Рішення

від 02.10.2024 по справі 537/2699/24

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2/537/1050/2024

Справа № 537/2699/24

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.10.2024 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді Маханькова О.В.,

за участі секретаря судового засідання Поколоти О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Возного С.В.,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, треті особи: Перша Кременчуцька державна нотаріальна контора, Полтавський обласний державний нотаріальний архів,

про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до вимог, якої просить ухвалити яким, визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки позивач 12 років безперервно та відкрито користується нерухомим майном.

Позовна заява обґрунтована тим, що 13 лютого 2002 року ОСОБА_4 склала на ім`я ОСОБА_1 заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Михно В.М. і зареєстрований в реєстрі за р.№735. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 19 листопада 2002 року позивач, отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом яке складається з 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями що знаходиться в АДРЕСА_2 та в цілому складається з житлового будинку АДРЕСА_3 житловою площею 8.8 кв.м сарая літ. Б,льоху літ. В,вбиральні літ .Г,літньої кухні літ. Д,колодязя літ. К,огорожі №1. Згідно довідки КП КМБТ інша 1/2 частина житлового будинку житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_2 лічиться за ОСОБА_3 на підставі договору дарування посвідченою 1-ю Кременчуцькою держ. конторою від 20.07.1963 року за р. № 4661. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , 1897 року народження що підтверджується актовим записом про смерть 1048. Отже, з 19 листопада 2002 року по цей час, тобто 12 років, ОСОБА_1 , являється власником 1/2 частини вище вказаного будинку в АДРЕСА_2 . Інша 1/2 частина житлового будинку житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_2 яка належить померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , не має окремого входу в будинок, а будинок має один вхід і всім будинком позивач з 19 листопада 2002 року володіє добросовісно, відкрито, без перешкодо, робить поточні ремонти, утримує іншу частину будинку в належному стані, тобто користуюсь і розпоряджуюсь всім будинком. Обставина добросовісного заволодіння об`єктом нерухомості і володіння позивачем більше десяти років підтверджується наявними документами на будинок, технічною документацією. Відкрите володіння іншою 1/2 частиною вищевказаного будинку можуть підтвердити свідки. Враховуючи, що відкрите і безперервне володіння позивачем 1/2 часткою житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , перевищує 10 років, тоді є підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на зазначену вище 1/2 частину житлового будинку яка належить ОСОБА_3 який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.05.2024 провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи проводити в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.06.2024 зобов`язано Полтавський обласний державний нотаріальний архів надати Крюківському районному суду м. Кременчука Полтавської області інформацію, а за наявності належним чином завірені копії документів, стосовно того, чи заводилася спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в період з 1973 року по 2000 року.

Від представника відповідача надійшов відзив, згідно якого Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, ознайомившись з позовною заявою, вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що йому на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина житлового будинку садибного типу, з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 17,5 кв.м, житловою площею 8,8 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Принагідно вбачаємо за необхідне зазначити, що до позовної заяви не подано правовстановлюючих документів на підтвердження відповідного права власності позивача. Також позивачем стверджується, що 1/2 частина вищевказаного об`єкта нерухомого майна належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого 20.07.1963 Першою Кременчуцькою держнотконторою за № 4661, що підтверджується листом КП «КМБТІ» № 61/1116 від 28.02.2008. Також позивач вказує, що з 19 листопада 2002 року користується вищезгаданим об`єктом нерухомого майна одноосібно, тобто фактично об`єктом в цілому. Звертають увагу суду, що вищезгадане, а саме наявність у позивача листа КП «КМБТІ» № 61/1116 від 28.02.2008, підтверджує, що позивач був обізнаний про своє фактичне користування 1/2 частиною об`єкта нерухомого майна, належного іншій особі на праві спільної часткової власності. У зв`язку із цим позивач не міг вважати своє одноосібне заволодіння будинком і проживання у ньому добросовісним. Тобто, протягом всього часу проживання позивача у відповідному будинку йому було відомо про відсутність у нього підстав для набуття права власності на іншу частину відповідного об`єкту нерухомого майна, а саме про зареєстроване за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину відповідної нерухомості. Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області вбачає за важливе зауважити, що позивач з моменту заволодіння майном (зі змісту позовної заяви 19.11.2002) до цього часу не знає чи претендують інші особи на відповідну частину об`єкта нерухомого майна, належну ОСОБА_3 . Це підтверджується обставинами і судженнями, зазначеними у самій позовній заяві та заявленим клопотанням представника позивача про витребування в Полтавського обласного державного нотаріального архіву інформації чи заводилася спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Таким чином, ні в момент заволодіння, ні до цього часу позивачу невідомо про наявність спадкоємців ОСОБА_3 , які можуть претендувати на належну йому на праві власності частину об`єкта нерухомого майна. Також позивачу достеменно відомо, що він не є спадкоємцем ОСОБА_3 . Вказане вище виключає можливість визнання користування позивачем неналежною йому 1/2 частиною будинку добросовісним. Окрім того, відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Однак, звертаємо увагу, що зі змісту позовної заяви та матеріалів справи не вбачається підстава користування позивачем спірною 1/2 частиною житлового будинку садибного типу, з господарськими будівлями та спорудами, належною ОСОБА_3 , яку б позивач міг вважати законною підставою набуття ним права власності. Оскільки позивачем не зазначається та не підтверджується підстава заволодіння майном (частиною будинку, належною ОСОБА_3 ), а матеріали судової справи не містять підтвердження добросовісності володіння позивачем спірною 1/2 частиною житлового будинку садибного типу, з господарськими будівлями та спорудами, належною ОСОБА_3 , хоча спірний житловий будинок садибного типу, з господарськими будівлями та спорудами може бути об`єктом давнісного володіння, проте володіння позивача відповідною частиною не може бути визнано добросовісним. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. Таким чином, на думку Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області позовна заява ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, а саме на 1/2 частину житлового будинку садибного типу, з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 17,5 кв.м, житловою площею 8,8 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належною ОСОБА_3 , не підлягає задоволенню, оскільки відсутня сукупність умов для такого визнання, передбачених ч. 1 ст. 344 ЦК України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повідомив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були дружиною та чоловіком і після війни будували будинок. Зазначає, що допомагав утримувати будинок в належному стані, сам по собі будинок маленький та у своїй власності має 1/2 частину будинку, інша 1/2 частини складається із кімнати. Після смерті ОСОБА_3 позивач почав доглядати за ОСОБА_4 та допомагати в господарстві, після її смерті зайнявся її похованням та встановив пам`ятник. Пояснив, що будинок невеликий, має один вхід та поділити будинок неможливо, користується постійно.

Представник позивача адвокат Возний С.В. не заперечував проти задоволення позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову.

Представник третьої особи Першої Кременчуцької державної нотаріально контори в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду клопотання про розгляд справи без його участі, просять винести рішення на розсуд суду.

В судове засідання представник третьої особи Полтавського обласного державного нотаріального архіву не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду клопотання про розгляд справи без його участі, просить винести рішення на розсуд суду.

На виконання ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.09.2024 в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

В судовому засідання свідок ОСОБА_6 повідомила, що є двоюрідною внучкою позивача та знає його та ОСОБА_4 з дитинства. Зазначила, що після смерті ОСОБА_4 позивач взяв на себе відповідальність за утримання її будинку, де вона проживала, садив огородину та доглядав за могилою померлої. ОСОБА_4 померла в 2002 році та з того часу ОСОБА_1 проживав в будинку, в якому раніше проживала померла. Пояснила, що сам по собі будинок невеликий. Зазначила, що позивач постійно допомагав ОСОБА_4 та доглядав за нею, адже вона була літньою людиною, вони були в добрих сусідських відносинах та постійно проживав в цьому будинку. Щодо наявності спадкоємців ОСОБА_4 їй не відомо, проте дітей не мала та у шлюбі не перебувала. На запитання представника відповідача відповіла, що зі слів інших осіб ОСОБА_3 був чоловіком ОСОБА_4 , проте чи офіційно був зареєстрований шлюб їй не відомо. Зазначила, що на земельній ділянці, де знаходиться спірне домоволодіння допомагала позивача ремонтувати паркан, вказала, що будинок має один вхід, на частки фактично не поділений. Сам будинок складається із кімнати та коридору.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила, що позивача та померлу ОСОБА_4 знає з народження. ОСОБА_4 померла в 2002 році, до її смерті ОСОБА_1 допомагав та піклувався за померлою. Щодо наявності спадкоємців після смерті ОСОБА_4 не знає, проте зазначила, що з того часу позивач постійно проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , доглядає за ним, ремонтує. Вказала, що ОСОБА_3 був чоловіком ОСОБА_4 , чи офіційно був зареєстрований шлюб їй не відомо, спільних дітей не мали, про спадкоємців не відомо, із власників будинку знає лише ОСОБА_4 . По уточнюючим запитанням відповіла, що будинок має один вхід та не поділений, проте наявні два входи на територію земельної ділянки. Повідомила, що позивач після смерті ОСОБА_4 і до цього часу проживає та користується будинком та спірною частиною зокрема.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 зазначила, що є племінницею позивача, який постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Все своє життя позивач займається благоустроєм будинку та подвір`я, ремонтує все за необхідності. Знає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були чоловіком та дружиною, ОСОБА_3 помер раніше, а в 2002 році і ОСОБА_4 померла. Після смерті чоловіка проживала сама, дітей не мала, у ОСОБА_3 також не було дітей. За домоволодінням постійно доглядає та користується ОСОБА_1 , будинок має один вхід.

Суд враховуючи думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, розглянувши подані сторонами докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов наступного висновку.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи,поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно з вимогами статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно довідки від 28.02.2008 № 61/1116, виданої КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації», за даними реєстрації прав власності станом на 28.02.2008 за ОСОБА_3 на праві власності зареєстровано 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_2 на підставі договору дарування посвідченого Першою Кременчуцькою держконторою 20.07.1963 № 4661.

Встановлено, що ОСОБА_3 , 1897 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено актовий запис про смерть № 1048, та підтверджено довідкою від 17.10.2007 № 2224/03-19 Центрального відділу реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції.

Як вбачається із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 78361075 та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 78361100 стосовно ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Спадковому реєстрі інформація відсутня.

На виконання ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.06.2024 про витребування доказів, Полтавський обласний державний нотаріальний архів повідомив, що не можу надати інформацію щодо зведення спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , оскільки зазначених даних не достатньо для здійснення спадкової справи в архівних фондах.

В судовому засіданні судом досліджено копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 21.03.2002, виданого Кременчуцьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану, відповідно до якого ОСОБА_8 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що зроблено запис № 729.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.11.2002, зареєстровано в реєстрі за № 1-1709, державним нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори посвідчено, що на підставі заповіту спадкоємцем після ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_4 . Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається із 1/2 частки житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належало померлій на підставі свідоцтва № НОМЕР_2 на право особистої власності, виданого Кременчуцьким міським відділом комунального господарства 16.11.1961, зареєстрованому в Кременчуцькому бюро техінвентаризації в книзі №31 за р.№ 3436.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав № 379598098 від 22.05.2024 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , має право власності (спільна часткова) на 1/2 частку житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом також встановлено, що технічний паспорт (реєстраційний номер ТІ01:9153-0887-6084-1995, інвентаризаційна справа № 1339/2024) на житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , оформлений на ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , та з якого вбачається, що на земельній ділянці знаходиться житловий будинок, сарай, льох, колодязь та огорожа, а житловий будинок складається із кухні, кімнати та тамбура (загальна площа будинку 17,5 кв.м.).

Згідно зі ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч.3 ст.344ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст.344 ЦК України) (п.9 Постанови).

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних умов у сукупності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Водночас він повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 року по справі №910/17274/17 правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Враховуючи положення ст.ст. 335, 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (ст.214 ЦПК України).

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень ст.ст.15, 16 ЦК України, а також ч.4 ст.344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. (п.13 Постанови).

Виходячи зі змісту ч.1 ст.344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п.5 ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). (п.14 Постанови).

Таким чином, судом встановлено в судовому засіданні, що позивач заволодів часткою будинком, який не мав зареєстрованого власника. Тому оскільки позивач заволодів фактично безхазяйним майном, яке не мало зареєстрованого власника, то право власності на таке майно в порядку набувальної давності виникає вперше. В подальшому позивач більше двадцяти років відкрито та безперервно володів та володіє таким будинком, протягом такого тривалого часу ніхто правомірність його дій не оспорив.

Комплекс описаних фактів з врахуванням принципу справедливості дають суду достатні відповідно до закону підстави для визнання за позивачем права власності на 1/2 частину будинку як такого, що виникло вперше, з метою усунення юридичної невизначеності фактичного володіння майном та забезпечення стабільності цивільних правовідносин, які фактично склались та є усталеними протягом вдвічі більшого строку, аніж той, який вимагає закон.

Таким чином, суд встановив, що позивач більше ніж 10 років, а точніше, з 2002 року по теперішній час відкрито, добросовісно та безперервно володіє вказаним домоволодінням, позивач є добросовісним набувачем, тому позовні вимоги щодо визнання права власності на домоволодіння за позивачем за набувальною давністю підлягають задоволенню.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.16, 328 344 ЦК України, ст.ст.2, 4, 5, 7, 10, 12, 13, 17, 18, 81, 141, 206, 229, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, треті особи: Перша Кременчуцька державна нотаріальна контора, Полтавський обласний державний нотаріальний архів про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності за набувальною давністю на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2024.

Суддя Маханьков О.В.