Постанова

від 25.09.2024 по справі 913/309/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Харків Справа № 913/309/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Білоусова Я.О., суддя Попков Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

позивача - Кудрицька Ж.В. на підставі наказу №1 від 04.11.2021, статуту, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; Угольков Є.О. на підставі довіреності від 20.09.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДЛ №3339 від 28.04.2017,

відповідача - Іорданов К.І. на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АТ №1076625 від 08.08.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001395 від 26.10.2018,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Комунального підприємства "Сєвєродонецькводоканал" (вх.№1943Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 16.07.2024, ухвалене у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Зюбановою Н.М., дата складання повного тексту рішення - 22.07.2024, у справі №913/309/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕЛЕКТРО ГРУП", м. Київ

до Комунального підприємства "Сєвєродонецькводоканал", м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 2 816 834, 29грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕЛЕКТРО ГРУП" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства "Сєвєродонецькводоканал" про стягнення 2 553 577, 88грн боргу, 10 856, 69грн 3% річних, 131 748, 67грн інфляційних та 120 651, 06грн пені за договором про постачання електричної енергії споживачу № 18/01/22-ТЕГ від 18.01.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на належне постачання електричної енергії споживачу за період з лютого по березень 2022 року згідно рахунків №18 від 09.03.2022 на суму 866 912, 82грн та №20 від 31.03.2022 на суму 1 686 665, 05грн та актів приймання-передачі електроенергії.

Оскільки відповідач порушив умови пункту 5.5 договору та оплату не здійснив у встановлений договором строк, утворилась заборгованість у сумі 2 553 577, 88грн та позивач звернувся до суду.

У зв`язку з порушенням строків оплати за постачання електричної енергії, позивач нарахував додаткові вимоги на підставі статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді 10 856, 69грн 3% річних, 131 748, 67грн інфляційних, а також 120 651, 06грн пені відповідно до умов договору.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 16.07.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕЛЕКТРО ГРУП" до Комунального підприємства "Сєвєродонецькводоканал" про стягнення 2 816 834, 29грн задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Сєвєродонецькводоканал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕЛЕКТРО ГРУП" 2 553 577, 88грн боргу, 10 856, 69грн 3% річних, 131 748, 67грн інфляційних та 40 442, 75грн судового збору; у задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що є доведеним факт настання строків оплати боргу у сумі 2 553 577, 88грн за електроенергію, поставлену ТОВ "ТРЕЙДЕЛЕКТРО ГРУП" за період з лютого по березень 2022 року; ці вимоги відповідають умовам Правил роздрібного ринку електричної енергії, укладеному договору та фактичним обставинам справи, тому судом задоволені.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 10 856, 69грн 3% річних (за період з 24.03.2022 по 25.06.2022) та 131 748, 67грн інфляційних (за період з квітня по червень 2022 року) є обґрунтованими та такими, що відповідають статті 625 Цивільного кодексу України.

Щодо позовних вимог у вигляді пені у сумі 120 651, 06грн судом першої інстанції встановлено, що таку відповідальність сторони передбачили в пункті 5.9 договору; таким чином, відповідно до умов договору позивач нарахував пеню за період з 24.03.2022 по 25.06.2022, проте, не застосовував положення пункту 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії на період дії в України воєнного стану", згідно з яким визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов в частині пені є необґрунтованим, а тому до стягнення підлягають 2 553 577, 88грн боргу, 10 856, 69грн 3% річних та 131 748, 67грн інфляційних. У задоволенні решти вимог по пені суд відмовив.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 16.07.2024, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 16.07.2024 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

До апеляційної скарги апелянтом додані додаткові докази: копії податкової накладної щодо оплати електричної енергії у 2021 році, платіжної інструкції №637 від 15.04.2021 щодо оплати спожитої електричної енергії у березні 2021 у розмірі 1 340 323, 30грн, наказу КП "Сєвєродонецькводоканал" від 01.03.2022 "Про оголошення простою не з вини працівників" із списком працівників, яким оголошено простій з 01.03.2022.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що з позовної заяви та додатків до неї не вбачається, на підставі яких даних встановлено фактичні показники спожитої електричної енергії відповідачем у лютому-березні 2022 року; на території Сєвєродонецької міської територіальної громади, де розташоване підприємство відповідача, з 24.02.2022 по 25.06.2022 велися бойові дії, а з 25.06.2022 ці території віднесено до територій України, що тимчасово окуповані рф; апелянт зазначає, що майже одразу почалися перебої з електрикою, газом, водопостачанням.

Як вказує апелянт, інфраструктура відповідача була зруйнована у лютому-березні 2022, що міститься в повідомленнях Луганської ОДА/ОВА.

Апелянт вважає неналежним доказом споживання відповідачем електричної енергії лист, отриманий позивачем на електронну пошту 25.07.2022 від начальника відділу формування корисного відпуску ПрАТ "ПЕЕМ "ЦЕК" Прокоф`євої Тетяни.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що відносини щодо визначення обсягу електроспоживання об`єктів, які знаходяться на територіях, на яких ведуться бойові дії під час дії в Україні воєнного стану, є предметом окремого правового регулювання згідно з Положенням №148, яке було чинним у період з 06.05.2022 до 05.12.2023.

Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано висновок Верховного Суду від 20.02.2024 у справі №905/644/22, де суд вказав, що обов`язковою передумовою для правильного визначення постачальником обсягів споживання електричної енергії будь-якими категоріями споживачів на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, є застосування коефіцієнта приросту/зниження споживання, розрахованого для відповідного періоду електроспоживання та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснює розподіл електричної енергії відповідному споживачу.

Крім того, апелянт вважає, що у спірних правовідносинах він звільнений від відповідальності.

В обґрунтування причин неможливості подання додаткових доказів апелянт посилається на інтенсивні бойові дії у місті Сєвєродонецьку у 2022 році, переміщення підприємства, документації, часткової втрати доступів до електронних пошт.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Сєвєродонецькводоканал" на рішення Господарського суду Луганської області від 16.07.2024 у справі №913/309/23; встановлено позивачу строк до 12.09.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 12.09.2024 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "25" вересня 2024 року о 09:30год.

26.08.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що відповідач не заперечує факт отримання електричної енергії у лютому та березні 2022 року, при цьому, відповідач не надав жодного доказу на підтвердження повідомлення позивача про виникнення аварійних ситуацій, знеструмлення чи припинення електропостачання, відсутність електропостачання об`єктів споживача у спірний період, пошкодження/руйнування електроустановок відповідача до непридатного для споживання стану.

Позивач просить суд під час розгляду скарги врахувати висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 16.07.2024 в аналогічній справі №910/14895/23.

Позивач посилається на те, що усталена судова практика визнає належним та допустимим доказом електронне листування, яке здійснюється із застосуванням електронної пошти з ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання".

Поряд з цим, позивач зазначає, що відповідач не наводить доказів того, що вказані в рахунках та актах (за лютий та березень 2022 року) обсяги поставленої електричної енергії є неправильними; КП "Сєвєродонецькводоканал" має вільний доступ до офіційних джерел щодо обсягів поставленої електричної енергії.

Крім того, позивач заперечує проти прийняття судом додаткових доказів, оскільки вони не стосуються спірних правовідносин і апелянт не надав доказів неможливості їх подання суду першої інстанції.

З огляду на викладене, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Луганської області від 16.07.2024 - залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 заяви директора та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕЛЕКТРО ГРУП" - адвоката Уголькова Є.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "25" вересня 2024 о 09:30 годині, провести в режимі відеоконференції з директором та представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕЛЕКТРО ГРУП" - адвокатом Угольковим Є.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 заяву представника Комунального підприємства "Сєвєродонецькводоканал" - адвоката Іорданова К.І. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "25" вересня 2024 о 09:30 годині, провести в режимі відеоконференції з представником Комунального підприємства "Сєвєродонецькводоканал" - адвокатом Іордановим К.І.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 25.09.2024, що відбулось у режимі відеоконференції, представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги, просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 16.07.2024 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечують, просять апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 16.07.2024 - без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представники сторін висловили доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Вирішуючи питання прийняття наданих апелянтом додаткових доказів, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апелянт мав, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, подати усі докази суду першої інстанції, зокрема разом з відзивом на позовну заяву.

Як вбачається із матеріалів справи, апелянт в обґрунтування неможливості подання додаткових доказів суду першої інстанції посилається на інтенсивні бойові дії у місті Сєвєродонецьку у 2022 році, переміщення підприємства, документації, часткової втрати доступів до електронних пошт.

Однак, судова колегія зазначає, що положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи", і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14.

Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 вказаного Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Як вбачається із наданих апелянтом додаткових доказів, вони датовані 2021 роком, і апелянт не доводить жодними доказами, з яких конкретних об`єктивних непереборних обставин апелянт не міг подати додаткові докази суду першої інстанції.

Суд зазначає, що подання позивачем цих доказів до суду першої інстанції безпосередньо не пов`язано з місцезнаходженням підприємства відповідача та могло бути реалізовано і в дистанційному режимі.

Судова колегія наголошує, що усі докази мали бути подані сторонами до суду першої інстанції; належних та допустимих доказів неможливості подання до суду першої інстанції наданих апелянтом додаткових доказів з причин, що об`єктивно не залежали від нього, апелянтом суду апеляційної інстанції не надано.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає надані відповідачем додаткові докази: копії податкової накладної щодо оплати електричної енергії у 2021 році, платіжної інструкції №637 від 15.04.2021 щодо оплати спожитої електричної енергії у березні 2021 у розмірі 1 340 323, 30грн, наказу КП "Сєвєродонецькводоканал" від 01.03.2022 "Про оголошення простою не з вини працівників" із списком працівників, яким оголошено простій з 01.03.2022, і здійснює розгляд апеляційної скарги за наявними і поданими суду першої інстанції доказами.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, та доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідно до пунктів 3.1.7, 3.1.8, 3.1.9 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 (далі - Правила), договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованих електропостачальником на офіційному веб- сайті.

Комунальне підприємство "Сєвєродонецькводоканал" на підставі заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу приєднався до Договору на умовах комерційної пропозиції №1 Постачальника, яка є додатком № 2 до цього договору.

У заяві-приєднання вказано, що постачання електроенергії починається з 15.01.2022.

У пункті 1.2 договору передбачено, що його умови розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил, а договір укладається відповідно до статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до його умов та умов відповідної комерційної пропозиції.

За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 2.1.); споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору (пункт 5.1.); оплата здійснюється споживачем по факту поставленого товару, на підставі акту приймання-передачі електричної енергії та виставленого постачальником рахунку на оплату, протягом 10 календарних днів з дня отримання рахунку (пункти 5.2, 5.5.); ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (пункт 5.3.); розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 5.4.).

У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором постачальник має право вимагати сплату пені. Споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання, якщо інше не встановлено в комерційній пропозиції (пункт 5.9.).

Відповідно до додатку 2 до договору розмір попередньої оплати не передбачається (пункт 2.2).

Згідно з пунктом 4 Комерційної пропозиції, термін надання рахунку за спожиту електроенергію та термін його оплати: по закінченню розрахункового місяця постачальник надає споживачу рахунок на оплату за фактичні обсяги споживання електроенергії у попередньому місяці. Споживач здійснює оплату протягом 10 календарних днів з дня отримання рахунку.

Відповідно до пункту 13.1 договір набирає чинності з 15.01.2022 та діє по 31.12.2022.

Також сторонами укладені додаткові угоди від 24.01.2022 №1, від 03.02.2022 №2, від 08.02.2022 №3 про зміну обсягів постачання та ціни за одиницю товару тощо.

Місцевим господарським судом встановлено, що оператором системи розподілу електроенергії на території Луганської області є ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання", з яким у ТОВ "ТРЕЙДЕЛЕКТРО ГРУП" укладений договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії на підставі відповідної заяви-приєднання від 11.11.2021.

В підтвердження кількості поставленої КП "Сєвєродонецькводоканал" електроенергії позивач надав рахунки на оплату №18 від 09.03.2022 на суму 866 912, 82грн та №20 від 31.03.2022 на суму 1 686 665, 05грн.

Разом з вказаними рахунками на електронну адресу відповідача, яка була зазначена останнім у договорі (svvodokanalpub.zak@ukr.net), позивач надіслав акти №4 прийому-передачі електричної енергії від 28.02.2022 на суму 1 631 641, 15грн та №6 від 31.03.2022 на суму 1 686 665, 05грн.

Таким чином, вбачаються розбіжності у виставлених для оплати сумах за лютий 2022 в рахунку №18 та акті №4 - 866 912, 82грн та 1 631 641, 15грн відповідно.

У відповіді на відзив позивач це пояснив фактом часткової сплати боргу споживачем на час виписки рахунку у сумі 764 728, 32грн, тому залишок склав 866 912, 82грн, який і заявлений до стягнення.

Як свідчать матеріали справи, для з`ясування фактичного обсягу споживання за спірний період 2022 року позивач звернувся до надавача послуг з розподілу електричної енергії - ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання", яке шляхом електронного листування підтвердило обсяги споживання КП "Сєвєродонецькводоканал": за лютий 2022 року - 294 576 кВт*год. (293 579 кВт*год. + 997 кВт*год.) та за березень 2022 року - 304 510 кВт*год.

Як пояснив у засіданні суду першої інстанції представник позивача, лист від 25.07.2022 про обсяги споживання за березень 2022 року надійшов з електронної адреси ПрАТ "Підприємство з експлуатації електричних мереж Центральна енергетична компанія", м. Дніпро, оскільки в приміщення цього підприємства тимчасово перемістилося ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання", яке тільки починало свою роботу після переїзду.

Місцевий господарський суд оцінив вказані листи як належні докази на підтвердження постачання відповідачу електричної енергії на загальну суму 2 553 577, 88грн.

Зокрема, йдеться про таке електронне листування: лист ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" від 07.03.2022 (15:06) з проханням до позивача перевірити фактичні дані за лютий 2022 року, таблиця з об`єктами споживання та відповідними обсягами (№№39, 51, 43) за групами та класом споживачів, лист начальника відділу формування корисного відпуску ПрАТ "ПЕЕМ "ЦЕК" Прокофьевої Т.Д. від 25.07.22 (11:56) з назвою "ЛЕО" обсяги по споживачам за березень 2022 року, таблиця з об`єктами споживання та відповідними обсягами (№№ 39, 51) за групами та класом споживачів, супровідний лист на бланку ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" за підписом т.в.о. генерального директора В. Грицая з проханням підписати акт від 31.03.2022 №7-3 про надання послуг з розподілу електричної енергії за березень 2022, який додається.

Відповідач не зазначає про розірвання договору, не надав доказів відключення об`єктів споживання електроенергії або неможливості передачі обладнанням показів в автоматичному режимі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до приписів частини другої статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків, є договори.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (стаття 714 Цивільного кодексу України).

Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Частиною першою статті 4 вказаного Закону визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Відповідно до положень статті 72 Закону України "Про ринок електричної енергії" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за відповідним договором постачання електричної енергії споживачу, укладеним відповідно до правил роздрібного ринку.

Згідно з частиною другою статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - Правила).

Пунктом 1.1.2 Правил (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що договір про постачання електричної енергії споживачу - це домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.

Відповідно до пункту 3.1.1 Правил, постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач приєднався до умов договору шляхом підписання заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Пункт 3.1.6 Правил встановлює, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо: 1) об`єкт споживача підключений до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку; 2) електропостачальник за договором з оператором системи отримав доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії на території діяльності оператора системи; 3) споживач є стороною діючих договорів: про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи, до мереж якого приєднаний цей споживач; 4) за усіма точками комерційного обліку на об`єкті (об`єктах) споживача, за якими здійснюється (планується) постачання електричної енергії, укладено договір з постачальником послуг комерційного обліку про надання послуг комерційного обліку електричної енергії; 5) відсутній факт припинення/призупинення постачання електричної енергії або надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у випадках, передбачених законодавством у сфері енергетики; 6) відсутня прострочена заборгованість за договорами про постачання електричної енергії або про надання послуг системи розподілу/передачі.

За умовами пункту 3.1.8 Правил, договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору (пункт 4.8 Правил)).

Пунктом 4.12 Правил визначено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з пунктом 4.13 Правил, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Відповідно до пунктів 4.21, 4.29 Правил, оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу. Порядок оплати споживачем послуг оператора системи та послуг постачальника послуг комерційного обліку мають відповідати порядку розрахунків, визначеному в укладеному договорі про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору).

Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу. Платіжні документи (рахунки) надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно. Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на вебсайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу. Платіжний документ (рахунок) має надаватися споживачу в терміни та спосіб, визначені відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції або умов договору. Датою отримання платіжного документа вважається, зокрема, дата отримання іншими засобами комунікації (електронною поштою, факсимільним зв`язком тощо) чи в інший спосіб з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу та комерційною пропозицією та/або договором споживача на розподіл (передачу) електричної енергії (підпункт 5 пункту 4.14 Правил).

Пунктом 4.3 Правил визначено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Відповідно до пункту 8.6.1 Кодексу користування електричною енергією (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.

Пунктами 8.6.7-8.6.8 Кодексу визначено, що зчитування показів (збір даних) з лічильників у непобутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим. При обладнанні вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних інформація про покази лічильників за розрахунковий місяць формується відповідним ППКО через канали дистанційного зв`язку. Непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. Наведені у звіті останні фактичні покази лічильників вважаються показами на початок першої доби календарного місяця.

Відповідно до пункту 9.1.2 Кодексу, обсяг, формат та порядок обміну (передачі/отримання) даних комерційного обліку визначається регламентами та протоколами інформаційного обміну адміністратору комерційного обліку (АКО), а також укладеними договорами між відповідними сторонами інформаційного обміну. Дані комерційного обліку електричної енергії надаються винятково стороні договору та в обсязі, визначеному його умовами.

Так, на підтвердження кількості поставленої відповідачу електроенергії позивач надав рахунки на оплату №18 від 09.03.2022 на суму 866 912, 82грн та №20 від 31.03.2022 на суму 1 686 665, 05грн.

Разом з вказаними рахунками на електронну адресу відповідача, яка була зазначена останнім у договорі (svvodokanalpub.zak@ukr.net), позивач надіслав акти №4 прийому-передачі електричної енергії від 28.02.2022 та №6 від 31.03.2022.

Отже, позивачем у порядку, унормованому вищенаведеними положеннями законодавства, було визначено обсяги споживання позивачем електроенергії у спірний період.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в цілому не заперечує факт споживання електричної енергії в лютому та березні 2022 року, однак, вважає, що надані позивачем докази не підтверджуються обсяг поставленої електричної енергії у спірний період, а лист начальника відділу формування корисного відпуску ПрАТ "ПЕЕМ "ЦЕК" Прокофьевої Т.Д. від 25.07.2022 з назвою "ЛЕО" обсяги по споживачам за березень 2022 року, таблиця з об`єктами споживання та відповідними обсягами (№№ 39, 51) за групами та класом споживачів, на підтвердження обсягу спожитої електричної енергії є неналежними.

У спірних правовідносинах для з`ясування фактичного обсягу споживання за спірний період 2022 року позивач звернувся до надавача послуг з розподілу електричної енергії - ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання", яке шляхом електронного листування підтвердило обсяги споживання КП "Сєвєродонецькводоканал": за лютий 2022 року - 294 576 кВт*год. (293 579 кВт*год. + 997 кВт*год.) та за березень 2022 року - 304 510 кВт*год.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що позивач у відповідності до укладеного між ним та ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від оператора систем розподілу отримано на електронну пошту лист з інформацією про обсяги відпуску електроенергії споживачам позивача за спірний період; до цього листа доданий файл у формі Excel, про що зазначено у листі.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що за змістом пункту 8.6.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, функції зчитування показів з лічильників встановлено в тому числі і на ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання", яке є розпорядником відповідної інформації.

Як пояснив у засіданні суду першої інстанції представник позивача, лист від 25.07.2022 про обсяги споживання за березень 2022 року надійшов з електронної адреси ПрАТ "Підприємство з експлуатації електричних мереж Центральна енергетична компанія", м. Дніпро, оскільки в приміщення цього підприємства тимчасово перемістилося ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання", яке тільки починало свою роботу після переїзду.

У частині 1 статті 96 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги ". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. ч. 2-5 ст. 96 ГПК України).

У постанові від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив про те, що на відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом. Також вказав на те, що використання кваліфікованого електронного підпису дозволяє провести електронну ідентифікацію особи - процедуру використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення. Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації (див. також постанову Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 910/11210/22).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 також дійшла висновку про те, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у ст. 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

У постанові від 21.12.2023 у справі №910/11210/22 Верховний Суд зазначив про те, що відсутність кваліфікованого електронного підпису не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі, й відповідно, недостовірність електронного доказу. Вирішення питання достовірності такого доказу має відбуватися на загальних засадах, визначених ГПК України, і відповідно до стандарту доказування "баланс ймовірностей", передбаченого ст. 79 зазначеного Кодексу. Невикористання електронного підпису особами, які створили електронний доказ (лист, повідомлення, файл, аудіозапис, інші дані), не є підставою для визнання такого доказу недопустимим, якщо інше не встановлено законом.

Згідно матеріалів справи, сам лист від 25.07.2022 є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення з відповідної електронної адреси, час відправлення, адресата листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2.3.5 Правил, у разі виникнення у споживача сумніву у правильності показів розрахункових засобів вимірювальної техніки або визначення суми у пред`явленому до оплати документі щодо оплати за постачання або розподіл (передачу) електричної енергії споживач подає про це заяву учаснику роздрібного ринку, який надав розрахунковий документ.

Згідно пункту 8.6.8. Кодексу користування електричною енергією, непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. Наведені у звіті останні фактичні покази лічильників вважаються показами на початок першої доби календарного місяця.

Відповідач, заперечуючи проти визначених позивачем на підставі відомостей оператора систем обсягів спожитих обсягів електроенергії, не надає суду жодних належних і допустимих доказів в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України зчитування результатів вимірювання лічильника (первинних даних комерційного обліку), що були здійснені ним шляхом візуального зчитування показів через показувальний пристрій (табло, інтерфейс користувача) лічильника.

Закріплений в статтях 2, 13 Господарського процесуального кодексу України принцип змагальності господарського судочинства передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 25.02.2021 у справі №913/38/20, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 26.02.2021 у справі №908/2847/19, від 15.11.2019 у справі №909/887/18).

Отже посилання апелянта на недопустимість доказу (листа з інформацію про обсяги корисного відпуску електроенергії споживачам ТОВ "ТРЕЙДЕЛЕКТРО ГРУП" у березні 2022 року у формі Excel) через невикористання електронного підпису особою, яка створила електронний лист, з урахуванням наведених вище правових позицій та встановленого за результатами дослідження цього доказу, відхиляються апеляційним господарським судом.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності сумнівів стосовно авторів вказаного вище листування (ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання") та його змісту, який відповідає суті спірних правовідносин, усталеній практиці документообігу між суб`єктами електропостачання для підтвердження кількості спожитої електроенергії з операторами системи розподілу.

Така правова позиція викладена і Верховним Судом у постанові від 16.07.2024 в аналогічній справі №910/14895/23 зі схожих правовідносин.

При цьому, обставини, на які посилається апелянт, а саме тимчасову окупацію міста Сєвєродонецьк, мали місце пізніше спірного періоду; загальновідомим є факт, що місто Сєвєродонецьк було окуповано військами рф 25.06.2022.

Матеріали справи не містять доказів, що протягом лютого-березня 2022 року відповідач не отримував електричну енергію від позивача.

Відповідач не надав жодного доказу, що він у передбачений договором спосіб повідомив позивача з 24.02.2022 про виникнення аварійних ситуацій, знеструмлення чи припинення електропостачання, відсутність електропостачання об`єктів споживача у спірний період, пошкодження/руйнування електроустановок відповідача до непридатного для споживання стану.

У такому випадку позивач не мав підстав припиняти енергопостачання та продовжував належним чином виконувати свої договірні зобов`язання.

Апелянт посилається на пошкодження його інфраструктури, однак, не надав належних та допустимих доказів, коли саме зазначене мало місце та в якому обсязі; крім того, зазначене не доводить повного знеструмлення об`єкта виробничої потужності позивача та, як наслідок, неможливості принаймні незначного використання об`єктом електроенергії у спірний період.

У цьому випадку саме позивач несе ризик настання наслідків, пов`язаних з невчиненням ним дій щодо належного та своєчасного повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин та припинення енергопостачання; відповідач не надав доказів неможливості повідомлення позивача про припинення енергопостачання.

За таких підстав, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено факт настання строків оплати боргу у сумі 2 553 577, 88грн за електроенергію, поставлену ТОВ "ТРЕЙДЕЛЕКТРО ГРУП" за період з лютого по березень 2022 року; ці вимоги відповідають умовам Правил, укладеному договору та фактичним обставинам справи, і не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

Щодо доводів апелянта, що суд першої інстанції не врахував, що відносини щодо визначення обсягу електроспоживання об`єктів, які знаходяться на територіях, на яких ведуться бойові дії під час дії в Україні воєнного стану, є предметом окремого правового регулювання згідно з Положенням №148, яке було чинним у період з 06.05.2022 до 05.12.2023, судова колегія зазначає таке.

З метою врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану наказом Міністерства енергетики України №148 від 13.04.2022 затверджено Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану.

У постанові Верховного Суду від 20.02.2024 у справі №905/644/22, на яку посилається апелянт, суд вказав, що обов`язковою передумовою для правильного визначення постачальником обсягів споживання електричної енергії будь-якими категоріями споживачів на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, відповідно до приписів вказаного Положення є застосування коефіцієнта приросту/зниження споживання, розрахованого для відповідного періоду електроспоживання та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснює розподіл електричної енергії відповідному споживачу.

Незастосування електропостачальником в умовах воєнного стану коефіцієнта приросту / зниження споживання електричної енергії при розрахунку обсягів електроспоживання призведе до неправильного розрахунку вартості фактично спожитої електричної енергії, а тому незалежно від причин нездійснення розрахунку відповідного коефіцієнта не може бути достатньою підставою для покладання на споживача обов`язку оплатити поставлену електроенергію лише за даними її середньодобового споживання в аналогічному періоді попереднього року.

Однак, обставини у справі №905/644/22 не є релевантними для справи №913/309/23.

Так, у справі №905/644/22 електропостачальна компанія звернулася до суду з позовом до ТОВ, розташованого на тимчасово окупованій території, про стягнення заборгованості за активну електроенергію, надану в лютому, квітні й травні 2022 року; суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що при розрахунку заборгованості за спірний період потрібно виходити з даних обсягу споживання електричної енергії за лютий, квітень і травень 2021 року, а вартість спожитих кВт/год слід брати з рахунків позивача, виставлених у 2022 році у лютому, квітні, травні і не застосували приписи Положення №148 від 13.04.2022.

Підставою для скасування судових рішень Верховним Судом став висновок, зазначений вище.

У даній же справі №913/309/23 позивач не виходив із обсягу споживання відповідачем електричної енергії за аналогічний період у 2021 році, а належними та допустимими доказами довів обсяг споживання відповідачем електричної енергії у лютому та березні 2022 року.

Тому висновки Верховного Суду від 20.02.2024 у справі №905/644/22 не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Судом першої інстанції встановлено, що решта позовних вимог про стягнення 10 856, 69грн 3% річних (за період з 24.03.2022 по 25.06.2022) та 131 748, 67грн інфляційних нарахувань (за період з квітня по червень 2022 року) є обґрунтованими та такими, що відповідають статті 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апелянт не заперечує арифметичну вірність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних.

Однак, вважає, що у спірних правовідносинах він звільнений від відповідальності з огляду на виникнення форс-мажорних обставин.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє дані доводи апелянта, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Тобто, по-перше, 3% річних та інфляційні не є штрафними санкціями; в частині другій статті 625 Цивільного кодексу України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

І по-друге, статтею 617 Цивільного кодексу України, а також статтею 218 Господарського кодексу України, передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався, і діє на даний час.

Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору.

Але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.

Тобто, апелянт, посилаючись на форс-мажорні обставини, має довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.

Апелянт таких належних та допустимих доказів суду не надав; використання листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України має супроводжуватися іншими доказами на підтвердження неможливості виконати конкретне зобов`язання в строк та належним чином. Крім того, вказаний лист не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Поряд з цим, умовами договору передбачено, що сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства (пунт 12.4 договору).

Однак, відповідачем не надано доказів дотримання порядку повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, передбаченого договором.

З огляду на викладене, безпідставним є посилання апелянта на форс-мажорні обставини у спірних правовідносинах.

Щодо позовних вимог у вигляді пені у сумі 120 651, 06грн, місцевим господарським судом встановлено, що таку відповідальність сторони передбачили в пункті 5.9 договору - у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором постачальник має право вимагати сплату пені. Споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання, якщо інше не встановлено в комерційній пропозиції.

Таким чином, відповідно до умов договору позивач нарахував пеню за період з 24.03.2022 по 25.06.2022, проте безпідставно не застосовував пункт 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії на період дії в України воєнного стану", згідно з яким визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

У постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 Об`єднана палата Верховного Суду констатувала, що постанова № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов в частині нарахування пені є необґрунтованим, а тому до стягнення підлягають 2 553 577, 88грн боргу, 10 856, 69грн 3% річних та 131 748, 67грн інфляційних нарахувань.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Комунального підприємства "Сєвєродонецькводоканал" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 16.07.2024 у справі №913/309/23 - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Сєвєродонецькводоканал" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 16.07.2024 у справі №913/309/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.10.2024.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя Д.О. Попков