Рішення

від 26.09.2024 по справі 308/9597/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/9597/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 року м.Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Дегтяренко К.С.

за участі секретаря судових засідань Чейпеш В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Свида Олександр Георгійович, до Державного навчального закладу «Ужгородський центр професійно-технічної освіти» про стягнення середньомісячної заробітної плати мобілізованому працівнику освіти,-

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Свида О.Г., звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до Державного навчального закладу «Ужгородський центр професійно-технічної освіти» про стягнення середньомісячної заробітної плати мобілізованому працівнику освіти.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.09.2021 по теперішній час ОСОБА_1 призначений на посаду майстра виробничого навчання в групу з професії «слюсар ремонтник, слюсар електромонтажник».

01.03.2022 ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується Наказом військової частини від 01.03.2022 №6 та довідкою від 05.01.2024 за №332.

Довідкою від 28.12.2023 за № 1374 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України підтверджується те. що капітан ОСОБА_1 дійсно в період з 13.04.2022 по 09.08.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в населеному пункті Хрестище, Краматорський район, Харківській області. Ця довідка є підставою для надання капітану ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Довідкою від 20.12.2023 за №121 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України підтверджується те, що капітан ОСОБА_1 дійсно в період з 28.09.2022 по 31.12.2022 та з 30.04.2023 по 05.05.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в населеному пункті с. Перемога Сумської області, та м. Костянтинівка Донецької області.

Довідкою від 28.12.2023 за №1373 підтверджується, що капітан ОСОБА_1 перебував на військовій службі військової частини НОМЕР_1 .

Наказом від 20.07.2022 за №64-к ОСОБА_1 було припинено виплату середнього заробітку під час проходження військової служби у зв`язку з мобілізацією з 19.07.2022.

Не погоджуюсь з винесеним наказом ОСОБА_1 звернувся за роз`ясненнями до ДНЗ «Ужгородський центр професійно-технічної освіти».

ДНЗ «Ужгородський центр професійно-технічної освіти» надав відповідь на вказане звернення від 06.12.2023 за № 649, згідно з якою вказував на те, що виплата середнього заробітку не зберігається за ОСОБА_1 на підставі внесених змін від 19.07.2022 в ст. 119 КЗпП.

Враховуючи те, що навчальний заклад ігнорує вимоги спеціального законодавства, що регулює даний вид правовідносин позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Вважає, що відповідач зобов`язаний виплатити йому середній заробіток за час затримки заробітної плати, оскільки, норма ст. 119 КЗпП України є загальною нормою, а ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту», є спеціальною та стосується виключно педагогічних чи науково-педагогічних працівників, яким він є, а тому, має право на отримання середнього заробітку за час перебування на військовій службі під час мобілізації, на особливий період.

Зауважує, що капітан ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по теперішній час, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 20.12.2023 №120.

З огляду на викладене, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту», враховуючи, що ОСОБА_1 , який є працівником освіти, був мобілізований на військову службу до Збройних Сил України в зв`язку з введенням воєнного стану, який діє і на даний час, продовжує проходити військову службу, вважає, що позивачу протиправно припинено нарахування і виплату середнього заробітку, у зв`язку з чим наказ №64-к від 20.07.2022 в частині припинення виплати ОСОБА_1 є незаконним.

Також звертає увагу на те, що частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту» було передбачено, що у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» від 22.11.2023 № 3494-ІХ опубліковано 23.12.2023 у газеті «Голос України», № 257/2023.

Частиною 1 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 3494 передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Тож чинними зміни стали з 24.12.2023.

Згідно з вказаним Законом педагогічним працівникам скасовано середньомісячний заробіток, тобто з 24.12.2023 вилучається згадка про те, що за педагогічними чи науково-педагогічними та іншими працівниками зберігається середній заробіток за час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Тобто з 24.12.2023 усім працівникам, призваним на військову службу, жоден роботодавець вже не зберігає середню зарплату відповідно до законодавчих норм.

Наголошує, що педагогічний працівник ОСОБА_1 має право на збереження і отримання середньомісячного заробітку з 20.07.2022 по 24.12.2023, як це було до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» від 22.11.2023 №3494-ІХ.

До ДНЗ «Ужгородський центр професійно-технічної освіти» адвокатом було зроблено запит щодо середньомісячного заробітку педагогічного працівника ОСОБА_1 з 20.07.2022 по 24.12.2023. Згідно з отриманою довідкою з ДНЗ за №268 від 16.05.2024 педагогічний працівник ОСОБА_1 з липня 2022 року по грудень 2023 року має середньомісячний заробіток в розмірі 169709,98 грн.

На підставі наведеного, просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ №64-к від 20.07.2022 в.о. директора Державного навчального закладу «Ужгородський центр професійно-технічної освіти» Лавренюка Г.Г., яким мобілізованому працівнику освіти ОСОБА_1 припинено виплату середнього заробітку на підставі п. п. 17 п. 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ;

зобов`язати Державний навчальний заклад «Ужгородський центр професійно-технічної освіти», ЄДРПОУ 02543779, виплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток з липня 2022 року по грудень 2023 року в розмірі 169709,98 грн.;

стягнути з Державного навчального закладу «Ужгородський центр професійно-технічної освіти», ЄДРПОУ 02543779, кошти за надану правову допомогу в розмірі 20000,00 грн. та інші судові витрати.

Відзиву на позовну заяву у встановлений строк не подано.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 червня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Згідно з правилами ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

У відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд дійшов висновку про проведення розгляду даної справи за участю сторін.

В судове засідання 26 вересня 2024 року:

позивач та його представник не з`явилися, про час, дату та місце розгляду повідомлялися належним чином. Разом із тим, представником позивача подано клопотання про розгляд справи без присутності позивача та його представника, у якому просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують;

представник відповідача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Відзив у встановлений судом строк, не подав. Будь яких заяв чи клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Враховуючи, що відповідачем у встановлений законом строк відзив на позов не подано, на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами та в порядку ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

Застосування технічних засобів фіксування під час розгляду цивільної справи не здійснювалось відповідно до ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою учасників судового процесу.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи:

З 01.09.2021 по теперішній час позивач ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Державним навчальним закладом «Ужгородський центр професійно-технічної освіти», де працює на посаді майстра виробничого навчання в групу з професії «слюсар ремонтник, слюсар електромонтажник».

01.03.2022 ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується наказом військової частини від 01.03.2022 №6 та довідкою від 05.01.2024 за №332.

Згідно з довідкою від 28.12.2023 за №1374 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України капітан ОСОБА_1 дійсно в період з 13.04.2022 по 09.08.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в населеному пункті Хрестище, Краматорський район, Харківській області. Ця довідка є підставою для надання капітану ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Позивач ОСОБА_1 в період з 28.09.2022 по 31.12.2022 та з 30.04.2023 по 05.05.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в населеному пункті с. Перемога Сумської області, та м. Костянтинівка Донецької області, що підтверджується довідкою від 20.12.2023 за №121 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Довідкою від 28.12.2023 за №1373 підтверджується, що капітан ОСОБА_1 перебував на військовій службі військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з наказом в.о. директора Державного навчального закладу «Ужгородський центр професійно-технічної освіти» Лавренюка Г.Г. від 20.07.2022 за №64-к «Про припинення виплати середнього заробітку мобілізованим працівникам» ОСОБА_1 припинено виплату середнього заробітку під час проходження військової служби у зв`язку з мобілізацією з 19.07.2022.

Підставою винесення наказу є ч. 3 ст. 119 КЗпП України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих атів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ від 01.07.2022, витяг із наказу №6 від 01.03.2022 командира військової частини НОМЕР_1 .

У відповідь на звернення позивача ДНЗ «Ужгородський центр професійно-технічної освіти» у листі від 06.12.2023 за №649 повідомило, що виплата середнього заробітку не зберігається за ОСОБА_1 на підставі внесених змін від 19.07.2022 в ст. 119 КЗпП України.

Позивач перебуває на військовій службі по теперішній час, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 20.12.2023 №120.

Довідки з ДНЗ «Ужгородський центр професійно-технічної освіти» від 16.05.2024 за №268, наданою на адвокатський запит, підтверджується, що педагогічний працівник ОСОБА_1 з липня 2022 року по грудень 2023 року має середньомісячний заробіток в розмірі 169709,98 грн.

Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства (частина перша статті 9 ЦК України).

Положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами (див. постанову Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2023 року в справі № 593/1156/21.

Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці,оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану,користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті53ічастиною другою статті57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту»(частина друга статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року, у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» оголошено та проводиться загальна мобілізація.

Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, внесено зміни та у частині третій статті 119 КЗпП слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

У разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності (частина друга статті 57 Закону України «Про освіту»).

Проаналізувавши викладене, суд звертає увагу на те, що:

на рівні КЗпП України не передбачено правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів. Правила в статті 4 ЦК України, про пріоритетність його норм над приватноправовими нормами інших законів, до вирішення колізій між КЗпП України та іншими законами не застосовується;

у частині другій статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачені гарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, зокрема, шляхом відсилання як до частини третьої статті 119 КЗпП України, так і до норм інших законів (зокрема, частина друга статті 57 Закону України «Про освіту»);

Законом № 2352-IX не внесено зміни до інших законів, які передбачають гарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізації встановлені нормами інших законів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників). Тобто, для окремих категорій суб`єктів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників) призваних на військову службу за призовом під час мобілізації збережено таку гарантію як попередній середній заробіток;

в частині другій статті 57 Закону України «Про освіту» міститься спеціальна норма щодо положень частини третьої статті 119 КЗпП України, оскільки поширюється на педагогічних чи науково-педагогічних працівників;

спеціальна норма (частина друга статті 57 Закону України «Про освіту») має перевагу над загальною (частина третя статті 119 КЗпП) нормою (lex specialis derogat generali). Прийнята пізніше в часі загальна норма (частина третя статті 119 КЗпП) не скасовує спеціальної норми (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Тому за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками призваними на військову службу за призовом під час мобілізації зберігається попередній середній заробіток.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював до проходження військової служби за призовом під час мобілізації на посаді майстра виробничого навчання в групу з професії «Слюсар ремонтник, слюсар електромонтажник» Державного навчального закладу «Ужгородський центр професійно-технічної освіти», тобто є педагогічним працівником.

За таких обставин, з урахуванням положень частини другої статті 39 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу», частини другої статті 57 Закону України «Про освіту», суд дійшов висновку про підставність позовних у частині скасуванні наказу в.о. директора Державного навчального закладу «Ужгородський центр професійно-технічної освіти» Лавренюка Г.Г. №64-к від 20.07.2022, яким мобілізованому працівнику освіти ОСОБА_1 припинено виплату середнього заробітку.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в постанові від 16 жовтня 2023 року у справі №718/209/23, які є релевантними до спірних правовідносин.

Разом з тим, частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту» було передбачено, що у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» від 22.11.2023 № 3494-ІХ опубліковано 23.12.2023 у газеті «Голос України», № 257/2023. Частиною 1 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №3494 передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Тож чинними зміни стали з 24.12.2023. За цим Законом педагогічним працівникам скасовано середньомісячний заробіток, тобто з 24.12.2023 вилучається згадка про те, що за педагогічними чи науково-педагогічними та іншими працівниками зберігається середній заробіток за час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Тобто з 24.12.2023 усім працівникам, призваним на військову службу, жоден роботодавець вже не зберігає середню зарплату відповідно до законодавчих норм.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позивач має право на збереження і отримання середньомісячного заробітку з 20.07.2022 по 24.12.2023, що було визначено до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» від 22.11.2023 №3494-ІХ, який згідно з довідкою відповідача за період з липня 2022 року по грудень 2023 року складає 169709,98 грн.

З урахуванням викладеного, суд, дослідивши усі надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку про те, що право позивача у спірних правовідносинах є порушеним, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат між сторонами:

Відповідно до норм ст. 59 Конституції України кожен громадянин України має право на професійну правничу допомогу з вільним вибором захисника.

Як передбачено частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами частин другої шостої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з вимогами пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року за №3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Позивач заявив дві позовні вимоги немайнового характеру, кожна з яких оплачується судовим збором у сумі по 1211,20 грн. (0,4% від суми 3028 (прожитковий мінімум для працездатних осіб)), що разом становить суму 2422,40 грн.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом, то зважуючи на те, що позовні вимоги суд задовольнив, а звідси, судовий збір у сумі 2422,40 грн. слід стягнути з Державного навчального закладу «Ужгородський центр професійно-технічної освіти» на користь держави.

Щодо розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачеві, відповідачем.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19), від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц (провадження № 61-39474св18), від 11 червня 2020 року у справі № 821/227/17 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування цих витрат.

У постанові від 05 лютого 2019 року у справі № 906/194/18 Верховний Суд дійшов висновку, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Водночас у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 (провадження № 61-7550св19) Верховний Суд наголосив, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».

Підсумовуючи, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у цій справі у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

На підтвердження тієї обставини, що позивач поніс витрати у сумі 20000,00 грн. на професійну правничу допомогу адвоката до матеріалів справи додано: угоду про надання правової допомоги від 18.01.2024; ордер на надання правничої (правової) допомоги від 04.06.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 16.05.2005; платіжну інструкцію Р24АР24А2218835288D6459 від 18.01.2024.

За змістом пункту 4.2 угоди про надання правової допомоги від 18.01.2024 гонорар адвоката по домовленості сторін у цій справі незалежно від кількості робіт та складності становить 20000 грн.

Як передбачено вимогами частин 5, 6 статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно платіжної інструкції Р24АР24А2218835288D6459 від 18.01.2024 позивач сплатив на картковий рахунок адвоката грошові кошти в сумі 20000 грн.

Відповідачем не заявлено вимоги про зменшення розміру витрат на правничу допомогу або про відмову у стягненні такої, а відтак, суд, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства позбавлений процесуальної можливості піддавати сумніву розмір витрат на правничу допомогу, який поніс позивач у даній справі.

За цих обставин, розмір витрат на правничу допомогу в сумі 20000 грн. необхідно компенсувати позивачу за рахунок коштів Державного навчального закладу «Ужгородський центр професійно-технічної освіти».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76-81, 141, 258, 263, 265, 266, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Свида Олександр Георгійович, до Державного навчального закладу «Ужгородський центр професійно-технічної освіти» про стягнення середньомісячної заробітної плати мобілізованому працівнику освіти задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора Державного навчального закладу «Ужгородський центр професійно-технічної освіти» Лавренюка Г.Г. від 20.07.2022 за №64-к «Про припинення виплати середнього заробітку мобілізованим працівникам», згідно з яким ОСОБА_1 припинено виплату середнього заробітку під час проходження військової служби у зв`язку з мобілізацією з 19.07.2022.

Стягнути з Державного навчального закладу «Ужгородський центр професійно-технічної освіти» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток з липня 2022 року по грудень 2023 року в розмірі 169709 (сто шістдесят дев`ять тисяч сімсот дев`ять) грн. 98 коп.

Стягнути з Державного навчального закладу «Ужгородський центр професійно-технічної освіти» на користь держави судові витрати у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Державного навчального закладу «Ужгородський центр професійно-технічної освіти» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Закарпатського апеляційного суду

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державний навчальний заклад «Ужгородський центр професійно-технічної освіти», код ЄДРПОУ: 02543779, місцезнаходження: вул. С. Мартина, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область.

Суддя Дегтяренко К.С.