Постанова

від 03.10.2024 по справі 461/5336/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/5336/22 Головуючий у 1 інстанції: Зима І. Є.

Провадження № 22-ц/811/1914/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року м.Львів

Справа№ 461/5336/22

Провадження № 22ц/811/1914/24

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянув апеляційнускаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова, ухвалене у м.Львові 29 травня 2024 року у складі судді Зими І.Є. у справі за позовом ОСОБА_3 до Львівської міської ради, з участю третьої особи: Споживчого кооперативу «Геофізик», про зобов`язання визнати право власності на земельну ділянку,-

встановив:

11 жовтня 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Львівської міської ради про зобов`язання визнати право власності на земельну ділянку. Просила зобов`язати Львівську міську раду виконати обов`язок в натурі та визнати, що вона ( ОСОБА_3 ) є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:08:002:1271, площею 0,0698 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться у АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову посилається на те, що вона (позивач) є користувачем цієї земельної ділянки та виявила бажання на безоплатне отримання такої у власність згідно ст. 40 ЗК України. Вказує, що 19 липня 2022 року вона (позивач) звернулася до Львівської міської ради із заявою, до якої долучила проект відведення, витяг з ДЗК та докази, що вона є підставним користувачем. Зазначає, що після спливу місячного терміну вона ( ОСОБА_3 ) 7 вересня 2022 року подала запит до секретаріату Львівської міської ради, у якому просила повідомити про прийняте міською радою рішення з приводу її питання. Не отримавши відповіді, вона (позивач) 29 вересня 2022 року скерувала до відповідача вимогу, в якій просила визнати її власником спірної земельної ділянки. Стверджує, що станом на день звернення до суду, вона (позивач) не отримала від міської ради жодної відповіді. Просить позов задовольнити.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 29 травня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду 24 червня 2024 року оскаржила ОСОБА_3 . Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що у рішенні суду вказано, що представником відповідача є ОСОБА_1 , однак в матеріалах справи відсутній документ, який підтверджує його представництво. Стверджує, що рішення суду не відповідає нормам ст. 264 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі статей 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні позову за безпідставністю, суд першої інстанції виходив із наступного.

З витягу з Державного кадастру про земельну ділянку № НВ-6115378872021 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим № 4610137500:08:002:1271 площею 0,0698 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, знаходиться у м. Львові на вулиці Абхазькій у Споживчому кооперативі «Геофізик».

Позивач посилається на те, що вона є належним користувачем вказаної земельної ділянки та виявила бажання на безоплатне отримання такої у власність згідно статті 40 ЗК України.

19 липня 2022 року ОСОБА_3 звернулася до Львівської міської ради з клопотанням про прийняття рішення щодо передачі земельної ділянки з кадастровим № 4610137500:08:002:1271 їй у власність. Вказує, що є користувачем спірної земельної ділянки. Право землекористування СК «Геофізик» затверджено рішенням Виконкому Львівської міської ради № 51 від 6 лютого 1998 року. Просила прийняти рішення про передачу земельної ділянки з кадастровим № 4610137500:08:002:1271 їй у власність.

Аналогічну вимогу позивач подала відповідачу 29 вересня 2022 року.

Позивач вказує, що не отримала відповіді від Львівської міської ради на своє клопотання.

Згідно із статтею 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до статті 12 цього Кодексу розпорядження землями територіальних громад відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин та території сіл, селищ, міст.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Львівська міська рада є органом місцевого самоврядування, який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та якій надано повноваження здійснювати від імені та в інтересах територіальної громади м. Львова функції права суб`єкта комунальної власності, зокрема здійснювати повноваження щодо володіння, користування та розпорядження землями в межах території міста.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно із частинами першою і п`ятою статті 46 цього Закону сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до часини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

14 вересня 2017 року Львівською міською радою прийнято ухвалу № 2372 «Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада», у якій зазначено перелік необхідних документів для отримання адміністративної послуги відносно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зокрема, необхідно подати заяву на ім`я Львівського міського голови, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виготовлений юридичними особами, у складі яких працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, або фізичними особами-підприємцями, які є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, і володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданий державним кадастровим реєстратором Відділу у місті Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, довіреність або нотаріально засвідчену копію довіреності - для уповноваженої особи.

Після отримання заяви про затвердження проекту землеустрою орган місцевого самоврядування згідно із статтею 118 ЗК України повинен у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою прийняти відповідне рішення.

На підставі аналізу наданих доказів суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач обрала неналежний спосіб захисту своїх, як вона вважає, порушених прав.

Належним способом захисту в цій справі є визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача розглянути на черговій або позачерговій сесії заяви про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки.

Затвердження або відмова у затвердженні проекту землеустрою є повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу - Львівської міської ради. Суд не може перебирати на себе функцій відповідача та визнати право власності на земельну ділянку за позивачем.

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який неодноразово продовжений Указами Президента України та діє до цього часу.

Законом встановлено абсолютну заборону під час дії воєнного стану на вчинення дій уповноваженими органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування стосовно безоплатної передачі земель державної та комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі та формування земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Встановлено, що сторонам, згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України надавалася в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено дотримання принципу змагальності.

З наявної в матеріалах справи копії рішення Виконкому Львівської обласної ради № 231 від 5 квітня 1968 року вбачається, що цим рішенням відведено у постійне користування земельні ділянки під колективні сади і городи, зокрема, - Західно-Українській геофізичній розвідувальній експедиції відведено земельну ділянку площею 4,9 га земель радгоспу «Жовтневий» в урочищі «Збойськ» (а.с.54-56).

Позивач вважає себе належним користувачем спірної земельної ділянки.

Із наявноїв матеріалахсправи відповідіУправління земельнихресурсів Департаментумістобудування Львівськоїміської радивід 4листопада 2021року (а.с.112-113)вбачається,що на звернення позивача від 8 вересня 2021 року №3-Н-86293/АП-24 про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою на земельну ділянку у Споживчому кооперативі «Геофізик» для будівництва та обслуговування житлового будинку, їй роз`яснено, що відповідно до статті 12 ЗК України розпорядження землями територіальних громад відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст. Згідно із статтею 118 ЗК України у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Враховуючи те, що земельна ділянка у СК «Геофізик» (ділянка № НОМЕР_1 ) площею 0,0698 га є вільною від забудови, оформлення землекористування даною земельною ділянкою може бути здійснено шляхом відведення земельної ділянки, першим етапом якого є отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Також повторно повідомлено, що відповідно до рішення Виконкому Львівської обласної ради від 5 квітня 1968 №231 «Про відвод земельних ділянок організаціям м. Львова в Пустомитівському та Яворівському районах», яким Західно-Українській геофізичній розвідувальній експедиції виділено у користування земельну ділянку площею 4,9 га та виданий на підставі нього державний акт на право користування від 20 червня 1968 року, а також рішення Виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 21 травня 1991 №252 «Про передачу землі, виділеної під колективні сади та городи підприємствам та організаціям, садівничо-городнім кооперативам», користувачем земельної ділянки площею 4,88 га була Західно-Українська геофізична розвідувальна експедиція. Правонаступником у користуванні зазначеною земельною ділянкою є СК «Геофізик», в межі якого входить земельна ділянка, запропонована позивачем до закріплення. Відповідно до статуту СК «Геофізик» вищим органом управління кооперативом є його загальні збори. Кооператив має право на оформлення земельної ділянки. Межі та площа земельної ділянки СК «Геофізик» в урочищі Збоїща визначені актом на право постійного користування. Кооператив вправі звернутися із заявою про відведення земельної ділянки в цілому для кооперативу.

Позивачем надано копію клопотання від 19 липня 2022 року, з яким вона зверталася до Центру надання адміністративних послуг Львівської міської ради, про передачу їй у власність земельної ділянки площею 0,0698 га на території СК «Геофізик» для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Також позивачем надано копію інформаційного запиту від 7 вересня 2022 року з приводу того, чи прийнято рішення за її заявою від 19 липня 2022 року; копію вимоги від 29 вересня 2022 року (а.с.9-11).

Позивач зазначає, що відповіді на її звернення не надано.

Однак,із листаУправління земельнихресурсів Департаментумістобудування Львівськоїміської радивід 29липня 2022року вбачається,що зверненняпозивача від 21 липня 2022 року №3-Н-19984/АП-2403 про передачу земельної ділянки у СК «Геофізик» на вулиці Абхазькій, а також поданий проект землеустрою, виконаний «Картограф», розглянуто. Повторно поінформовано, що, що листами управління неодноразово у письмовій формі надано вичерпні роз`яснення щодо процедури вирішення питання оформлення користування земельною ділянкою у СК «Геофізик». Додатково повідомлено, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану» на території України введено воєнний стан. Відповідно до Закону України від 24 березня 2022 року № 2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. З урахуванням вказаного, звернення від 21 липня 2022 року №3-Н-19984УАП-2403 не може бути вирішене (а.с.186).

Із листаУправління земельнихресурсів Департаментумістобудування Львівськоїміської радивід 12вересня 2022року вбачається,що запит позивача від 7 вересня 2022 року №3-Н-19984/АП-2403 щодо звернення від 21 липня 2022 року №3-Н-119984/АП-2403 розглянуто. Позивача поінформовано, що за результатами розгляду вказаного звернення правових рішень міською радою не приймалось. Листом управління № 2403-вих-53598 від 29 липня 2022 року надані вичерпні роз`яснення щодо процедури вирішення питання оформлення землекористування земельною ділянкою у СК «Геофізик» в урочищі Збоїща. Додатково повідомлено, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану» на території України введено воєнний стан.

У відповідіУправління земельнихресурсів Департаментумістобудування Львівськоїміської радина зверненняпозивача доДепартаменту адмініструванняпослуг від29вересня 2022року №3-Н-615012803 (а.с.185)роз`яснено,що згідно статті118ЗК Україниу разіякщо умісячний строкз дняреєстрації клопотанняВерховна РадаАвтономної РеспублікиКрим,Рада міністрівАвтономної РеспублікиКрим,відповідний органвиконавчої владиабо органмісцевого самоврядування,який передаєземельні ділянкидержавної чикомунальної власностіу власністьвідповідно доповноважень,визначених статтею122цього Кодексу,не надавдозволу нарозроблення проектуземлеустрою щодовідведення земельноїділянки увласність особи,якій належитьправо власностіна об`єктнерухомості (жилийбудинок,іншу будівлю,споруду),розташований натакій земельнійділянці,або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Поінформовано заявника, що за результатами розгляду вказаного звернення правових рішень міською радою не приймалось. Також зазначено, що листом управління № 2403-вих-53598 від 29 липня 2022 року надано вичерпні роз`яснення щодо процедури вирішення питання оформлення землекористування земельною ділянкою у СК «Геофізик» в урочищі Збоїща. Додатково повідомлено, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на території України введено воєнний стан. Відповідно до Закону України від 24 березня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» на час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документацій із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України,частини першоїстатті 3ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 19Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 142-145Конституції України визначено, що до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах наданих їм повноважень шляхом прийняття рішень.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, що передбачено статтею10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно із статтею 40ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Статтею 116ЗК України передбачено, що громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до статті 118ЗК України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із статтею 325 цього Кодексу суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Відповідно до статті 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України.

Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно з приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 (абзац 2) Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. При цьому абзацом 1 статті 13 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав (частина третя статті 152 ЗК України).

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно, а не встановити його.

Позивачем у позові про визнання права власності є власник. Це означає, що ним є особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову)

Позивач не довела яким чином її права і охоронювані законом інтереси порушує чи оспорює відповідач.

Отже, Львівська міська рада не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення нею прав володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності.

Суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачем обрано неефективний спосіб захисту. Так, у пункті 78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №910/14224/20 зазначено: «Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню».

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють визначені законом матеріально-правові заходи примусового характеру за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України. В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

На час воєнного стану в Україні діє Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» (з урахуванням змін, передбачених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель»).

Відповідно до підпункту 5 пункту 27 Перехідних положень цього Закону «безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

З цієї норми випливає, що відповідач на даний час не має права затвердити проект землеустрою та передати земельну ділянку у власність. Також виключається можливість набуття позивачем права власності на земельну ділянку за рішенням суду. Суд не може підміняти собою інші органи, уповноважені законом вирішувати питання про оформлення прав на землю, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/5635/13-ц).

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження повноважень представника відповідача ОСОБА_1 з урахуванням наступного.

Встановлено, що в матеріалах справи наявна виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у якій зазначено, зокрема, що ОСОБА_1 має право вчиняти юридичні дії від імені Львівської міської ради без довіреності (а.с.34,41,75,181).

28 грудня 2022 року Верховний Суд (справа № 826/23910/15) досліджував питання щодо достатності Витягу з державного реєстру на підтвердження повноважень особи діяти від імені суб`єкта владних повноважень в порядку самопредставництва та дійшов наступних висновків: «Верховний Суд у своїх постановах притримується єдиної і послідовної позиції щодо належності і достатності як доказу наявності повноважень у особи діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва Витягу з державного реєстру, в якому зазначені відомості про особу, яка підписала процесуальний документ».

Відтак, належить зробити висновок про підтвердження представником відповідача ОСОБА_1 своїх повноважень для участі в справі належними доказами. З цих підстав колегія суддів не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали із зазначеного питання за заявою позивача від 4 вересня 2024 року відповідно до вимог статей 385 та 262 ЦПК України.

Висновки суду першої інстанції не спростовані доводами апеляційної скарги. Підстави для скасування оскаржуваного рішення апеляційним судом не встановлені.

Суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 29 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 7 жовтня 2024 року.

Головуючий

Судді