Рішення

від 25.09.2024 по справі 737/738/24

КУЛИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 737/738/24

Проваждення № 2/737/274/24

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2024 року смт Куликівка

Куликівський районний суд Чернігівської області у складі

головуючого суддіКоренькова А.А.секретаря судового засіданняЧередниченка С.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу № 737/738/24за позовомОСОБА_1 представник позивача ОСОБА_2 доТовариства з обмеженою відповідальністю «АК Плюс»простягнення коштівучасники справи та представники: представник позивача Базалицький Р.В.представник відповідачаОСОБА_3

в с т а н о в и в :

8 серпня 2024 року адвокат Базалицький Роман Валерійович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Плюс» в якому просить стягнути з відповідача 192771 грн. 90 та понесені судові витрати.

Свої вимогипозивач обґрунтовувавтим,що 25.11.2019між ОСОБА_1 та відповідачемТОВ «АКПлюс» булопідписано договірпро наданняпослуги зфінансового лізингу№АPСN000000000081342у виглядізаяви проприєднання допублічного договору,що розміщенийна офіційномувеб-сайтіЛізингодавця www.AK24.com.uaза якимлізингодавець передаєЛізингоодержувачу влізинг автомобільзгідно Специфікації,викладеної уДодатку №1,строк лізингу60місяців.Згідно додатку№2до договорупро наданняфінансового лізингусторонами погодженографік тасуми платежівза договором№АPСN000000000081342.Згідно п.14.1.7договору,після прийняттяЛізингодавцем позитивногорішення пронадання фінансовоголізингу Лізингоодержувачвносить авансу розмірі27500грн.на транзитнийрахунок,вказаний вп.14.1.5договору.Згідно п.14.3договору,щомісячно вперіод сплатиЛізингоодержувач сплачуєщомісячний платіжв розмірі2570грн.та відшкодовуєЛізингодавцю всівитрати Лізингодавця,що пов`язанніз виконаннямДоговору,та яківиникли уЛізингодавця протягоммісяця,який передуєпоточний місяць.На виконанняумов договорувідповідач ТОВ«АК Плюс»передав позивачуавтомобіль ЗАЗSENS,№ кузова НОМЕР_1 ,2012року випуску,державний номер НОМЕР_2 згідно Додатку№1до Договору.Згідно договорута додатку№2до ДоговоруПозивачем злистопада 2019року полипень 2024року вносилисьплатежі накористь відповідачаТОВ «АКплюс»:1-йплатіж урозмірі 27500грн.(25.11.2019),і наступніплатежі урозмірах згіднографіку тавідповідно довиписки АТ«АКЦЕНТ-БАНК»на суму192771,90грн.,що підтверджуєтьсявипискою АТ«АКЦЕНТ-БАНК» заперіод з01.01.2019по 24.07.2024.Загальна сумасплачених позивачемкоштів подоговору пронадання послугиз фінансовоголізингу накористь ТОВ«АК плюс»становить 192771,90гривень. Позивач сплатив по договору про надання послуги з фінансового лізингу №АPСN000000000081342 на користь відповідача 192771,90 грн. На момент подання позову предмет лізингу знаходиться у позивача. Вказує, що на момент укладення вищевказаного договору, правовідносини лізингу транспортного засобу регулювались ст.ст. 799 та 807 ЦК України, відповідно до яких договір лізингу транспортного засобу за участі фізичної особи підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню. Оскільки договір лізингу автомобіля укладений сторонами в простій письмовій формі, вважає договір нікчемним в силу положень статті 215 ЦК України, у зв`язку з чим просить застосувати наслідки недійсності правочину (договору лізингу).

Ухвалою суду 12.08.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що відсутні правові підстави до застосовування реституції щодо повернення позивачу лізингових платежів в силу прямої заборони, що міститься в ч. 1 ст. 809-1 ЦК України, а тому вимоги про стягнення коштів у розмірі 192771,9 грн. є безпідставними. Зазначає, що позивачем не вказано які саме його майнові чи немайнові права порушенні внаслідок недотримання умов щодо форми договору фінансового лізингу, та в чому таке порушення полягало. Вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності.

У відповіді на відзив представник позивача вказує на те, що оскільки спірний договір, укладений між сторонами, не був нотаріально посвідчений, тому він в силу закону є нікчемним. Закон № 1201-ІХ, яким були внесені зміни в ЦК в частині фінансового лізингу, на норми якого посилається відповідач, був прийнятий після укладення спірного договору, тому його норми в частині заборони реституції не можуть бути застосовані. Також вказує, що позивачем не був пропущений строк позовної давності, оскільки строк позовної давності на час дії карантину внаслідок COVID-19 та під час оголошення в Україні воєнного стану, зупинений.

В запереченні представник відповідача зазначає, що з вимогою про застосування наслідків нікчемного правочину у виді реституції позивач звернувся лише в 2024 році, тобто після набрання чинності Законом № 1201-IX. Вважає, що правовідносини щодо застосування наслідків недійсності договору фінансового лізингу почали існувати між сторонами з моменту звернення відповідача з вимогою про їх застосування, а тому мають бути застосовані положення ст. 809-1 ЦК України. Вказує, що на момент укладення договору в 2019 році існували правові позиції судів щодо недійсності договорів фінансового лізингу транспортних засобів, на які посилається позивач, тому останній міг усвідомлювати наслідки укладення договору в такій формі, але все рівно уклав спірний договір. Зазначає, що відповідачем не доведено, які саме його права порушені. Позивач користується предметом лізингу протягом п`яти років, за час користування предмет лізингу втратив свою вартість, але позивач не ставить питання про визнання права власності на автомобіль, а лише про повернення сплачених лізингових платежів. Вважає, що такі вимоги позивача не мають на меті захист його порушених прав та вказують на недобросовісну поведінку.

В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позов з підстав викладених в заявах по суті справи.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Поряд з цим, відповідно до положень ч. 1 - ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами у розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

На підставі наданих сторонами доказів, судом встановлено наступне.

Позивач шляхом підписання заяви про приєднання до публічного договору №АPСN000000000081342 уклав з відповідачем договір лізингу транспортного засобу відповідно до якого лізингодавець (відповідач) передає Лізингоодержувачу (позивачу) в лізинг автомобіль згідно Специфікації, викладеної у Додатку №1, строк лізингу 60 місяців.

Згідно п.14.1.7 договору, після прийняття Лізингодавцем позитивного рішення про надання фінансового лізингу Лізингоодержувач вносить аванс у розмірі 27500 грн. на транзитний рахунок, вказаний в п.14.1.5 договору.

Відповідно до п. 14.3 договору, щомісячно в період сплати Лізингоодержувач сплачує щомісячний платіж в розмірі 2570 грн. та відшкодовує Лізингодавцю всі витрати Лізингодавця, що пов`язанні з виконанням Договору, та які виникли у Лізингодавця протягом місяця, який передує поточний місяць (а.с.12).

Згідно додатку №2 до договору про надання фінансового лізингу сторонами погоджено графік та суми платежів за договором №АPСN000000000081342 (а.с. 12, 13).

На виконання умов договору відповідач ТОВ «АК Плюс» передав позивачу автомобіль ЗАЗ SENS, № кузова НОМЕР_1 , 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_2 (а.с.13).

Позивачем злистопада 2019року полипень 2024року (дозвернення досуду зпозовом)вносились платежіна користьвідповідача ТОВ«АК плюс».Загальна сумасплачених позивачемкоштів подоговору пронадання послугиз фінансовоголізингу накористь ТОВ«АК плюс»-192771,90гривень. (а.с. 5 7).

Строк договору закінчується 25.11.2024.

Згідно статті 806 ЦК України (в редакції, чинної на день укладення сторонами договору), за договором фінансового лізингу лізингодавець передає або зобов`язується передати лізингоодержувачу в користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі)

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного цивільного законодавства, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, про що свідчить зміст договору з урахуванням правил статті 628 ЦК України.

Зібраними доказами встановлено і не заперечується сторонами, що між ними 25.11.2019 укладений договір фінансового лізингу, який має змішаний характер, оскільки містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу.

За імперативним положенням ст. 799 ЦК України (в редакції чинної на момент укладення спірного договору) договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (частина перша статті 220 ЦК України).

Відповідно доч.1,2ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Судом встановлено, що під час укладення договору фінансового лізингу транспортного засобу сторони порушили вимоги закону щодо форми договору, у зв`язку з чим вказаний договір є нікчемним.

Нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов`язань.

Законом України № 1201-ІХ від 04.02.2021, який набрав чинності 13.06.2021, Цивільний кодекс України було доповнено статтею 809-1.

Відповідно до частини першої ст. 809-1 ЦК України, у разі визнання договору лізингу недійсним або віднесення до нікчемного лізингоодержувач зобов`язаний негайно повернути лізингодавцю предмет договору лізингу у стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. При цьому лізингові платежі, сплачені на момент визнання договору лізингу недійсним або віднесення до нікчемного, поверненню не підлягають.

Доводи позивача про відсутність підстав для застосування статті 809-1 ЦК України, оскільки правовідносини між сторонами спору виникли з 25.11.2019 року, коли між ними укладено договір фінансового лізингу № APСN000000000081342, до набрання чинності законом № 1201-ІХ, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

В цій справі позивач в серпні 2024 року пред`явив позов, що розглядається, з вимогою застосування наслідків недійсності у вигляді реституції (повернення коштів).

Тобто, правовідносини щодо застосування наслідків недійсності договору фінансового лізингу № APСN000000000081342 від 25.11.2019 виникли між сторонами спору саме з серпня 2024 року.

Главу 58 ЦК України доповнено статтею 809-1 згідно із Законом № 1201-ІХ від 04 лютого 2021 року «Про фінансовий лізинг».

Суд звертає увагу, що вказана стаття стосується саме правовідносин щодо правових наслідків недійсності договору лізингу, які позивач просить застосувати у 2024 році, а не умов та порядку укладення договору фінансового лізингу, які існували станом на 25.11.2019 року.

Крім того, спірні правовідносини між сторонами не стосуються укладення чи виконання договору фінансового лізингу № APСN000000000081342 від 25 листопада 2019 року. Позивачем заявлено вимогу про застосування наслідків недійсного правочину, оскільки вважає його нікчемним через порушення форми договору.

Відтак саме відносини з реституції, застосування наслідків нікчемності договору фінансового лізингу № APСN000000000081342 від 25.11.2019 виникли між сторонами у серпні 2024 року, коли позивач заявив вказаний позов, вимагаючи застосувати наслідки недійсності у вигляді реституції (повернення коштів).

З урахуванням наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача сплачених ним лізингових платежів не підлягають задоволенню, виходячи з положень статті 809-1 ЦК України.

Керуючись статтями ст. ст. 4, 12-13, 19, 81, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, -

у х в а л и в :

1. В задоволені позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ), до Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Плюс» (код ЄДРПОУ 49126, м. Дніпро, наб. Січеславська, 29-А) про стягнення коштів відмовити повністю.

2.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4.Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

5.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

6.Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

7.Повний текст рішення складено 4 жовтня 2024 року.

Суддя Андрій КОРЕНЬКОВ