Постанова

від 02.10.2024 по справі 686/4311/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 686/4311/13-ц

провадження № 61-11471св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Дундар І. О., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Ельбрус»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Гопка Володимир Володимирович, на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 08 липня 2024 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

У лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбрус» (далі - ТОВ «Ельбрус») та просило стягнути з відповідачів солідарно суму боргу за договором кредиту № 11361691000 від 18 червня 2008 року в розмірі 187 269, 64 дол. США, з яких: 146 082, 25 дол. США - непогашена сума кредиту, 37 310, 27 дол. США - несплачені відсотки, 4 219, 18 грн - пеня за прострочення сплати кредиту, 26 770, 64 грн - штраф за порушення строків повернення кредиту.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Ельбрус» на користь ПАТ «УкрСиббанк», солідарно 183 392, 52 дол. США заборгованості за договором кредиту № 11361691000 від 18 червня 2008 року, що в еквіваленті до національної грошової одиниці України становить 1 465 856,41 грн, 30 989,82 грн пені та по 1 147,00 грн, з кожного, понесених судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.

У червні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Гопка В. В., звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2013 року.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 червня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Гопки В. В. про перегляд заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду від 18 квітня 2013 року у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Ельбрус» про стягнення заборгованості залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 03 липня 2024 року оскаржив його в апеляційному порядку.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 08 липня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи, апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, тому у відкритті апеляційного провадження у справі необхідно відмовити на підставі частини другої статті 358 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

08 серпня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гопка В. В. через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2013 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 08 липня 2024 року.

В касаційній скарзі заявник просив суд скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного суду від 22 серпня 2024 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Гопка В. В., на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2013 року відмовлено.

Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Гопка В. В., на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 08 липня 2024 року та витребувано з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області цивільну справу № 686/4311/13-ц.

11 вересня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених нормами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ЦПК України встановлює для відповідача особливий порядок оскарження заочного рішення - шляхом подання до суду, що його ухвалив, заяви про перегляд цього рішення (стаття 284 ЦПК України), а також загальний порядок- апеляційне оскарження (частина четверта статті 287 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відмовляючи на підставі частини другої статті 358 ЦПК Україниу відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою відповідача, суд апеляційної інстанції виходив із того, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком з огляду на таке.

Згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Посилання суду апеляційної інстанції на неможливість поновлення встановленого частиною другою статті 358 ЦПК України присічного річного строку на апеляційне оскарження не є релевантним до обставин цієї справи, оскільки ця норма застосовується до апеляційних скарг, поданих з пропуском строку на апеляційне оскарження. Однак у справі, яка переглядається, відповідач хоч і подав апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту заочного рішення, проте не пропустив присічний строк на його оскарження, який відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

За таких обставин, апеляційний суд помилково обрахував строк на апеляційне оскарження заочного рішення з часу складання його повного тексту, а не з моменту завершення особливого порядку оскарження такого рішення до суду, що його ухвалив, що суперечить принципу правової визначеності щодо передбачуваності застосування норм процесуального законодавства, не надає відповідачу чіткої і практичної можливості оскаржити в апеляційному порядку заочне рішення та може ставити під загрозу конституційне право особи на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 204/8259/13-ц (провадження № 61-5018св24).

З огляду на зазначене колегія суддів вважає доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи обставини цієї справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу - скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Гопка Володимир Володимирович, задовольнити.

Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 08 липня 2024 року скасувати.

Справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбрус», про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, відсотків нарахованих за користування кредитом та пені направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов