Рішення

від 25.09.2024 по справі 487/998/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/998/24

Провадження № 2/487/1315/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді: Гаврасієнко В.О., при секретарі Радченко К.В., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні взалі судув містіМиколаєві цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

01.02.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, після уточнення позовних вимог остаточно просив суд поновити його на роботі у Миколаївській філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на посаді інженера засобів радіо та телебачення ІІ категорії АПГ цеху №1; стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня, наступного за звільненням, до відновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 25 травня 2006 року він працював у Миколаївській філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення. 27.12.2023 року його було звільнено з займаної посади інженера засобів радіо та телебачення 2 категорії Аварійно-профілактичної групи цеху №1 згідно п.1 ст. 40КЗпП Україниу зв`язку із скороченням численності та штату працівників. Вказане звільнення є незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Вважає, що роботодавцем були порушені вимоги законодавства такі як вимога наявності змін в організації виробництва і праці при скороченні штату, оскільки на час його звільнення ніяких змін не сталося, документів які б підтверджували, що відбулися зміни такі як наказ про скорочення посади інженера ЗРТ йому для ознайомлення надано не було. Також не дотримані вимоги щодо ознайомлення кожного працівника з наказом про внесення змін в організацію виробництва і праці та вимога врахувати переважне право на залишення на роботі, так як він має 17 років безперервного стажу на даному підприємстві, посада інженера ЗРТ, посади працівників підрозділу і посада нового працівника є аналогічними посадами і при зміні в організації виробництва і праці до нього треба було врахувати переважне право на залишення на роботі. Крім того при звільненні не дотримана вимога відповідності документів встановленим офіційним нормативним вимогам, зважаючи на те, що попереджання про скорочення датовано 24.10.202 роком, та оскільки у документі зазначене не вірно дата він не має юридичної сили та є фальшивим. Роботодавцем порушено процедуру звільнення, що підтверджує незаконність дій роботодавця, що обґрунтовує вимоги позивача про визнання його звільнення незаконним.

Також зазначив, що в наказі про звільнення, відповідач, при посиланні на норму закону, яка є підставою для звільнення, посилається на статтю 40.1КЗпП України, яка взагалі відсутня уКЗпП України, а отже, наказ про звільнення не відповідає чинному законодавству, оскільки відповідачем не визначено ту норму закону, на підставі якої його звільнено з посади. На підставі викладеного просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Ухвалою суду від 22.03.2024 року відкритопровадження посправі впорядку загальногопозовного провадження,призначено підготовчезасідання.

Ухвалою суду від 30.04.2024 року закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до розгляду.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що з 1 червня 2023 року по всій території України в тестовому режимі, а з січня 2024 року в робочому режимі, запрацювала цифрова багатоканальна телемережа МХ- 7. Тобто, після відключення аналогового телевізійного мовлення в роботі підприємства залишилися лише цифрові передавачі, які майже не потребують обслуговування. У зв`язку з переходом на цифрові технології, в умовах впровадження заходів з модернізації та оновлення обладнання і інфраструктури, підприємство почало здійснювати зміни в організації виробництва і праці, які спрямовані на оптимізацію та скорочення витрат, у тому числі шляхом проведення скорочення штату та чисельності працівників.

11.09.2023 направлено лист №141/07 до Первинної профспілкової організації Миколаївської філії Концерну РРТ з повідомлення про заплановане майбутнє скорочення 27.12.2023 посади інженера ЗРТ ІІ категорії, на що отримано копію протоколу №10 від 11.09.2023, яким надано згоду на скорочення штату філії на 1 штатну одиницю, що вказувалися у звернені.

Наказом Концерну РРТ №174-ОП від 24.10.2023 внесені зміни до штатного розпису Миколаївської філії - скорочено посаду інженера ЗРТ ІІ категорії аварійно-профілактичної групи (АПГ) цеху № НОМЕР_1 з 27.12.2023.

Оскільки на момент проведення скорочення вказану посаду займав позивач, на підставі ст.49-2 КЗпП та наказу №26/1-к від 24.10.2023, йому 24.10.2023 персонально повідомлено про заплановане скорочення, що підтверджується підписом про ознайомлення на попередженні №155/07.

Одночасно, позивачу було запропоновано перелік посад, на яких може бути запропонована робота у Концерні РРТ станом на 24.10.2023. Позивач зазначив, що від запропонованих вакантних посад він не відмовляється, що підтверджується відповідним записом та підписом на переліку посад.

У зв`язку з цим, 09.11.2023 позивачу скеровано лист №170/07 яким запропоновано звернутися до відділу кадрів Миколаївської філії Концерну РРТ із заявою про переведення на іншу вакантну посаду. Однак, таких заяв від позивача не надходило. Додатково позивачу надавалися списки вакантних посад станом на 09.11.2023 , а згодом на 21.11.2023, де позивач вказав, що запропоновані вакантні посади йому не підходять, що підтверджується відповідним записом та підписом на переліку посад.

На підставі ст. 43 КЗпП України, 20.11.2023 до первинної профспілкової організації направлено подання №176/07 з проханням надати згоду на скорочення посади, яку займав позивач. У відповідь отримано копію протоколу №15 від 04.12.2023, яким надано згоду на звільнення працівника згідно з п.1.ч.1 ст. 40 КЗпП України.

В день звільнення позивача - 27.12.2023, він відмовився від ознайомлення, отримання копії наказу про звільнення, отримання трудової книжки, без пояснення причин відмови. У зв`язку з цим на адресу позивача було відправлено лист №203/07 від 27.12.2023 до якого додано копію наказу про звільнення № 30-к від 26.12.2023, а також перелік вакантних посад у Концерні РРТ станом на 27.12.2023. Таким чином, відповідачем в повній мірі виконано обов`язок передбачений ч.2 ст.40, ч.3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування позивача та уникнення його звільнення.

Також зазначив, що до позивача не здійснювалося застосування переважного права залишення на роботі, оскільки посада позивача є єдиною у структурному підрозділі, а на працівників, що обіймають посади інженера ЗРТ ІІ категорії в інших підрозділах покладено виконання зовсім інших обов`язків пов`язаних з особливістю підрозділу.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що під приводом впровадження модернізації та оновлення обладнання і інфраструктури в організації виробництва та праці змін переходу на цифрові технології в умови, спрямовані на оптимізацію та скорочення витрат у тому числі шляхом проведення скорочення штату та численності працівників його було незаконно звільнено. Вказав, що зміни в організації виробництва та праці роботодавця не можуть бути підставою для зловживань та незаконного звільнення працівників. Якщо позивач повністю відповідає вимогам, встановленим для претендентів і для призначення на посаду, то позивач має бути поновлений на роботі. Кваліфікація інженера радіозв`язку, радіомовлення і телебачення передбачає роботу зі всіма передавачами, аналоговими та цифровими. Вважає, що відбулось фіктивне скорочення штату, оскільки роботодавець спочатку збільшив штат, а потім його скоротив. Повідомив, що перехід на цифрове телемовлення не змінило основну діяльність підприємства та не вплинув на завдання та обов`язку інженерів ЗРТ цеху №1 м. Миколаїв. Враховуючи, що він фактично працював на ГС Миколаїв і що посади чергових однорідні тій, що він формально обіймав, то відповідач повинен був застосувати до нього переважне право залишитися на роботі. Роботи за його професією йому запропоновано не було, а запропоновані посади неможливо вважати як дійсно вакантну посаду і яке дійсно потрібну підприємству посаду. За таких підстав він відмовився від запропонованих йому посад. Причиною відмови є неможливість жити за таку заробітну плату.

Представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь на відзив. Зазначив, що обставина дійсності проведення скорочення штату працівників у Миколаївській філії Концерну РРТ підтверджується наказом Концерну РРТ №174-ОП від 24.10.2023 року. Висновки позивача відносно відповідності його кваліфікації для роботи як з аналоговими та і цифровими передачами відношення до суті спору в даній справі не мають, оскільки у даному випадку йдеться про дотримання вимог чинного законодавства до процедури скорочення штату працівників, а не прийняття на роботу чи звільнення з підстав невідповідності працівника займаній посаді. Вказав, що до позивача не здійснювалося застосування переважного права залишення на роботі, оскільки посада позивача є єдиною у структурному підрозділі, а на працівників, що обіймають посади інженера ЗРТ ІІ категорії в інших підрозділах покладено виконання зовсім інших обов`язків пов`язаних з особливістю підрозділу.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Пояснив, що безперервно працював на головній станції в м. Миколаєві на посаді інженера другої категорії та не мав відношення до аварійної групи № НОМЕР_1 та був формально оформлений на цю посаду, тому звільнення з цієї посади є неправомірним.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що позивач працював на станції Миколаїв, потім був переміщений на аварійно профілактичну групу. Позивач рахується на посаді інженера АПГ, але є декілька станцій та працівник може працювати на різних станціях. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаюсь на не доведення позивачем позовних вимог, оскільки позивачу надавались вакантні посади при звільненні.

Вислухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача наказом №36-к від 25.05.2006 року прийнято на роботу на посаду інженера засобів радіо та телебачення АПГ цеху №1 Миколаївського обласного радіотелевізійного передавального центру.

Згідно наказу №1-к від 03.05.2007 позивача 01.05.2007 року прийнято на роботу інженером засобів радіо та телебачення АПГ цеху №1 до Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення за переведенням з Миколаївського обласного радіотелевізійного передавального центру.

Наказом № 23-к від 04.07.2019, позивача переведено на посаду інженера засобів радіо та телебачення 2 категорії Аварійно-профілактичної групи Цеху №1.

11.09.2023 т.в.о. директора Миколаївської філії Концерну РРТ Оселедченко О. направлено лист №141/07 до Первинної профспілкової організації Миколаївської філії Концерну РРТ з повідомленням про заплановане скорочення 27.12.2023 посади інженера ЗРТ ІІ категорії.

Згідно протоколу №10 засідання профспілкового комітету Миколаївської філії Концерну РРТ від 11.09.2023, надано згоду на скорочення штату та численності працівників МФ КРРТ 27.12.2023 на філії на 1 (одну) штатну одиницю інженер ЗРТ 2 категорії (1 штатна одиниця).

На підставі ст.49-2 КЗпП та наказу №26/1-к від 24.10.2023, позивача 24.10.2023 повідомлено про заплановане скорочення, що підтверджується підписом позивача про ознайомлення на попередженні про скорочення посади (вивільнення) №155/07 від 24.10.2023. У попередженні зазначено, що вивільнення позивача з роботи буде здійснено відповідно до чинного законодавства (п.1 ст.40 та ст.40-2 КЗпП) 27 грудня 2024 року, додатки: перелік вакансій Концерну РРТ станом на 24.10.2023.

Наказом Концерну РРТ №174-ОП від 24.10.2023 внесені зміни до штатного розпису Миколаївської філії - скорочено посаду інженера ЗРТ ІІ категорії аварійно-профілактичної групи (АПГ) цеху №1 з 27.12.2023.

При цьому суд враховує те, що штатний розписце внутрішній документ підприємства, який визначає структуру, штатний склад, чисельність працівників, а також їхні оклади (див. лист Мінсоцполітики від 22.03.12 р. № 42/06/186-12).

На підставі ст. 64 ГКУ підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Зміни до штатного розпису вносяться на підставі наказу по підприємству, в якому мають бути висвітлені причини внесення цих змін. Існує два способи внесення змін до штатного розпису: шляхом видання наказу про внесення змін до штатного розпису з перерахуванням зміни в тексті цього наказу або шляхом затвердження наказом нового штатного розпису.

Наказ про внесення змін складається у довільній формі. У ньому вказуються підстави змін і конкретну дату, з якої зміни набирають чинності.

Періодичність затвердження та внесення змін до штатного розпису підприємствами та установами не державної форми власності законом не регламентована. Не містить законодавство також положень, які унеможливлюють внесення змін до штатного розпису декілька разів на рік.

Як вбачається з матеріалів справи наказом № 174-ОП від 24 жовтня 2023р. було внесено зміни до штатного розпису Миколаївської філії Концерну РРТ. Згідно штатного розпису введеного цим наказом та затвердженим генеральним директором Концерну РРТ скорочено посаду, виведено із штатного розпису інженера засобів радіо та телебачення ІІ категорії.

Також судом встановлено, що позивачу було запропоновано перелік посад, на яких може бути запропонована робота у Концерні РРТ станом на 24.10.2023. У переліку позивач зазначив, що від запропонованих вакантних посад він не відмовляється.

09.11.2023 позивачу направлено лист №170/07, яким запропоновано звернутися до відділу кадрів Миколаївської філії Концерну РРТ із заявою про переведення на іншу вакантну посаду та надано списки вакантних посад станом на 09.11.2023. На що 21.11.2023 позивач у переліку вказав, що запропоновані вакантні посади йому не підходять.

20.11.2023 до Первинної профспілкової організації направлено подання №176/07 т.в.о. директора ОСОБА_3 з проханням надати згоду на скорочення 27.12.2023 за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України посади інженера засобів радіо та телебачення ІІ-ї категорії АПГ цеху №1, яку займає ОСОБА_1 .

Згідно протоколу розширеного засідання профспілкового комітету та адміністрації Миколаївської філії Концерну РРТ №15 від 04.12.2023, надано згоду на скорочення численності штату працівників Миколаївської філії на 1 (одну) посаду та звільнення згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України в зв`язку зі скороченням штату та чисельності працівників МФ КРРТ згідно з вимогами Наказу Концертну РРТ від 24 жовтня 2023 року №174-ОП, а саме ОСОБА_1 інженер засобів радіо та телебачення ІІ категорії АПГ цеху №1 1 одиниця.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача наказом № 30-к від 26.12.2023, позивача звільнено за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням численності та штату працівників.

Як вбачається із відзиву на позовну заяву та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні в день звільнення позивача - 27.12.2023, він відмовився від ознайомлення, отримання копії наказу про звільнення, отримання трудової книжки. У зв`язку з цим на адресу позивача було відправлено лист №203/07 від 27.12.2023 до якого додано копію наказу про звільнення № 30-к від 26.12.2023, а також перелік вакантних посад у Концерні РРТ станом на 27.12.2023.

Також судом приймається до уваги, те що право на залишення на роботі, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад.

У даному випадку мало місце скорочення посади інженера засобів радіо та телебачення ІІ категорії, яка була єдиною у Концерні, а тому правила щодо порівняння кваліфікації та продуктивності праці не підлягали застосуванню. До того ж переважне право на залишення працівника на роботі не тотожне переважному праву його працевлаштування на нову посаду.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 760/21020/15, від 12 квітня 2023 року права № 754/12401/21, від 11 липня 2018 року у справі № 816/1232/17, від 26 вересня 2023 року у справі № 751/4369/22.

Тому доводи позивача щодо порушення переважного права позивачки на залишенні на роботі відповідно до статті 42 КЗпП України відхиляються судом, як необґрунтовані.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ч.1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною 2 ст. 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

У частині першій статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 22 КЗпП України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Вирішуючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до статті49-2КЗпПУкраїни про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2КЗпПУкраїни щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією або спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати такий працівник.

Відповідно до частини першої статті 42КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною другою статті 42 КЗпП України, зокрема, визначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалішим безперервним стажем роботи на цьому підприємстві, в установі, організації.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

У постанові від 09.12.2021 у справі № 646/2661/20 Верховний Суд вказав про те, що переважне право на залишення на роботі враховується при скороченні декількох посад, тобто інші рівнозначні посади залишаються, і тоді роботодавець застосовує переважне право та надає право на залишення на роботі. З цього висновку слідує, що переважне право на залишення на роботі не є абсолютним і має розглядатися роботодавцем у випадках, якщо на посаді, яка скорочується та видаляється зі штатного розпису перебуває двоє чи більше працівників, та/або у тому випадку, якщо у штатному розписі наявна посада, яка за своєю суттю є аналогічною посаді, яка підлягає скороченню.

Отже, при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці передусім підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, які підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

Тобто, застосування положень статті 42КЗпП України можливе серед всіх працівників які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади.

Відповідач в своєму відзиві зазначає, що до позивача не здійснювалося застосування переважного права залишення на роботі, оскільки посада позивача є єдиною у структурному підрозділі, а на працівників, що обіймають посади інженера ЗРТ ІІ категорії в інших підрозділах покладено виконання зовсім інших обов`язків пов`язаних з особливістю підрозділу.

Гарантії працівників при незаконному звільненні з роботи та порушенні порядку їх звільнення з роботи передбачені у статті 235 КЗпП України.

При ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно постановляє рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш ніж за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті235, статті240-1 Кодексу законів про працю України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.05.2019 року у справі № 452/970/17, способи захисту трудових прав наведені, зокрема у статтях235і237-1 КЗпП України. Так, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша статті 235 КЗпП України). Цей спосіб захисту порушених прав працівника застосовується незалежно від підстави припинення з ним трудового договору у випадку незаконного звільнення працівника чи його незаконного переведення на іншу роботу.

Верховний Суд у постанові по справі № 761/41149/16-ц від 29.01.2020 року надав роз`яснення застосуванню вказаної норми, вказавши: «…Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення…

Працевлаштування попередженого про звільнення у зв`язку із скороченням штату працівника є обов`язком роботодавця, і такий обов`язок роботодавцем повинен виконуватися добросовісно без застосування надмірного формалізму, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин…».

Окрім того, Конвенцією Міжнародної організації праці про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року у пункті а частини 2 статті 9 визначено, що тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці.

Відтак, прийняття рішення про скорочення штату або чисельності працівників хоч і є правом роботодавця, однак таке право не є абсолютним, оскільки судом визначено невиключний перелік підстав, що свідчать про обґрунтованість такого рішення.

Також судом приймається до уваги, те що право на залишення на роботі, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад.

У даному випадку мало місце скорочення посади інженера засобів радіо та телебачення ІІ категорії, яка була єдиною у Концерні, а тому правила щодо порівняння кваліфікації та продуктивності праці не підлягали застосуванню. До того ж переважне право на залишення працівника на роботі не тотожне переважному праву його працевлаштування на нову посаду.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 760/21020/15, від 12 квітня 2023 року права № 754/12401/21, від 11 липня 2018 року у справі № 816/1232/17, від 26 вересня 2023 року у справі № 751/4369/22.

Тому доводи позивача щодо порушення переважного права позивачки на залишенні на роботі відповідно до статті 42 КЗпП України відхиляються судом, як необґрунтовані.

Згідно із ч. 1 ст.81Цивільного процесуальногокодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами у судовому засіданні, позивачу запропоновано звернутися до відділу кадрів Миколаївської філії Концерну РРТ із заявою про переведення на іншу вакантну посаду. Однак, позивач таким правом не скористався. Також позивачу надавалися списки вакантних посад, де позивач вказав, що запропоновані вакантні посади йому не підходять.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що звільнення позивача відбулося на законних підставах і з додержанням норм трудового законодавства, а тому підстави для поновлення на роботі позивача відсутні.

При цьому, оскільки вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновлення на роботі, підстави для її задоволення також відсутні.

Керуючись ст. ст.4,12,89,141,259,263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, Миколаївської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачі:Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, місцезнаходження: м. Київ, вул. Дорогожитська, 10, ЄДРПОУ 01190043.

Миколаївська філія Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, місцезнаходження: м. Миколаїв, пр. Центральний, 24-Р, ЄДРПОУ 34927126.

Повне судове рішення складено 04.10.2024.

Суддя: Гаврасієнко В.О.