Ухвала

від 01.10.2024 по справі 753/18560/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18560/24

провадження № 2/753/9973/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2024 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Лужецька О.Р., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Кліринговий Дім» про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк «Кліринговий Дім» про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, в якому просила суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 75043019 від 13.09.2024, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С.

З матеріалів позовної заяви вбачається наступне.

05.06.2020 року між ПАТ «Банк «Кліринговий Дім» та ТОВ «Європєум Інвест» укладено договір овердрафту № 18/2020-К, згідно умов якого банк надає позичальнику овердрафт з максимальним лімітом у сумі 2 000 000 грн. на поповнення обігових коштів з умовою здійснення позичальником повного погашення заборгованості за наданим овердрафтом в останній день терміну дії овердрафту.

10.09.2020 року між ПАТ «Банк «Кліринговий Дім» та ТОВ «Європєум Інвест» укладено кредитний договір №40/2020-К, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику поновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування в розмірі 6 000 000 грн. на поповнення обігових коштів, строком до 09.09.2021 зі сплатою 16,5% річних, а позичальник зобов`язався здійснювати погашення отриманого в межах кредитної лінії кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом та за банківські послуги, передбачені тарифами банку, в строк і в сумах, згідно з умовами цього договору.

10.09.2020 року між ПАТ «Банк «Кліринговий Дім» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 40/2020-01К, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального окргу Хоменком В.В., зареєстровано в реєстрі за №663. За умовами Іпотечного договору для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором № 40/2020-К від 10.09.2020 та Договором овердрафту № 18/2020-К від 05.06.2020, Іпотекодавець - ОСОБА_1 передає в іпотеку Іпотекодержателю ПАТ «Банк «Кліринговий Дім» належне йому на праві власності нерухоме майно, зокрема: земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:912:0010, площею 0,06 га, за адресою: АДРЕСА_1

13.09.2024 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 75043019 щодо реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:912:0010, площа 0,06 га, за адресою: АДРЕСА_1 за акціонерним товариством «Банк «Кліринговий Дім», на підставі Іпотечного договору №663 від 10.09.2020.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов до таких висновків.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Визначити, яким саме судом та за якими правилами має бути розглянутий спір і має судова юрисдикція.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно ч. 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Відповідно до приписів частини першої та другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Статтею 21 ГПК України визначено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Як вбачається із позовної заяви, позивач просить суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 75043019 щодо реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:912:0010, площею 0,06 га, за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Банк «Кліринговий Дім», прийняте на підставі Іпотечного договору №663 від 10.09.2020, укладеного для забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Європєум Інвест» за Кредитним договором № 40/2020-К від 10.09.2020 та Договором овердрафту № 18/2020-К від 05.06.2020, укладеними між ПАТ «Банк «Кліринговий Дім» та ТОВ «Європєум Інвест».

Щодо укладеного між позивачем та відповідачем на забезпечення виконання кредитного договору - договору поруки, то Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновок щодо юрисдикції таких спорів.

Зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду 31.10.2018 у справі № 753/12916/15-ц зазначено: «ГПК України у редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року, передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 1 частини першої статті 20).

Тобто, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Натомість, за правилами цивільного судочинства повинні розглядатися спори стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо хоча би однією стороною цього основного зобов`язання є фізична особа, яка, вступаючи у це зобов`язання, не діяла як фізична особа-підприємець. Тому для визначення юрисдикції суду щодо розгляду відповідної справи суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, значення не має. Вид судочинства (цивільне чи господарське) визначається, враховуючи суб`єктний склад сторін основного зобов`язання».

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 752/17300/14-ц, від 14.04.2020 у справі № 295/5047/18.

Отже, оскільки у даній справі заявлено позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, прийняте на підставі Іпотечного договору, укладеного на забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, Договором овердрафту укладеними виключно між юридичними особами, спір, враховуючи склад сторін основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарських судів.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З врахуванням наведеного, суті спору, змісту позовних вимоги, підстав для звернення до суду з вказаним позовом, а також суб`єктного складу учасників справи, суд дійшов до висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки вказаний спір необхідно розглядати за правилами господарського судочинства, що виключає можливість його розгляду у порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною п`ятою статті 186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

На виконання зазначених вимог, суд роз`яснює позивачу право на звернення з цими вимогами до відповідного господарського суду, оскільки їх розгляд віднесено до юрисдикції господарських судів.

Враховуючи викладене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Кліринговий Дім» про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА