Рішення

від 18.09.2024 по справі 910/3952/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.09.2024Справа № 910/3952/24Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РТМ-Україна"

про стягнення 5 921 678,80 грн

за участю представників:

від позивача: Джига В.В.

від відповідача: Сич Є.Ю.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Комунальна установа "Одесреклама" Одеської міської ради звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РТМ - Україна" про стягнення 5 921 678,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 34-рд від 27.10.2011.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3952/24, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 21.05.2024.

30.04.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додатки до позовної заяви.

21.05.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У судовому засіданні 21.05.2024 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 02.07.2024.

31.05.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.

11.06.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив на позов.

19.06.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

У зв`язку із перебуванням 02.07.2024 судді Гулевець О.В. у відпустці, розгляд справи №910/3952/24 не відбувся.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 призначено підготовче засідання по справі №910/3952/24 на 16.07.2024.

У судовому засіданні 16.07.2024 судом розглянуто заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та встановлено наступне.

Так, у своїй заяві від 19.06.2024 позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 3 253 293,91 грн, яка складається з основною суми боргу у розмірі 281 494,10 грн та пені за період з 01.01.2020 по 29.02.2024 у розмірі 2 971 799,81 грн.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки заява позивача відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв вказану заяву до розгляду, у зв`язку із чим, розгляд справи здійснюється у редакції вимог заяви про зменшення позовних вимог.

У судовому засіданні 17.06.2024, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/3952/24 до судового розгляду по суті на 30.07.2024, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

Представник позивача у судовому засіданні 30.07.2024 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.07.2024 надав пояснення по суті своїх заперечень, проти позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 30.07.2024 суд відклав розгляд справи по суті на 10.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 призначено розгляд справи №910/3952/24 по суті на 18.09.2024.

У судовому засіданні 18.09.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 34-рд від 27.10.2011 у період з 01.01.2020 по 31.03.2024 надавав відповідачу у тимчасове користування місця для розташування рекламних засобів на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальноі? громади міста Одеси, або інших об`єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організаціи? Одеськоі? міськоі? ради.

За доводами позивача, відповідачем, всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, не було належним чином виконано умови договору щодо своєчасної оплати за користування місцями для розташування рекламних засобів у період з 01.01.2020 по 31.03.2024, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 281 494,10 грн, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано пеню у розмірі 2 971 799,81 грн.

Позиція відповідача

У відзиві на позов відповідач просив суд зменшити розмір пені посилаючись на те, що сума основного боргу почала формуватися за договором з квітня 2022 року, тобто після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України та намагання РФ окупувати окремі області України, в тому числі Одеську область та зокрема Одесу.

За доводами відповідача, в умовах воєнного стану було призупинено діяльність переважної більшості суб`єктів господарювання, які є замовниками розміщення зовнішньої реклами (розважальних і торгових центрів, спортивних центрів і клубів, магазинів, кінотеатрів, закладів громадського харчування тощо). Рішеннями виконавчих комітетів всіх міст обласного значення, крім Одеси було встановлено не нараховувати та можливість за певний період не сплачувати плату за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності для розміщення рекламо носіїв, або було зменшено відповідну плату до 50%, на підтвердження чого відповідач надав копії рішень Вінницької, Сумської, Житомирської, Рівненської, Черкаської, Харківської, Хмельницької, Київської міських рад.

Відповідач зазначає, що у березні 2022 року у ТОВ «РТМ-Україна» не було жодного комерційного замовлення на розміщення зовнішньої реклами на площинах в місті Одеса, при цьому відповідач оплатив 395 000,00 грн. платежів за укладеним договором позивачу, отримавши 0 грн. доходів у відповідному місяці. Також, під комерційну рекламу з 609 площин у місті Одеса було зайнято квітні - 1, травні - 2, червні та липні- 8, серпень 2022 року - 18, з подальшим незначним збільшенням.

Відповідач звертає увагу, що з березня по грудень 2022 року відповідач при встановленій щомісячній платі в розмірі 359 688,86 грн, отримав коштів за розміщення комерційної реклами на площинах в місті Одеса в сумі 567 909,00 грн, та сплатив за договором 480 000,00 грн.

Отже, відповідач стверджує, що не зважаючи на зупинення ринку рекламних послуг в період повномасштабного вторгнення та скрутного економічного становища операторів ринку реклами, ТОВ «РТМ- Україна» в жодному випадку не відмовлялося від взятих на себе зобов`язань з оплати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів по договору, проте з об`єктивних причин не могло здійснювати таку оплату своєчасно.

З огляду на викладене, відповідач просив відмовити в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення пені в сумі 2 971 799,81 грн або зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції на 95 %, у зв`язку з чим визначити для стягнення пеню в сумі 148 590 грн., а в іншій частині відмовити.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

27.10.2011 між Комунальною установою "Одесреклама" Одеської міської ради (підприємство, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РТМ-Україна" (користувач, відповідач) укладено договір на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 34-рд (далі - договір), відповідно до п.2.1. якого підприємство надає користувачу право за плату тимчасово використовувати для розташування рекламних засобів місця на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об`єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організації Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.

Місця для розташування рекламних засобів та розрахунок плати за їх використання визначаються у відповідних додатках до цього договору (п. 2.2. договору).

У додатках №1, 2, 25 до цього договору, з урахуванням Додаткової угоди №1 від 26.02.2015, визначено адреси розташування рекламних засобів, розміри рекламних засобів.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що користувач використовує надані йому місця виключно за цільовим призначенням з дня укладання сторонами цього договору та відповідного додатку до нього, сплачує вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 4.2. договору зміна або доповнення Технічного завдання допускається тільки за взаємною згодою сторін, що оформляється відповідною Додатковою угодою до цього договору.

Відповідно до п. 5.1. договору плата за цим договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них, встановлених виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинних на момент укладання цього договору.

У відповідності до п. 5.2. договору, у редакції Додаткової угоди № 1 від 26.02.2015, користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів до бюджету міста Одеси на відповідний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України, зазначений в цьому договорі.

У випадку розповсюдження користувачем на місцях, визначених цим договором, протягом місяця, за який вноситься плата, соціальної реклами та/або інформації соціальної спрямованості, плата за користування таким місцем не нараховується (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 6.2. договору у випадку прострочення платежів, передбачених пп. 5.1. 5.2 цього договору, користувач сплачує на користь підприємства пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Нарахування штрафних санкцій та пені не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано. Позовна давність щодо стягнення плати за цим договором та пені, передбачених пп. 5.1, 6.1 договору, встановлюється строком в 4 (чотири) роки (п. п. 6.4., 6.5. договору).

Договір набирає чинності з моменту його укладення. Термін дії договору з 27.10.2011 по 26.10.2016, продовжено по 03.10.2019 (п.п. 8.1., 8.3. договору).

На підставі п. 29 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, позивач продовжив термін дії договору до 01.03.2024.

Позивачем було виставлено відповідачу на оплату рахунки за користування місцями для розміщення рекламних засобів.

Звертаючись із даним позовом до суду позивач зазначив, що відповідач в порушення прийнятих на себе за договором зобов`язань не сплачував плату за користування місцями під рекламними засобами.

Згідно наданого позивачем розрахунку, розмір заборгованості відповідача, з урахуванням часткових оплат відповідачем та заяви про зменшення розміру позовних вимог, становить 281 494,10 грн.

У матеріалах справи наявна претензія позивача № 1144/01-27 від 24.12.2023, в якій останній повідомив відповідачу, що станом на 13.12.2023 у відповідача наявна заборгованість у розмірі 5 515 121,92 грн.

Оскільки відповідач заборгованості по договору не сплатив, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 281 494,10 грн заборгованості за договором № 34-рд від 27.10.2011.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем нарахована пеня у сумі 2 971 799,81 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правовідносини, пов`язані з розміщенням зовнішньої реклами регулюются, зокрема Законом України "Про рекламу", Правилами розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, затвердженими рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 434 від 22.04.2008 (зі змінами та доповненнями).

У відповідності до статті 1, частини першої статті 16 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до п. 1.5 Правил № 434, договір на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів - двосторонній договір, укладений між розповсюджувачем зовнішньої реклами та КУ Одесреклама" Одеської міської ради, що визначає їх взаємні права та обов`язки щодо користування місцями для розміщення зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності.

Згідно п. 4.11. Правил № 434 розмір плати за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності міста, для розташування рекламних засобів встановлюється виконавчим комітетом Одеської міської ради, а місцями, що перебувають у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Як встановлено судом, 27.10.2011 між позивачем та відповідачем укладено договір на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 34-рд, відповідно до якого підприємство надає користувачу право за плату тимчасово використовувати для розташування рекламних засобів місця на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об`єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організації Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.

У додатках №1, 2, 25 до цього договору, з урахуванням Додаткової угоди №1 від 26.02.2015, визначено адреси розташування рекламних засобів, розміри рекламних засобів.

Сторонами не заперечувався факт користування відповідачем з 01.01.2020 по 31.03.2024 місцями для розміщення рекламних засобів на підставі договору № 34-рд від 27.10.2011.

Судом встановлено, що позивачем були виставлені відповідачу на оплату рахунки-фактури, які відповідач сплачував з порушенням строків, встановлених у п. 5.2. договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 14.1 Правил № 434, розмір плати за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності міста, для розташування рекламних засобів встановлюється виконавчим комітетом Одеської міської ради, а місцями, що перебувають у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

З дати прийняття виконавчим органом рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами розмір плати за тимчасове користування місцем, що перебуває у комунальній власності, становить 100 відсотків, згідно із затвердженими базовими платами, та справляється з розповсюджувача зовнішньої реклами у встановленому порядку. Підставою для нарахування та внесення розповсюджувачем реклами відповідної плати є договір на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, що укладається відповідно до порядку, встановленого підпунктом 7.5 цих Правил - п. 14.2 Правил № 434.

Відповідно до п. 5.1. договору плата за цим договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них, встановлених виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинних на момент укладання цього договору.

У відповідності до п. 5.2. договору, у редакції Додаткової угоди № 1 від 26.02.2015, користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів до бюджету міста Одеси на відповідний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України, зазначений в цьому договорі.

З огляду на встановлені договором строки оплати, суд дійшов висновку, що строк оплати послуг є таким, що настав.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги відповідно договору у сумі 281 494,10 грн належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована.

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 281 494,10 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд визнає обґрунтованим позов в частині стягнення заборгованості у розмірі 281 494,10 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 2 971 799,81 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати передбачена у пункті 6.2. договору № 34-рд, згідно із яким сторони погодили, що у випадку прострочення платежів, передбачених пп. 5.1. 5.2 цього договору, користувач сплачує на користь підприємства пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Поряд з тим, сторонами погоджено, що нарахування штрафних санкцій та пені не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано (п. п. 6.4. договору).

Перевіривши розрахунки пені, судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у сумі 2 971 799,81 грн.

Відповідачем заявлено про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню за позовом на 95% - до суми 148 590,00 грн.

У зазначеній заяві відповідач посилається на те, що сума основного боргу почала формуватися за договором з квітня 2022 року, тобто після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України та намагання РФ окупувати окремі області України, в тому числі Одеську область та зокрема Одесу.

За доводами відповідача, не зважаючи на зупинення ринку рекламних послуг в період повномасштабного вторгнення та скрутного економічного становища операторів ринку реклами, ТОВ «РТМ- Україна» в жодному випадку не відмовлялося від взятих на себе зобов`язань з оплати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів по договору, проте з об`єктивних причин не могло здійснювати таку оплату своєчасно.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

з мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18.

Розглядаючи питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, суд виходить із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, і враховує, що неустойка як засіб розумного стимулювання виконання основного грошового зобов`язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Судом встановлено, що відповідач виконував свої зобов`язання з оплати боргу.

Окрім того, в умовах воєнного стану було призупинено діяльність переважної більшості суб`єктів господарювання, які є замовниками розміщення зовнішньої реклами (розважальних і торгових центрів, спортивних центрів і клубів, магазинів, кінотеатрів, закладів громадського харчування тощо).

Відповідно до наявних в матеріалах справи рішеннь виконавчих комітетів міст обласного значення, зокрема Вінницької, Сумської, Житомирської, Рівненської, Черкаської, Харківської, Хмельницької, Київської міських рад, було встановлено не нараховувати та можливість за певний період не сплачувати плату за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності для розміщення рекламо носіїв, або було зменшено відповідну плату до 50%, на підтвердження чого відповідач надав копії рішень.

Судом також враховано пояснення відповідача, які підтверджені матеріалами справи, що у березні 2022 року у ТОВ «РТМ-Україна» не було жодного комерційного замовлення на розміщення зовнішньої реклами на площинах в місті Одеса, при цьому відповідач оплатив 395 000,00 грн. платежів за укладеним договором позивачу, отримавши 0 грн. доходів у відповідному місяці.

Водночас, з березня по грудень 2022 року відповідач отримав коштів за розміщення комерційної реклами в місті Одеса в сумі 567 909,00 грн.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених санкцій, що нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов`язань, кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів.

Враховуючи часткову оплату відповідачем боргу, з огляду на відсутність доказів понесення позивачем збитків та розмір пені, що значно перевищує розмір заборгованості, встановлені судом обставини щодо причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов`язання, а також загальні засади, встановлені статтею 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість клопотання відповідача, при цьому суд вважає, що сума пені підлягає зменшенню до 50%.

Наведені вище висновки суду щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, узгоджується із позиціями Верховного Суду, наведеними у постановах від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, від 30.05.2019 у справі №916/2268/18.

На підставі наведеного, суд, оцінивши обставини щодо зменшення штрафу прийшов до висновку, що існують обставини, за яких можливе зменшення стягуваної суми пені до 50% на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 1 485 899,90 грн.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "РТМ-Україна".

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Оскільки судом зменшено розмір пені, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 21 208,73 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РТМ-Україна" (03028, м. Київ, вулиця Кошового Олега, будинок 2, Літера Б, ідентифікаційний код 31282375) на користь Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради (65091, місто Одеса, вулиця КОСОВСЬКА, будинок 2-Д, ідентифікаційний код 25830211) заборгованість у сумі 281 494,10 грн, пеню у сумі 1 485 899,90 грн та судовий збір у сумі 21 208,73 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 07.10.2024.

Суддя О.В. Гулевець