Ухвала

від 02.10.2024 по справі 752/15282/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №752/15282/24 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1

апеляційне провадження №11-сс/824/6114/2024 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5

адвоката ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28 серпня 2024 року про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні №42023102060000033 від 21 лютого 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191, частиною третьою статті 358 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28 серпня 2024 року клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту на майно - задоволено.

Накладено арешт на майно у кримінальному провадженні №42023102060000033 від 21 лютого 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191, частиною третьою статті 358 КК України, яке вилучено під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_7 , а саме:

- ноутбук «Lenovo», серійний номер НОМЕР_2 з зарядним пристроєм;

- мобільний телефон IPhone 15 PRO MAX з сім-картою НОМЕР_1 ;

- виписка з банківського рахунку СІМ BAHQ MISTRAL CAPITAL MANAGEMEMT LIMITED від 11 березня 2024 року.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою захисник ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Уважає, що вказана ухвала постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підлягає скасуванню, а вилучене майно - поверненню власнику.

Зазначає, що на час розгляду клопотання прокурора про арешт майна 28 серпня 2024 року, яке надійшло до суду 16 серпня 2024 року, минуло сімдесят дві години, а тому у його задоволенні повинно було бути відмовлено, а майно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Вказує, що вилучене майно не відповідає критеріям речових доказів, визначених частиною першою статті 98 КПК України, оскільки не містить ознак, які б вказували на те, що зазначені речі були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Зауважує, що ОСОБА_7 не є підозрюваною і вилучене майно не підлягає спеціальній конфіскації.

Посилається на те, що частина майна, на яке суд наклав арешт, не належить ОСОБА_7 і не має жодного відношення до кримінального провадження. Так, ноутбук «Lenovo», серійний номер НОМЕР_2 з зарядним пристроєм є власністю ТОВ «Кона-Трейдінг», засновником та директором якого є чоловік ОСОБА_7 - ОСОБА_9 .

Також зазначає, що слідчим суддею не враховано, що слідчим суддею не надано дозвіл на вилучення під час обшуку комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023102060000033 від 21 лютого 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 191, частиною третьою статті 358 КК України.

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що групою компаній, до якої входить британська юридична особа MISTRAL CAPITAL MANAGEMENT LIMITED (код юридичної особи 06686834, UnitedKingdom) та вітчизняні фармацевтичні дистриб`ютори ТОВ «АТ-Фарма» (код ЄДРПОУ 42210926), ТОВ «Буст Фарма» (код ЄДРПОУ 44107410), та іншими суб`єктами господарської діяльності налагоджено протиправну схему з завищення цін на лікарські засоби понад законодавчо визначені норми.

Законодавством України передбачено державне регулювання цін на лікарські засоби, що знаходяться в Національному переліку основних лікарських засобів, затвердженому Постановою КМУ від 25 березня 2009 року №333 та Переліку лікарських засобів, які підлягають реімбурсації за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення, затвердженому Наказом МОЗ України від 21 серпня 2023 року №1495 незалежно від ринку збуту оптованацінка повинна бути не вище 10%, а на лікарські засоби, що закуповуються за бюджетні кошти націнка повинна не перевищувати 10% незалежно від знаходження препарату у вищезазначених переліках.

За наявними даними, компанія «Mistral capital management», яка є підконтрольна громадянам України, які являються фактичними власниками ТОВ «АТ-Фарма» та ТОВ «Буст Фарма». Британська юридична особа використовується для завищення ціни на лікарські засоби як транзитер в ланцюгу постачання. Фактично вказана юридична особа не є виробником препаратів, а є орендарем торгової марки «Віста» та укладає договори із заводами-виробниками на контрактне виробництво лікарських засобів саме під вказаний бренд.

Таким чином, група невстановлених компаній до якої входить британська юридична особа MISTRAL CAPITAL MANAGEMENT LIMITED (код юридичної особи 06686834, United Kingdom) та вітчизняні фармацевтичні дистриб`ютори ТОВ «АТ-Фарма» (код ЄДРПОУ 42210926) та ТОВ «Буст Фарма» (код ЄДРПОУ 44107410) налагодили механізм завищення цін на території країн ЄС, ОАЕ та Королівства Великої Британії та полягає в тому, що «Mistral capital management» купує у заводів-виробників ліки за низькими цінами, а на території України цей же лікарський засіб вже реалізовується до бюджетних закладів охорони здоров`я підконтрольними суб`єктами підприємницької діяльності за цінами у 4-20 разів вищими від початкових цін контракту.

У подальшому, фактичну ціну лікарських засобів, які реалізуються вищезазначеною групою компаній, штучно завищено понад граничних меж, передбачених Постановою КМУ від 17 жовтня 2008 року №955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби», що створило умови для заволодіння коштами Державного бюджету України.

Також установлено, що з метою збуту препаратів, що імпортуються ТОВ «Буст Фарма» на територію України та реалізуються ТОВ «АТ-Фарма» до закладів охорони здоров`я, створено т.зв. програму «бонусів» (неправомірна вигода), яка полягає в наданні службовим особам закладів охорони здоров`я неправомірної вигоди за те що заклад охорони здоров`я закуповує саме препарати торгової марки «Віста».

Крім того, з метою виведення коштів у тіньовий сектор економіки, мінімізації податкового навантаження та легалізації коштів отриманих злочинним шляхом налагоджено механізм обготівковування коштів із використанням великої кількості фізичних осіб-підприємців.

До зазначеної схеми обготівковування залучено понад 100 ФОПів, такі як: ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_18 , ФОП ОСОБА_19 , ФОП ОСОБА_20 , ФОП ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_22 , ФОП ОСОБА_23 , ФОП ОСОБА_24 , ФОП ОСОБА_25 , ФОП ОСОБА_26 , ФОП ОСОБА_27 , ФОП ОСОБА_28 , ФОП ОСОБА_29 , ФОП ОСОБА_30 , ФОП ОСОБА_31 , ФОП ОСОБА_32 , ФОП ОСОБА_33 , ФОП ОСОБА_34 , ФОП ОСОБА_35 , ФОП ОСОБА_36 , ФОП ОСОБА_37 , ФОП ОСОБА_38 , ФОП ОСОБА_39 , ФОП ОСОБА_40 , ФОП ОСОБА_41 , ФОП ОСОБА_42 , ФОП ОСОБА_43 , ФОП ОСОБА_44 , ФОП ОСОБА_45 , ФОП ОСОБА_46 , ФОП ОСОБА_47 , ФОП ОСОБА_48 , ФОП ОСОБА_49 , ФОП ОСОБА_50 , ФОП ОСОБА_51 , ФОП ОСОБА_52 , ФОП ОСОБА_53 , ФОП ОСОБА_54 , ФОП ОСОБА_55 , ФОП ОСОБА_56 , ФОП ОСОБА_57 , ФОП ОСОБА_58 , ФОП ОСОБА_59 , ФОП ОСОБА_60 , ФОП ОСОБА_61 , ФОП ОСОБА_62 , ФОП ОСОБА_63 , ФОП ОСОБА_64 , ФОП ОСОБА_65 , ФОП ОСОБА_66 , ФОП ОСОБА_67 , ФОП ОСОБА_68 , ФОП ОСОБА_69 , ФОП ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ФОП ОСОБА_72 , ФОП ОСОБА_73 , ФОП ОСОБА_74 , ФОП ОСОБА_75 , ФОП ОСОБА_76 , ФОП ОСОБА_77 , ФОП ОСОБА_78 , ФОП ОСОБА_79 , ФОП ОСОБА_80 , ФОП ОСОБА_81 , ФОП ОСОБА_82 , ФОП ОСОБА_83 , ФОП ОСОБА_84 , ФОП ОСОБА_85 , ФОП ОСОБА_86 , ФОП ОСОБА_87 , ФОП ОСОБА_88 , які є неофіційно працевлаштованими співробітниками вищезазначених компаній. Зазначеними ФОПами укладено договори із компанією «Mistralcapitalmanagement» на надання послуг «вивчення ринку», «просування товару», «комерційного посередництва», за які ФОПи отримують оплату від 5 до 30 тис євро щомісяця. У подальшому вказані кошти знімаються у банкоматах та використовуються для надання неправомірної вигоди службовим особам закладів охорони здоров`я.

13 серпня 2024 року у період часу з 07 год. 12 хв. до 09 год. 58 хв. на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/15282/24 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено речі, які належать ОСОБА_7 та мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, а саме:

- ноутбук «Lenovo», серійний номер НОМЕР_2 з зарядним пристроєм;

- мобільний телефон IPhone 15 PRO MAX з сім-картою НОМЕР_1 ;

- виписка з банківського рахунку CIMBAHQ MISTRAL CAPITAL MANAGEMEMT LIMITED від 11 березня 2024 року.

Постановою слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_89 від 13 серпня 2024 року визнано речі та документи, які вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_7 , а саме: Ноутбук «Lenovo», серійний номер НОМЕР_2 з зарядним пристроєм; Мобільний телефон IPhone 15 PRO MAX з сім-картою НОМЕР_1 ; Виписка з банківського рахунку CIMBAHQ MISTRAL CAPITAL MANAGEMEMT LIMITED від 11 березня 2024 року, речовими доказами у кримінальному провадженні №42023102060000033.

16 серпня 2024 року до слідчого судді надійшло клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , в якому останній просить накласти арешт на майно у кримінальному провадженні №42023102060000033 від 21 лютого 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191, частиною третьою статті 358 КК України, яке вилучено під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_7 , а саме: Ноутбук «Lenovo», серійний номер НОМЕР_2 з зарядним пристроєм; Мобільний телефон IPhone 15 PRO MAX з сім-картою НОМЕР_1 ; Виписка з банківського рахунку CIMBAHQ MISTRAL CAPITAL MANAGEMEMT LIMITED від 11 березня 2024 року.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28 серпня 2024 року клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту на майно - задоволено.

Накладено арешт на майно у кримінальному провадженні №42023102060000033 від 21 лютого 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191, частиною третьою статті 358 КК України, яке вилучено під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_7 , а саме:

- ноутбук «Lenovo», серійний номер НОМЕР_2 з зарядним пристроєм;

- мобільний телефон IPhone 15 PRO MAX з сім-картою НОМЕР_1 ;

- виписка з банківського рахунку СІМ BAHQ MISTRAL CAPITAL MANAGEMEMT LIMITED від 11 березня 2024 року.

З таким висновком слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини п`ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42023102060000033 від 21 лютого 2023 року та яке виявлено і вилучено 13 серпня 2024 року в ході проведення обшуку адресою: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що вилучене майно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, оскільки є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди та відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України.

Дослідивши матеріали поданого клопотання про накладення арешту на майно колегія вважає, що прокурором у клопотанні наведено вагомі доводи, які свідчать, що вказані у клопотанні предмети та речі мають відношення до кримінального провадження та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вищезазначені предмети та речі, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав на зазначене у клопотанні прокурора майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Посилання апелянта на те, що вилучене майно не відповідає критеріям речових доказів, визначених частиною першою статті 98 КПК України, оскільки не містить ознак, які б вказували на те, що зазначені речі були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучені предмети та речі можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідають ознакам речових доказів, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.

Як установлено матеріалами провадження, вилучені в ході проведення обшуку постановою слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_89 від 13 серпня 2024 року речі та документи, які вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_7 , а саме: Ноутбук «Lenovo», серійний номер НОМЕР_2 з зарядним пристроєм; Мобільний телефон IPhone 15 PRO MAX з сім-картою НОМЕР_1 ; Виписка з банківського рахунку CIMBAHQ MISTRAL CAPITAL MANAGEMEMT LIMITED від 11 березня 2024 року, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_7 не є підозрюваною і вилучене майно не підлягає спеціальній конфіскації, а частина майна, на яке суд наклав арешт, не належить ОСОБА_7 і не має жодного відношення до кримінального провадження, а саме, ноутбук «Lenovo», серійний номер НОМЕР_2 з зарядним пристроєм є власністю ТОВ «Кона-Трейдінг», засновником та директором якого є чоловік ОСОБА_7 - ОСОБА_9 , не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги, що на час розгляду клопотання прокурора про арешт майна 28 серпня 2024 року, яке надійшло до суду 16 серпня 2024 року, минуло сімдесят дві години, а тому у його задоволенні повинно було бути відмовлено, а майно повернуто особі, в якої його було вилучено, не є самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали та саме по собі не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.

Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах ОСОБА_7 , колегією суддів не встановлено.

Таким чином, колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень статей 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування.

Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п`ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Інші зазначені в апеляційні скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28 серпня 2024 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_4

ОСОБА_3