Ухвала

від 04.10.2024 по справі 175/2519/23

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 175/2519/23

провадження №51-4558 ск 24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2024 року стосовно ОСОБА_5 ,

встановив:

Захисник ОСОБА_4 звернулася з касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд у касаційному порядку зазначених судових рішень.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків, оскільки її подано без додержання приписів ст. 427 КПК України.

Так, касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції, що повинні узгоджуватися з положеннями ч. 1 ст. 436 КПК України, а також їх обґрунтування, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Положеннями ст. 436 КПК України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.

Проте вказані вимоги закону особою, яка подала касаційну скаргу, належним чином не виконані, оскільки сформульовані в касаційній скарзі вимоги, не узгоджуються з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими ч. 1 ст. 436 КПК України.

Водночас суд касаційної інстанції відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не наділений повноваженнями досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, згідно із ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

У зв`язку із цим, особа, яка подає касаційну скаргу, заперечуючи законність постановлених у кримінальному провадженні судових рішень, має конкретно вказати в чому саме полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до положень ст. 438 КПК України є підставами для скасування чи зміни судових рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в межах касаційної скарги, відсутність у поданій скарзі належного обґрунтування перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Однак, всупереч наведеним положенням процесуального закону, суть наведених доводів у касаційній скарзі захисника зводяться до не погодження з оцінкою доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження, неповнотою досудового розслідування та судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Крім того, порушуючи у касаційній скарзі питання про зміну вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2024 року захисник не зазначає, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції щодо рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 429 КПКУкраїни, суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

Колегія суддів звертає увагу, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК України не додано усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 429 КПКУкраїни, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2024 року стосовно ОСОБА_5 залишити без руху та надати строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня отримання копії цієї ухвали.

Касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3