Рішення
від 01.10.2024 по справі 925/1577/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/1577/20(925/1268/23)

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С. з помічником (за дорученням судді) Пастуховою О.С.,

від позивача, відповідача, третіх осіб: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни,

до приватного підприємства «Іріда»

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп», приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича,

на стороні відповідача: акціонерного товариства «Полтава-банк»,

про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.12.2020, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14».

Постановою Господарського суду Черкаської області від 01.12.2021 товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Носань Наталію Сергіївну.

Від товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни, до суду надійшла позовна заява з вимогами:

- визнати недійсною майнову дію товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» щодо продажу на користь приватного підприємства «Іріда» розпушувача JOHN DEERE 512, 2004 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 .

- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ч.3 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, та зобов`язати приватне підприємство «Іріда» повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» розпушувач JOHN DEERE 512, 2004 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 .

- стягнути з приватного підприємства «Іріда» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» 5368,00 грн. витрат зі сплати судового збору;

- залучити для участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ТОВ «Олімп», приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича.

В межах поданого позову ТОВ «Колос 14» заявлено клопотання про витребування у приватного підприємства «Іріда»:

- оригінал правочину, який укладався у зв`язку із продажем розпушувача JOHN DEERE 512, 2004 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , для ознайомлення в судовому засіданні та належним чином завірену копію для її долучення до матеріалів справи (за наявності такого правочину у формі договору);

- належним чином завірену копію рахунку на оплату від ТОВ «Колос 14» № 31 від 23.09.2020;

- належним чином завірену копію платіжного доручення ПП «Іріда» № 1104 від 23.09.2020.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі і вирішено розглядати її у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 08.11.2023; залучено для участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп», приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича; витребувано у приватного підприємства «Іріда» зазначені у клопотанні документи.

Одночасно з пред`явленням позову подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на розпушувач JOHN DEERE 512, 2004 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 та заборони приватному підприємству «Іріда» (код ЄДРПОУ 24413994, бул. Шевченка, буд. 200, м. Черкаси, 18000) здійснювати будь-які дії з розпушувачем JOHN DEERE 512, 2004 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , зокрема: відчужувати сільськогосподарську техніку в будь-який спосіб, змінювати власника сільськогосподарської техніки, передавати сільськогосподарську техніку в заставу, оренду третім особам, передавати сільськогосподарську техніку до статутного капіталу будь-яких юридичних осіб, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані із зміною власника сільськогосподарської техніки.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.09.2023 заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни, про вжиття заходів забезпечення позову задоволено; вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на розпушувач JOHN DEERE 512, 2004 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 ; заборонено приватному підприємству «Іріда» здійснювати будь-які дії з розпушувачем JOHN DEERE 512, 2004 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , зокрема: відчужувати сільськогосподарську техніку в будь-який спосіб, змінювати власника сільськогосподарської техніки, передавати сільськогосподарську техніку в заставу, оренду третім особам, передавати сільськогосподарську техніку до статутного капіталу будь-яких юридичних осіб, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані із зміною власника сільськогосподарської техніки.

17.10.2023 до суду надійшов відзив ПП «Іріда» на позов, в якому викладені заперечення з приводу доводів позивача.

01.11.2023 від представника ТОВ «ОЛІМП» надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.11.2023 розгляд справи відкладено на 26.12.2023.

21.12.2023 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до суду надійшла відповідь ТОВ «КОЛОС 14» на відзив ПП «Іріда», в якому викладені заперечення позивача на відзив відповідача та вимога про повторне витребування у ПП «Іріда» оригіналу правочину, який укладався у зв`язку із продажем розпушувачаDEERE 512 ТОВ «КОЛОС 14» на користь ПП «Іріда», для огляду в судовому засіданні та належним чином завірену копію для долучення до матеріалів справи, а також направити належним чином завірену копію правочину на адресу позивача.

Повторне витребування вищевказаного правочину обумовлене тим, що ПП «Іріда» у своєму відзиві посилається на укладення між сторонами договору купівлі-продажу № 1609/13/2020 від 16.09.2020, в тому числі посилання на цей договір міститься в доданих до відзиву документах, натомість сам примірник договору до відзиву додано не було та в матеріалах справи він відсутній.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04.01.2024 розгляд справи відкладено на 13.02.2024.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.02.2024 повторно витребувано у ПП «ІРІДА» оригінал правочину, який укладався у зв`язку із продажем розпушувача JOHN DEERE 512, для ознайомлення в судовому засіданні та належним чином завірену копію для її долучення до матеріалів справи, зобов`язано ПП «ІРІДА» направити належним чином завірену копію правочину на адресу ТОВ «КОЛОС 14», розгляд справи відкладено на 26.03.2024.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.03.2024 розгляд справи призначено на 07.05.2024.

06.05.2024 від позивача надійшла заява, в якій просить суд внести зміни до предмета позову, решту позовних вимог залишити без змін, поновити строк на подання даної заяви.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.05.2024 поновлено позивачу строк для подання заяви про зміну предмета позову; внесено зміни до предмета позову шляхом викладення його у новій редакції, зазначеній в заяві позивача; розгляд справи відкладено на 23.07.2024.

23.07.2024 від представника акціонерного товариства "Полтава-банк" надійшло клопотання, в якому просить суд залучити останнього до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, зобов`язати позивача направити АТ "Полтава-банк" копію позовної заяви з додатками.

Ухвалою суду від 22.08.2024 розгляд справи призначено на 27.08.2024.

Ухвалою суду від 27.08.2024 клопотання представника акціонерного товариства "Полтава-банк" задоволено; залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - акціонерне товариство "Полтава-банк" (вул. Пилипа Орлика, 40а, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 09807595); зобов`язано позивача направити АТ "Полтава-банк" копію позовної заяви з доданими до неї документами; встановлено третій особі строк подання пояснень - до 24.09.2024; розгляд справи відкладено на 24.09.2024.

23.09.2024 від ліквідатора Носань Н.С. надійшов лист з доказами направлення АТ "Полтава-банк" позовної заяви з додатками.

24.09.2024 від представника АТ "Полтава-банк" Довбенко О.Ю. надійшло клопотання, в якому просить суд:

- зобов`язати позивача направити АТ "Полтава-банк" позовну заяву з додатками та заяву зміну позовних вимог;

- продовжити АТ "Полтава-банк" строк для надання пояснень по суті справи;

- відкласти розгляд справи на іншу дату.

24.09.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 01.10.2024 та продовжено третій особі строк подання пояснень до 01.10.2024.

30.09.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли пояснення (заперечення) АТ «ПОЛТАВА-БАНК» щодо позовної заяви ТОВ «КОЛОС 14» про визнання недійсним правочину.

01.10.2024 у судове засідання учасники справи не з`явились, у зв`язку з чим суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, з`ясувавши обставини справи, суд встановив наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив,

що станом на дату укладення правочину керівником ПП «ІРІДА» являвся Перкалюк Геннадій Іванович, який одночасно із цим є засновником ТОВ «КОЛОС 14», а тому ТОВ «КОЛОС 14» вважається таким, що відчужило належну товариству сільськогосподарську техніку на користь заінтересованої особи в розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, що є підставою для визнання його недійсним на підставі ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства;

що правочин укладено у підозрілий період (протягом трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «КОЛОС 14»);

що правочином завдано шкоди ТОВ «ОЛІМП», перед яким у боржника станом на дату укладення спірного правочину існувала прострочена кредиторська заборгованість, яка не була погашена за рахунок проданої сільськогосподарської техніки, при цьому боржник знав про існування такої заборгованості та вона являлась предметом судового розгляду в Господарському суді Черкаської області на момент укладення спірних правочинів;

що на момент вчинення оспорюваного правочину спірна сільськогосподарська техніка перебувала в заставі АТ «Креді Агріколь Банк», а тому її відчуження являється порушенням ст.17 Закону України «Про іпотеку».

У відзиві на позовну заяву відповідач просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, мотивуючи тим,

що оспорюваний правочин являється оплатним, що підтверджується як платіжним дорученням, що міститься в матеріалах справи, так і випискою з рахунку ТОВ «КОЛОС 14» в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», а тому підстав вважати, що ПП «ІРІДА» свій обов`язок по оплаті трактора колісного не виконала - немає;

що після надходження коштів від ПП «ІРІДА» щодо оплати розпушувача ТОВ «КОЛОС 14» використало їх для погашення кредиторської заборгованості перед АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», тому в даному випадку відсутній факт завдання шкоди кредитору ТОВ «ОЛІМП», адже гроші від продажу техніки спрямовувалися на погашення боргу перед найбільшим кредитором ТОВ «КОЛОС 14»;

що заявлені позовні вимоги не відповідають інтересам боржника, оскільки у разі задоволення позову ТОВ «КОЛОС 14» буде зобов`язане повернути набуте за правочином в силу положень ст. 216 ЦК України, що у свою чергу збільшить розмір кредиторської заборгованості;

що ст.42 КУзПБ не передбачає можливості визнання недійсними оплатних правочинів боржника;

що продаж майна під час перебування його в заставі АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» не потягнув за собою порушення прав банку, оскільки останній був обізнаний із продажем техніки та отримані від продажу кошти спрямовані на погашення боргу перед банком, що в подальшому потягло за собою розірвання договору про надання банківських послуг № 215/2897853 від 09.02.2017 за взаємною згодою сторін;

що позивач діє виключно в інтересах ТОВ «ОЛІМП».

В обґрунтування заперечень проти позову представник АТ «Полтава-банк» зазначив,

що підстави для визнання правочинів боржника недійсними, передбачені ст. 42 КУзПБ, можуть бути застосовані лише за наявності основних підстав недійсності, визначених в ст. 203, 215 ЦК України;

що під час судового розгляду позивачем не надано доказів оцінки дійсного майнового стану боржника на момент вчинення оспорюваного правочину, зокрема, до матеріалів справи не додано фінансову звітність боржника, аналіз фінансово-господарської діяльності, інформацію про розмір кредиторської заборгованості та її загальний розмір з урахуванням руху коштів по рахунку, банківська виписка по особовому рахунку боржника щодо руху коштів, що має підтверджувати наявність чи відсутність обігових грошових коштів у боржника, відомостей щодо вартості майна, інформацію про розмір дебіторської заборгованості;

що повернення майна до ліквідаційної маси не буде вважатися співмірним із тими негативними наслідками, яких зазнає відповідач та інші зацікавлені особи, що є грубим порушенням їх прав та втручанням у право власності добровісних набувачів цього майна;

що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову;

що позивачем безпідставно зазначено про порушення умов договору застави із АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»;

що судом порушено норми процесуального права під час прийняття рішення про задоволення заяви позивача про зміну предмета позову.

09.02.2017 між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», ТОВ «КОЛОС 14» та ПП «ІРІДА» укладено Договір про надання банківських послуг № 215/2897853, згідно якого АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» зобов`язувалось надавати ТОВ «КОЛОС 14» та ПП «ІРІДА» банківські послуги, перелічені в договорі, в межах встановленого договором ліміту банківської послуги, а ПП «ІРІДА» та ТОВ «КОЛОС 14» приймати надані банком послуги та належним чином виконувати зобов`язання за договором, відносно наданої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг банку.

Пунктом 16 Договору про надання банківських послуг встановлено, що в день укладення Договору, але в будь-якому випадку до моменту отримання Банківської послуги за Договором вперше, Клієнт має укласти/забезпечити укладення третьою особою наступних докуметів забезпечення:

договір поруки, боржник за документом забезпечення - Срібний Ігор Миколайович, ОСОБА_1 , розмір зобов`язання не визначено;

договір застави, боржник за документом забезпечення - ТОВ «КОЛОС 14» (ідентифікаційний код 36027856), розмір забезпечення - 3015817,50 грн.

договір застави, боржник за документом забезпечення - ТОВ «КОЛОС 14» (ідентифікаційний код 36027856), розмір забезпечення - 456782,50 грн.

договір застави, боржник за документом забезпечення - ТОВ «ТРАНСАГРО Україна» (ідентифікаційний код 40334989), розмір забезпечення - 2498653,34 грн.

09.02.2017 разом із укладенням Договору про надання банківських послуг між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ТОВ «КОЛОС 14» було укладено Договір застави № 215/2897853-2, відповідно до якого ТОВ «КОЛОС 14» задля забезпечення виконання зобов`язань за Договором про надання банківських послуг від 09.02.2017 передано в заставу банку наступне рухоме майно:

Борона дискова БДВП-6,3 з прикотуючим катком БДВП-6,3, 2016 року виробництва, серійний номер 3228, інвентарний номер 96, місце знаходження - вул. Шевченка, буд. 80, с. Стара Осота, Олександрівський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 359812,50 грн.;

Оприскувач причіпнийМ732-24m, 2015 року виробництва, серійний номер 1WZ0732MCF0160185, інвентарний номер 91, місце знаходження - вул. Шевченка, буд. 80, с. Стара Осота, Олександрівський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 846713,33 грн.;

Культиватор HORSCH4MT з катком TopRing, 2016 року виробництва, серійний номер 34642087, інвентарний номер 86, місце знаходження - вул. Шевченка, буд. 80, с. Стара Осота, Олександрівський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 1175436,67 грн.;

Трактор колісний.110, 2015 року виробництва, серійний номер HFD153977, реєстраційний номер НОМЕР_2 , місце знаходження - вул. Шевченка, буд. 80, с. Стара Осота, Олександрійський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 633855,00 грн.

27.02.2018 між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ТОВ «КОЛОС 14» укладено Договір про зміну № 1 до Договору застави № 215/2897853-2 від 09.02.2017, відповідно до якого внесено зміни до п. 11, 13 Основного Договору, зокрема, щодо майна, яке передано в заставу, а саме додатково включено наступне майно:

Перевантажувальний бункер-накопичувач ПБН-16, 2017 року виробництва, серійний номер 160274, інвентарний номер 00009, місце знаходження - с. Стара Осота, Олександрівський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 288882,50 грн.;

Розпушувач512, 2004 року виробництва, заводський номер N00512Х002694, інвентарний номер 00012, місце знаходження - с. Стара Осота, Олександрійський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 443825,00 грн.;

Жниварка для збирання соняшника ЖНС-7,4 ДЖ, 2017 року виробництва, заводський номер 268052, інвентарний номер 00011, місце знаходження - с. Стара Осота, Олександрійський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 201352,50 грн.;

Трактор колісний, 2006 року виробництва, заводський номер R047022 , двигун номер НОМЕР_3 , місце знаходження - с. Стара Осота, Олександрійський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 1190470,83 грн.

20.03.2019 між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ТОВ «КОЛОС 14» укладено Договір про зміну № 2 до Договору застави № 215/2897853-2 від 09.02.2017, відповідно до якого внесено зміни до п. 13 Основного Договору щодо майна, яке передано в заставу, а саме додатково включено наступне майно:

Ваги автомобільні тензометричні електронні для зважування сільськогосподарської продукції типу ВАТ-80 вантажоприймальний пристрій «Тоннар» з довжиною платформи 18 м, 2018 року виробництва, заводський номер 735, інвентарний номер 00047, місце знаходження - с. Стара Осота, Олександрійський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 218630,83 грн.;

Трактор NEW.110, 2016 року виробництва, заводський номер HFD171394, місце знаходження - с. Стара Осота, Олександрійський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 517184,17 грн.;

Трактор колісний.410, 2017 року виробництва, заводський номер JJAT8410KHRE01123, місце знаходження - с. Стара Осота, Олександрійський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 3345210,00 грн.

13.03.2020 між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ПП «ІРІДА», ТОВ «КОЛОС 14» укладено Договір про зміну № 8 до Договору про надання банківських послуг від 09.02.2017 № 215/2897853, згідно якого внесено зміни до положень Основного договору, в тому числі в частині розміру ліміту банківської послуги та дат її поступового припинення, відповідно до якої встановлено, що чинність ліміту банківської послуги закінчується 01.04.2021.

29.04.2020 між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ТОВ «КОЛОС 14» укладено Договір про зміну № 3 до Договору застави № 215/2897853-2 від 09.02.2017, відповідно до якого внесено зміни до п. 7, 11 Основного Договору, зокрема, щодо рухомого майна, переданого в заставу, а саме додатково включено наступне майно:

Трактор колісний JOHN DEERE 6135B, 2018 року виробництва, заводський номер 1YR6135BCJN500627, місце знаходження - вул. Шевченка, буд. 80, с. Стара Осота, Олександрівський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 896345,83 грн.;

Бункер-накопичувач перевантажувальний ПБН-30, 2019 року виробництва, заводський номер 100737, місце знаходження - вул. Шевченка, буд. 80, с. Стара Осота, Олександрівський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 750230,00 грн.

04.06.2020 між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ТОВ «КОЛОС 14» укладено Договір про зміну № 4 до Договору застави № 215/2897853-2 від 09.02.2017, відповідно до якого внесено зміни до положень п. 13 Основного Договору, зокрема, щодо рухомого майна, що передавалось в заставу банку, а саме до складу заставного майна додатково включене наступне:

Коротка дискова борона Heliodor 9/700 KA, 2018 року виробництва, заводський номер 459240, місце знаходження - вул. Шевченка, буд. 80, с. Стара Осота, Олександрівський район, Кіровоградська область, вартість за згодою між Заставодавцем і Банком - 920391,67 грн.

23.09.2020 ТОВ «КОЛОС 14» виставлено ПП «ІРІДА» рахунок на оплату № 25 на підставі договору купівлі-продажу № 1609/13/2020 від 16.09.2020 на загальну суму 23280,00 грн. за розпушувачDEERE 512.

23.09.2020 ПП «ІРІДА» сплачено на користь ТОВ «КОЛОС 14» згідно платіжного доручення № 1098 від 23.09.2020 грошові кошти у розмірі 23280,00 грн., призначення платежу: «Попередня оплата за розпушувач зг. рах. № 25 від 23.09.2020 р. ПДВ 20 % = 3880,00 грн.».

12.04.2023 між АТ «ПОЛТАВА-БАНК» та ПП «ІРІДА» укладено Договір застави № 5139/1 відповідно до якого, задля забезпечення грошових зобов`язань перед банком, ПП «ІРІДА» передано в заставу майно в кількості 18 одиниць згідно переліку, до якого в тому числі входить спірний розпушувач512, 2004 року виробництва, заводський номер N00512Х002694.

Відповідно до Цивільного кодексу України:

п.6 ч.1 ст.3. Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

ч.1,2,3,6 ст.13. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

ст.203. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

ч.1,3 ст.215. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Разом із загальними підставами визнання недійсними правочинів, перелічених вище, існують також спеціальні підстави, в тому числі в межах справи про банкрутство, передбачені положеннями ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2024 року у cправі № 903/877/20 (903/932/23):

« 43. Правочини боржника, які вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

44. Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

45.Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

46. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування:

1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів;

2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб;

3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

47.До таких зісобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у ст. 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника.

48. Стаття 42 КУзПБ є спеціальною щодо загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів боржника недійсними, оскільки наведена норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

49. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.»

Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства:

ч.1-3 ст.42. Господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник уклав договір із заінтересованою особою;

боржник уклав договір дарування.

У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

У постанові від 16.06.2022 по справі № 905/813/20 Верховний Суд дійшов висновку, що для цілей правового регулювання правовідносин у сфері банкрутства, унеможливлення зловживань зі сторони боржника та захисту інтересів кредиторів, дії боржника (за відсутності укладення договору у спрощений спосіб - у такому разі предметом оспорення є сам правочин), що мають юридичним наслідком зменшення майнових активів боржника (незалежно від кваліфікації такого юридичного факту) можуть оспорюватися та визнаватися недійсними на підставі положень статті 42 КУзПБ, адже є тим способом захисту, який дозволяє з максимальною ефективністю забезпечити відновлення порушених прав внаслідок вчинення боржником дій із використанням права на шкоду.

Виходячи із встановлених обставин справи, вбачається, що 23.09.2020 між ТОВ «КОЛОС 14» та ПП «ІРІДА» було укладено договір купівлі-продажу у спрощеній формі шляхом обміну рахунком на оплату між ТОВ «КОЛОС 14» та ПП «ІРІДА» і його подальшою оплатою з боку ПП «ІРІДА».

Відповідно до Цивільного кодексу України:

ч.1 ст.207. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

ч.1,2 ст.530. Якщо у зобов`занні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

ч.1 ст.663. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

ч.1 ст.664. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до Господарського кодексу України:

ч.3 ст.180. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Враховуючи, що в рахунку на оплату № 25 від від 23.09.2020 та платіжному дорученні № 1098 від 23.09.2020 сторони визначили предмет правочину та ціну, а в силу положень ст. 530, 663 ЦК України строк виконання зобов`язання щодо передачі товару визначається в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, слід вважати, що між сторонами було укладено правочин, предметом якого являється продаж розпушувача JOHN DEERE 512.

Згідно пояснень, викладених у відзиві ПП «ІРІДА» від 16.10.2023, ТОВ «КОЛОС 14» було передано ПП «ІРІДА» зазначену вище сільськогосподарську техніку, тому не зважаючи на відсутність в матеріалах справи первинних документів, які свідчать про фактичне приймання-передачу спірної сільськогосподарської техніки, cуд, беручи до уваги підтвердження отримання товару з боку покупця, вважає даний правочин таким, що повністю виконаний сторонами.

Разом із тим, положеннями ст. 42 КУзПБ не встановлено обмежень для правочинів, які можуть бути визнані недійсними на підставі однієї із частин цієї статті, тому cуд відхиляє доводи відповідача про те, що на підставі ст. 42 Кодексу можуть бути визнані лише безоплатні правочини.

Відповідно до Цивільного кодексу України:

п.6 ч.1 ст.3. Загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність.

ч.1,2,3,6 ст.13. ч.1,2,3,6 ст. 13. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду по справі № 905/2030/19 (905/2445/19), викладеній у постанові від 24.11.2021, Верховним Судом було визначено поняття «фраудаторний правочин» та охарактеризовано критерії фраудаторності правочину.

Фраудаторний правочин - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 27.01.2022 по справі № 904/5693/20 (904/4523/21).

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі

№ 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено наступний висновок, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 липня 2018 у справі № 922/2878/17 зазначено, що «цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, і в першу чергу, з тривалою відстрочкою платежу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом».

Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства:

ст.1. Заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника;

Відповідно до наявних в матеріалах справи первинних документів вбачається, що покупцем за спірним правочином являється ПП «ІРІДА» (код ЄДРПОУ 24413994), від імені якої, на час укладення правочину, діяв керівник підприємства - Перкалюк Г.І.

Дана обставина підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.01.2021 № 404329140072, який наданий до матеріалів справи позивачем, де зазначено, що керівником ПП «ІРІДА» являвся ОСОБА_1 .

Наразі керівником ПП «ІРІДА» являється Перкалюк Т.А., а Перкалюк Г.І. залишився представником підприємства, який має право діяти від його імені без довіреності.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ «КОЛОС 14», наданих позивачем, представником ТОВ «КОЛОС 14», який має право здійснювати дії, укладати правочини від імені товариства, та засновником товариства, являється ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 на дату укладення спірного правочину одночасно являвся засновником, представником ТОВ «КОЛОС 14» та керівником ПП «ІРІДА», тобто мав повноваження здійснювати управлінський вплив на обидві сторони спірного правочину.

Виходячи із вказаного вище, суд погоджується із доводами позивача про те, що ОСОБА_1 являється в розумінні ст. 1 КУзПБ заінтересованою особою стосовно ТОВ «КОЛОС 14».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) зроблено висновок, що «договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

Обираючи варіант добросовісної поведінки,боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 та від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 02.02.2021 по справі № 910/12809/16, особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.11.2021 по справі № 910/8482/18 (910/4866/21), будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам. Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання такого договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

В постанові Верховного Суду від 02.06.2021 по справі № 904/7905/16 суд вказав, що укладення боржником правочинів поза межами «підозрілого періоду», визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом за умови доведеності відповідних обставин заявником.

У постанові Верховного Суду від 11.11.2021 по справі № 910/8482/18 (910/4866/21) суд вказав на те, що формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»;

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Розглядаючи оспорюваний договір купівлі-продажу в контексті його відповідності нормам ст. 3, 13 ЦК України, тобто дотримання засад справедливості, добросовісності та розумності, а також дослідження обставин порушення цим правочином прав інших осіб, в силу вищевказаних правових позицій Верховного Суду, необхідно також встановити чи існувала станом на дату укладення цього правочину в ТОВ «КОЛОС 14» кредиторська заборгованість.

Згідно доводів позивача на дату укладення спірного правочину ТОВ «КОЛОС 14» являлось боржником перед ТОВ «ОЛІМП», загальна сума заборгованості складала 5264589,98 грн., що підтверджена рішеннями Господарського суду Черкаської області від 10.09.2020 по справі № 925/651/20 та від 21.09.2020 по справі № 925/692/20.

При цьому, власне дата прострочення виконання зобов`язання, на підставі яких виникла вищевказана кредиторська заборгованість, відповідно до тексту рішень Господарського суду Черкаської області від 10.09.2020 по справі № 925/651/20 та від 21.09.2020 по справі № 925/692/20 виникла у 2017 та 2018 роках: у справі № 925/651/20 судом досліджувались договори безвідсоткової позички від 08.04.2016 та від 23.06.2016, строк виконання зобов`язання за якими встановлено до 08.04.2017 та 01.07.2017 відповідно; у справі № 925/692/20 судом досліджувались договори купівлі-продажу, за якими ТОВ «КОЛОС 14» зобов`язане було здійснити оплату до 01.12.2018.

Тобто, станом на дату укладення спірного правочину ТОВ «КОЛОС 14» мало прострочену кредиторську заборгованість перед ТОВ «ОЛІМП», яка не була погашена повністю до 16.09.2020 та в подальшому стала підставою для порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «КОЛОС 14».

Всупереч доводам ПП «ІРІДА» в частині того, що отримані кошти від продажу сільськогосподарської техніки ТОВ «КОЛОС 14» на її користь спрямовувались ТОВ «КОЛОС 14» на погашення кредитної заборгованості за договором про надання банківських послуг від 09.02.2017 № 215/2897853 перед АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», суд звертає увагу на те, що відповідно до наданого у відзиві ПП «ІРІДА» від 29.08.2022 договору про зміну № 8 від 13.03.2020 до договору про надання банківських послуг від 09.02.2017 № 215/2897853 датою припинення чинності лімітом банківської послуги встановлено 31.03.2021.

Договором про надання банківських послуг від 09.02.2017 № 215/2897853 надано визначення ліміту банківської послуги, яким є максимально дозволена (ий) сума (розмір) заборгованості Клієнта відносно окремого виду Банківської послуги, яка (ий) не включає зобов`язання Клієнта щодо оплати такої Банківської послуги, неустойки та відшкодування збитків. Для уникнення сумнівів, Ліміт Банківської послуги - це ліміт одночасної заборгованості Клієнта перед Банком за певною Банківською послугою на конкретну дату, а не загальна сума всіх наданих коштів Клієнту за певною Банківською послугою за весь період дії Договору.

Виходячи із вищевказаного тлумачення ліміту банківської послуги, та встановленого договором про зміну № 8 від 13.03.2020 ліміту, вбачається, що граничний строк повернення кредитної заборгованості - до 01.04.2021.

При цьому, спірний правочин вчинено 16.09.2020, тобто більше ніж за 6 місяців до виникнення обов`язку повного погашення ліміту банківської послуги, а кошти, отримані ТОВ «КОЛОС 14» від продажу сільськогосподарської техніки перераховані в рахунок погашення заборгованості перед АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» 05.10.2020, майже за 6 місяців до дати припинення чинності ліміту банківської послуги.

Договір про надання банківських послуг від 09.02.2017 № 215/2897853 містить поняття «генеральний строк», яким є визначений договором граничний строк (термін) для належного виконання Клієнтом всіх Боргових зобов`язань, який встановлено договором до 08.02.2024.

Тобто, ТОВ «КОЛОС 14» зобов`язане було погасити всі свої боргові зобов`язання перед АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» щонайменше до 08.02.2024.

Виходячи із зазначеного вище, вбачається, що всупереч доводам ПП «ІРІДА», нагальної необхідності щодо погашення заборгованості перед Банком у ТОВ «КОЛОС 14» не було.

Окрім цього, вимоги АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» були забезпечені майном ТОВ «КОЛОС 14», в тому числі Договорами про заставу № 215/2897853-1 від 09.02.2017, № 215/2897853-2 від 09.02.2017, № 215/2897853-3 від 09.02.2017, які на момент укладення оспорюваного Договору не припинялись.

У своїх поясненнях від 04.08.2022 № 16211/151 АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» зазначило, що ПП «ІРІДА» виступало солідарним боржником ТОВ «КОЛОС 14» за Договором про надання банківських послуг № 215/2897853 від 09.02.2017, а тому у випадку невиконання ТОВ «КОЛОС 14» своїх зобов`язань за цим Договором, АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» звернулося би до ПП «ІРІДА» та в рамках примусового стягнення заборгованості в рахунок погашення боргу було б використано майно відповідача.

В сукупності дані обставини щодо наявності заставного майна та солідарного боржника в особі ПП «ІРІДА» свідчать про відсутність необхідності дострокового погашення заборгованості ТОВ «КОЛОС 14» перед АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» більшістю наявного у товариства рухомого майна.

Станом на дату укладення спірного правочину заборгованість ТОВ «КОЛОС 14» перед АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» простроченою не була, натомість за позовними заявами ТОВ «ОЛІМП» були порушенні провадження в Господарському суді Черкаської області: провадження у справі № 925/651/20 - ухвалою суду від 19.03.2020, провадження у справі № 925/692/20 - ухвалою суду від 03.06.2020, тобто в контексті дотримання засад цивільного законодавства, визначених ч. 1 ст. 6 ЦК України, та недопущення завдання шкоди іншій особі, передбаченого ч. 3 ст. 13 ЦК України, на момент укладення оспорюваного правочину ТОВ «КОЛОС 14» допущено порушення цих норм, адже факт прострочення виконання зобов`язань перед ТОВ «ОЛІМП» вже існував станом на дату відкриття господарським судом вищевказаних проваджень та це прострочення не було усунуте ні на дату укладення оспорюваного правочину, ні на дату погашення кредиту перед АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», ні після такого погашення.

Судом також враховано, що станом на дату укладення оспорюваного правочину сільськогосподарська техніка, що являлася предметом правочину, перебувала в заставі.

Відповідно до розділу «Розпорядження» п. 6 Договору застави № 215/2897853-2 від 09.02.2017, за виключенням випадків, коли Предметом застави є товари в обороті та/або переробці, Заставодавець має право розпоряджатися (відчужувати, передавати у володіння та/або використання у будь-який спосіб) та/або обтяжувати Предмет застави, зокрема, передавати Предмет застави у наступну заставу; та/або відчужувати Предмет застави; та/або передавати Предмет застави в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування, як внесок до статутного капіталу (фонду) тощо, виключно (лише) за умови (обставини) отримання попередньої письмової згоди (має містити підпис уповноваженої особи та відбиток печатки) Банку на це.

Станом на дату укладення оспорюваного правочину техніка перебувала в заставі АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», а тому її відчуження могло здійснюватися виключно за наявності письмової згоди банку на це.

Відповідно до пояснень АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» від 04.08.2022 №16211/151 банком повідомлено, що будь-якої згоди на продаж заставного майна АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» не надавало, не зважаючи на отримання повідомлення ТОВ «КОЛОС 14» від 24.09.2020 про продаж заставного майна, яке додавалось позивачем до позовної заяви.

Враховуючи, що положеннями ч.1 ст.215 ЦК України законодавцем акцентовано увагу на тому, що недійсність правочину настає у разі недодержання вимог, встановлених ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України саме в момент його вчинення, то питання наявності підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину досліджується судом саме на дату його укладення сторонами, тобто 23.09.2020.

Абзацом 2 статті 17 Закону України «Про заставу» встановлено, що заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.

Дане положення Закону України «Про заставу» кореспондується із відповідними положеннями Договору про заставу № 215/2897853-2 від 09.02.2017, тому суд погоджується із доводами позивача про те, що на момент укладення спірного правочину він являється таким, що порушує ст. 17 Закону України «Про заставу», оскільки його предметом являлось заставне майно, яке досі перебувало в заставі банку.

Стосовно доводів АТ «ПОЛТАВА-БАНК» суд зазначає, що згідно висновків Верховного Суду, зокрема у постанові від 28.03.2024 у справі № 903/877/20 (903/932/23) та інших постановах Верховного Суду, сформована усталена практика, що підстави для визнання правочинів недійсними на підставі ст. 42 КУзПБ являються спеціальними по відношенню до загальних норм ЦК України, а тому мають перевагу над ними.

Твердження третьої особи про те, що для визнання правочину недійсним на підставі однієї із норм ст. 42 КУзПБ необхідним є врахування відповідності правочину вимогам ст. 203 ЦК України та наявності підстав для визнання його недійсним на підставі ст. 215 ЦК України не відповідають ні актуальній судовій практиці, ні нормам чинного законодавства України, зокрема, як нормам ЦК України, так і Кодексу України з процедур банкрутства.

Суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц , про те, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011.

При формуванні цього висновку суд звертається до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постановах від 23.04.2023 у справі № 925/1577/20 (925/129/23), від 24.04.2024 у справі № 925/1577/20 (925/288/23), від 14.05.2024 у справі № 925/1577/20 (925/125/23), від 30.05.2024 у справі № 925/1577/20 (925/147/23), від 30.05.2024 у справі № 925/1577/20 (925/287/23).

Дані позовні провадження тотожні за суб`єктним складом та характером спірних правовідносин, предметом позову, де також позивачем оспорювалися правочини, вчинені між ТОВ «КОЛОС 14» та ПП «ІРІДА», предметом яких була сільськогосподарська техніка, з посиланням на аналогічні підстави для визнання їх недійсними - п. 6 ч. 3 ст. 3 ЦК України, ч. 3 ст. 13 ЦК України та ч. 2 ст. 42 КУзПБ.

На відміну від вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, законодавство про банкрутство (ст. 42 КУзПБ) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними (зокрема, постанови Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 908/3549/16, від 04.04.2023 у справі № 906/43/22 (906/343/22), від 22.02.2024 у справі № 909/69/22 (909/118/23)).

Якщо правочини у підозрілий період вчиняються із заінтересованими особами, повинна діяти ще одна правова презумпція, оскільки заінтересована особа знає про стан неплатоспроможності боржника при вчиненні правочину. Ця презумпція стосується осіб, передбачених у статті 1 КУзПБ, де визначено коло заінтересованих осіб, а дія такої презумпції повинна накладати тягар доказування і на заінтересовану особу (аналогічний висновок викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 09.05.2023 у справі № 906/43/22 (906/458/22)).

Системний аналіз частин першої та другої ст. 42 КУзПБ дозволяє дійти висновку про те, що її структура визначає різні умови застосування підстав для визнання правочину недійсним.

Так, відповідно до частини першої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства необхідною умовою для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, є встановлення обставин щодо порушення прав боржника або кредиторів внаслідок укладення такого правочину.

Тоді як частиною другою статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлено додаткових умов для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, а визначено окремі, самостійні підстави для визнання недійсними відповідних правочинів.

Тобто саме по собі вчинення правочину із заінтересованою особою має наслідком його недійсність.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 910/862/22 (910/5477/23), від 24.04.2024 у справі № 925/1577/20 (925/288/23), від 23.04.2024 у справі № 925/1577/20 (925/129/23), які прийняті після подання касаційної скарги у цій справі.

Також Верховним Судом адресовано у вказаних вище справах посилання на норми ст.ст. 3, 13 ЦК України в рішеннях суду першої, апеляційної інстанцій та зазначено у постанові від 30.05.2024 у справі № 925/1577/20 (925/147/23) наступне:

« 92. Окрім того, оцінюючи спірний договір купівлі-продажу на предмет його відповідності нормам ст. 3, 13 ЦК України, а саме - щодо дотримання засад справедливості, добросовісності та розумності та порушення цим правочином прав інших осіб, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що:

- спірний договір купівлі-продажу трактора колісного №1609/17/2020 від 16.09.2020 укладений у підозрілий період (протягом трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Колос 14»);

- договір купівлі-продажу трактора колісного №1609/17/2020 від 16.09.2020 укладений між пов`язаними особами, оскільки керівником ПП «ІРІДА», покупцем за договором, був Перкалюк Г.І., який одночасно із цим досі є засновником ТОВ "Колос 14" та представником, уповноваженим діяти від імені цього товариства, та згідно приписів ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, є заінтересованою особою стосовно ТОВ "Колос 14";

- станом на дату укладення договору купівлі-продажу трактора колісного №1609/17/2020 від 16.09.2020 ТОВ "Колос 14" мало заборгованість перед ТОВ «Олімп», стосовно примусового стягнення якої ТОВ «Олімп» подано до Господарського суду Черкаської області позовні заяви, провадження за якими відкрите до укладення оспорюваного договору купівлі-продажу трактора колісного;

- не зважаючи на отримання коштів від ПП «ІРІДА» в рахунок оплати за трактор колісний NEW HOLLAND TD8.410, ТОВ «Колос 14» не здійснено погашення заборгованості перед ТОВ «Олімп», а погашено заборгованість перед АТ «Креді Агріколь Банк» за договором про надання банківських послуг від 09.02.2017 №215/2897853, граничний строк погашення якої станом на дату укладення договору купівлі-продажу трактора колісного встановлений цим договором щонайменше до 08.02.2024. Суди також вказали, що обставини щодо наявності заставного майна та солідарного боржника в особі ПП «Іріда» свідчать про відсутність необхідності дострокового погашення заборгованості ТОВ «Колос 14» перед АТ «Креді Агріколь Банк» більшістю наявного у товариства рухомого майна. При цьому станом на дату укладення спірного договору, заборгованість ТОВ «Колос 14» перед Банком простроченою не була, натомість за позовними заявами ТОВ "Олімп" були порушенні провадження в Господарському суді Черкаської області

- трактор колісний, який є предметом спірного Договору купівлі-продажу №1609/17/2020 від 16.09.2020, на момент його укладення, перебував в заставі АТ «Креді Агріколь Банк», що є порушенням ст.17 Закону України «Про заставу».

93. Враховуючи сукупність встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність у спірного договору купівлі-продажу ознак фраудаторного правочину, відтак й про визнання його недійсним».

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи тотожність правовідносин в справах № 925/1577/20 (925/129/23), № 925/1577/20 (925/288/23), № 925/1577/20 (925/125/23), № 925/1577/20 (925/147/23), № 925/1577/20 (925/287/23) із тими, що склалися в межах даної справи, в суду відсутні підстави відступати від висновків Верховного Суду, враховуючи подібність обставин, встановлених у цих справах.

Тому доводи АТ «ПОЛТАВА-БАНК» стосовно законності оспорюваного правочину відхиляються судом.

Стосовно доводів про ефективність обраного способу захисту позивачем та зобов`язання відповідача повернути набуту за договором сільськогосподарську техніку.

Досліджуючи питання щодо можливості покладення на ПП «ІРІДА» обов`язку повернути ТОВ «КОЛОС 14» набуте за оспорюваним правочином майно, враховуючи перебування його в заставі АТ «ПОЛТАВА-БАНК», суд звертається до висновків, які сформовані в постанові Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1500/18 (917/1371/21).

В даній постанові Верховним Судом досліджувалося питання можливості визнання недійсним договору застави, за яким у заставу банку було передано майно боржника, особою, яка раніше набула його на підставі укладеного із боржником правочину, що був в подальшому визнаний недійсним в судовому порядку.

Таким чином, правовстановлюючий документ заставодавця було визнано недійсним, а законним власником цього майна став боржник.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 08.08.2024 у справі

№ 917/1500/18 (917/1371/21):

« 51. На розгляд суду у цій справі постало питання визнання недійсним договору застави та скасування реєстрації обтяжень на рухоме майно, яке було придбане заставодавцем на підставі договору, в подальшому визнаного судом недійсним, за позовом первісного власника цього майна.

52. У цій справі судами попередніх інстанції встановлено, що ТОВ "УПСК Діамент" на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2017 було відчужено на користь ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" рухоме майно.

53. В подальшому, судовим рішенням у справі № 917/1500/18, яке набрало законної сили, зазначений договір купівлі-продажу було визнано недійсним та зобов`язано ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" повернути майно продавцю.

54. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

55. В силу ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

56. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

57. Враховуючи наведені норми матеріального права, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що договір купівлі продажу рухомого майна, за яким ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" отримало це майно та в подальшому передало в заставу Банку, є недійсним з моменту його вчинення, тобто з 25.09.2017, а відтак ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" не набував права власності на таке майно.

(…)

62. Разом з тим, після укладення договору купівлі-продажу від 25.09.2017 між ТОВ "УПСК Діамент" та ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані", останній 01.12.2017 уклав договір застави з ПАТ "Полтава-банк" та передав в заставу Банку рухоме майно, яке було предметом визнаного в подальшому судом недійсним договору купівлі-продажу.

(…)

65. Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Отже, за загальним правилом саме власнику належить правоможність вчинення правочинів, спрямованих на розпорядженням його майном (див. пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 826/20221/16).

(…)

68. Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави (частина друга статті 583 ЦК України).

69. Наведена норма кореспондується з приписами частини третьої статті 11 Закону України "Про заставу", відповідно до якої заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

(…)

80. Колегія суддів Верховного Суду, враховуючи наведені вище правові позиції вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції у цій справі при новому її розгляді, що оспорюваний позивачем договір застави, на відміну від внесених до Реєстру на його підставі записів, не створює для позивача перешкоди в розпорядженні рухомим майном, а тому визнання його недійсним не призведе до відновлення порушених прав власника цього майна».

Таким чином, Верховним Судом було констатовано, що у разі визнання правочину, на підставі якого заставодавець набув право власності на майно, передане в заставу, недійсним, заставодавець не вважається таким, що набув це майно у власність, а тому воно не може являтися предметом застави.

У свою чергу договір застави не створює правових наслідків для позивача у вигляді виникнення обов`язку у власника майна для його передачі в заставу банку чи збереження застави банку на це майно.

Якщо заставодавцем, зокрема, не здійснено заміни предмету застави для забезпечення виконання свої вимог за кредитом перед банком, у зв`язку з не набуттям ним прав на майно, яке мало бути предметом застави, то заставодержатель не позбавлений права заявити вимогу про відшкодування завданих йому збитків винною стороною (див. пункт 90 постанови Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1500/18 (917/1371/21).

Тому визнання правовстановлюючого документа заставодавця на майно, передане в заставу, являється підставою для виникнення у заставодавця обов`язку замінити заставне майно іншим, яке в силу положень ч. 2 ст. 583 ЦК України, ч. 3 с т. 11 Закону України «Про заставу», може виступати предметом застави.

Разом із тим, у разі невиконання цього обов`язку заставодавцем, заставодержатель, права якого порушуються внаслідок втрати предмета застави через визнання правовстановлюючих документів заставодавця на предмет застави недійсними, має право для пред`явлення вимоги про відшкодування йому збитків винною стороною, як це визначено Верховним Судом в постанові від 08.08.2024 у справі № 917/1500/18 (917/1371/21).

Тому суд відхиляє доводи АТ «ПОЛТАВА-БАНК» щодо неефективності обраного способу захисту.

Стосовно доводів АТ «ПОЛТАВА-БАНК» про допущення судом процесуальних порушень під час задоволення заяви позивача про зміну предмета позову.

Частиною 3 статті 46 ГПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Разом із поданням позовної заяви ТОВ «КОЛОС 14» заявлено клопотання про витребування у ПП «ІРІДА» оригіналу правочину, що укладався у зв`язку із продажем спірної сільськогосподарської техніки для ознайомлення в судовому засіданні, та належним чином завірену копію правочину для долучення до матеріалів справи, належним чином завірену копію рахунку на оплату від ТОВ «КОЛОС 14» № 31 від 23.09.2020, належним чином завірену копію платіжного доручення ПП «ІРІДА» № 1104 від 23.09.2020.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.09.2023 задоволено відповідне клопотання ТОВ «КОЛОС 14» та витребувано у ПП «ІРІДА» зазначені вище документи.

Згідно наданого до матеріалів справи відзиву ПП «ІРІДА» від 16.10.2023, зокрема, доданих до нього рахунку на оплату, вбачається, що між ТОВ «КОЛОС 14» та ПП «ІРІДА» укладався Договір купівлі-продажу № 1609/13/2020 від 16.09.2020, натомість ні копії, ні оригіналу договору на виконання вимог ухвали суду надано до матеріалів справи чи в судовому засіданні не було.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.02.2024 за клопотанням позивача повторно витребувано у ПП «ІРІДА» оригінал правочину, який укладався у зв`язку із продажем спірної сільськогосподарської техніки для ознайомлення в судовому засіданні та належним чином завірену копію для її долучення до матеріалів справи; зобов`язано ПП «ІРІДА» направити копію правочину на адресу ліквідатора ТОВ «КОЛОС 14».

ПП «ІРІДА» ухвалу суду від 13.02.2024 не виконано, до матеріалів справи відповідні документи не надані.

Згідно пояснень ТОВ «КОЛОС 14», викладених в заяві про зміну предмета позову від 06.05.2024, ліквідатором також відповідні документи отримані не були.

Для цілей правового регулювання правовідносин у сфері банкрутства, унеможливлення зловживань зі сторони боржника та захисту інтересів кредиторів, дії боржника (за відсутності укладення договору у спрощений спосіб - у такому разі предметом оспорення є сам правочин), що мають юридичним наслідком зменшення майнових активів боржника (незалежно від кваліфікації такого юридичного факту) можуть оспорюватися та визнаватися недійсними на підставі положень статті 42 КУзПБ, адже є тим способом захисту, який дозволяє з максимальною ефективністю забезпечити відновлення порушених прав внаслідок вчинення боржником дій із використанням права на шкоду (п. 87 постанови Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 905/813/20).

Аналізуючи вищевказаний висновок Верховного Суду та зміст положень ст. 42 КУзПБ, можна дійти висновку, що визнанню недійсним за відповідною нормою ст. 42 КУзПБ підлягає правочин у формі єдиного документа (договору) чи укладений у спрощеній формі шляхом обміну декількома документами, з яких можна встановити зміст зобов`язання та його істотні умови, або майнова дія боржника, якщо такий правочин відсутній.

Як вбачається із поданої позивачем позовної заяви, першочергово позовні вимоги сформовані у формі визнання недійсною майнову дію боржника в частині передачі за плату сільськогосподарської техніки на користь ПП «ІРІДА».

Натомість в подальшому згідно наявних документів встановлено, що між сторонами було укладено договір, предметом якого була купівля-продаж цієї техніки.

За відсутності примірника цього договору, який, не зважаючи на заходи, вжиті для його витребування у ПП «ІРІДА», підлягає визнанню недійсним, складений у спрощеній формі шляхом оплати рахунку позивача з боку ПП «ІРІДА».

Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи договору, на який здійснювало посилання ПП «ІРІДА» у наданому відзиві та доданих до нього документах, безрезультатність вжитих дій для отримання цього договору, зокрема, через протиправну поведінку відповідача, вказівку Верховного Суду в постанові від 16.06.2022 у справі № 905/813/20 на необхідність оскарження саме правочину, в тому числі укладеного в спрощеній формі, за його наявності, а не майнової дії, об`єктивну неможливість для позивача встановити обставину існування цього договору до подання позовної заяви, суд вважав поважними вищевказані обставини для прийняття рішення про поновлення строку для подання заяви про зміну предмету позову.

Тому суд відхиляє доводи АТ «ПОЛТАВА-БАНК» про наявність процесуальних порушень в частині поновлення строку для подання заяви про зміну предмета позову та її задоволення.

Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства:

ч.1,2 ст.7. Спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:

ст.13. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ч.1 ст.73. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

ч.1,3 ст.74. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

ст.76. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

ч.1 ст.77. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

ст.78. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

ст.79. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

ст.86. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі

№ 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Беручи до уваги зазначені вище правові позиції Верховного Суду, встановлені обставини справи, можна дійти наступного висновку:

- спірний правочин укладений у підозрілий період (протягом трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «КОЛОС 14»). При цьому, суд звертає увагу на те, що на момент укладення договору діяв Кодекс України з процедур банкрутства, а тому до даних правовідносин можуть бути застосовані положення ст. 42 Кодексу;

- правочин укладений між пов`язаними особами, оскільки керівником ПП «ІРІДА», покупцем, являвся Перкалюк Г.І., який одночасно із цим досі є засновником ТОВ «КОЛОС 14» та представником, уповноваженим діяти від імені цього товариства, та згідно приписів ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, являється заінтересованою особою стосовно ТОВ «КОЛОС 14»;

- станом на дату укладення правочину ТОВ «КОЛОС 14» мало кредиторську заборгованість перед ТОВ «ОЛІМП», стосовно примусового стягнення якої ТОВ «ОЛІМП» подано до Господарського суду Черкаської області позовні заяви, провадження за якими відкрите до укладення оспорюваного правочину;

- не зважаючи на отримання коштів від ПП «ІРІДА» в рахунок оплати техніку, ТОВ «КОЛОС 14» не здійснено погашення заборгованості перед ТОВ «ОЛІМП», а погашено заборгованість перед АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» за договором про надання банківських послуг від 09.02.2017 № 215/2897853, граничний строк погашення якої станом на дату укладення правочину встановлений цим договором щонайменше до 08.02.2024, та при цьому зобов`язання ТОВ «КОЛОС 14» були забезпечені як заставою рухомого майна, так і покладено на ПП «ІРІДА» солідарний обов`язок щодо виконання зобов`язань ТОВ «КОЛОС 14», в разі ухилення останнього від їх виконання;

- спірна техніка на момент укладення правочину перебувала в заставі АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», що являється порушенням ст. 17 Закону України «Про заставу».

Таким чином, виходячи із встановлених вище обставин справи, вбачається, що правочин являється таким, що порушує положення п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, ч. 3 ст. 13 ЦК України, отже являється фраудаторним та підлягає визнанню недійсним на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення, тому визнає недійсним правочин, укладений шляхом оплати ПП «ІРІДА» згідно платіжного доручення № 1098 від 23.09.2020 рахунку на оплату ТОВ «КОЛОС 14» № 25 від 23.09.2020 щодо продажу на користь ПП «ІРІДА» розпушувача JOHN DEERE 512, 2004 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 .

У зв`язку із цим суд застосовує наслідки недійсності правочину шляхом зобов`язаня ПП «ІРІДА» повернути ТОВ «КОЛОС 14» розпушувач JOHN DEERE 512, 2004 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 .

При зверненні до суду позивач сплатив за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 5368,00 грн. на підставі платіжного інструкції від 18.09.2023.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним правочин, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» (код ЄДРПОУ 36027856, вул. Завгороднього, буд. 2А, с. Лубенці, Кам`янський район, Черкаська область, 20820) та Приватним підприємством «ІРІДА» (код ЄДРПОУ 24413994, бул. Шевченка, буд. 200, м. Черкаси, 18000) шляхом оплати Приватним підприємством «ІРІДА» згідно платіжного доручення № 1098 від 23.09.2020 рахунку на оплату Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» № 25 від 23.09.2020 щодо продажу на користь Приватного підприємства «ІРІДА» розпушувача JOHN DEERE 512, 2004 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 .

3.Зобов`язати Приватне підприємство «ІРІДА» (код ЄДРПОУ 24413994, бул. Шевченка, буд. 200, м. Черкаси, 18000) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» (код ЄДРПОУ 36027856, вул. Завгороднього, буд. 2А, с. Лубенці, Кам`янський район, Черкаська область, 20820) розпушувач JOHN DEERE 512, 2004 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 .

4.Стягнути з Приватного підприємства «ІРІДА» (код ЄДРПОУ 24413994, бул. Шевченка, буд. 200, м. Черкаси, 18000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» (код ЄДРПОУ 36027856, вул. Завгороднього, буд. 2А, с. Лубенці, Кам`янський район, Черкаська область, 20820) 5368,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.10.2024.

Суддя С.С. Боровик

СудГосподарський суд Черкаської області
Дата ухвалення рішення01.10.2024
Оприлюднено08.10.2024
Номер документу122115139
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: майнові спори, стороною в яких є боржник, з них: спори про визнання недійсними правочинів, укладених боржником

Судовий реєстр по справі —925/1577/20

Ухвала від 20.12.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Пєсков В.Г.

Ухвала від 19.12.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Пєсков В.Г.

Ухвала від 19.12.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Картере В.І.

Ухвала від 19.12.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Остапенко О.М.

Ухвала від 16.12.2024

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Дорошенко М.В.

Ухвала від 16.12.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сотніков С.В.

Ухвала від 11.12.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Доманська М.Л.

Ухвала від 09.12.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Отрюх Б.В.

Ухвала від 09.12.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сотніков С.В.

Ухвала від 09.12.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Доманська М.Л.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні