Постанова

від 03.10.2024 по справі 160/33197/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 жовтня 2024 року м.Дніпросправа № 160/33197/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі №160/33197/23 (суддя Бухтіярова М.М., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в письмовому провадженні) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не видання наказу про нарахування і виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди з березня по травень 2023 року, передбаченої пунктом 1 Постанови КМУ Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28.02.2022 № 168 (в редакції від 28.02.2022);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі відповідач) нарахувати і виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду з березня по травень 2023року, передбачену пунктом 1 Постанови КМУ Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28.02.2022 № 168 (в редакції від 28.02.2022).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 в задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено.

Із рішенням суду першої інстанції не погодився позивач, ним була подана апеляційна скарга. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом процесуальних норм та норм матеріального права, неналежну оцінку доказів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів скарги скаржник зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України №17 від 24.03.2023 його зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду стрілець 2 відділення 2 стрілецької роти. Однак, починаючи з 24.03.2023 до 31.05.2023 відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень за кожен місяць, яка передбачена абзацом першим пункту 1 Постановою № 168. Позивач не погоджується з позицією відповідача та вказує, що з урахуванням змін до Постанови №168 Наказом МВС України №37 від 26.01.2023 затверджено механізм виплати на період дії воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії України додаткової винагороди, згідно із пунктом 2 якого чітко визначено, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується у розмірі 30 000 грн. військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно із бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, зокрема, з конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі, перевезення військовополонених ворогів. З боку відповідача допущена протиправна бездіяльність щодо невиплати додаткової винагороди в розмірі 30 000,00грн., передбаченої Постановою №168.

Вважає, що судом при вирішенні спірних відносин не враховано практику Верховного Суду у справах зі схожими обставинами як і у даній справі.

Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві зазначає, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає рішення у справі законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги позивача безпідставними. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідач стверджує, що з 01.02.2023 набрав чинності Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 №37. Необхідною умовою для отримання додаткової винагороди є саме безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. При цьому, відповідні обставини мають бути підтверджені документально. Сама по собі служба позивача у в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка здійснює конвоювання осіб узятих під варту, та/або засуджених до позбавлення волі, не може вважатись юридичною підставою для виплати додаткової винагороди.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 03.04.2023 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 №68 від 03.04.2023 солдата запасу ОСОБА_1 , який відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 24.03.2023 №17о/с, прийнятий на військову службу за контрактом строком до оголошення демобілізації та призначений на посаду стрільця 2 відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних) (ВОС-100915П), з присвоєнням індивідуального номеру (Г-175499), зараховано в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення (а.с.45).

Згідно з довідкою про доходи (грошове забезпечення) Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №1 від 10.01.2024, за період з 03.04.2023 року по 31.05.2023 року позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення у такому розмірі:

за березень 2023 року: основне забезпечення 0 грн., додаткові види 0 грн., фактично виплачено 0 грн.;

за квітень 2023 року: основне забезпечення 6097,00 грн., додаткові види 0 грн., фактично виплачено 6005,54 грн.;

за травень 2023 року: основне забезпечення 21008,50 грн., додаткові види 0 грн., фактично виплачено 20693,37 грн.

05.10.2023 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом, в якому просив надати відповідь про причини не отримання додаткової грошової винагороди за період з березень по червень 2023 року відповідно до Постанови №168, який надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку.

Доказів надання відповіді на рапорт позивача від 05.10.2023 матеріали справи не містять.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди у розмірі 30000,00грн., передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з березня по травень 2023 року, звернувся до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, вказав, що сама по собі служба позивача у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що полягає у здійсненні конвоювання осіб взятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі, не може вважатись юридичною підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168,у розмірі до 30 000 гривень. Матеріалами справи не підтверджено наявності підстав, визначених підпунктом 1 пункту 2 Порядку №37, які могли б свідчити про право позивача на отримання додаткової винагороди у спірний період (квітень-травень 2023 року).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

За змістом частини першої статті 1 Закону України від 13.03.2014 № 876-VIIПро Національну гвардію України Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони (частина друга статті 1 цього Закону).

Статтею 21 Закону України Про Національну гвардію України передбачено, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов`язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, цього Закону, інших актів законодавства.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

Статтею 1 Закону №2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (частина перша статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За змістом статті 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 Про загальну мобілізацію постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

В подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та на час розгляду справи не скасований та не припинений.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова №168), до якої після її прийняття та набрання чинності внесено нормативними актами ряд змін, в тому числі стосовно військовослужбовців Національної гвардії України.

Пунктом 2-1 Постанови №168 (зі змінами на час спірних правовідносин) установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30 000 грн.

26.01.2023 відповідно до пункту 2-1 Постанови №168 та з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України на період дії воєнного стану Міністерством внутрішніх справ України був прийнятий наказ №37 від 26.01.2023, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за №194/39250, яким затверджено Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (далі Порядок №37).

Пунктом 2 Порядку №37 передбачалось, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується:

у розмірі до 30 000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань:

у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ;

у складі розгорнутих пунктів управління органів військового управління Національної гвардії України, що здійснюють безпосереднє управління військовими частинами (підрозділами), які залучаються до виконання завдань у межах операційних зон діючих угруповань військ (сил);

в оперативному підпорядкуванні, під оперативним контролем, оперативною взаємодією визначених органів військового управління Збройних Сил України, командувачів діючих угруповань військ (сил) та/або в межах їх зон відповідальності (операційних зон);

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, крім випадків здійснення такого забезпечення в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

з охорони та оборони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні;

з конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі, перевезення військовополонених ворогів.

Пунктом 6 Порядку №37 було визначено, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я, установ Національної гвардії України, територіальних управлінь, Головного управління Національної гвардії України за місцем проходження військової служби, а їх командирам (начальникам) - на підставі наказів командирів (начальників) вищого рівня.

Відповідно до пункту 4 Порядку №37, документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або книга служби нарядів та подій, що відбувалися, або постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку), на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них; рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), періодів (кількості днів) участі військовослужбовця в бойових діях або заходах.

Підтвердження виконання бойових завдань, визначених підпунктом 7 пункту 3 цих Порядку та умов, здійснюється на підставі таких документів: витягу з наказу (бойового розпорядження) командувача Національної гвардії України, штабу оперативного (оперативно-тактичного) угруповання, начальника територіального управління, командира військової частини про виконання завдання з розмінування; акта виконаних робіт з розмінування місцевості (акваторії, об`єкта) від вибухонебезпечних предметів (знешкодження та (або) знищення виявлених вибухонебезпечних предметів) та/або формуляра загороджень.

Приписами пункту 5 Порядку визначено, що облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях або заходах та виконують бойові (спеціальні) завдання, визначені підпунктами 1, 2 пункту 2 цих Порядку та умов, здійснюється штабами військових частин.

Командири військових частин, до яких відряджені (прикомандировані) військовослужбовці інших військових частин, щомісяця до 5 числа інформують військові частини за місцем проходження служби військовослужбовців про їх безпосередню участь у бойових діях за минулий місяць.

Виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я, установ Національної гвардії України, територіальних управлінь, Головного управління Національної гвардії України за місцем проходження військової служби, а їх командирам (начальникам) - на підставі наказів командирів (начальників) вищого рівня (пункт 6 Порядку).

Отже, приписами Постанови №168 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) уповноважено керівників державних органів визначати не тільки порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також її розмір (в розмірі до 30000 грн).

При цьому, аналіз положень Постанови №168 та Порядку №37 дає підстави для висновку, що вони не суперечать одна одному, оскільки Постановою №168 делеговано повноваження Міністерству внутрішніх справ визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії України.

У контексті викладеного слідує висновок, що Міністерством внутрішніх справ саме на виконання вимог пункту 2-1 Постанови №168 прийнято наказ, яким затверджено порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України.

Визначаючи порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, її розміри, Міністерство внутрішніх справ не вийшло за межі положень Постанови №168 та встановленими умовами не обмежило прав військовослужбовців, оскільки зазначеним Порядком №37 деталізовані загальні підходи щодо виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, запровадженої Постановою №168 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин), в розмірі до 30 000 грн та за певних умов, визначених підпункті 1 пункту 2 Порядку №37.

У межах спірних правовідносин питання полягає у нарахуванні та виплаті позивачу додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн., відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за період березень травень 2023 року.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 03.04.2023 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже заявлені позовні вимоги щодо нарахування і виплати додаткової винагороди за березень 2023 року, є безпідставними. Позивач жодним чином не обгрунтовує підстав для виплати йому винагороди за час, коли він ще не був призначений на посаду (у відповідача) та службу в Національній гвардії України.

Суд вірно вказав, що однією із підстав отримання додаткової винагороди у розмірі до 30000,00 грн. військовослужбовцями є виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

При цьому, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), яким передує документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах одним з таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або книга служби нарядів та подій, що відбувалися, або постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку), на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них; рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), періодів (кількості днів) участі військовослужбовця в бойових діях або заходах.

Посилаючись на підпункт 1 пункту 2 Порядку №37, згідно із яким на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується у розмірі до 30 000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання завдань з конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі, перевезення військовополонених ворогів, позивач не наводить обставин виконання ним бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) у спірні періоди квітень-травень 2023 року та не підтверджує їх належними доказами.

Сама по собі служба позивача у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що полягає у конвоюванні осіб взятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі, не може вважатись юридичною підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, у розмірі до 30 000 гривень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріалами справи не підтверджено наявності підстав, визначених підпунктом 1 пункту 2 Порядку №37, які могли б свідчити про право позивача на отримання додаткової винагороди у спірний період (квітень-травень 2023 року), оскільки докази того, що позивачем у оскаржуваний період виконувалися бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в матеріалах справи відсутні.

Позивач, у апеляційній скарзі, наводить рішення судів, якими були задоволені позовні вимоги, в частині виплати додаткової винагороди, у розмірі 30000 гривень за період 2022 року.

Колегія суддів зазначає, що посилання позивача по постанови Верховного Суду від 06.02.2024 №640/13029/22 та від 21.09.2023 №260/3564/22, є недоречними, оскільки суд вирішував спірні відносини, що стосувалися періодів з 24.02.2022 по 17.08.2022 та з 24.02.2022 по вересень 2022 відповідно. У Національній гвардії України у період з березня 2022 по лютий 2023 діяв наказ командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 №89, відповідно до якого всім військовослужбовцям виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень.

При цьому, на час винекнення спірних правовідносин між сторонами у даній справі (період з 03.04.2023 по 31.05.2023), у Національній гвардії України вже діяв «Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023р. № 37 (далі Порядок №37), який застосовувався з 01.02.2023.

Саме з цього моменту, умовами для виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень є одночасне :

1) отримання бойового наказу (бойового розпорядження) на виконання бойового (спеціального) завдання;

2) отримання одного з 7 видів завдань, передбачених у ч.1 п.2 Порядку №37.

Саме тому, наведені позивачем у скарзі судові справи не є аналогічними із обставинами даної справи.

Дослідивши встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги позивача правильних висновків суду не спростовують, в задоволенні скарги слід відмовити.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі № 160/33197/23 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак