Ухвала

від 03.10.2024 по справі 910/19855/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" жовтня 2024 р. Справа № 910/19855/23

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПМЕНТ БІЗНЕС ІНВЕСТ ГРУП" про розподіл та стягнення судових витрат

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИСА-ДДК", 08130, Київська область, Бучанський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 4-Б

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПМЕНТ БІЗНЕС ІНВЕСТ ГРУП", 01033, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 40, офіс 506

про стягнення 550 190,50 грн за договором оренди № 1405/2023 від 14.05.2023

суддя Н.Г. Шевчук

за участю представників сторін згідно протоколу

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТИСА-ДДК" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПМЕНТ БІЗНЕС ІНВЕСТ ГРУП" про стягнення заборгованості за договором оренди № 1405/2023 від 14.05.2023 у сумі 550 190,50 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), з яких 191 194,30 грн основний борг, 67 210,46 грн штраф у розмірі 20 % від суми простроченого платежу, 250 000, 00 грн неустойка у розмірі 50 % орендної плати та 41 785,80 грн подвійна облікова ставка НБУ.

Позовні вимоги ТОВ "ТИСА-ДДК" обґрунтовані тим, що між ним та ТОВ "ДЕВЕЛОПМЕНТ БІЗНЕС ІНВЕСТ ГРУП" було укладено договір оренди № 1405/2023 від 14.05.2023, за умовами якого позивач передав в строкове платне користування відповідачу об`єкт оренди: приміщення на 1-8 поверхах житлової будівлі з готельними приміщеннями та кафе, розташованого за адресою: 08130, Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 4-Б. Однак з початку користування комплексом відповідач почав несвоєчасно сплачувати / не сплачувати виставлені йому рахунки на оплату за користування комплексом.

Господарський суд Київської області рішенням від 26.09.2024, з урахуванням ухвали від 02.10.2024 про виправлення арифметичної помилки, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИСА-ДДК" задовольнив частково, вирішив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПМЕНТ БІЗНЕС ІНВЕСТ ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИСА-ДДК" штраф у розмірі 28 971, 60 грн та судовий збір у розмірі 434, 57 грн; в іншій частині вимог у позові відмовив.

01 жовтня 2024 року через підсистему ЄСІКС "Електронний суд" відповідач надіслав заяву про розподіл та стягнення судових витрат, в якій просить стягнути з позивача на користь відповідача 76 500, 00 грн витрат на правничу допомогу (пропорційно до частини, в якій відмовлено). До вказаної заяви відповідачем долучено докази, що підтверджують обсяг наданих послуг та розмір витрат, які понесені ним на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом цієї справи.

Керуючись нормами процесуального закону Господарський суд Київської області ухвалою від 02.10.2024, зокрема, прийняв до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПМЕНТ БІЗНЕС ІНВЕСТ ГРУП" про розподіл та стягнення судових витрат та призначив судове засідання для її розгляду на 03.10.2024.

Позивачем 03.10.2024 через підсистему ЄСІКС "Електронний суд" надіслано заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги ТОВ "ДЕВЕЛОПМЕНТ БІЗНЕС ІНВЕСТ ГРУП".

В судове засідання 03.10.2024 представники сторін не прибули, про причини неявки суд не повідомили, про розгляд заяви повідомленні відповідно до вимог процесуального закону.

Розглянувши в судовому засіданні 03.10.2024 заяву відповідача про розподіл та стягнення судових витрат, суд дійшов таких висновків.

За положенням частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України).

Отже метою впровадження принципу відшкодування судових витрат є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Як визначає частина перша статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною другою статті 161 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заявами по суті справи, зокрема є відзив на позовну заяву (відзив).

Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Водночас як зазначає Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 23.04.2024 у справі № 914/2230/23, ця норма (ч. 8 ст. 129) кореспондується з частиною першою статті 221 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Суд зазначає, що:

- відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина третя, четверта статті 80 Господарського процесуального кодексу України);

- докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 80 Господарського процесуального кодексу України);

- учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (пункт 4 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові від 10.01.2024 року по справі № 285/5547/21 колегія суддів Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Отже, за загальним правилом розподілу судових витрат, докази на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються до суду до закінчення судових дебатів у справі.

Як виняток, за наявності доведених стороною поважних причин, які об`єктивно перешкоджали їй подати такі докази до закінчення судових дебатів у справі та при умові, що в межах цього строку про це стороною було повідомлено суд, сторона може подати відповідні докази протягом п`ятиденного строку після чого суд може вирішити питання про розподіл судових витрат, ухваливши додаткове рішення.

Господарський процесуальний кодекс України не надає визначення ознак та поняттю "поважна причина", однак за усталеною практикою поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджено належними доказами.

Виходячи із приписів статті 221 Господарського процесуального кодексу України у заяві про вирішення питання про судові витрати заявник має навести причини пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними, і на підтвердження своїх доводів заявник має надати до заяви докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений процесуальним законом строк у заявника не було можливості.

Судом встановлено, що безпосередньо у відзиві на позовну заяву відповідач вказав попередній розрахунок судових витрат, які планує понести у зв`язку із розглядом справи - 80 000, 00 грн.

Також, судом встановлено, що із заявою про розподіл судових витрат, до якої додано відповідні докази, а саме: копія договору про надання правничої допомоги від 10.07.2023, копія додаткової угоди № 1 від 14.02.2024 до договору, копія акта приймання-передачі наданих послуг № 1 від 30.09.2024 та копія ордера на надання правничої допомоги від 21.02.2024, відповідач звернувся до суду 01.10.2024, тобто у строки визначені статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за умовами укладеного між Захарчук Іваном Анатолійовичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПМЕНТ БІЗНЕС ІНВЕСТ ГРУП" (клієнт) договору, адвокат здійснює захист, представництво та надання інших видів правничої (правової) допомоги клієнту (пункт 1.1).

Згідно із пунктом 2.4 договору, оплата послуг адвоката за цим договором та компенсація витрат адвоката, здійснених ним для надання правової допомоги за цим договором, проводиться у розмірах, в порядку та на умовах, визначених додатковою угодою.

За умовами додаткової угоди № 1 від 14.02.2024, укладеної між сторонами договору про надання правничої допомоги від 10.07.2023, сторони домовилися, що адвокат надає клієнту професійну правничу допомогу по справі № 910/19855/23 за позовом ТОВ "ТИСА-ДДК" до ТОВ "ДЕВЕЛОПМЕНТ БІЗНЕС ІНВЕСТ ГРУП" про стягнення грошових коштів за договором оренди, яка полягає в повному юридичному супроводі судового процесу, представництва інтересів та захист клієнта в суді, як відповідача по даній справі в судах всіх інстанцій (пункт 2).

Водночас у пункті 2 додаткової угоди сторони домовилися, що вартість послуг по наданню правової допомоги в Господарському суді Київської області визначається у фіксованій сумі та оцінюється в розмірі 85 000, 00 грн, відповідно до пункту 2.4 договору про надання правової допомоги і є фіксованою винагородою (гонораром) адвоката.

Верховний Суд у постанові від 02.02.2023 № 915/606/21 зазначив про те, що у разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту.

Таким чином, з огляду на визначення між адвокатом та клієнтом в договорі розміру гонорару адвоката у фіксованому розмірі, відсутня необхідність подання детального опису робіт як-то у формі окремого розрахунку, так і у формі акту приймання-передачі наданих послуг, оскільки з поданих документів та обставин справи можна встановити дійсний обсяг проведеної адвокатом роботи та її вартості.

Судом встановлено, що умовами договору про надання правової допомоги від 10.07.2023 та додаткової угоди № 1 від 14.02.2024 до договору, укладених між відповідачем та адвокатом Захарчук І.А. визначено, що гонорар адвоката встановлено у фіксованому розмірі.

Подаючи до суду відзив на позовну заяву від 26.02.2024 (зареєстрований канцелярією суду 29.02.2024) відповідач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи, який становив 80 000, 00 грн.

Тобто як на момент подання відзиву, так і до закінчення судових дебатів у цій справі відповідач, враховуючи відсутність необхідності подання детального опису робіт, зокрема у формі окремого розрахунку або акту приймання-передачі наданих послуг, з огляду на визначення між адвокатом та клієнтом в договорі розміру гонорару адвоката у фіксованому розмірі, був обізнаний із розміром суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною і мав всі процесуальні можливості реалізувати свої права та надати суду необхідні докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, до закінчення у цій справі судових дебатів.

Суд зауважує, що у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21, колегія суддів дійшла висновку, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Однак, у поданій після прийняття рішення по суті спору, заяві про розподіл та стягнення судових витрат відповідач не навів суду жодних поважних причин неможливості подання ним до закінчення судових дебатів у справі доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат.

З огляду на те, що відповідачем у заяві про розподіл та стягнення судових витрат не наведено обґрунтувань поважності причин не подання суду доказів, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі, зважаючи на те, що на момент ухвалення рішення всі необхідні докази були наявні у його розпорядженні, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПМЕНТ БІЗНЕС ІНВЕСТ ГРУП" про розподіл та стягнення судових витрат задоволенню не підлягає, що зумовлює висновки суду про відмову в прийнятті додаткового рішення у справі № 910/19855/23.

Аналогічне застосування норм права у подібних правовідносинах, викладено у постановах Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 903/135/23 (903/134/23), від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21 та у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням викладеного вище, заяву позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги ТОВ "ДЕВЕЛОПМЕНТ БІЗНЕС ІНВЕСТ ГРУП" суд залишає без задоволення.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 76, 77, 80, 86, 123, 126, 129, 221, 232, 233, 236-238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПМЕНТ БІЗНЕС ІНВЕСТ ГРУП" про розподіл та стягнення судових витрат.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Ухвалу складено та підписано: 07.10.2024