Ухвала

від 07.10.2024 по справі 161/9459/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/9459/24 Провадження №22-ц/802/1046/24 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М. Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

07 жовтня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Осіпука В. В., ознайомившись із апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 вересня 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» про визнання договору недійсним, визнання відмови у компенсації втраченого заробітку протиправною, визнання бездіяльності щодо відмови у компенсації вартості послуг протиправною, стягнення втраченого заробітку та витрат,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи дане рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу не оплачену судовим збором у розмірі встановленому законом.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 02жовтня 2024року апеляційну скаргу було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, а саме сплати судового збору в розмірі 7267 грн 20 коп.

Не виконавши вимоги ухвали апеляційного суду, позивач ОСОБА_1 подав клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу.

У задоволенні клопотання слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з частиною третьою цієї статті з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, зокрема, у випадку якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Відповідно до статті 12 ЦПК України особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.

Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року).

Безпідставне звільнення від сплати судового збору є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність можливості у апелянта сплатити судовий збір за оскарження судового рішення, апеляційний суд зазначає, що надані позивачем на підтвердження свого майнового стану докази, а саме: відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України про розмір страхових внесків за 2023 рік, з Державного реєструфізичних осіб платниківподатків проджерела/суминарахованого доходу,утриманого тасплаченого податкута військовогозбору про дохід за перший та четвертий квартал 2023 року та з довідки Луцької філії Волинського обласного центру зайнятості про суму отриманих виплат за період з січня по листопад 2023 року, не є безумовною підставою для звільнення позивача від сплати судового збору чи зменшення його розміру, оскільки останнім не надано інших доказів на підтвердження його реального майнового стану, зокрема на підтвердження наявності/відсутності рухомого і нерухомого майна, рахунків у банківських установах, довідок про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківських документів про відсутність на рахунку коштів, довідки фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, а також довідки про доходи за період з січня по серпень 2024 року, а саме на час подання апеляційної скарги.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити чи перевищує розмір судового збору 5 % розміру отриманих ОСОБА_1 доходів за попередній календарний рік, що слугувало б підставою для звільнення його від сплати судового збору на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Наведені позивачем доводи не дають достатніх підстав для звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, що відповідає ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі та рівні для всіх учасників процесу.

Крім того, апеляційний суд враховує те, що передбачена статтею 8 Закону України «Про судовий збір» можливість звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком, і застосовується як правило у виключних випадках.

Враховуючи наведені обставини, у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги слід відмовити.

Частиною другою статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Ураховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає за необхідне продовжити строк, установлений ухвалою Волинського апеляційного суду від 02жовтня 2024року для усунення недоліків апеляційної скарги - сплати судового збору, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Керуючись ст.ст. 127, 357, ч. 2 ст. 381 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 вересня 2024 року залишити без руху.

Надати особі, яка подала апеляційну скаргу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення копії даної ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог суду апеляційна скарга буде визнана неподаною й повернута особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя