Ухвала

від 18.11.2024 по справі 756/15701/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 756/15701/23

провадження № 61-14921ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянувши питання про прийняття до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, суб`єкт, дії якого оскаржуються: державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашова А. М., стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс»,

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Головков Є. І., засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 рокуу вказаній справі.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, в обґрунтування якого посилається на те, що копію оскаржуваної постанови було отримано на електронну пошту представником скаржника лише 08 жовтня 2024 року, а тому вважає, що передбачений частиною 1 статті 390 ЦПК України тридцятиденний строк для оскарження такого судового рішення до суду касаційної інстанції на момент подання касаційної скарги не є пропущеним.

Відповідно до частин першої, другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

За даними ЄДРСР Київський апеляційний суд прийняв оскаржувану постанову

01 жовтня 2024 року, дата складання повного тексту постанови - 04 жовтня

2024 року, зареєстрована у ЄДРСР - 08 жовтня 2024 року, забезпечено надання загального доступу - 09 жовтня 2024 року.

Касаційна скарга подана 05 листопада 2024 року, що вбачається з відбитку штемпеля на поштовому конверті, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 390 ЦПК України.

За змістом долученої до скарги роздруківки електронного листа на підтвердження отримання повного тексту постанови Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року, копія оскаржуваної постанови надіслана на електронну пошту представника скаржника 08 жовтня 2024 року.

За таких обставин суд вважає, що строк на касаційне оскарження був пропущений з поважних причин, а тому заява про поновлення строку є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а строк - поновленню.

Водночас, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху з огляду на такі обставини.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підстави, на яких подається касаційна скарга, з визначенням передбачених статтею 389 ЦПК України підстав, проте, в порушення вказаних вимог заявник в касаційній скарзі не зазначив такі підстави.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах.

Водночас суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16).

Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати, щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої

статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої

статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтовано (мотивовано) наявність цієї підстави (підстав).

Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Крім того, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Верховний Суд позбавлений можливості сам визначити підстави касаційного оскарження судових рішень, оскільки такий обов`язок законодавець поклав саме на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Відповідно до статті 400 ЦПК України Верховний Суд зобов`язаний перевіряти наявність підстав для відкриття касаційного провадження, зазначених у касаційній скарзі, оскільки перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Заявник у поданій касаційній скарзі формально посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, не вказуючи, щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

У касаційній скарзі заявник не наводить підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, не вказує, у чому полягає порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Наведені в касаційній скарзі міркування та доводи зводяться до хронології обставин справи та посилань на докази, зібрані у цій справі, проте, заявник не вказує, у чому полягає неправильність висновків Київського апеляційного суду в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Зміст касаційної скарги ОСОБА_1 зводиться до викладення фактичних обставин справи, незгоди заявника із оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції, що свідчить про формальний підхід до належного оформлення касаційної скарги в частині обов`язкового зазначення підстав касаційного оскарження з урахуванням частини другої статті 389 ЦПК України.

Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).

З огляду на зазначене, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням підстав касаційного оскарження з урахуванням частини другої статті 389 ЦПК України, надати копію уточненої касаційної скарги відповідно до кількості інших учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Головков Євген Ігорович, про поновлення строку на касаційне оскарження.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 рокузалишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали до касаційної скарги застосовуються наслідки, передбачені цивільним процесуальним законодавством.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Литвиненко