Постанова

від 07.10.2024 по справі 922/1609/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 922/1609/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Сгара Е.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Ламановій А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Чуб С.В. ордер серія АХ №1206816 від 02.09.2024

від відповідача: Бевзюк О.О. ордер серія ВІ №1248851 від 04.10.2024

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Cучасні системи пакування, смт. Васищеве Харківської області (вх.2094Х)

на рішення Господарського суду Харківської області від 13.08.2024 (повний текст складено 20.08.2024) у справі №922/1609/24 (суддя Присяжнюк О.О.)

та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2024 (повний текст складено 29.08.2024) у справі №922/1609/24 (суддя Присяжнюк О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Cучасні системи пакування, смт.Васищеве Харківської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Овіс Трейд, м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Cучасні системи пакування звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Овіс Трейд, в якій просить стягнути грошові кошти у сумі 613982,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.08.2024 у справі №922/1609/24 у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 28.08.2024 у справі №922/1609/24: заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Овіс Трейд про ухвалення додаткового рішення задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні системи пакування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Овіс Трейд суму витрат на правничу допомогу (правові послуги адвоката) в розмірі 4000,00 грн; в іншій частині заяви відмовлено.

Не погодившись із вищевказаними рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю Cучасні системи пакування звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 13.08.2024 у справі №922/1609/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2024 у справі №922/1609/24, а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Овіс Трейд на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Cучасні системи пакування судові витрати, що складаються з витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 7367,78 грн, витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 11051,67 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржником зазначено наступне:

- сторони договору погодили, що оплата за електричну енергію здійснюється в порядку визначеному у Додатку 2 «Комерційна пропозиція №1» до Договору;

- відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували достовірність та арифметичну правильність розрахунків загальної вартості за поставлену електричну енергію;

- достовірною загальною вартістю робіт та матеріалів за актами прийому-передачі електричної енергії є та вартість, що реально відповідає їхньому економічного змісту, меті правовідношення і його юридичному змісту, та є сумою вартості поставленої електричної енергії, визначених в порядку та на умовах Договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем

- набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 ЦК України;

- з огляду на те, що позивачем було зроблено оплату за поставлену електроенергію за ціною понад визначену за Договором № ПЕ-217/21 про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) від 01.04.2024 та Додатку 2 «Комерційна пропозиція №1» до Договору, то розмір здійсненої переплати 613 982 грн. 00 коп. має бути повернений Відповідачем Позивачу як безпідставно набуті кошти на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України;

- у разі задоволення апеляційної скарги Позивача додаткове рішення, яким вирішено питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, як похідне від оскаржуваного рішення, яке є його невід`ємною складовою, підлягає скасуванню.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2024, зокрема: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Cучасні системи пакування на рішення Господарського суду Харківської області від 13.08.2024 по справі №922/1609/24 та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2024 по справі №922/1609/24; призначено справу до розгляду на "07" жовтня 2024 р. о 11:15 годині.

На адресу Східного апеляційного господарського суду 23.09.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю Овіс Трейд надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким відповідач просив відмовити а задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду залишити без змін з підстав, викладених у вказаному документі. Також відповідач повідомив, що орієнтовний розмір надання правничих послуг в апеляційній інстанції по справі №922/1609/24 складає 50000,00 грн, а більш детальний опис наданих правничих послуг по справі буде наданий до матеріалів справи разом із доказами фактичної оплати.

Позивач в судовому засіданні 07.10.2024 наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Відповідач в судовому засіданні 07.10.2024 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає оскаржувані судові рішення суду першої інстанції законними та такими, що підлягають залишенню без змін.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів та було встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю Овіс Трейд (надалі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сучасні системи пакування (надалі Споживач) 01 квітня 2021 року укладено Договір № ПЕ 217/21 про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) (надалі за текстом Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору за цим Договором Постачальник зобов`язується продати електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач прийняти та оплатити Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами цього Договору, додатків до цього Договору, Закону України Про ринок електричної енергії, Правилами ринку, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 307, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312, Кодексу систем розподілу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311, іншими нормативними документами НКРЕКП та чинним законодавством України.

Згідно п.5.1 Договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

Інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті Постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування (п.5.2. Договору).

Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до Споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (п.5.3. Договору).

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (пункт 5.4 Договору).

Згідно п.п.5.5-5.7 Договору розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок Постачальника. При цьому Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Рахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни. Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем до 25 числа місяця, слідуючого за розрахунковим на підставі Акту прийому-передачі електричної енергії. Якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Споживач несе відповідальність. Передбачену в Комерційній пропозиції (Додаток № 2 до цього Договору).

Споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через Постачальника, або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього Договору, Постачальник зобов`язаний при виставленні рахунку за електричну енергію Споживачу окремо вказувати плату за послугу з розподілу електричної енергії. Споживач має право обрати на розрахунковий період іншого Постачальника в установленому ПРРЕЕ порядку, за умов, що в нього є укладений договір про розподіл (передачу) електричної енергії з оператором системи та відсутнє припинення постачання електричної енергії внаслідок наявної заборгованості за постачання електричної енергії перед діючим Постачальником (п.п.5.9-5.10 Договору).

Згідно п.п.5.11-5.12 Договору порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до комерційної пропозиції, обраної Споживачем (Додаток № 2). У разі потреби, на вимогу будь-якої Сторони, Сторони проводять звірку взаємних розрахунків з наступним оформленням Актів звіряння взаєморозрахунків.

Відповідно до пункту 3.3 Договору Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

Між сторонами було укладено Комерційну пропозицію №1 (Додаток №2 до Договору).

Згідно п.1 Комерційної пропозиції №1, остання встановлює критерії, яким має відповідати Споживач:

- Споживач є власником (користувачем) об`єкта;

- Споживачем укладені Договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та Договір про надання послуг комерційного обліку електричної енергії;

- електроустановка Споживача забезпечена необхідними розрахунковими засобами комерційного обліку та вимірювальної техніки для розрахунків за спожиту електричну енергію технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності;

- розрахункові засоби комерційного обліку та вимірювальної техніки Споживача відповідають вимогам Кодексу комерційного обліку, Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до засобів вимірювальної техніки наявний комерційний облік електричної енергії, що забезпечує можливість застосування цін (тарифів), передбачених даною Комерційною пропозицією;

- відсутній факт припинення/призупинення постачання електричної енергії або надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та відсутня прострочена заборгованість за Договором про постачання електричної енергії або Договором про надання послуг системи розподілу/передачі.

З пункту 2 Додатку 2 Комерційна пропозиція №1 до Договору вбачається, що фактична ціна купованої електричної енергії у розрахунковому періоді визначаються за формулою:

Цфакт = ЦКм + 0,015грн + ТП, де:

Цфакт це ціна фактична.

ЦКм це РДН середньозважена ціна по ОЕС України (без ПДВ).

0,015 грн це тариф постачальника.

ТП це тариф на передачу електричної енергії оператора системи передачі.

Сума коштів, яку має оплатити Споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію, визначається як добуток фактичного обсягу спожитої електричної енергії на визначену у розрахунковому періоді фактичну ціну (Цфакт).

Відповідно до пункту 4 Комерційної пропозиції №1 споживач здійснює оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії Оператору системи розподілу (передачі) відповідно до умов укладеного Договору Споживача на розподіл електричної енергії за встановленими НКРЕКП тарифами на послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або через Постачальника.

Пункт 5 Комерційної пропозиції встановлює, що рахунки з остаточного розрахунку відповідно до фактичного обсягу споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів комерційного обліку надаються Споживачу не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим періодом (у разі необхідності). Всі рахунки-фактури Постачальник направляє на електронну адресу Споживача, вказану у Заяві - приєднання. Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем до 20 числа місяця, слідуючого за розрахунковим на підставі Акту прийому-передачі електричної енергії. Якщо день платежу припадає на вихідний, святковий або останній банківський день місяця, днем здійснення платежу вважається день, що передує вихідному.

Пункт 6 Комерційної пропозиції №1 встановлює строк дії Договору. Так, Договір укладається на 1 календарний рік та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

Згідно з п.7 Комерційної пропозиції у випадку дострокового розірвання договору за ініціативою Споживача: - Споживач зобов`язаний належним чином сплатити вартість фактично спожитої електричної енергії за розрахунковий період; - повідомити Постачальника не менш ніж за 21 календарний день до запланованої дати дострокового розірвання договору; - діяти відповідно до інших вимог ПРРЕЕ.

Пунктом 13.1. Договору передбачено, що цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви- приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору, та/або сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника та діє до 24-00 годин дня, вказаного в Комерційній пропозиції (Додаток № 2 до цього Договору). Договір вважається автоматично пролонгованим на той же строк, якщо жодна Сторона не направить іншій Стороні письмове повідомлення про розірвання договору за 21 день до дня його закінчення.

31 травня 2023 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № ПЕ-217/21 від 01.04.21р., якою доповнили пункт 13.5 Договору та встановили, що дія Договору припиняється у разі укладання між Споживачем та Постачальником нового (іншого) Договору про постачання електричної енергії споживачу.

В період з квітня 2022 року по квітень 2023 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Овіс Трейд здійснювалось постачання електричної енергії Товариству з обмеженою відповідальністю Cучасні системи пакування.

При цьому, як зазначає позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю Cучасні системи пакування було виявлено, що, розраховуючи ціну електричної енергії, Товариство з обмеженою відповідальністю Овіс Трейд в рахунках на оплату вказувало іншу ЦКм, аніж фактичну, яка була опублікована на Інтернет сайті https://www.oree.com.ua.

Товариством з обмеженою відповідальністю Cучасні системи пакування було сплачено вартість електричної енергії в розмірі згідно рахунків на оплату, виставлених Товариством з обмеженою відповідальністю Овіс Трейд.

Однак, у зв`язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю Овіс Трейд вказувало в рахунках на оплату більшу ЦКм, аніж фактичну, зазначене призвело до надмірної, на думку позивача, сплати коштів Товариством з обмеженою відповідальністю Cучасні системи пакування за поставлену електричну енергію згідно Договору в розмірі 613982 грн. 00 коп.

Як визнається обома сторонами, Договір № ПЕ 217/21 про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) від 01 квітня 2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Cучасні системи пакування та Товариством з обмеженою відповідальністю Овіс Трейд, було розірвано 31.07.2023 року.

Листом від 30.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю Cучасні системи пакування звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Овіс Трейд з проханням повернути надмірно сплачені кошти в розмірі 613982,00 грн., однак відповіді на вказаний лист позивач не отримав.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Cучасні системи пакування до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Овіс Трейд безпідставно набутих коштів в розмірі 613982 грн. 00 коп.

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 13.08.2024 у справі №922/1609/24 у задоволенні позову відмовлено.

При перегляді рішення Господарського суду Харківської області від 13.08.2024 у справі №922/1609/24 судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст.1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як вже зазначалось вище, між Товариством з обмеженою відповідальністю Овіс Трейд та Товариством з обмеженою відповідальністю Сучасні системи пакування 01 квітня 2021 року укладено Договір № ПЕ 217/21 про постачання електричної енергії споживачу (приєднання).

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Положеннями ч.ч. 1, 2 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок та зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю Cучасні системи пакування вважає, що відповідач зберіг безпідставно набуті кошти позивача внаслідок неврахування положень п.2 Комерційної пропозиції №1 та невірного розрахунку вартості поставленої електричної енергії через застосування іншого розміру показника ЦКм.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись із вищевказаними доводами позивача, враховуючи наступне.

Як вже зазначалось вище, з пункту 2 Додатку 2 Комерційна пропозиція №1 до Договору вбачається, що фактична ціна купованої електричної енергії у розрахунковому періоді визначаються за формулою:

Цфакт = ЦКм + 0,015грн + ТП, де:

Цфакт це ціна фактична.

ЦКм це РДН середньозважена ціна по ОЕС України (без ПДВ).

0,015 грн це тариф постачальника.

ТП це тариф на передачу електричної енергії оператора системи передачі.

Сума коштів, яку має оплатити Споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію, визначається як добуток фактичного обсягу спожитої електричної енергії на визначену у розрахунковому періоді фактичну ціну (Цфакт).

В той же час, пунктом 1 Комерційної пропозиції №1 встановлено критерії яким має відповідати Споживач, що обирає дану Комерційну пропозицію, зокрема:

- електроустановка Споживача забезпечена необхідними розрахунковими засобами комерційного обліку та вимірювальної техніки для розрахунків за спожиту електричну енергію технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності;

- розрахункові засоби комерційного обліку та вимірювальної техніки Споживача відповідають вимогам Кодексу комерційного обліку, Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до засобів вимірювальної техніки наявний комерційний облік електричної енергії, що забезпечує можливість застосування цін (тарифів), передбачених даною Комерційною пропозицією.

Проте, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в розумінні ст.ст.76-77 ГПК України, які би свідчили про те, що електроустановка Товариства з обмеженою відповідальністю Cучасні системи пакування забезпечена необхідними розрахунковими засобами комерційного обліку та вимірювальної техніки для розрахунків за спожиту електричну енергію технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності.

Крім того, згідно п.3 Додатку до Тимчасового порядку визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, у всіх точках на приєднаннях електроустановок споживачів (крім побутових споживачів) до мереж ОСР/НЕК та/чи до мереж основних споживачів, де вимірюється надходження електричної енергії на площадки вимірювання групи "а" з приєднаною потужністю електроустановок 150 кВт і більше, мають бути встановлені лічильники погодинного комерційного обліку електричної енергії та забезпечена можливість щодобового дистанційного зчитування показів лічильників, а з приєднаною потужністю електроустановок до 150 кВт - лічильники погодинного або багатозонного (багатотарифного) комерційного обліку електричної енергії із гарантованим щодобовим зчитуванням даних з лічильників.

Якщо ця умова не виконана або споживач не визначив Оператора АСКОЕ або ППКО, то такі площадки вимірювання мають бути віднесені до групи "б".

Згідно додатку до листа АТ «Харківобленерго» №56к-01/04-1815 від 17.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю Cучасні системи пакування у період з березня 2022 року по квітень 2023 року було віднесено до групи «б» по 2 класу напруги.

Наведені вище обставини свідчать про недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю Cучасні системи пакування факту наявності у останнього розрахункових засобів комерційного обліку та вимірювальної техніки, що спростовує доводи позивача про необхідність розрахунку вартості поставленої електричної енергії на підставі пункту 2 Комерційної пропозиції №1.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із доводами відповідача щодо наявності правових підстав у останнього для розрахунку вартості поставленої електричної енергії позивачу на базі різних диференційованих цін у відповідності до п.5.3. Договору, а не на підставі п.2 Комерційній пропозиції №1

По-друге, в матеріалах справи містяться акт прийому-передачі електричної енергії №4182 від 30.04.2022, акт прийому-передачі електричної енергії № 4911 від 31.05.2022, акт прийому-передачі електричної енергії №5662 від 30.06.2022, акт прийому-передачі електричної енергії №6847 від 31.07.2022, акт прийому-передачі електричної енергії №8047 від 31.08.2022, акт прийому-передачі електричної енергії № 9076 від 30.09.2022, акт прийому-передачі електричної енергії №10237 від 31.10.2022, акт прийому-передачі електричної енергії №11815 від 30.11.2022, акт прийому-передачі електричної енергії №12842 від 31.12.2022, акт прийому-передачі електричної енергії № 1085 від 31.01.2023, акт прийому-передачі електричної енергії №2114 від 28.02.2023, акт прийому-передачі електричної енергії №3769 від 31.03.2023, акт прийому-передачі електричної енергії №5046 від 30.04.2023, які підписані та скріплені печатками сторін без жодних зауважень.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю Cучасні системи пакування здійснювало оплату вартості поставленої електричної енергії згідно вищевказаних актів прийому-передачі електричної енергії та відповідних рахунків на оплату, що свідчить про згоду споживача із відповідною ціною поставленої електричної енергії.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" зверталось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні системи пакування із позовом , в якому просило стягнути борг за фактично спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) № ПЕ-217/21 від 01.04.2021 у сумі 5 566 795, 63 грн.

За наслідками розгляду вищевказаного спору, ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.03.2023 у справі № 922/1855/22 було затверджено мирову угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні системи пакування", "06" березня 2023 за змістом якої:

- відповідач підтверджує, що спір виник в результаті порушення ним своїх зобов`язань щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за отримані від Стягувача/Позивача послуги;

- сторони визнають, що сума основного боргу Відповідача перед Позивачем, що є предметом позову, на момент подання позову складала 5 566 795, 63 грн. Станом на 01.02.2023 сума вказаного боргу складала 5 148 569, 80 грн.;

- сторони домовилися про порядок виплати заборгованості Відповідачем.

Факт затвердження мирової угоди між сторонами в межах справи № 922/1855/22 також свідчить визнання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні системи пакування" правильності обрахунку Товариством з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" вартості поставленої електричної енергії.

Як визнається обома сторонами, Договір № ПЕ 217/21 про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) від 01 квітня 2021 року було розірвано 31.07.2023.

Відповідно до ч.3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Судова колегія апеляційного господарського суду зауважує, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок, що «доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Колегія суддів зауважує, що протягом дії договірних відносин за Договором, відповідач належним чином поставляв на користь позивача електричну енергію, позивач споживав її, сторони щомісяця актами приймання-передачі узгоджували ціну, кількість, вартість спожитої електричної енергії. Всі акти приймання-передачі підписані належними особами та жодною стороною не оспорювались.

При цьому, як зазначає відповідач, вартість спожитої електричної енергії після узгодження мирової угоди у справі № 922/1855/22 позивачем повністю оплачена.

Отже, наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що у позивача виникли претензії щодо вартості Договору про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) № ПЕ-217/21 від 01.04.2021, вже після його виконання та припинення, що не узгоджується із такими загальними засадами цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність, а також принципу «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зауважує, що відповідач набув грошові кошти від позивача на виконання умов укладеного між сторонами договору, що не може свідчити про безпідставність такого набуття.

Приймаючи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні системи пакування" оскаржує додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2024 у справі №922/1609/24.

Товариство з обмеженою відповідальністю Овіс Трейд подало заяву в якій просило покласти на позивача суму витрат на правничу допомогу (правові послуги) адвоката в розмірі 50 000,00 гривень.

В свою чергу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні системи пакування" на адресу місцевого господарського суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 4000,00 грн., з підстав, які зводяться до того, що визначена відповідачем сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності.

Як вже зазначалось вище, додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 28.08.2024 у справі №922/1609/24: заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Овіс Трейд про ухвалення додаткового рішення задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні системи пакування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Овіс Трейд суму витрат на правничу допомогу (правові послуги адвоката) в розмірі 4000,00 грн; в іншій частині заяви відмовлено.

При перегляді додаткового рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Згідно ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017, необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що між Бевзюк Оксаною Олександрівною (надалі адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю Овіс Трейд було укладено договір про надання правничої допомоги (правових послуг) від 13.05.2024, за умовами п.1.1 якого адвокат зобов`язується надати клієнту правничу допомогу щодо представництва прав і законних інтересів клієнта в господарському суді першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі №922/1609/24.

Відповідно до п.4.2. вищевказаного договору, сторонами узгоджено розмір адвокатського гонорару за даною справою в сумі 2000,00 грн. за годину роботи.

На підтвердження отримання професійної правничої допомоги, відповідачем надано акт наданих послуг з правової допомоги від 23.07.2024 згідно якого загальна сума витрат на правову допомогу склала 50 000,00 грн.

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що вищевказані документи, надані позивачем, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст.126 Господарського процесуального кодексу України та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи є заявлена сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, згідно ст.15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 50000.00 грн. є завищеним, неспівмірним із складністю цієї справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).

Приймаючи до уваги принципи співмірності, реальності та розумності судових витрат, враховуючи заяву відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо їх зменшення та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Cучасні системи пакування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Доводи апелянта були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв`язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 13.08.2024 та додаткове рішення від 28.08.2024 у справі №922/1609/24 підлягають залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Cучасні системи пакування на рішення Господарського суду Харківської області від 13.08.2024 у справі №922/1609/24 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2024 у справі №922/1609/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 13.08.2024 у справі №922/1609/24 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2024 у справі №922/1609/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Е.В. Сгара

СуддяР.А. Гетьман

СуддяО.І. Склярук

Повний текст постанови складено та підписано 07.10.2024 року