Постанова

від 24.09.2024 по справі 922/3921/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

24 вересня 2024 року Справа № 922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,

представників:

від позивача - Третьякова Н.Ю.;

від позивача - Дукер Л.О.;

від відповідача - Камінська А.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.1672Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 (суддя Прохоров С.А., повний текст складено 17.06.2024) у справі №922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24)

за позовом Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінком"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про визнання недійсним договору

у межах справи про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва"

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" (далі - ТК ТОВ фірма "Харків - Москва"), звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком" (далі - ТОВ "Метінком"), в якій просить:

- визнати недійсним договір позики від 26.09.2011, укладений між громадянином Ізраїлю Дукер Шмуєлем та громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л., реєстровий номер 1993;

- визнати недійсним договір поруки від 26.09.2011, укладений між громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 та ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" в особі генерального директора Дукер Шмуєла.

В обґрунтування позовних вимог ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" зазначає, що вказані договори ніколи не укладалися, приватним нотаріусом Курковською Я.Л. не посвідчувалися, посилається в обгроунтцвання своїх доводів на обвинувальний вирок Оболонського районного суду м.Києва від 23.04.2013 у справі №2605/7851/12 та лист Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції №52677/6-21 від 15.11.2021.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі №922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24), ухваленим у порядку спрощеного позовного провадження, у позові відмовлено повністю.

В основу рішення покладено висновки суду про те, що позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договорів недійсними не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочинів недійсними. Судом зазначено, що доводи позивача, що висвітлені у позові, не знайшли свого підтвердження при дослідженні доказів та встановленні обставин справи.

Не погодившись із означеним рішенням, ТК ТОВ фірма "Харків - Москва" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

1. Витребувати у ТОВ «Метінком» оригінал договору позики від 26.09.2011, укладеного між громадянином Ізраїлю Дукер Шмуєлем та громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л., реєстровий номер 1993;

2. Витребувати у ТОВ «Метінком» оригінал договору поруки від 26.09.2011, укладеного між громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 та ТК ТОВ фірма «Харків-Москва» в особі генерального директора Дукер Шмуєла;

3. Витребувати від ТОВ «Телерадіокомпанія «Сімон» (код ЄДРПОУ 21217525) інформацію, чи дійсно ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), громадянин Ізраїлю, генеральний директор ТК ТОВ фірма «Харків-Москва» 26.09.2011 особисто перебував на брифінгу (особистій зустрічі з метою надання інтерв`ю) із журналістами ТОВ «Телерадіокомпанія «Сімон» у місті Харкові;

4. Витребувати від ТОВ «Телерадіокомпанія «АТН» (код ЄДРПОУ 34016872) інформацію, чи дійсно ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), громадянин Ізраїлю, генеральний директор ТК ТОВ фірма «Харків-Москва» 26.09.2011 особисто перебував на брифінгу (особистій зустрічі з метою надання інтерв`ю) із журналістами ТОВ «Телерадіокомпанія «АТН» у місті Харкові;

5. Призначити по справі комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу документів: договору позики від 26.09.2011, укладеного між громадянином Ізраїлю Дукер Шмуєлем та громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л., реєстровий номер 1993, та договору поруки від 26.09.2011, укладеного між громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 та ТК ТОВ фірма «Харків-Москва» в особі генерального директора Дукер Шмуєла;

6. На розгляд та вирішення експертам поставити наступні питання:

- Чи здійснено підпис на договорі позики, укладеному між ОСОБА_4 та громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 26.09.2011 та посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л., реєстровий номер 1993, Дукер Шмуєлем чи іншою особою?

- Чи здійснено підпис на договорі поруки, укладеному громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 та ТК ТОВ фірма «Харків-Москва» в особі генерального директора Дукер Шмуєла 26.09.2011 та посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л., реєстровий номер 1993, Дукер Шмуєлем чи іншою особою?

- Чи вносились у текст документів зміни? Якщо вносилися, то яким чином (підчистка, дописка, травлення, виправлення тощо) і який зміст первинного тексту?

- Коли було виготовлено бланк кожного з документів?

- Коли було внесено записи (рукописні та друковані) на бланк кожного з документів?

- Чи відповідає строк (час) виготовлення бланків кожного з документів та строк (час)

фактичного заповнення кожного з документів?

- Чи виготовлені (виконані) дані кожного з документів (фрагменти документів) у різний час?

- У якій послідовності виконувались реквізити кожного з документів (підпис, відтиск печатки, заповнення тексту тощо)?

- Чи виготовлено вказані документи шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної або

копіювально-розмножувальної техніки?

- Чи відповідає текст (рукописний та друкований) кожного з документів даті створення кожного з документів?

7. Для проведення експертизи передати експерту оригінали договорів позики та поруки, витребувані у ТОВ «Метінком», від 26.09.2011;

8. Проведення судової експертизи доручити ННЦ «Інститут судових експертиз ім.Засл.проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України;

9. На час проведення судової експертизи провадження по справі зупинити;

10. Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 по справі №922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24) та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТК ТОВ фірма «Харків-Москва» задовольнити в повному обсязі;

11. Визнати недійсним договір позики від 26.09.2011, укладений між громадянином Ізраїлю Дукер Шмуєлем та громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л., реєстровий номер 1993;

12. Визнати недійсним договір поруки від 26.09.2011, укладений між громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 та ТК ТОВ фірма «Харків-Москва» в особі генерального директора Дукер Шмуєла;

13. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ТК ТОВ фірма «Харків-Москва» зазначає наступне:

- Господарським судом Харківської області дана неправильна оцінка листу-відповіді Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Обставини, встановлені в межах кримінальної справи №2605/7851/12, свідчать про те, що на момент вчинення правочину (укладення договору позики) приватний нотаріус Курковська Я.Л. не володіла та не могла розпоряджатись самостійно своєю печаткою і, відповідно, не могла здійснити посвідчення договору. Докази вчинення договору позики від 26.09.2011 відсутні;

- судом першої інстанції протиправно відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про призначення по справі комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів. Належність підпису тій чи іншій особі можна встановити лише шляхом проведення відповідної експертизи. Зважаючи на те, що нотаріальний бланк ОСОБА_5 вже було використано при вчиненні злочину з рейдерського захоплення ТК ТОВ фірма «Харків-Москва» у 2021 році, ТК ТОВ фірма «Харків-Москва» має сумніви відносно дійсності договорів на бланках ОСОБА_5 , використаних у той же період часу. Відповідно до висновку від 07.06.2024 підпис від імені ОСОБА_6 в договорах позики та поруки від 26.09.2011 поставлено не Дукер Шмуєлем, а іншою особою, що також свідчить про об`єктивний сумнів відносно того, що надані ТОВ «Метінком» договори є підробленими;

- судом допущено порушення норм процесуального права в частині врахування факту «нібито дослідження оригіналів оскаржуваних договорів при розгляді іншої справи». Судом по справі №922/3921/21 (922/4727/21) оригінали договорів позики та поруки, дійсність яких є предметом розгляду у справі №922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24), не витребовувались;

- посилання суду в оскаржуваному рішенні на наявність відтиску печатки підприємства на оскаржуваному договорі поруки не витримує жодної критики, адже суду достеменно відомо про факти п`яти рейдерських захоплень підприємства ТК ТОВ фірма «Харків-Москва» починаючи із 2019 року.

За протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.07.2024 означена апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.

У свою чергу, у період з 08.07.2024 по 22.07.2024 (включно) суддя-доповідач Медуниця О.Є. перебувала у відпустці, про що апелянта повідомлено листом Східного апеляційного господарського суду №13-49/006029 від 08.07.2024.

Після виходу судді-доповідача Медуниці О.Є. з відпустки, у зв`язку з відпусткою судді Істоміної О.А. та судді Радіонової О.О., які входять до складу колегії суддів, на підставі розпорядження заступника керівника апарату суду від 23.07.2024, за протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 апеляційну скаргу позивача залишено без руху з метою усунення скаржником допущених при поданні апеляційної скарги недоліків. Витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24).

Після отримання від ТК ТОВ фірма "Харків - Москва" заяви про усунення недоліків (вх.9844 від 26.07.2024) ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТК ТОВ фірма "Харків - Москва" на рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі №922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24). Встановлено строк по 21.08.2024 (включно) для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та/або клопотань (за наявності), що пов`язані з розглядом апеляційної скарги. Призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 24.09.2024 о 10:30год.

Матеріали справи 31.07.2024 надійшли на адресу суду апеляційної інстанції.

Через підсистему «Електронний суд» 21.08.2024 від ТОВ «Метінком» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.10962; у межах визначеного судом строку), за змістом прохальної частини якого відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги ТК ТОВ фірма "Харків - Москва" відмовити, рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі №922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24) - залишити без змін.

При цьому за коротким змістом відзиву ТОВ «Метінком» зазначає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та для скасування рішення суду першої інстанції відсутні з огляду на наступне:

- помилковими є доводи позивача в частині обставин, встановлених вироком Оболонського районного суду міста Києва від 23.04.2013 по справі №2605/7851/12, стосовно приватного нотаріуса Курковської Я.Л. Договори позики від 26.09.2011 та поруки від 26.09.2011 не були предметом судового розгляду у вказаному кримінальному провадженні. Вироком фактів підроблення договорів за підписом приватного нотаріуса Курковської Я.Л. у зазначеній кримінальній справі не встановлювалося. Вироком суду також не встановлено обставин, що приватний нотаріус Курковська Я.Л. не могла здійснювати нотаріальні дії з підстав втрати контролю та володіння печаткою нотаріуса та припинила свою діяльність як приватний нотаріус;

- щодо листа Управління нотаріату, то відсутність архівних документів та архіву реєстраційних дій свідчить лише про неналежне виконання нотаріусом професійних обов`язків, однак ніяк не доводить обставин підроблення договорів або обставин невчинення/непосвідчення правочинів. З Витягу з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів щодо бланку, який був використаний під час посвідчення правочину від 26.09.2011, вбачається, що він не відкликаний, не зіпсований, а використаний приватним нотаріусом Курковською Я.Л. за кодом витрачання 03 - Інші договори;

- доводи скаржника, якими останній обґрунтовує необхідність проведення експертного дослідження, містять виключно припущення, без належного обґрунтування та

доказової бази, що б беззаперечно свідчило про необхідність проведення такого експертного дослідження;

- безпідставними є доводи скаржника про те, що Дукер Шмуєль 26.09.2011 не мав можливості на укладання правочину у місті Києві, у зв`язку із тим, що перебував на території міста Харкова. Перебування громадянина Дукер Шмуєля 26.09.2011 у двох різних містах України - м.Київ та м.Харків є можливим, з огляду на транспортне та авіасполучення між двома містами, яке, у свою чергу, забезпечує можливість перебувати у двох містах в один день;

- поданий позивачем висновок експерта складений на замовлення ОСОБА_7 , яка не є учасником даного судового провадження, що суперечить ч.3 ст.98 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Висновок складено експертом, який відповідно до чинного законодавства України не має право на проведення експертного дослідження та складання за його результатами висновку;

- предмет спору та обставини розглядуваної справи жодним чином не є суміжними з обставинами та предметом досудового розслідування, на які здійснює посилання скаржник. Здійснюючи посилання на обставини, які встановленні органом досудового розслідування, скаржник не зазначає, чи прийнято в межах проведеного досудового розслідування відповідне рішення суду;

- хибними є посилання скаржника на порушення судом норм процесуального права в частині врахування факту дослідження оригіналів оскаржуваних договір при розгляді іншої справи. Позивач перебував у судовому засіданні під час огляду оригіналів документів. Необхідність у долученні оригіналів договорів до матеріалів справи судом не розглядалась. Долучення оригіналів правочинів до суміжних справ, при наявності основної справи про банкрутство, не є раціональним та процесуально вірним;

- усупереч твердженням скаржника, законні та обґрунтовані підстави для задоволення клопотання позивача про витребування документів у суду були відсутні, тому правомірно було відмовлено позивачу у витребуванні доказів.

ОСОБА_1 правом, наданим ст.263 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 ГПК України).

У судове засідання 24.09.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

Третя особа явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу «Судова влада України» у підрозділі «Повідомлення для учасників судового процесу», розділу «Громадянам» відповідної інформації про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду на 24.09.2024 о 10:30год.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності третьої особи.

Представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Під час розгляду клопотання апелянта про витребування у ТОВ «Метінком» оригіналів договору безвідсоткової позики від 26.09.2011 та договору поруки від 26.09.2011, судом апеляційної інстанції враховано наступне.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.05.2024 частково задоволено клопотання ТК ТОВ фірма "Харків - Москва" про витребування доказів. Витребувано у ТОВ "Метінком" нотаріально посвідчені копії договору позики від 26.09.2011 та договору поруки від 26.09.2011.

Відповідно до ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

У провадженні Господарського суду Харківської області у складі судді Прохорова С.А. перебуває справа №922/3921/21 (922/1371/22) про банкрутство ТК ТОВ фірма "Харків - Москва".

Разом з тим, у межах справи про банкрутство ТК ТОВ фірма "Харків - Москва" Господарським судом Харківської області у складі судді Прохорова С.А. розглядалася справа №922/3921/21 (922/4727/21) за позовом ТК ТОВ фірма "Харків - Москва" до ТОВ "Метінком" про визнання недійсним договору уступки вимоги (цесії) від 02.02.2012.

В ухвалі від 27.05.2024 у справі №922/3921/21(922/4727/21) зазначено, що в підготовчому засіданні суду відповідачем було надано на огляд суду оригінал договору безвідсоткової позики від 26.09.2011 та оригінал договору поруки від 26.09.2011, укладений між громадянином російської федерації ОСОБА_1 та ТК ТОВ фірма «Харків-Москва» в особі генерального директора Дукер Шмуєля.

Відповідачем також було заявлено клопотання про доручення до матеріалів справи нотаріально посвідчених копій цих договорів. В підготовчому засіданні судом першої інстанції було досліджено оригінали і копії договорів. Встановлено, що подані копії відповідають оригіналам досліджених договорів. Копії були долучені судом до справи.

Згідно вказаної ухвали в судовому засіданні приймали участь представники позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду пояснив, що 27.05.2024 у судовому засіданні Господарського суду Харківської області у справі №922/3921/21 (922/4727/21) представником ТОВ «Метінком» були надані суду для огляду оригінали договорів, зокрема оригінал договору безвідсоткової позики від 26.09.2011 та оригінал договору поруки від 26.09.2011. Господарським судом Харківської області безпосередньо у судовому засіданні 27.05.2024 оглянуто оригінали договорів та встановлено, що подані відповідачем нотаріально посвідчені договори відповідають оригіналам, які були оглянуті судом. Після судового засідання судом повернуто оригінали документів представнику відповідача.

Представники позивача у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду означених обставин не спростували, проте зазначили, що ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" було позбавлене можливості оглянути оригінали договорів та пересвідчитися у відповідності наданих відповідачем копій таким оригіналам.

Судова колегія критично оцінює ці доводи скаржника. Так, ТК ТОВ фірма "Харків-Москва", у разі наявності сумнівів або бажання ознайомитися з представленими суду оригіналами не було позбавлене можливості заявити клопотання суду першої інстанції про огляд оригіналів договорів, чого, як підтвердив представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 24.09.2024, зроблено не було.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судова колегія також враховує, що матеріали розглядуваної справи містять (подано разом із письмовими поясненнями відповідача (вх.14030 від 30.05.2024)) нотаріально посвідчені копії, зокрема, договору безвідсоткової позики від 26.09.2011 та договору поруки від 26.09.2011( т.1 а.с.115;118).

Відтак, розглянувши клопотання апелянта про витребування у відповідача оригіналів договорів безвідсоткової позики від 26.09.2011 та поруки від 26.09.2011, враховуючи наявність у матеріалах справи їх копій, нотаріальне посвідчення яких (копій) вказує на те, що подані відповідачем копії договорів відповідають оригіналам, а також зважаючи на те, що представник позивача був присутній у судовому засіданні Господарського суду Харківської області 27.05.2024 у справі №922/3921/21 (922/4727/21), під час здійснення судом огляду оригіналів договорів, зокрема договору безвідсоткової позики від 26.09.2011 та договору поруки від 26.09.2011, дійсність яких є предметом розгляду у межах справи №922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24), але позивач не заявив в цьому судовому засіданні клопотання про самостійний огляд оригіналів цих документів, керуючись ч.4 ст.13 ГПК України, судова колегія вважає, що підстави для задоволення клопотання апелянта відсутні.

Розглядаючи клопотання скаржника про витребування від ТОВ «Телерадіокомпанія «Сімон» та ТОВ «Телерадіокомпанія «АТН» інформації, чи дійсно Дукер Шмуєл 26.09.2011 особисто перебував на брифінгу (особистій зустрічі з метою надання інтерв`ю) із журналістами у місті Харкові, судова колегія виходила з наступного.

Обґрунтовуючи означене клопотання, позивач зазначив, що Дукер Шмуєл не підписував та не міг підписати 26.09.2011 договір позики та договір поруки в місті Києві, оскільки був присутній на прес-конференції у місті Харкові.

Частиною 1 ст.81 ГПК України унормовано, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2).

Судова колегія зауважує, що предметом доказування у межах розглядуваної справи є обставини дійсності/недійсності договору безвідсоткової позики від 26.09.2011 та договору поруки від 26.09.2011. Водночас, витребувати інформацію від телерадіокомпаній позивач просить з метою довести відсутність факту підписання спірних договорів з боку Дукер Шмуєля, що, у свою чергу, не входить у предмет доказування (та, відповідно, дослідження) у межах справи про визнання договорів недійсними.

Крім того підтвердження (чи не підтвердження) телерадіокомпаніями факту перебування ОСОБА_8 26.09.2011 особисто на зустрічі з журналістами у місті Харкові ніяк не спростовує можливість підписання 26.09.2011 Дукер Шмуєлем договорів позики та поруки у м.Києві, з огляду на наявність транспортного та авіасполучення між двома містами - м.Київ та м.Харків, яке (транспортне сполучення) забезпечує особі можливість перебувати у двох містах в один день.

Розглядаючи клопотання позивача про призначення по справі комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів - договору позики від 26.09.2011 та договору поруки від 26.09.2011, Східний апеляційний господарський суд врахував наступне.

Відповідно до ч.1 ст.99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів (ч.1).

Згідно зі ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як вже зазначалося вище, до предмета доказування у межах справи №922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24) входить встановлення обставин дійсності/недійсності договору безвідсоткової позики від 26.09.2011 та договору поруки від 26.09.2011 у межах визначених позивачем підстав позову. На переконання судової колегії, запропоновані позивачем для експертизи питання не впливають на встановлення обставин дійсності/недійсності оспорюваних правочинів, а скоріше спрямовані на встановлення обставин укладеності/неукладеності правочинів, що не входять до предмету доказування у межах розглядуваної справи9 про що буде зазначено нижче).

Судова колегія, також зауважує, що безпідставне у розглядуваному випадку призначення експертизи у даній справі спричинить затягування судового процесу.

Враховуючи означене, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання апелянта про призначення експертизи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

До матеріалів справи долучена нотаріально посвідчена копія договору безвідсоткової позики від 26.09.2011, укладеного між громадянином Ізраїлю Дукер Шмуєлем (позивачальник) та громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 (позикодавець), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л., реєстровий номер 1993 (далі - договір безвідсоткової позики).

За умовами п.1 договору безвідсоткової позики позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти у сумі 8 000 000 (вісім мільйонів) доларів США. Цільове призначення грошових коштів: на будівництво багатофункціонального громадсько-торгівельного центру за адресою: АДРЕСА_1 (далі - об`єкт). Передачу грошей було здійснено до підписання цього договору, на протязі 2007-2008 років.

Відповідно до п.2 договору безвідсоткової позики сторони за цим договором домовились про те, що договір позики є безпроцентним; остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше протягом одного місяця з моменту введення об`єкта в експлуатацію, або з моменту відкриття відносно майнового поручителя згідно договору поруки від 26.09.2011 ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" справи про банкрутство чи ліквідації останнього. Сторони свідчать, що одержання позики пов`язано із здійсненням підприємницької діяльності позичальника.

Згідно з п.4 договору безвідсоткової позики при неповерненні суми позики своєчасно позикодавець вправі буде пред`явити цей договір до стягнення в строки і у порядку, передбачені чинним законодавством України, та вимагати при цьому повернення йому частини позики, що залишилась несплаченою, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох відсотків від простроченої суми.

До матеріалів справи також долучена нотаріально посвідчена копія договору поруки від 26.09.2011, укладеного між громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 (кредитор) та ТК ТОВ фірма "Харків - Москва" (поручитель) (далі - договір поруки).

За умовами п.1.1 договору поруки у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язку громадянина Ізраїлю ОСОБА_8 , щодо повернення позики за договором, передбаченим п.2 цього договору.

Згідно з п.2.1 договору поруки під основним договором у цьому договорі розуміють договір безпроцентної позики від 26.09.2011 у розмірі 8 000 000,00 доларів США, укладений між кредитором - громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 та боржником - громадянином Ізраїлю Дукер Шмуєлем (в основному договорі іменується позичальником).

Відповідно до п.2.2 договору поруки строк основного договору наступає не пізніше протягом одного місяця з моменту введення об`єкта за адресою: м.Харків, вул.Пушкінська, 2 в експлуатацію, або з моменту визнання майнового поручителя за цим договором банкрутом.

Пунктом 3.1 договору поруки погоджено, що поручитель зобов`язаний у разі порушення боржником обов`язку за основним договором, що передбачений п.1 цього договору, самостійно виконати зазначений обов`язок боржника перед кредитором у строк один місяць з моменту закінчення основного договору, шляхом повного повернення суми позики.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст.559 Цивільного кодексу України (п.5.1 договору поруки).

За умовами п.8.1 договору поруки поручитель надає свою згоду на відступлення кредитором прав вимоги за зобов`язаннями, які виникають з договору безвідсоткової позики від 26.09.2011, у випадку смерті боржника за наявності у боржника правонаступників, а також укладання кредитором договору про відступлення прав вимоги за договором безвідсоткової позики від 26.09.2011 з будь-якою юридичною або фізичною особою.

Предметом позовних вимог у межах справи №922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24) є вимоги ТК ТОВ фірма "Харків - Москва" про визнання недійсними договору позики від 26.09.2011 та договору поруки від 26.09.2011.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТК ТОВ фірма "Харків - Москва" стверджує, що договір позики не міг бути підписаний ОСОБА_4 «зважаючи на об`єктивну неможливість підписання»; спірні договори ніколи не існували до 2020року(року смерті сторони за спірними договорами ОСОБА_8 ). При цьому позивач посилається на обвинувальний вирок Оболонського районного суду м.Києва від 23.04.2013 у справі №2605/7851/12 та лист Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції №52677/6-21 від 15.11.2021. Позивач зазначає, що, оскільки вироком суду по справі №2605/7851/12 встановлено факт не посвідчення приватним нотаріусом Курковською Я.Л. договору позики від 26.09.2011, а також з огляду на відсутність реєстру вчинення нотаріальних дій за 2011-2012 роки приватного нотаріуса Курковської Я.Л., сторонами договору порушено вимоги ст.ст.512-513 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), внаслідок чого такий договір є недійсним відповідно до положень ст.203 ЦК України.

Судова колегія враховує наступне.

Відповідно до положень ст.16 ЦК України та ст.20 Господарського кодексу України, одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Загальні вимоги щодо недійсності правочину визначені у ст.215 ЦК України.

Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч.2).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3).

Згідно зі ст.203 ЦК України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу приписів ч.1 ст.215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки (ст.229 ЦК України), обману (ст.230 ЦК України), насильства (ст.231 ЦК України), зловмисної домовленості (ст.232 ЦК України), тяжкої обставини (ст.233 ЦК України).

Як у ч.1 ст.215 ЦК України, так і у ст.ст.229-233 ЦК України, мова йде про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Позивач посилається на декілька обставин, які, на його думку є підставами для визнання спірних договорів недійсними.

Щодо посилання позивача на вирок Оболонського районного суду м.Києва від 23.04.2013 у справі №2605/7851/12 судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.6 ст.75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Водночас, вирок Оболонського районного суду міста Києва від 23.03.2013 ухвалений стосовно громадянки України ОСОБА_5 як фізичної особи (а не з підстав її діяльності як приватного нотаріуса) за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190, ч.ч.1, 3 ст.358 Кримінального кодексу України.

При цьому з аналізу означеного вироку вбачається, що обставини, встановлені органом досудового розслідування та судом, у частині наявності ознак кримінального правопорушення за ч.ч.1, 3 ст.358 Кримінального кодексу України з боку ОСОБА_5 стосуються документів іншого нотаріуса. Підробленими були договори, офіційні документи, які посвідчувалися підписом іншого нотаріуса, а не ОСОБА_5 . Посилань та/або встановленого факту виготовлення та використання нотаріальних документів за підписом приватного нотаріуса Курковської Я.Л. у вироку суду не зазначено.

Предметом злочинної діяльності ОСОБА_5 не були договори, про визнання недійсними яких просить позивач у межах справи №922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24), або будь-які інші договори, посвідчені ОСОБА_5 як нотаріусом. Жодних посилань на договори позики від 26.09.2011 та поруки від 26.09.2011 вирок Оболонського районного суду міста Києва від 23.03.2013 не містить.

Ні органом досудового розслідування, ні в подальшому судом, про що свідчить зміст вироку Оболонського районного суду міста Києва, не проводилось розслідування за фактом проведеної нотаріальної дії приватного нотаріуса Курковської Я.Л. у частині посвідчення оспорюваного у межах справи №922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24) договору поруки від 26.09.2011.

Відтак, обставини, встановлені вироком Оболонського районного суду міста Києва від 23.03.2013, не стосуються предмету спору у розглядуваній справі.

Усупереч твердженням скаржника, вироком суду не встановлено обставин, що приватний нотаріус Курковська Я.Л. не могла здійснювати нотаріальні дії у спірний період з підстав втрати контролю та володіння печаткою нотаріуса та припинила свою діяльність як приватний нотаріус.

Дійсно у вироку суду відображено, що ОСОБА_5 дала свідчення про те, що не проводила жодних нотаріальних дій починаючи з 2011 року. Однак, Оболонським районним судом міста Києва на підставі оцінки всіх доказів у справі, зокрема показань потерпілих по справі та свідків, зроблено висновок про те, що підсудна не правдиво пояснює обставини вчинених нею злочинів i суд розцінив їх як намагання уникнути відповідальності за вчинені злочини і спробу понести більш м`яке покарання. При цьому у вироку містяться посилання на покази свідків, які спростовують покази ОСОБА_5 у частині того, що остання була позбавлена права підпису та печатки приватного нотаріуса, та всі нотаріальні дії здійснювались іншими особами за її підписом без її участі.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5 не могла розпоряджатися та володіти печаткою іншого нотаріуса, від імені якого вона посвідчувала підроблені договори, а не своєю печаткою.

Отже, ОСОБА_5 продовжувала здійснювати нотаріальну діяльність та посвідчувати відповідні договори у встановлений законом спосіб.

Відтак, за висновками судової колегії, твердження позивача про те, що приватний нотаріус Курковська Я.Л. не мала можливості та не посвідчувала оспорюваний договір безвідсоткової позики від 26.09.2011, не підтверджені жодними доказами.

Оцінюючи доводи позивача у частині недійсності договору безвідсоткової позики від 26.09.2011, які обгрунтовані листами-відповідями Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, судова колегія зазначає наступне.

Як убачається з доданого до матеріалів справи листа Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції №52677/6-21 від 15.11.2021, Наказом Головного управління юстиції у місті Києві від 04.04.2012 №618 «Про припинення приватної нотаріальної діяльності по Київському міському нотаріальному округу та припинення дії реєстраційного посвідчення ОСОБА_5 », у зв`язку з особистою заявою про припинення приватної нотаріальної діяльності, на підставі статей 30, 30-1 Закону, приватна нотаріальна діяльність по Київському міському нотаріальному округу Курковської Яни Леонідівни припинена з 04.04.2012.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 07.08.2020 №2688/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_5 », згідно з рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 23.07.2020 №8 та на підставі підпункту «б» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», у зв`язку із винесенням щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності, анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 24.11.2008 за №7201 на ім`я ОСОБА_5 .

Наказами Головного управління юстиції у місті Києві від 01.06.2012 №1087 "Про передачу документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курковської Яни Леонідівни" та від 11.09.2012 №2092 "Про внесення змін до Наказу Головного управління юстиції у місті Києві від 01.06.2012 №1087 "Про передачу документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курковської Яни Леонідівни" створено робочу групу Головного управління юстиції у м.Києві для передачі документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса Курковської Я.Л. до Київського державного нотаріального архіву.

Робочою групою було здійснено вилучення справ приватного нотаріуса Курковської Я.Л. для передачі на зберігання до державного нотаріального архіву, про що складено відповідний акт з додатками.

У даному акті зазначено, що фізичний стан документів, що вилучаються - неупорядкований, наряди відповідно до номенклатури справ не сформовані. Більша частина справ вилучається розсипом документів. Деякі справи вкладено в папки, складено внутрішній опис, який не відповідає наповненню цих папок. Реєстри для реєстрації нотаріальних дій за 2011-2012 роки відсутні. Звірка документів відповідно до реєстру нотаріальних дій під час вилучення не проводилась.

Станом на сьогодні документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курковської Я.Л. фактично знаходяться в приміщення Київського державного нотаріального архіву, проте на відповідальне зберігання не передані.

У матеріалах справи №02-10 «Інші договори (засновницькі договори, установчі акти, договори відчуження рухомого майна, оренди, позики, управління майном тощо)» том №3 (22.07.2011-02.11.2011) відсутній договір за реєстровим номером №1993 від 26.09.2011.

Східний апеляційний господарський суд звертає увагу, що у межах справи №922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24) сторонами не надано до матеріалів справи акту, складеного робочою групою Головного управління юстиції у м.Києві за результатами проведених дій, пов`язаних із вилученням нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса Курковської Я.Л.

З аналізу листа Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції №52677/6-21 від 15.11.2021, зміст якого викладено вище за текстом постанови, не вбачаються обставини вилучення належних приватному нотаріусу Курковській Я.Л. документів у повному обсязі (зокрема, не зазначено, що до проведення такого вилучення ніким іншим документи не вилучалися), як і не вбачаються обставини здійснення такого вилучення та передачі нотаріального діловодства та архіву у присутності самого нотаріуса.

На підставі аналізу означеного листа судова колегія вважає хибними доводи позивача про відсутність у вилучених у нотаріуса Курковської Я.Л. справах договору безвідсоткової позики від 26.09.2011 за реєстровим номером 1993, оскільки у листі зазначено лише про відсутність означеного договору у матеріалах справи №02-10 «Інші договори». Суцільна перевірка розсипу документів приватного нотаріуса Курковської Я.Л. не здійснювалася.

Посилання у листі-відповіді Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції на те, що під час вилучення реєстри для реєстрації нотаріальних дій за 2011-2012 роки відсутні, не може достеменно свідчити про відсутність таких реєстрів взагалі (про їх неведення нотаріусом), а свідчить виключно про відсутність реєстрів у володіння саме Управління нотаріату.

До того ж, як вірно зауважено судом першої інстанції, відсутність архівних документів та архіву реєстраційних дій може свідчити про неналежне виконання нотаріусом професійних обов`язків та не доводить обставини підроблення договорів або обставини невчинення/непосвідчення правочинів. Ведення та збереження нотаріального архіву та архіву реєстраційних дій покладається виключно на нотаріуса, який вчиняє відповідну нотаріальну дію. Законодавством не передбачено здійснення сторонами посвідчених нотаріально договорів контролю за формуванням та веденням приватним нотаріусом архіву реєстраційних справ.

Судова колегія також наголошує, що інформація про відсутність архівних документів по спірному договору позики та про відсутність архіву реєстраційних дій приватного нотаріуса Курковської Я.Л. за 2011-2012 роки не свідчить про недійсність оспорюваних договорів з підстав, зазначених позивачем у позовній заяві.

У силу приписів ч.ч.1, 2 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.79 ГПК України наявність обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2).

Стандарти доказування не передбачають обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За висновками судової колегії, лист-відповідь Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15.11.2021 не може розглядатися як доказ відсутності вчинених приватним нотаріусом Курковською Я.Л. реєстраційних дій у формі договору безвідсоткової позики від 26.09.2011.

Суд апеляційної інстанції критично розцінює твердження ТК ТОВ фірма «Харків-Москва» про те, що у день підписання спірних договорів Дукер Шмуєл не знаходився у м.Києві (місце вчинення оспорюваних договорів), оскільки приймав участь у прес-конференції у м.Харкові, відтак не міг підписати оспорювані договори.

Означені доводи позивача не підтверджені жодними належними та допустимими у контнексті норм ГПК України доказами. За посиланнями на Інтернет-ресурси, які зазначені позивачем у якості доказів, не вбачається за можливе встановити, у який день, час та у якому місті Дукер Шмуєл давав відповіді на запитання журналістів.

Крім того, факту перебування Дукер Шмуєля 26.09.2011 особисто на зустрічі з журналістами у місті Харкові (на чому наполягає позивач) ніяк не спростовує можливість підписання 26.09.2011 Дукер Шмуєлем договорів позики та поруки у м.Києві, з огляду на наявність транспортного та авіасполучення між двома містами - м.Київ та м.Харків, яке (транспортне сполучення) забезпечує особі можливість перебувати у двох містах в один день.

Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками Господарського суду Харківської області про те, що позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договорів недійсним не доведено наявності станом на дату укладення договорів тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочинів недійсними, що, у свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Східний апеляційний господарський суд, разом з іншим, вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є насамперед вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає у згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №910/23621/17, від 03.08.2023 у справі №904/7930/21, від 01.06.2022 у справі №912/642/20.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Згідно з ч.1 цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Позиція позивача по справі зводиться до того, що договори безвідсоткової позики від 26.09.2011 та поруки від 26.09.2011 з боку Дукер Шмуєля не тільки не підписувалися, а і взагалі не укладалися у зв`язку із відсутністю волі на їх укладення.

Верховний Суд у постанові від 12.03.2024 №922/5102/21 зауважив, що у разі, коли сторона не виявляла свою волю на вчинення правочину, набуття обумовлених ним цивільних прав і обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином не набуваються, а правовідносини за ним не виникають.

У постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині рішення.

Судова колегія зауважує, що посилання апелянта (позивача) на недійсність спірних договорів є помилковим, оскільки не підписання (не укладання) договору безвідсоткової позики від 26.09.2011 та договору поруки від 26.09.2011 з боку (відповідно) боржника та поручителя Дукер Шмуєлем, на чому наполягає позивач, не свідчать про невідповідність зовнішнього прояву волевиявлення сторони її внутрішній волі (недійсність, ч.3 ст.203 ЦКУ), оскільки, згідно доводів апелянта(позивача) непідписання договору стосується випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, тобто до набуття обумовлених таким правочином цивільних прав та обов`язків (неукладеність).

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Отже доводи позивача про відсутність доказів вчинення сторонами правочинів та наведені докази не свідчать про недійсність цих договорів.

Відтак, у розглядуваному випадку, враховуючи доводи позивача, подання позову про визнання правочинів недійсними не є ефективним способом захисту, що, відповідно, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Судова колегія також зауважує, що відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред`явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

З аналізу положень ст.ст.203, 215 ЦК України вбачається, що оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним право заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Договір безвідсоткової позики від 26.09.2011 укладено між громадянином Ізраїлю Дукер Шмуєлем та громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 . Тобто, ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" не є стороною договору, про визнання якого недійсним заявлена одна із двох позовних вимог у межах справи №922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24).

Позивачем не доведено порушення його прав та обов`язків оспорюваним договором позики.

Безпосередньо у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 24.09.2024 представник позивача зазначив, що порушення прав позивача оспорюваним договором позики полягає в тому, що саме на підставі оскаржуваного договору у позивача виникла неіснуюча заборгованість у справі про банкрутство в розмірі 8 000 000,00 доларів.

Однак, судова колегія звертає увагу, що недійсність договору встановлюється на момент його вчинення. Відповідно, безвідносно до наявності або відсутності підстав для визнання договору недійсним посилатися на недійсність договору може особа, чиї права порушуються таким договором станом на момент його вчинення. У свою чергу, позивач не доводить порушення його прав станом на дату укладення договору безвідсоткової позики від 26.09.2011 з відривом від договору поруки від 26.09.2011 (оскільки означений договір є окремим договором). Судова колегія зауважує, що до моменту укладення (чи неукладення, на чому наполягає позивач) договору поруки ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" не було учасником правовідносин щодо позики.

Відтак, позивачем не доведено порушення майнових прав та інтересів ТК ТОВ фірма "Харків-Москва", спричинене оспорюваним договором безвідсоткової позики від 26.09.2011. У свою чергу, як зазначалося вище за текстом постанови, відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (у розглядуваному випадку про відмову у визнанні недійсним договору безвідсоткової позики від 26.09.2011).

Східний апеляційний господарський суд, разом з іншим, наголошує на наступному.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Тобто, саме суд на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ГПК України, ураховуючи завдання господарського судочинства має визначити характер спірних правовідносин та суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Однак, за власною ініціативою суд не може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем.

Верховний Суд у постановах від 20.01.2021 у справі №203/2/19, від 22.05.2024 у справі №906/1105/22, від 16.01.2024 у справі №911/432/22, від 11.04.2024 у справі №910/11814/22 дійшов висновку, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Незалучення усіх належних відповідачів виключає можливість вирішення судом цього спору по суті заявлених вимог. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №757/8221/19-ц, від 04.09.2024 у справі №922/42/24.

Оспорюваний договір поруки від 26.09.2011 укладено між громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 та ТК ТОВ фірма "Харків - Москва".

З огляду на наведене вище та враховуючи те, що звертаючись із розглядуваним позовом до суду, позивач не визначив громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 як співвідповідача та в подальшому не заявив клопотання про його залучення до участі у справі як співвідповідача. Східний апеляційний господарський суд вважає, що в задоволенні такого позову необхідно відмовити, оскільки незалучення усіх належних відповідачів виключає можливість вирішення судом цього спору по суті заявлених вимог.

Приймаючи до уваги, що у провадженні Господарського суду Харківської області у складі судді Прохорова С.А. перебуває справа про банкрутство ТК ТОВ фірма «Харків-Москва» та, відповідно, усі справи, визначені ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, судова колегія відхиляє доводи скаржника про те, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права в частині врахування факту дослідження оригіналів оскаржуваних договорів при розгляді іншої справи №922/3921/21 (922/4727/21).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Господарського суду Харківської області.

Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

За змістом ст.129 ГПК України такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі №922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24) залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст.287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.10.2024

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка