Постанова

від 07.10.2024 по справі 902/30/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

07 жовтня 2024 року Справа № 902/30/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.06.2024

(ухвалене о 14:31 год. у м. Вінниці, повний текст складено )

у справі № 902/30/24 (суддя Тварковський А.А.)

за позовом першого заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансара"

про стягнення 105 960 грн 69 коп. безпідставно збережених коштів

Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області звернувся до Господарського суду Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансара" про стягнення 121 571 грн 98 коп. безпідставно збережених коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у період з 06.08.2021 по 23.05.2022, як фактичний власник нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної власності площею 0,3492 га з кадастровим номером 0510600000:07:001:0261, користувався такою ділянкою за відсутності зареєстрованого у встановленому законодавством порядку відповідного речового права на неї та не сплачував кошти за її використання.

Господарський суд Вінницької області рішенням від 20.06.2024 у справі № 902/30/24 в позові відмовив.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що належним доказом на підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки є саме витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, а за відсутності у матеріалах справи витягів з технічної документації грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 0510600000:07:001:0261 за спірний період, заявлений до стягнення з відповідача розмір безпідставно збережених коштів не може вважатися обґрунтованим.

Суд вказав, що доданий прокурором до позовної заяви витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №791 від 29.05.2020, у якому нормативно-грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 0510600000:07:001:0261 площею 3 492 кв. м. визначена в сумі 2 175 306 грн 48 коп., не підтверджує актуальність такої оцінки за спірний період з 06.08.2021 по 23.05.2022.

Крім того, з огляду на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.03.2022 у справі № 902/1004/21, суд зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сансара" є неналежним відповідачем у цьому спорі, так як правочин з відчуження нерухомого майна - комплексу будівель та споруд, загальною площею 518,5 кв.м., розташованого за адресою вул. Наконечного, 170, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, оформлений Актом приймання-передачі майна до Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансара" № б/н від 04.08.2021, визнано недійсним з моменту його вчинення - 04.08.2021, тому реєстрація права власності на вказаний комплекс будівель за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сансара" у період з 06.08.2021 по 23.05.2022 не створює для вказаного Товариства жодних правових наслідків.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 216, 1166, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 79-1, 120, 125, 152, 206 Земельного кодексу України, ст. ст. 14, 288 Податкового кодексу України, ст. 3 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 20, 23 Закону України "Про оцінку земель".

Не погоджуючись із вказаним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 20.06.2024 у справі № 902/30/24, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Висновок суду про те, що прокурором не надано доказу розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки за спірний період є безпідставним і необґрунтованим.

Як встановлено судом, а також визнано Відповідачем (у письмових запереченнях (відзиві) на позов), у період часу з 04.08.2021 по 23.05.2022 ТОВ "Сансара" отримав від ПП "Екатерина." на підставі акту приймання-передачі майна у власність (фактичне володіння, користування та розпорядження) майновий комплекс будівель та споруд загальною площею 518,5 кв.м., що розташований за адресою: вул. Наконечного, 170 в м. Ладижин. На підставі зазначеного акту приймання-передачі державним реєстратором Ободівської сільської ради 06.08.2021 здійснено реєстрацію права власності ТОВ "Сансара" на вказаний майновий комплекс.

Отже, в період з 04.08.2021 по 23.05.2022 фактичним володільцем, користувачем та розпорядником (фактичним власником) наведеного майнового комплексу було ТОВ "Сансара", а відтак воно фактично здійснювало і використання земельної ділянки, на якій зазначений майновий комплекс розташований. При цьому, як встановлено судом:, ТОВ "Сансара" не оформлювало права користування цією земельною ділянкою (кадастровий номер 0510600000:07:001:0261).

Наведене дає підстави для висновку, що з моменту передачі наведеного майнового комплексу від ПП "Екатерина." до ТОВ "Сансара" між власником комунального майна (земельної ділянки, на якій розташований зазначений комплекс) - Ладижинською міською радою та ТОВ "Сансара" виникли відносини з фактичного користування нерухомим майном (земельною ділянкою) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, що за своїм змістом є кондикційними.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з володільця об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у такій (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20).

Таким чином, ТОВ "Сансара" як фактичний користувач земельної ділянки комунальної власності (у зв`язку зі фактичним здійсненням повноважень власника згаданого вище майнового комплексу кафе), без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки - Ладижинської міської ради зберегло у себе кошти, які мало заплатити за користування вказаною земельною ділянкою за період часу з 06.08.2021 по 23.05.2022, а тому зобов`язано повернути Ладижинській міській раді зазначені кошти.

Тому, висновок суду про те, що позов заявлено до неналежного відповідача не ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи

За наведеного прокурор вважає, що оскаржуване рішення ухвалене без оцінки всіх обставин справи та наданих доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що згідно ст. 277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення.

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу прокурора, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 04.08.2021 директором ПП "Екатерина." ОСОБА_1 та директором ТОВ "Сансара" ОСОБА_2 підписано Акт № б/н приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Сансара", за яким з метою формування статутного капіталу ТОВ "Сансара" учасник товариства ПП "Екатерина." передає, а ТОВ "Сансара" Приймає до статутного капіталу комплекс, будівель та споруд загальною площею 518,5 кв.м., який розташований за адресою м.Ладижин, вул.Наконечного, 170 та оцінюється на суму 35 000 грн (т. 1, а. с. 22-23).

На підставі зазначеного акту приймання - передачі 06.08.2021 державний реєстратор Ободівської сільської ради, Вінницької області Солієва Л.В. здійснила державну реєстрацію права власності на майновий комплекс будівель та споруд загальною площею 518,5 кв.м. по вул. Наконечного, 170 в м. Ладижин за ТОВ "Сансара" (т. 1, а. с. 36-38).

Згідно із Актом обстеження земельної ділянки від 13.09.2021, який складений тимчасовою робочою комісією з розгляду земельних питань Ладижинської міської ради, встановлено, що на земельній ділянці площею 0,3825 га розташований майновий комплекс будівель і споруд Вказано, що рішення Ладижинської міської ради стосовно надання у користування чи у власність обстежуваної земельної ділянки біля зони відпочинку "міський пляж" не приймалось. Встановлено факт використання земельної ділянки без правоустановчих документів, що є порушенням чинного земельного законодавства (т. 1, а. с. 24-25).

Також, Господарський суд Вінницької області рішенням від 23.02.2022 у справі №902/1004/21 задовольнив позов Ладижинської міської ради до Приватного підприємства "Екатерина.", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансара", Ободівської сільської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, скасування рішення державного реєстратора, реєстрацію права власності. Визнав недійсним з моменту вчинення правочин з відчуження нерухомого майна - комплексу будівель та споруд, загальною площею 518,5 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 , оформлений Актом приймання-передачі майна до Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансара" номер: б/н, від 04.08.2021 (видавник: Директор ПП "Екатерина" ОСОБА_1; Директор ТОВ "Сансара" ОСОБА_2; рішення одноособового учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансара", серія та номер: б/н, виданий 04.08.2021, видавник: учасник ТОВ "Сансара"). Скасував рішення, індексний номер: 59721242 від 09.08.2021 державного реєстратора Солієвої Людмили Василівни, Ободівська сільська рада, Вінницька область про державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансара" (вул. К. Маркса, 2Б, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, 24320, код - 33714510) на нерухоме майно - комплекс будівель та споруд, загальною площею 518,5 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 . Визнав за Приватним підприємством "Екатерина." право приватної власності на майновий комплекс будівель та споруд, загальною площею 518,5 кв.м., розташований за адресою вул. Наконечного, 170, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область.

Під час розгляду вказаної справи, судом, в згаданому рішенні, було установлено таке:

"Майновий комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_1 , загальною площею 518,5 кв.м. було збудовано ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 20090761) на земельній ділянці комунальної власності.

Земельна ділянка перебувала у постійному користуванні приватного підприємства на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ВН № 003288 виданого 30.12.1999 року.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ПП "Екатерина" був ОСОБА_2 , засновником його дружина ОСОБА_3 .

25.03.2013 року була здійснена державна реєстрація припинення юридичної особи ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 20090761) як банкрута на підставі Ухвали Господарського суду Вінницької області від 14.03.2013 року у справі № 5/28/2012/5003.

29.05.2012 року на підставі Рішення Липовецького районного суду від 26.04.2012 року у справі №213/676/12 про усунення перешкод в користуванні належним ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 20090761) майном шляхом виселення та за зустрічним позовом гр. ОСОБА_4 до ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 20090761), третя особа Тульчинське МЕТІ про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.10.2010 року, визнання права власності на окремі об`єкти нерухомого майна - закінчені будівництвом, зобов`язання здійснити державну реєстрацію права власності на майновий комплекс будівель та споруд, було здійснено державну реєстрацію права власності на майновий комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_1 за гр. ОСОБА_4 .

06.07.2012 року між гр. ОСОБА_4 та ТОВ "Антей-Агро-4" (код ЄДРПОУ 34243826) укладено договір дарування комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_1 , на підставі якого 11.07.2012 року було здійснено державну реєстрацію права власності наданий об`єкт нерухомого майна за ТОВ "Антей-Агро-4".

11.10.2012 року ТОВ "Антей-Агро-4" укладено договір купівлі-продажу вищезазначеного нерухомого майна з гр. ОСОБА_5 на підставі якого 23.10.2012 року зроблено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З питання безоплатного використання комунального майна - земельної ділянки, загальною площею 0,3492 га по вул. Наконечного, 170 міська рада звернулась до суду з позовом до гр. ОСОБА_1 про стягнення 251 424,00 грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати, судове провадження у справі № 135/205/20 триває.

22.01.2020 року зареєстровано ПП "Екатерина." (код ЄДРПОУ 43464049), засновником та керівником якого є гр. ОСОБА_1 , якою передано майновий комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_1 до статутного фонду приватного підприємства.

29.01.2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис про набуття ПП "Екатерина." (код ЄДРПОУ 43464049) права власності на вищевказаний майновий комплекс на підставі акту приймання-передачі б/н від 22.01.2020 року.

23.03.2021 року Господарським судом Вінницької області було прийнято рішення у справі № 902/1026/20 за позовом Ладижинської міської ради до приватного підприємства "Екатерина." про стягнення 101 514,32 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування в період з 01.02.2020 р. по 01.10.2020 р.р. земельною ділянкою комунальної власності, площею 3492 кв. м., на якій розташоване нерухоме майно підприємства.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 року зазначене рішення залишено в силі.

17.08.2021 року Господарським судом Вінницької області видано наказ про примусове виконання вищезазначеного судового рішення.

04.08.2021 року директором ПП "Екатерина." ОСОБА_1 та директором ТОВ "Сансара" ОСОБА_2 підписано Акт № б/н приймання-передачі даного нерухомого майна.

На підставі зазначеного акту приймання - передачі 06.08.2021 року державний реєстратор Ободівської сільської ради, Вінницької області Солієва Л.В. здійснила державну реєстрацію права власності на майновий комплекс будівель та споруд загальною площею 518,5 кв.м. по АДРЕСА_1 за ТОВ "Сансара".

Таким чином, після набрання законної сили Рішенням Господарського суду Вінницької області у справі № 902/1026/20 за позовом Ладижинської міської ради до ПП "Екатерина." (код ЄДРПОУ 43464049) про стягнення 101514,32 грн безпідставно збережених коштів з ПП "Екатерина." (код ЄДРПОУ 43464049), підприємством відчужено право власності на майновий комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_1 на користь ТОВ "Сансара" (код ЄДРПОУ 33714510).

13.09.2021 року Ладижинським міським відділом державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо примусового стягнення з боржника ПП "Екатерина." на користь Ладижинської міської ради 101 514,32 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності.

В рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 про стягнення 101514,32 грн. на запит виконавчої служби № 114031830 від 13.09.2021 р. була отримана відповідь від Міністерства внутрішніх справ України про те, що за ПП "Екатерина." транспортні засоби не зареєстровані.

З відповіді Державної фіскальної служби України від 13.09.2021 року на запит виконавчої служби стало відомо, що дане підприємство не має розрахункових рахунків у банках та інших фінансових установах.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №274182236 від 10.09.2021 року інше нерухоме майно у ПП "Екатерина." відсутнє.

На даний час Рішення Господарського суду Вінницької області від 23.03.2021 року у справі № 902/1026/20 щодо стягнення з ПП "Екатерина." 101 514,32 грн не виконано.

В якості доказів до матеріалів справи додано довідку з Єдиного державного реєстру об`єктів нерухомого майна.

Згідно Інформаційної довідки Ладижинського відділу РАЦ від 13.12.2021 року №1138-21.22, ОСОБА_1 (засновник ПП "Екатерина.") та ОСОБА_2 (засновник ТОВ "Сансара") є близькими родичами, а саме рідними батьком та дочкою (т. 3 а.с. 213-306).".

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 11.07.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансара" на рішення Господарського суду Вінницької області від 23.02.2022 у справі №902/1004/21 залишив без задоволення. Рішення Господарського суду Вінницької області від 23.02.2022 у справі №902/1004/21 залишив без змін.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 28.06.2023 № 337293219, 24.05.2022 здійснено державну реєстрацію припинення речового права власності ТОВ "Сансара" комплекс, будівель та споруд загальною площею 518,5 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 36-38).

На думку прокурора, ТОВ "Сансара" було фактичним користувачем земельної ділянки комунальної власності площею 0,3492 га з кадастровим номером 0510600000:07:001:0261, у період з 16.08.2021 по 24.05.2022, не сплачував кошти за її користування, чим зберегло у себе кошти у вигляді орендної плати, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги такі положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд з огляду на приписи ст. 269 ГПК України, ту обставину що прокурор оскаржує рішення суду першої інстанції, вважаючи, що позовні вимоги підлягають до задоволення, а інші учасники не оскаржують рішення суду першої інстанції з підстав недотримання прокурором ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", апеляційний господарський суд переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги та не надає оцінку щодо подання прокурором позову в цій справі.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122- 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат.solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №22/207/15 і №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у cправі №922/2060/20.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17.

Таким чином, з дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.

Апеляційний господарський суд бере до уваги, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 28.06.2023 № 337293219 у період з 16.08.2021 по 24.05.2022 за ТОВ "Сансара" було зареєстроване речове право - право власності на комплекс, будівель та споруд загальною площею 518,5 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

В той же час, вище вказано, що Господарський суд Вінницької області рішенням від 02.03.2022 у справі № 902/1004/21:

- визнав недійсним з моменту вчинення правочин з відчуження нерухомого майна - комплексу будівель та споруд, загальною площею 518,5 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 , оформлений Актом приймання-передачі майна до Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансара" номер: б/н, від 04.08.2021 (видавник: Директор ПП "Екатерина" ОСОБА_1; Директор ТОВ "Сансара" ОСОБА_2; рішення одноособового учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансара", серія та номер: б/н, виданий 04.08.2021, видавник: учасник ТОВ "Сансара");

- скасував рішення, індексний номер: 59721242 від 09.08.2021 державного реєстратора Солієвої Людмили Василівни, Ободівська сільська рада, Вінницька область про державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансара" (вул. К. Маркса, 2Б, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, 24320, код - 33714510) на нерухоме майно - комплекс будівель та споруд, загальною площею 518,5 кв.м., розташований за адресою вул. Наконечного, 170, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область;

- визнав за Приватним підприємством "Екатерина." право приватної власності на майновий комплекс будівель та споруд, загальною площею 518,5 кв.м., розташований за адресою вул. Наконечного, 170, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область.

Ухвалюючи вказане рішення суд вказав, що правочин з відчуження нерухомого майна є фраудаторним та вчинений на шкоду кредитору, з метою уникнення обов`язку з виконання судового рішення та сплати на користь Ладижинської міської ради грошових коштів.

Вказані висновки суд зробив на підставі досліджених судом матеріалів справи, наданих доказів та встановлених обставини, а саме:

- створення Приватного підприємства "Екатерина." та набуття права власності на спірне нерухоме майно шляхом внесення внеску до статутного фонду на початку 2020 року;

- систематична не сплата власниками нерухомого майна плати за землю, що підтверджується обставинами неодноразового звернення Ладижинської міської ради до суду з позовними вимогами про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою;

- набрання 29.07.2021 законної сили судовим рішенням у справі № 902/1026/20 за позовом Ладижинської міської ради до Приватного підприємства "Екатерина." про стягнення 101 514 грн 32 коп. безпідставно збережених коштів;

- вчинення 04.08.2021 (через шість днів) правочину з відчуження нерухомого майна шляхом його внесення до статутного фонду ТОВ "Сансара";

- не проведення розрахунків між сторонами шляхом перерахування грошових коштів;

- вчинення правочину між юридичними особами, керівниками та засновниками яких є пов`язані особи (батько та донька);

- обізнаність Приватного підприємства "Екатерина." зі змістом судового рішення про стягнення коштів, як учасника справи №902/1026/20.

- відсутність майна та активів Приватного підприємства "Екатерина.", що встановлено в рамках виконавчого провадження та не спростовано відповідачами шляхом надання належних доказів відносно зворотного.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Таким чином, на переконання апеляційного господарського суду, враховуючи визнання недійсним правочину щодо відчуження майна з моменту його вчинення та визнання за Приватним підприємством "Екатерина." на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці, то фактичним та належним користувачем земельної ділянки, у спірний період, слід вважати саме Приватне підприємство "Екатерина.", а не Товариство з обмеженою відповідальністю "Сансара", а отже останнє є неналежним відповідачем у справі.

За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Тобто, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, до особи, яка порушила це право, з метою його захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №910/2062/18.

Відповідно до вимог статті 14 ГПК України, яка встановлює диспозитивність господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

При цьому суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.

Статтею 162 ГПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №278/1258/16-ц та від 25.11.2020 у справі №233/1950/19.

При цьому, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Таким чином, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18 та від 13.10.2020 №640/22013/18.

Підсумовуючи усе викладене в сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суд про відмову в позові, оскільки позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене рішення Господарського суду Вінницької області від 20.06.2024 у справі № 902/30/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 20.06.2024 у справі № 902/30/24 - без змін.

2. Справу № 902/30/24 надіслати Господарському суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.