Ухвала

від 07.10.2024 по справі 380/24240/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №380/24240/23

адміністративне провадження №К/990/31737/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Губської О.А.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О., Соколова В.М., Губської О.А. у розгляді касаційної скарги на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі № 380/24240/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" про визнання дій, рішень протиправними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Личаківський ВДВС, відповідач 1), Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - ЗМУ МЮ, відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" (далі - ЛМКП "Львівводоканал", третя особа), у якому просила суд:

- визнати дії по винесенню постанови від 30 червня 2023 року ВП № НОМЕР_1 неправомірними та скасувати постанову від 30 червня 2023 року про закінчення ВП № НОМЕР_1;

- визнати дії та рішення начальника Личаківського ВДВС щодо нескасування постанови від 30 червня 2023 року ВП № НОМЕР_1 за заявою стягувача ОСОБА_1 від 13 серпня 2023 року неправомірними;

- визнати дії ЗМУ МЮ щодо надання відповіді від 26 вересня 2023 року Х-1/9/06-19/1371 в частині розгляду інформаційного запиту позивача від 04 вересня 2023 року неправомірними, оскільки такого інформаційного запиту не існує;

- визнати дії відповідача 2 неправомірними щодо нескасування постанови від 30 червня 2023 року про закінчення ВП № НОМЕР_1 за заявою стягувача ОСОБА_1 від 04 вересня 2023 року;

- відшкодувати позивачу завдані матеріальні збитки у сумі 20 тисяч гривень солідарно з кожного з відповідачів;

- відшкодувати завдані ОСОБА_1 моральні збитки у сумі 4000000 грн з урахуванням індексу інфляції солідарно з кожного з відповідачів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржила ОСОБА_1 , подавши до суду апеляційну скаргу.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі № 380/24240/23 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з установленням скаржнику строку у 10 днів для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до касаційного суду уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі або доказів наявності підстав для звільнення від сплати судового збору.

04 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заяву про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О., Соколова В.М., Губської О.А. від розгляду справи № 380/24240/23.

Так, заявниця посилається на пункт 4 частини першу статті 36 КАС України, відповідно до якої судді не можуть брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягають відводу (самовідводу), а саме: за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності.

На обґрунтування вказаної заяви заявниця зазначає, що наявні обставині, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості вищевказаної колегії суддів касаційної інстанції при розгляді касаційної скарги на ухвалу від 03 вересня 2024 року. Заявниця вказує на те, що при вивченні змісту ухвали Верховного Суду від 03 вересня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О., Соколова В.М., Губської О.А. не дослідила фактів та доказів щодо скерування позивачці судом першої інстанції ухвали від 30 червня 2023 року, як судової повістки. На думку заявниці, не було якісним правосуддя при розгляді касаційної скарги у розумінні «верховенство права», яке гарантоване Конституцією та законами України, у тому числі Закону України «Про судоустрій та статус суддів», статей 2,7, 56 цього Закону. Крім того, заявниця звертає увагу на те, що в оскаржуваному судовому рішенні суду апеляційної інстанції відсутні посилання на постанову Верховного Суду від 08 червня 2023 року у справі № 640/12200/22, яка на її думку не є подібною з цієї справи.

На підставі вищевикладеного, у позивачки наявні сумніви у безсторонності вищезазначеної колегії суддів суду касаційної інстанції при розгляду її касаційної скарги.

Перевіривши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів, Суд зазначає наступне.

Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.

Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.

Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність.

У рішенні від 09 листопада 2006 року в справі "Білуха проти України", заява N33949/02 ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед іншого, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).

Стосовно об`єктивного критерію ЄСПЛ указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52).

Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Мотиви заявниці фактично зводяться до незгоди з ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів Соколова В.М., Губської О.А. від 03 вересня 2024 року у справі №380/24240/23 (провадження №К К/990/31737/24), якою касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 КАС України. Заявниці надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі або доказів наявності підстав для звільнення від сплати судового збору.

Тобто, доводи позивачки свідчать саме про незгоду сторони з процесуальним рішенням колегії суддів, що у відповідності до положень частини четвертої статті 36 КАС України, не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.

Інших підстав, які б свідчили про особисту упередженість колегії суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М., Губської О.А. або необ`єктивність під час розгляду справи № 380/24240/23 заявницею не наведено, а суддями не встановлено.

Оскільки доводи заяви про відвід суддів ґрунтуються виключно на незгоді із судовим рішенням, ухваленим за участю суддів Єресько Л.О., Соколова В.М., Губської О.А. заява про відвід вказаної колегії суддів є необґрунтованою.

Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Враховуючи необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу суддям Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О., Соколову В.М., Губської О.А. питання про відвід суддів відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 31, 36, 37, 40, 236, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Заяву про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О., Соколова В.М., Губської О.А. визнати необґрунтованим.

Передати заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О., Соколова В.М., Губської О.А. у розгляді касаційної скарги на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі № 380/24240/23 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

В.М. Соколов

О.А. Губська

Судді Верховного Суду