Рішення

від 07.10.2024 по справі 922/2305/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2024 р. м. ХарківСправа № 922/2305/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/2305/24

за позовом Комунального підприємства "Балаклійські теплові мережі" Балаклійської міської ради Харківської області (64207, Харківська область, Ізюмський р-н, м. Балаклія, вул. Шелеханя Максима, буд. 72, код ЄДРПОУ 34328904)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Телур Фарм" (61037, м.Харків, вул. Морозова, буд. 7, код ЄДРПОУ 38982573)

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, пені, інфляційних втрат, 3% річних у загальному розмірі 107563,16 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Балаклійські теплові мережі" Балаклійської міської ради Харківської області (скорочена назва - КП "Балаклійські теплові мережі" БМРХО) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - ТОВ "Телур Фарм", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 107563,16 грн, в тому числі: заборгованість за користування тепловою енергією в розмірі 70000,68 грн з ПДВ; пеню в розмірі 29511,56 грн; втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення в розмірі 5050,12 грн; 3% річних від простроченої суми в розмірі 3000,80 грн, а також просить стягнути судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання теплової енергії від 01.04.2014 № 547 в частині оплати теплової енергії, спожитої в опалювальний період з листопада 2023 року по березень 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.08.2024 у справі № 922/2305/24, після усунення позивачем недоліків позову, було прийнято до розгляду вказаний позов та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив та встановлено відповідачу 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь на відзив.

Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копії в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено в електронному вигляді до зареєстрованих в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС електронних кабінетів позивача та відповідача, якими отримано ці копії 06.08.2024 (з урахуванням положень п. 2 ч. 6 та абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК), що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних листів.

В силу приписів ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, учасники справи належно повідомлені про розгляд даної судової справи, судом вчинено всі необхідні заходи для надання їм можливості звернутись до суду з відповідними заявами по суті справи, а також із заявами чи клопотаннями з процесуальних питань, зокрема, надано можливість в межах встановленого судом строку позивачу подати додаткові пояснення чи докази в обґрунтування його позовних вимог та відповідачу - подати відзив на позовну заяву, в якому висловити свою позицію щодо заявлених до нього позовних вимог,

Втім, учасники справи своїми процесуальними правами не скористалися, ні в установлений судом строк, ні станом на день ухвалення судом даного рішення будь-яких заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань до суду не подали, на зв`язок із судом будь-яким чином не виходили.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тобто, за змістом зазначених норм, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком відповідача, а отже не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом; учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На підставі зазначеного, з огляду на закінчення встановленого ст. 248 ГПК України строку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що учасники справи належно повідомлені про розгляд даної судової справи, судом вчинено всі необхідні заходи для надання їм можливості звернутись до суду з відповідними заявами по суті справи, а також із заявами чи клопотаннями з процесуальних питань, якою позивач та відповідач не скористалися, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов`язком) відповідача, і суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що позивачем у позовній заяві досить повно висловлено свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог, правом надати додаткові пояснення чи докази в обґрунтування своїх вимог позивач не скористався, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для прийняття об`єктивного, обґрунтованого рішення по даній справі, тому, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2014 між Енергопостачальною організацією - Комунальним підприємством Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (яке в подальшому, на підставі рішення ХХХ сесії Ізюмської районної ради VIII скликання від 06.02.2024 № 285-VIII та Розпорядження Балаклійської міської військової адміністрації від 05.03.2024 № 840, з 07.03.2024 змінило найменування на Комунальне підприємство "Балаклійські теплові мережі" Балаклійської міської ради Харківської області) та Споживачем - ТОВ «Телур Фарм» був укладений договір про постачання теплової енергії № 547 (далі по тексту - Договір), згідно з умовами якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором. Обидві сторони зобов`язуються керуватися Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно додатків 1а, 1в до цього Договору у вигляді гарячої води або водяної пари на такі потреби: опалення приміщення.

Додатком 1в до Договору сторони узгодили, що об`єктом теплопостачання за вказаним Договором є приміщення аптеки, розташоване за адресою: м. Балаклія, вул. Жовтнева, б. 37, кв. 2, 3, 4, загальною площею 146,48 м кв.

Додатки № 1а, 1в, 2, 3 є невід`ємними частинами Договору (п. 11.3 Договору).

Згідно з п. 3.2.2 Договору, Споживач зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим Договором, а також щомісячно до 20-го чиста наступного місяця виконувати звірку розрахунків з Енергопостачанню організацією з підписання акту.

Відповідно до п. 4.2.1, 4.2.4 Договору, Енергопостачальна організація зобов`язана забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з Договором та повідомляти Споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.

Облік споживання теплової енергії проводиться при наявності договору по: приладах обліку - з моменту оформлення акту про введення в експлуатацію та на підставі двостороннього акту про кількість використаної теплової енергії; розрахунковим способом - з моменту подачі теплової енергії (п. 5.1 Договору).

Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає Енергопостачальній організації звітні документи про фактичне споживання теплової енергії (п. 5.3 Договору).

За умовами пункту 9.1, 9.2 договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили, в тому числі обмеження в постачанні енергоносіїв та води. Виконання в повному обсязі зобов`язань за цим договором у такому разі відкладається на період існування таких обставин. Сторона, для якої виконання зобов`язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна негайно, не пізніше п`яти календарних днів, письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії та про припинення дії таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок по вул. Жовтневій, б. 37 (в якому знаходяться нежитлові приміщення відповідача) обладнано комерційним приладом обліку теплової енергії, який прийнято на комерційний облік та допущено до експлуатації 10.10.2018, що підтверджується наданим до позову Актом допуску до експлуатації вузла обліку теплової енергії від 10.10.2018.

Згідно з п. 6.1 Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 Договору).

Відповідно до п. 6.3 Договору, Споживач до 10 числа поточного місяця сплачує за наданим Енергопостачальною організацією рахунком передбачуваний обсяг споживання послуг теплопостачання у порядку передплати, не нижче рівня попереднього місяця. По закінченню місяця Енергопостачальна організація до 5 числа наступного місяця виставляє рахунок за фактично відпущений обсяг послуг.

Умовами п. 6.4 Договору сторони погодили, що якщо споживач розраховується за показанням приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення додатково сплачується Споживачем не пізніше 28-го числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків зараховується на наступний місяць.

Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується або зараховується (у разі переплати) на наступний розрахунковий період не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим (абз. 2 п. 6.5 Договору).

Згідно з п. 10.1, 10.4 Договору, цей договір набуває чинності з 01.04.2014, діє по 31.12.2014 та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін.

У матеріалах справи відсутні докази припинення договору, отже зазначений договір був пролонгований на наступні роки, в т.ч. на 2024 рік.

Згідно з Рішеннями XXV сесії Ізюмської районної ради VIII скликання № 257-VIII від 18.08.2023 та № 266-VIII від 22.09.2023 встановлено тариф на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії для бюджетних установ та інших споживачів з 01.10.2023 у розмірі 4000,13 грн 1 Гкал з урахуванням ПДВ, про що Енергопостачальною організацією (позивачем) було повідомлено Споживачу - ТОВ «Телур Фарм» (відповідачу) листом від 04.10.2023 за вих. № 478, що був направлений на адресу відповідача поштовим відправленням з описом вкладення від 09.10.2023.

Листом від 04.10.2023 за вих. № 478, що був направлений на адресу відповідача поштовим відправленням з описом вкладення від 09.10.2023.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - КП "Балаклійські теплові мережі" БМРХО належним чином виконав умови Договору, протягом опалювального періоду 2023-2024 років здійснював постачання теплової енергії в приміщення відповідача - ТОВ "Телур Фарм" за адресою: 64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Жовтнева, буд. 37, кв. 2, 3, 4, що підтверджується наданими до матеріалів позову корінцем наряду від 02.11.2023 № 20 про підключення до мережі опалення житлових будинків по вул. Жовтневій, № 35, 37, та Розпорядженнями Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району «Про початок опалювального періоду 2023-2024 років на території Балаклійської територіальної громади» від 18.13.2023 № 2281 та «Про закінчення опалювального періоду» від 26.03.2024 № 1097.

У відповідності до умов п. 6.3 Договору позивачем були виставлені та направлені на адресу відповідача рахунки на оплату за теплову енергію за період з листопада 2023 року по березень 2024 року на загальну суму 70000,68 грн, а також відповідні Акти виконаних робіт і Акт звірки взаємних розрахунків для підписання їх відповідачем, а саме:

- листом від 19.12.2023 за вих. № 661 направлено рахунок за теплову енергію за листопад 2023 pоку на суму 8519,48 грн, Акт виконаних робіт за листопад 2023 pоку та Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2023;

- листом від 10.01.2024 за вих. № 24 направлено рахунок за теплову енергію за грудень 2023 pоку на суму 16925,75 грн, Акт виконаних робіт за грудень 2023 pоку та Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2024;

- листом від 08.02.2024 за вих. № 95 направлено рахунок за теплову енергію за січень 2024 pоку на суму 18797,41 грн, Акт виконаних робіт січень 2024 pоку та Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.02.2024;

- листом від 14.03.2024 за вих. № 196 направлено рахунок за теплову енергію за лютий 2024 pоку на суму 15265,70 грн, Акт виконаних робіт за лютий 2024 pоку та Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2024;

- листом від 16.04.2024 за вих. № 276 направлено рахунок за теплову енергію за березень 2024 pоку на суму 10492,34 грн, Акт виконаних робіт за березень 2024 pоку та Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2024.

В порушення умов п. 3.2.2 Договору, відповідач не оплатив спожиту теплову енергію за період з листопада 2023 року по березень 2024 року, акти виконаних робіт за вказаний період не підписав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка станом на 01.06.2024 складає 70000,68 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за користування тепловою енергією в розмірі 70000,68 грн та нарахованих за порушення строків виконання грошового зобов`язання пені в розмірі 29511,56 грн, втрати від інфляційних процесів у розмірі 5050,12 грн та 3% річних у розмірі 3000,80 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч. 6, 7 ст. 276 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 зазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Згідно з п. 23 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Споживач теплової енергії зобов`язаний: дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору; забезпечувати належний стан обслуговування та безпечну експлуатацію власної системи теплоспоживання; зберігати вузол обліку та пломби на ньому в належному стані; повідомляти теплопостачальну організацію про недоліки в роботі вузла обліку; вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил; погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії; надавати необхідні розрахункові документи на вимогу представників теплопостачальної організації для перевірки правильності оплати та відповідності записів у них показам вузла обліку; повідомити теплопостачальну організацію про своє бажання щодо припинення споживання теплової енергії відповідно до договору; не допускати переобладнання системи теплоспоживання, яке призводить до порушення теплового балансу будинку, будівлі (споруди); у міжопалювальний період виконувати обов`язкові обсяги робіт з підготовки до опалювального періоду та оформити акт про готовність об`єкта до опалювального періоду або надати рішення (лист) щодо гарантії забезпечення безпечної експлуатації системи теплоспоживання; не займати підвали будинків, будівель (споруд), що мають небезпеку затоплення, в яких прокладені теплові мережі або обладнані теплові вводи, під майстерні, склади, магазини, офіси тощо (пункт 40 Правил користування тепловою енергією).

З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між позивачем - КП "Балаклійські теплові мережі" БМРХО та відповідачем - ТОВ "Телур Фарм" на підставі укладеного між ними договору про постачання теплової енергії від 01.04.2014 № 547, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором постачання теплової енергії та відповідає вимогам чинного законодавства України, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, зазначений договір є обов`язковим для виконання обома сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач - КП "Балаклійські теплові мережі" БМРХО належно виконав зобов`язання за Договором, у опалювальний період 2023-2024 років здійснив теплопостачання до приміщень відповідача - ТОВ "Телур Фарм" по вул. Жовтневій, буд. 37, кв. 2, 3, 4, у м. Балаклія, та виставив на оплату відповідачу рахунки на оплату за спожиту теплову енергію, що підтверджується наданими позивачем копіями корінця наряду від 02.11.2023 № 20 про підключення до мережі опалення житлових будинків по вул. Жовтневій, № 35, 37, та Розпоряджень Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району «Про початок опалювального періоду 2023-2024 років на території Балаклійської територіальної громади» від 18.13.2023 № 2281 та «Про закінчення опалювального періоду» від 26.03.2024 № 1097 та рахунків на оплату за теплову енергію за період з листопада 2023 року по березень 2024 року на загальну суму 70000,68 грн.

В свою чергу, відповідач - ТОВ "Телур Фарм", підписавши договір про постачання теплової енергії від 01.04.2014 № 547, погодив всі умови, передбачені зазначеним договором та усіма додатками до нього, які відповідно до п. 11.3 зазначеного договору є його невід`ємними частинами, тобто взяв на себе зобов`язання належним чином виконувати всі умови договору, зокрема щодо здійснення оплати за спожиту теплову енергію в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором, а також щодо здійснення звірки розрахунків з підписанням акту з Енергопостачальною організацією щомісячно до 20-го числа наступного місяця, як передбачено п. 3.2.2 договору.

Проте, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, звірку взаємних розрахунків щодо спожитої теплової енергії протягом опалювального періоду з листопада 2023 року по березень 2024 року з позивачем не здійснив, надані позивачем акти виконаних робіт та акти звірки взаємних розрахунків за вказаний період не підписав та не оплатив виставлені позивачем рахунки на оплату за спожиту теплову енергію на загальну суму 70000,68 грн.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача - ТОВ "Телур Фарм" до позивача - КП "Балаклійські теплові мережі" БМРХО щодо неналежного надання послуг з теплопостачання або щодо неправомірних нарахувань вартості наданих послуг чи доказів, які б свідчили про неможливість використання за призначенням приміщень, в які постачалась теплова енергія у спірний період.

У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на момент ухвалення судом даного рішення в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості за спожиту теплову енергії протягом опалювального періоду з листопада 2023 року по березень 2024 року на загальну суму 70000,68 грн.

З урахуванням викладеного, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем всупереч ст. 73, 74 ГПК України не надано доказів, які б могли спростувати наявність у нього заборгованості перед позивачем за спожиту теплову енергію протягом листопада 2023 року - березня 2024 року в сумі 70000,68 грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за користування тепловою енергією в розмірі 70000,68 грн з ПДВ є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання за Договором позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 29511,56 грн за період з 16.11.2023 по 15.05.2024, інфляційні втрати в розмірі 5050,12 грн за період з листопада 2023 року по квітень 2024 року та 3% річних у розмірі 3000,80 грн за період з 16.11.2023 по 15.05.2024, які нараховує на прострочену суму, що складається з суми заборгованості за спірний період з листопада 2023 року по березень 2024 року в розмірі 70000,68 грн та заборгованості в розмірі 166093,58 грн, яка начебто існувала станом на 01.11.2023.

Водночас, позивачем до матеріалів справи не надано жодного належного доказу на підтвердження наявності у відповідача заборгованості в розмірі 166093,58 грн за попередній період, тобто до 01.11.2023.

Відповідно до пп. 7.2.2 п. 7.2 договору про постачання теплової енергії від 01.04.2014 № 547, Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію у вигляді нарахованої пені на користь Енергопостачальної організації в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Пеня нараховується, починаючи з 16 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання.

За змістом ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що цей Кодекс є основним актом цивільного законодавства України.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.

За змістом рекомендацій, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", сукупний коефіцієнт інфляції за певний період визначається шляхом перемноження місячних індексів інфляції цього періоду.

Кількість місячних індексів інфляційної індексації в межах визначеного з урахуванням пп. а) та б) проміжку часу (перемноження яких між собою утворюють сукупний коефіцієнт - другий множник), визначається кількістю цілих місяців, впродовж яких існувала непогашеним відповідна сума грошового зобов`язання тобто починаючи з наступного, за місяцем дати початку відліку періоду, і завершуючи місяцем, що передує місяцю, в якому відбулося погашення. При цьому, принциповим є врахування індексів виключно за цілі місяця існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п. 6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистики № 265 від 27.07.2007, однозначно випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідний коефіцієнт індексу за частину такого місяця. Означений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеного в постанові № 910/9938/17 від 10.10.2018.

З урахуванням зазначеного, оскільки відповідачем - ТОВ "Телур Фарм" порушено строки оплати за спожиту теплову енергію, з огляду на умови пп. 7.2.2 п. 7.2 договору про постачання теплової енергії від 01.04.2014 № 547 та вимоги ст. 625 ЦК України, у позивача - КП "Балаклійські теплові мережі" БМРХО виникло право вимагати сплати відповідачем пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Проте, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, шляхом здійснення власного перерахунку, враховуючи, що у вказаних розрахунках позивачем нараховано до стягнення з відповідача суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, виходячи із загальної суми заборгованості, яка складається з 70000,68 грн боргу за теплову енергію за листопад 2023 року - березень 2024 року та 166093,58 грн боргу за попередній період, тобто до 01.11.2023, але при цьому не доведено існування вказаної заборгованості в сумі 166093,58 грн жодним належним доказом, суд дійшов висновку, що надані позивачем розрахунки є невірними, тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 4962,95 грн за загальний період прострочення з 16.12.2023 по 15.05.2024, інфляційні втрати в розмірі 451,96 грн за загальний період прострочення з грудня 2023 року по квітень 2024 року та 3% річних у розмірі 514,84 грн за загальний період прострочення з 16.12.2023 по 15.05.2024, які нараховані на прострочену заборгованість за спожиту теплову енергію за період з листопада 2023 року по березень 2024 року в розмірі 70000,68 грн.

В іншій частині вимоги про стягнення пені в сумі 24548,61 грн, 3% річних в сумі 2485,96 грн та інфляційних втрат в сумі 4598,16 грн, які нараховані на заборгованість в сумі 166093,58 грн за попередній період (до 01.11.2023) задоволенню не підлягають, як необґрунтовані та безпідставні, адже не знайшли свого підтвердження в матеріалах даної справи, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 складає 3028,00 грн.

Як вбачається з матеріалів позову, позивачем при поданні до суду позову з вимогами майнового характеру на загальну суму 107563,16 грн було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що становить 1,5 відсотка ціни позову, який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною Випискою про зарахування судового збору.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені частково на суму 75930,43 грн (основна заборгованість в сумі 70000,68 грн; пеня в сумі 4962,95 грн, інфляційні втрати в сумі 451,96 грн та 3% річних в сумі 514,84 грн), у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 2137,51 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телур Фарм" (61037, м.Харків, вул. Морозова, буд. 7, код ЄДРПОУ 38982573) на користь Комунального підприємства "Балаклійські теплові мережі" Балаклійської міської ради Харківської області (64207, Харківська область, Ізюмський р-н, м. Балаклія, вул. Шелеханя Максима, буд. 72, код ЄДРПОУ 34328904, на р/р НОМЕР_1 (UAH) у філії Харківського Обласного Управління AT "Ощадбанк", МФО 351823) грошові кошти в сумі 75930,43 грн, в тому числі: заборгованість за користування тепловою енергією в розмірі 70000,68 грн з ПДВ; пеню в розмірі 4962,95 грн; втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення в розмірі 451,96 грн; 3% річних від простроченої суми в розмірі 514,84 грн; а також судовий збір в розмірі 2137,51 грн.

3. Відмовити у стягненні пені в сумі 24548,61 грн, 3% річних в сумі 2485,96 грн та інфляційних втрат в сумі 4598,16 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 07.10.2024.

Суддя Н.А. Новікова