Ухвала

від 07.10.2024 по справі 420/4332/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 420/4332/24

адміністративне провадження № К/990/36590/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправними дії Івано-Франківського окружного адміністративного суду щодо виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 вересня 2022 року по 01 лютого 2024 року та допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн;

- зобов`язати Івано-Франківський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2022 року по 01 лютого 2024 року включно, та допомоги на оздоровлення за 2023 р., виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481 грн - за 2022 рік, 2684 грн - за 2023 рік, 3028 грн - за 2024 рік, з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням з цих сум передбачених законом податків і обов`язкових платежів при їх виплат;

- зобов`язати ДСА України здійснити фінансування належної судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 вересня 2022 по 01 лютого 2024 року та допомоги на оздоровлення за 2023 р., виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі у 2022 році - 2481 грн, у 2023 році - 2684 грн, у 2024 році - 3028 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року скасовано в частині задоволення позовних вимог за період з 01 вересня 2022 року по 31 грудня 2023 року. В цій частині ухвалено нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2022 року по 31 грудня 2023 року залишено без розгляду. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року залишено без змін.

17 вересня 2024 року засобами поштового зв`язку позивач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у цій справі.

Предметом спору у цій справі є правильність обчислення та виплата суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Оскаржуючи судові рішення, заявник касаційної скарги посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Перевіривши зміст поданої касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.

В касаційній скарзі заявник не вказує конкретної норми права, яка була застосована судом апеляційної інстанції всупереч висновкам Верховного Суду, а також заявник не вказує конкретні висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, які були проігноровані судом апеляційної інстанції, що з огляду на це, не може вважатися належним обґрунтуванням касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Отже, враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Разом з цим скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах у разі порушення законодавства про судоустрій і статус суддів органом, що нараховує і виплачує суддівську винагороду за позовними вимогами, пов`язаними з виплатами сум за минулий час.

Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 цієї норми КАС України, вимагає не лише зазначення скаржником про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду, та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.

Проаналізувавши доводи заявника, Суд доходить висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності зазначеної конкретної норми (норм) права та мотивованих аргументів неправильного її (їх) застосування, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Насамкінець автор касаційної скарги посилається на пункти 1 частини другої статті 353 КАС України.

Так, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу

Верховний Суд наголошує, що доводи про порушення судом норми процесуального права, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв`язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним.

Отже, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1частини другої статті 353 КАС України як на підставу касаційного оскарження рішення судів попередніх інстанцій.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Отже, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України та пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.

2.Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

3.Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяС.А. Уханенко