Ухвала

від 10.12.2024 по справі 161/9459/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 161/9459/24

провадження № 61-16062ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» про визнання договору недійсним, визнання відмови у компенсації втраченого заробітку протиправною, визнання бездіяльності щодо відмови у компенсації вартості послуг протиправною, стягнення втраченого заробітку та стягнення витрат,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Луцьке підприємство електротранспорту», в якому просив визнати договір укладений між Луцькою філією Волинського обласного центру зайнятості та КП «Луцьке підприємством електротранспорту» про направлення його на навчання за професією «водій тролейбуса» недійсним, визнати відмову у компенсації втраченого заробітку протиправною, визнати бездіяльність щодо відмови у компенсації вартості послуг протиправною та стягнути втрачений заробіток.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржнику.

Ухвала мотивована тим, що ухвалою Волинського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року апеляційну скаргу було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, а саме сплати судового збору в розмірі 7 267,20 грн.

Не виконавши вимоги ухвали апеляційного суду, позивач ОСОБА_1 подав клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 07 жовтня 2024 року у задоволенні клопотання відмовлено з підстав ненадання ним належних та допустимих доказів, які б були підставою для звільнення його від сплати судового збору, термін залишення апеляційної скарги без руху було продовжено на 10 днів з дня отримання копії даної ухвали.

08 жовтня 2024 року на виконання зазначеної ухвали апеляційного суду позивач повторно подав клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що він є учасником бойових дій, а тому підлягає звільненню від сплати судового збору відповідно до вимог пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 відмовлено, оскільки предметом даного позову не є захист саме соціальних гарантій наданих законом як учаснику бойових дій позивачу, повторно запропоновано йому протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду усунути недоліки апеляційної скарги, сплатити судовий збір та надати оригінал квитанції про його сплату. Роз`яснено, що в разі невиконання вказаних в ухвалі суду вимог апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута.

Копія ухвали Волинського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року була надіслана позивачу ОСОБА_1 для відома та виконання і доставлена до його електронного кабінету 11 жовтня 2024 року.

Станом на 12 листопада 2024 року недоліки апеляційної скарги позивачем не усунуто, судовий збір не сплачено, що в свою чергу перешкоджає суду апеляційної інстанції вирішити питання про відкриття апеляційного провадження.

Апеляційний суд роз`яснив заявникові, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

27 листопада 2024 року через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд позбавив позивача на апеляційний перегляд судового рішення. Позивач на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. При поданні апеляційної скарги додав до неї копію посвідчення учасника бойових дій. Закон України «Про судовий збір» не містить застережень з приводу кола питань, які дають підстави для звільнення від сплати судового збору учасникам бойових дій. Гарантована державою пільга має бути застосована при будь-яких зверненнях учасника бойових дій до суду за захистом їх прав та інтересів, незалежно від характеру, предмета та підстав позову. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи. ОСОБА_1 , як учасник бойових дій, є прирівняною до зазначених осіб у встановленому порядку особою, оскільки відповідно до статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії та їх соціального захисту» ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини. До ветеранів війни, які брали участь у захисті Батьківщини належать у тому числі, особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти та учасники бойових дій. Тому позивач, як учасник бойових дій, звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Крім цього, враховуючи майновий стан сторони, суд може зменшити або звільнити його від сплати судового збору. Позивач офіційно перебуває на обліку у Луцькій філії Волинського обласного центру зайнятості як безробітна особа, майнову допомогу як безробітний не отримує. Не працевлаштований, тому не має можливості сплатити судовий збір. Предметом спору є захист порушених трудових прав.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись із легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

У пункті 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України встановлено, що до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (стаття 8 Закону).

Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20) зазначено, що «з аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення».

Згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (такий висновок щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону сформульований у постановах Великої Палати Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) і від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19)).

У цій справі апеляційний суд розглянув мотиви клопотання позивача щодо врахування майнового стану сторони та визнав непідтвердженими належними та допустимими доказами, що розмір судового збору перевищує 5 % доходу позивача за попередній календарний рік, встановив, що позивач не надав достатніх доказів для врахування його майнового стану.

На виконання ухвали суду позивач повторно звернувся з клопотанням про звільнення його від сплати судового збору, зазначивши іншу підставу такого звільнення - пункт 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Апеляційний суд, враховувавши предмет та підстави позову, зробив обґрунтований висновок, що у цій справі ОСОБА_1 як учасник бойових дій не звільнений від сплати судового збору, оскільки зміст заявлених позивачем вимог свідчить, що вони не пов`язані з виконанням ним військових обов`язків та не стосуються його службових обов`язків, захисту його прав як учасника бойових дій.

Відмовивши у задоволенні вказаних клопотань позивача, апеляційний суд ухвалами від 07 жовтня 2024 року та 10 жовтня 2024 року строк усунення недоліків апеляційної скарги продовжував.

Ухвала від 10 жовтня 2024 року доставлена до електронного кабінету позивача 11 жовтня 2024 року, проте станом на 12 листопада 2024 року недоліки апеляційної скарги позивачем не усунуто.

Тлумачення частини другої статті 121, статті 185, статті 357 ЦПК України свідчить, що якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки скарги в строк, наданий судом, скарга вважається неподаною та повертається (див. постанову Верховного Суду від 02 серпня 2023 року в справі № 524/11220/21).

Оскільки позивач не усунув недоліки скарги в строк, наданий судом ухвалою від 10 жовтня 2024 року, апеляційний суд повернув його апеляційну скаргу відповідно до закону.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали апеляційного суду свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року у справі № 161/9459/24.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

П. І. Пархоменко