продаж квартири вчинено за 7227,00 грн., які «Покупець» - ПНВП «Автопромбуд» передав «Продавцям» до підписання цього договору (а.с.8);

- заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на квартиру АДРЕСА_2 від 18.10.2019 року та відомостями із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Держвного оеєстру речових прав (а.с.223-226);

- дублікатом Свідоцтва про право власності на житло від 20.01.1998, виданий 10.09.2019 КП «Рівненське ОБТІ» (а.с.47) та копією технічного паспорта на квартиру № 16 , яка була виготовлена КП «РОБТІ» РОР 10.10.2019 (а.с.118-119), на підставі яких державним реєстратором Шпанівської сільської ради ОСОБА_9 було здійснено реєстрацію права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ;

- договором купівлі-продажу квартири від 29.11.2019 року укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 (продавці) та ОСОБА_13 (покупець), згідно якого продавці відчужили покупцеві квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.45-46);

- інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 309040182 від 06.09.2022, згідно якої квартира АДРЕСА_5 зареєстрована за ОСОБА_13 (а.с.56-57);

- висновком судової оціночно-будівельної експертизи № СЕ-19/118-22/10149-ОБ від 02.12.2022, згідно якого ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 , станом на 29.11.2019 могла становити 212 500, 00 грн. (а.с.163-187).

Захисник обвинувачених просив суд визнати висновком судової оціночно-будівельної експертизи № СЕ-19/118-22/10149-ОБ від 02.12.2022 недопустимим доказом (відповідно до ч.1 ст. 87 КПК України), з таких підстав: проведення огляду нерухомого майна експертом через значний проміжок часу, а саме через 3 роки від дня коли квартира була продана, а саме 29.11.2019 року; істотне перевищення ринкової вартості майна, зазначеної у висновку експерта, відсутність у експерта достатніх відомостей, які б дозволяли визначити і розрахувати дійсну вартість квартири на момент її продажу 29.11.2019 (без урахування її ремонту на 11.11.2022) та експерт визначив ринкову вартість об`єкта дослідження на основі припущення «могла становити 212500,00 грн».

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Статтею 87 КПК України передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Суд, заслухавши пояснення захисника, щодо визнання висновку експерта недопустимим доказом, приходить до висновку, що вказане клопотання не підлягає до задоволення, з таких підстав.

Так, захисником не надано обгрунтованих доказів, що вказаний ним висновок експерта було, отримано внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Також, клопотання захисника не містить посилань і доказів на порушення встановлених підпунктами 1-4 ч. 3 ст.87 КПК України, на підставі яких докази можуть бути визнанні недопустимими.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 КПК України кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях.

Однак, стороною захисту не було надано суду іншого висновку судової оціночно-будівельної експертизи, щодо ринкової вартість квартири АДРЕСА_2 , який би спростовував, суперечив висновку експерта № СЕ-19/118-22/10149-ОБ від 02.12.2022.

Приймаючи до уваги, що покази представника потерпілої юридичної особи ОСОБА_6 та свідків, які вони давали як в ході досудового розслідування, так і під час судового розгляду, щодо неправомірних дій обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , є послідовними, логічними і повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи, суд зазначені покази визнає правдивими і кладе їх в основу вироку.

Аналізуючи вказані докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для підтвердження вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 інкримінованого їм кримінального правопорушення.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд вважає встановленим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за попередньою змовою, умисно, 18.10.2019 року вчинили шахрайські дії, ввівши в оману державного реєстратора Шпанівської сільської ради ОСОБА_9 , в результаті яких незаконно набули право власності на квартиру АДРЕСА_2 , вартістю 212 500 грн. 00 коп., внаслідок чого заподіяли потерпілій юридичній особі - ПНВП «Автопромбут» в особі директора ОСОБА_6 майнову шкоду на вищевказану суму, а тому ці їх дії кваліфікує за ч.2 ст. 190 КК України.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначає покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння нових злочинів, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставини, які пом"якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України - не встановлені.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України не встановлені.

При вирішенні питання призначення ОСОБА_3 виду та міри покарання, суд враховує тяжкість скоєного кримінального правопорушення, відсутність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, особу обвинуваченої, яка на диспансерному нагляді у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, та вважає, що з метою виправлення обвинуваченої, попередження з її боку вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне, обрати обвинуваченій покарання, із передбачених санкцією ч.2 ст. 190 КК України, у виді позбавлення волі.

Суд, у відповідності до ст.75 КК України та враховуючи відсутність обтяжуюючих обставин, а також приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченої, яка на диспансерному нагляді у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченої ОСОБА_3 без позбавлення її волі, прийнявши рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням, що буде достатнім для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Крім того, суд вважає необхідним покласти на обвинувачену ОСОБА_3 обов`язки у відповідності до пп. 1,2 ч.1 ст.76 КК України.

Обставини, які пом"якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України - не встановлені.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України не встановлені.

При вирішенні питання призначення ОСОБА_4 виду та міри покарання, суд враховує тяжкість скоєного кримінального правопорушення, відсутність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, особу обвинуваченого, який на диспансерному нагляді у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, та вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне, обрати обвинуваченому покарання, із передбачених санкцією ч.2 ст. 190 КК України, у виді позбавлення волі.

Суд, у відповідності до ст.75 КК України та враховуючи відсутність обтяжуюючих обставин, а також приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого, який на диспансерному нагляді у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без позбавлення його волі, прийнявши рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням, що буде достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Крім того, суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки у відповідності до пп. 1,2 ч.1 ст.76 КК України.

Цивільний позов - відсутній.

Запобіжний захід - відсутній.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експертів.

Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 349, 368, 373, 374, 615 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України і призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки і застосувавши ст. 75, 76 КК України, звільнити останню від відбування покарання з випробуванням - встановивши їй іспитовий строк терміном в 1 (один) рік, з покладенням на неї обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки і застосувавши ст. 75, 76 КК України, звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням - встановивши йому іспитовий строк терміном в 1 (один) рік, з покладенням на нього обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь держави, процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 3398 грн. 04 коп.

Речові докази по справі, а саме:

- договір купівлі-продажу квартири за р. № 2470 на 2 арк., дублікат свідоцтва про право власності на житло від 20.01.1998 року на 1 арк., копія технічного паспорта на 2 арк., копія звіту про оцінку майна на 1 арк., копія висновку про вартість майна на 1 арк., витяг із єдиної бази даних звітів про оцінку на 1 арк., довідка КП «Костопільське будинкоуправління» на 1 арк., заява щодо відсутності права користування малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей на 1 арк., заява ОСОБА_22 , які зберігаються при матеріалах кримінального провадження № 12022181150000201 від 25.08.2022 року, залишити зберігати при матеріалах цього ж кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційною інстанцією.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

СуддяОСОБА_1