Постанова

від 01.10.2024 по справі 756/15701/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/15701/23

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/14294/2024

Головуючий у суді першої інстанції: Яценко Н.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Крижанівської Г.В.,

суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Шпирук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Транс Фінанс» Ільяшова Богдана Миколайовичана ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року, постановлену у складі судді Яценко Н.О., у справі № 756/15701/23 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Транс Фінанс», Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Зазначала, що після початку військових дій вона виїхала за межі території України та на момент подання скарги до України не повернулася. 27 вересня 2023 року її представником у поштовому відділенні 04213 за місцем її останньої реєстрації було отримано конверт, який містив постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 20 вересня 2023 року, що була винесена приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Н.В. Підставою винесення зазначеної постанови вказано виконавчий лист № 2-1305/12 від 21 березня 2021 року, виданий Оболонським районним судом м. Києва 21 березня 2012 року по справі № 2-1305/12. Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ПАТ «Фольксбанк» заборгованість за кредитним договором №КF47637 від 07.03.2008 року у розмірі 1 852 470,37 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 12.10.2010 року становить 14 766 041,31 грн., яка складається з заборгованості по кредиту в розмірі 1 614 504,00 доларів США, нарахованих та несплачених процентів у розмірі 237 966,37 доларів США, судових витрат по справі в розмірі 1 820,00 грн., а всього - 14 767 861,31 грн. Про укладання між ПАТ «Фольксбанк» та її колишнім чоловіком ОСОБА_3 кредитного договору їй було відомо, оскільки за зазначеним договором вона виступала поручителем, проте про наявність рішення, на підставі якого було видано виконавчий лист, їй нічого не було відомо. З метою з`ясування всіх обставин виконання судового рішення, до приватного виконавця Павлюка Н.В. та відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було направлено адвокатські запити. З наданих приватним виконавцем Павлюком Н.В. матеріалів відкритого ним виконавчого провадження вбачається, що за результатами звернення до нього ТОВ «ФК «Траст Фінанс» та подання виконавчого листа від 21 березня 2012 року, виданого Оболонським районним судом м. Києва, приватним виконавцем Павлюком Н.В. 20 вересня 2023 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, постанову про арешт коштів боржника, постанову про арешт рухомого та нерухомого майна боржника, а 25 вересня 2023 року постанову про арешт майна боржника - її частки в ТОВ «КОДИ». Вказує, що належність їй частки в статутному капіталі ТОВ «КОДИ» не могла виступати у якості належної підстави для відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, оскільки ТОВ «КОДИ» було зареєстровано ще 17 листопада 2003 року, та після 2012 року у керівництві, структурі та статутному капіталі зазначеного підприємства нічого не змінювалось. Зважаючи на відсутність у неї будь-якого рухомого та нерухомого майна, грошових коштів у банківських установах, на які можливо було б звернути стягнення в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, то приватним виконавцем Павлюком Н.В. на її думку, штучно здійснено накладення арешту на належну їй частку у статутному капіталі ТОВ «КОДИ» як підставу для відкриття виконавчого провадження. 14 листопада 2023 року її представник ознайомився в приміщенні Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_2, з якого вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 була винесена ще 07 травня 2012 року та протягом 2012-2015 р.р. в рамках виконавчого провадження було реалізовано належне їй нерухоме майно (нежилі приміщення № 27 площею 226,8 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1 ) та рухоме майно (легковий автомобіль Мазда, 6, 2007 року випуску). Належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3221884400:08:269:0001 площею 2,0000 га, що знаходиться на території Литвинівської сільської ради Вишгородського району Київської області, реалізовано не було, хоча постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в рамках вказаного виконавчого провадження було винесено ще 10 липня 2012 року. 14 липня 2022 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, в якій зазначено про реалізацію належного боржнику транспортного засобу та про наявність у боржника житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , на який неможливо звернути стягнення через перебування зазначеного нерухомого майна в іпотеці у іншої юридичної особи ніж стягувач. При цьому, про інше належне їй нерухоме майно (земельну ділянку з кадастровим номером 3221884400:08:269:0001) та частку у статутному капіталі ТОВ «КОДИ» державний виконавець взагалі не послався. Відтак, державним виконавцем не було реалізовано звернення стягнення на належну їй земельну ділянку, а належну їй частку у статутному капіталі ТОВ «КОДИ» державним виконавцем взагалі не було виявлено. Звертає увагу суду, що відкриття двох різних виконавчих проваджень на підставі одного й того ж виконавчого документа призводить до повторного стягнення з неї тих самих витрат виконавчого провадження: по виконавчому провадженню № НОМЕР_1 виконавчого збору у сумі 1 476 786,13 грн.; по виконавчому провадженню основної винагороди приватного виконавця у сумі 185 247,04 доларів США. Про винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу їй належним чином не повідомлялась, а про вказану постанову їй стало відомо лише 14 листопада 2023 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_2 її представником, відтак строк на оскарження такої постанови в судовому порядку було пропущено з поважних причин.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд поновити їй строк на звернення із скаргою на постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. про повернення виконавчого документа стягувачу від 14 липня 2022 року по виконавчому провадженню № НОМЕР_2 та визнати неправомірною (протиправною) та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. про повернення виконавчого документа стягувачу від 14 липня 2022 року по виконавчому провадженню НОМЕР_2.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду із скаргою та скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ТОВ «ФК «Траст Фінанс», Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на дії державного виконавця - задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 строк на звернення зі скаргою на постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. про повернення виконавчого документа стягувачу від 14 липня 2022 року по виконавчому провадженню № НОМЕР_2.

Визнано неправомірною (протиправною) та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. про повернення виконавчого документа стягувачу від 14 липня 2022 року по виконавчому провадженню № НОМЕР_2.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, директор ТОВ «ФК «Транс Фінанс» Ільяшов Б.М. подав апеляційну скаргу. Просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 2-1305/12, виданого 21.03.2012 року Оболонським районним судом міста Києва щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Фольксбанк» заборгованості за кредитним договором №КF47637 від 07.03.2008 року у розмірі 1 852 470,37 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 12.10.2010 року становить 14 766 041,31 грн., та судових витрат по справі в розмірі 1 820,00 грн., а всього - 14 767 861,31 грн. Державним виконавцем в рамках вказаного виконавчого провадження було вжито всіх заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» щодо розшуку коштів, цінних паперів, рухомого та нерухомого майна боржника, проте іншого майна окрім транспортного засобу, на яке можна було звернути стягнення, державним виконавцем виявлено не було. На виявлений в ході виконавчого провадження будинок за адресою: АДРЕСА_2 , неможливо було звернути стягнення через перебування зазначеного нерухомого майна в іпотеці у іншої юридичної особи ніж стягував. Також не могло бути звернуто стягнення і на земельну ділянку з кадастровим номером 3221884400:08:269:0001 площею 2,0000 га, що знаходиться на території Литвинівської сільської ради Вишгородського району Київської області, оскільки вказана ділянка належить на праві власності іншому боржнику ОСОБА_3 . Вважає, що скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця спрямована не на відновлення будь-якого порушеного права останньої, а подана з метою створення підстав для унеможливлення виконання рішення суду, яке набрало чинності ще в 2012 році. Для боржниці ОСОБА_1 жодних змін обсягу її зобов`язань та прав через закриття виконавчого провадження не відбулося.

В судовому засіданні адвокат Торхова А.А., яка діє в інтересах ТОВ «ФК «Транс Фінанс», апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити з наведених у ній підстав.

Адвокат Атаманюк В.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українив судове засідання не з`явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення,заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 лютого 2012 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Фольксбанк» заборгованість за кредитним договором №КF47637 від 07 березня 2008 року у розмірі 1 852 470,37 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 12 жовтня 2010 року становить 14 766 041,31 грн., яка складається із: заборгованості по кредиту у розмірі 1 614 504,00 доларів США; нарахованих та несплачених процентів у розмірі 237 966,37 доларів США, та судові витрати по справі у розмірі 1 820,00 гривень, а всього - 14 767 861,31 грн.

На виконання вказаного рішення Оболонським районним судом м. Києва 21 березня 2012 року видано виконавчий лист №2-1305/12 (а.с. 94).

07 травня 2012 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Унгуряну С.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 за вказаним виконавчим листом (а.с. 96).

В межах відкритого виконавчого провадження було проведено ряд виконавчих дій про стягнення з боржника наявної заборгованості.

Постановою про заміну сторони виконавчого провадження від 14 липня 2022 року на підставі ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 05 грудня 2018 року у справі № 756/8681/18 замінено стягувача ПАТ «Фольксбанк» його правонаступником ТОВ «ФК «Траст Фінанс» у виконавчих листах № 2-1305/2012.

14 липня 2022 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

ОСОБА_1 порушила перед судом питання про визнання неправомірними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. щодо повернення стягувачу виконавчого листа Оболонського районного суду м. Києва від 21 березня 2012 року №2-1305/12 з підстав п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», скасування вказаної постанови.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не було вжито всіх необхідних заходів щодо виявлення та реалізації належного боржнику майна, а відтак, постанова про повернення виконавчого документу стягувачу від 14 липня 2022 року по виконавчому провадженню № НОМЕР_2 є неправомірною (протиправною) та підлягає скасуванню.

Проте, колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції.

Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Аналогічні положення містяться також у ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасники справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України).

З огляду на зміст ст. 447 ЦПК України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» звернення до суду сторони виконавчого провадження із скаргою на рішення, діє або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, має бути направлене на поновлення її прав, як учасника виконавчого провадження.

Так, як вбачається з матеріалів справи, скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що державним виконавцем в ході вчинення виконавчих дій не було вжито всіх необхідних заходів щодо виявлення та реалізації належного їй як боржнику майна.

Водночас, в скарзі ОСОБА_1 не зазначено про те, які її права як боржника у виконавчому провадженні були порушені виконавцем під час винесення оскаржуваної постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. про повернення виконавчого документа стягувачу від 14 липня 2022 року по виконавчому провадженню НОМЕР_2 та яким чином вони підлягають відновленню у разі задоволення її скарги.

При цьому відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.Згідно з ч. 8 ст. 19 вказаного Закону особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Як вбачається з матеріалів справи, будучи боржником, та, наполягаючи на скасуванні постанови виконавця про повернення стягувачу виконавчого листа Оболонського районного суду м. Києва від 21 березня 2012 року №2-1305/12 з підстав п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю в неї майна, на яке можна звернути стягнення, ОСОБА_1 не надала суду будь-яких доказів на підтвердження того, що вона зверталася до виконавця із заявами, в яких би вказувала на наявність у неї іншого майна, на яке можна було б звернути стягнення, та сприяла повному виконанню рішення суду, що вказує на недобросовісність поведінки останньої.

Відтак, у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати, що оскаржуваною постановою державного виконавця було порушено права ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що виконавче провадження здійснюється виключно на підставі заяви стягувача, який має право претендувати на отримання ним певних майнових або немайнових благ внаслідок здійснення виконавчих дій. Відповідно, виконавче провадження не може здійснюватися всупереч інтересам стягувача, який має право на ініціювання процедури виконавчого провадження, так само і право на припинення виконавчого провадження, яке здійснюється в його інтересах.

Як вбачається з матеріалів справи, стягувач ТОВ «ФК «Траст Фінанс» постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. про повернення виконавчого документа стягувачу від 14 липня 2022 року по виконавчому провадженню НОМЕР_2 не оскаржував.

Натомість, після повернення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українивиконавчого листа стягувачу, ТОВ «ФК «Траст Фінанс» скориставшись своїм правом повторно пред`явило виконавчий документ до виконання приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Павлюку Н.В.

18 лютого 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Н.В. було прийняте рішення про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-1305/12, виданого Оболонським районним судом м. Києва 21 березня 2012 року.

Тобто, ОСОБА_1 має можливість реалізувати всі свої права як боржник у виконавчому провадженні, направлені на реальне та повне виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 лютого 2012 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга директора ТОВ «ФК «ТРАСТ ФІНАНС» Ільяшова Б.М.підлягає задоволенню, а ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 18 червня 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Керуючись ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТРАСТ ФІНАНС» Ільяшова Богдана Миколайовичазадовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Транс Фінанс», Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 04 жовтня 2024 року.

Суддя-доповідач

Судді