Рішення

від 25.09.2024 по справі 201/10291/23

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/10291/23

Провадження № 2/202/1980/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Бєсєди Г.В.

за участю секретаря Десятерика Я.С.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни про визнання протиправними та скасування записів про реєстрацію права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни про визнання протиправними та скасування записів про реєстрацію права власності.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 14 листопада 2016 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Вдовіна Ліана Леонідівна внесла в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис №17500118 про право власності ПАТ КБ «Приватбанк» на земельну ділянку індексний номер 32427078, кадастровий номер 1210100000:04:033:0001 площею 0,0589 га по АДРЕСА_1 , а 14 листопада 2016 року внесла запис № 17500140 під індексним номером 73312666 про право власності ПАТ КБ «Приватбанк» на житловий будинок літ. А-1, шлакобетон, житловою площею 32,3 кв.м; Ж-2 житловий будинок цегла, житловою площею 108,6 кв.м, П- убиральню дощат, 3- гараж цегла, N? 1-6,1 інші споруди. Банк та приватний нотаріус діяли всупереч Закону України N?1304/УП «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності 7 червня 2014 року і був продовжений 16 вересня 2020 року Законом N? 895-1X до 21 квітня 2021 року, а потім - до 1 січня 2022 року. Наголошувала, що в період дії Закону України від 3 червня 2014 року №1304-УП «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань позичальника за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті. Відповідачі без її згоди та чоловіка-співвласника звернули стягнення на будинок і землю в позасудовому порядку, чим порушили ст.578 ЦК України, так як майно було передано в іпотеку за згодою подружжя і на підставі ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет іпотеки мало відбуватися лише за рішенням суду. Мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави). Звертала увагу суду, що її майно незаконно та передчасно було перереєстровано в період дії Закону України «Про мораторій», так як житловий будинок використовується як місце постійного проживання її та членів її сім`ї, у неї немає іншого житлового майна, загальна площа майна не перевищує 250 кв.м житлового будинку. Просила суд визнати протиправним і скасувати запис про право власності № 17500140 від 14 листопада 2016 року, індексний № 32427078 від 18 листопада 2016 року на домоволодіння АДРЕСА_1 ) та запис про державну реєстрацію земельної ділянки № 17500118, кадастровий номер 1210100000:04:033:0001 площею 0,0589 га, індексний номер 32427078 від 18 листопада 2016 року по АДРЕСА_1 ) за акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк». Також просила поновити строк позовної давності посилаючись на те, що вона постійно зверталася до суду для поновлення свого права.

Представник акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» надав відзив на позовну заяву в якому зазначав, що 04 липня 2018 року рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі №202/6443/17 відмовлено в задоволені позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про скасування запису про державну реєстрацію прав та визнання права власності на нерухоме майно. Суд дійшов висновку, що позивачкою не надано доказу, що домоволодіння АДРЕСА_1 є єдиним місцем їх проживання, та беручи до уваги, що загальна площа предмету іпотеки становить 255,3 кв.м., в даному випадку положення Закону України «Про мораторій» щодо стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті не підлягають застосуванню, та суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, такими, що не підтверджуються доказами та не підлягають задоволенню. 30 січня 2019 року постановою Дніпровського апеляційного суду по справі №202/6443/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2018 року залишено без змін.

Також наголошували, що АТ КБ «Приватбанк» письмово звертався до позивача з вимогою щодо погашення заборгованості та з попередженням відносно звернення стягнення на предмет іпотеки тощо. Державна реєстрація прав та їх обтяжень на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 була проведена нотаріусом - 18.11.2016. Таким чином, строк позовної давності за позовними вимогами про скасування державної реєстрації від 18.11.2016 сплив 19.11.2019. АТ КБ «Пиватбанк» звертає увагу суду, що позивачу було відомо про здійснення державної реєстрації, про що свідчить позов в справі №202/6443/17 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про скасування запису про державну реєстрацію прав та визнання права власності на нерухоме майно. Тобто позивачу було відомо про здійснення державної реєстрації щонайменш з 2017 року. Таким чином, строк позовної давності (3 роки) за вимогами про скасування державної реєстрації сплив. На підставі наданих АТ КБ «Приватбанком» документів та у відповідності до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.11.2016 внесеним приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Вдовіною Л.Л. право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 255,3 кв.м, було зареєстровано за АТ КБ «Приватбанк». АТ КБ «Приватбанк» письмово звертався до позивача з вимогою щодо погашення заборгованості та з попередженням відносно звернення стягнення на предмет іпотеки тощо, даний факт встановлений під час розгляду справи №202/6443/17. Зазначені докази наявні, містяться в реєстраційній справі, щодо державної реєстрації прав та/або їх обтяжень на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 255,3 кв.м. та були перевірені нотаріусом перед прийняттям рішення, що оскаржується позивачем. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі №202/6443/17 встановлено, що спірне майно має загальну площу 255,3 кв.м., а отже не підпадає під дії ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України». Реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ КБ «Приватбанк» здійснена за згодою ОСОБА_1 , що висловлена у п.29 договору іпотеки, а тому Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає застосуванню до цих правовідносин. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни про визнання протиправними та скасування записів про реєстрацію права власності просили відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_1 надала відповідь на відзив в якій наголошувала, що на протязі з 14 листопада 2006 року і до 12 лютого 2024 року згідно договору з банком ОСОБА_1 постійно погашала кредит. Станом на 13 лютого 2024 року згідно довідки банк визнав, що ОСОБА_1 повністю погасила заборгованість за кредитним договором. Дії банку та нотаріуса про визнання права власності на домоволодіння та земельну ділянку по АДРЕСА_1 за банком є неправомірними та зловживанням правами, так як натепер банк не тільки отримав гроші по кредиту, а і передчасно незаконно став власником домоволодінням та земельної ділянки. Наголошувала, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання - кредитного договору, а на день звернення АТ КБ «Приватбанку» з відзивом до суду 29 лютого 2024 року кредитний договір та іпотечний договір припинили свою дію, так як станом на 13 лютого 2024 року ОСОБА_1 не має заборгованості перед банком. Також звертала увагу суду, що не має у власності іншого нерухомого майна та загальна площа домоволодіння складає менше 250 кв.м.

Холодовська Оксана Валеріївна та її представник позов підтримали та просили задовольнити.

Представник акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіна Л.Л. в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить таких висновків.

14 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та АТ КБ «Приватбанк», був укладений кредитний договір №DNLGA00000025, предметом якого є надання споживчого кредиту в розмірі 130802,50 доларів США, на наступні цілі: 120000 дол. США на купівлю житлового будинку, а також 10802,50 дол. США на сплату страхових платежів, з оплатою 10,08% річних з терміном погашення 14.11.2013 р.

В забезпечення основного зобов`язання між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір №DNLGA00000025 від 14.11.2006 р., відповідно до умов якого Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю належне на праві власності нерухоме майно, а саме: житловий будинок, має наступні характеристики: А -1 житловий будинок шлакобетон; житлова кімната 32,3 кв.м., загальна площа 44,6 кв.м.; Ж-2 житловий будинок цегл.; житлова кімната 108,6 кв.м.; загальна площа 210,7 кв.м.; Л дощата; З - гараж цегла; М,Н - вольєри; 1-7,І,ІІ - споруди. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського МНО Кретовою Н.Б. за р.№2205 та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.07.2004 року, номер витягу: 4198170,реєстраційний номер:1790278. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення предмету іпотеки жила нерухомість. Іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку загальною площею 0,0589 кв.м. на якій розташоване майно і яка належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯГ 565088, вид. 26.09.2006 року Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів.

Відповідно до п.18.8.1 Іпотечного договору, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на Предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані та відповідно до п.18.8.2 у визначених випадках звернути стягнення на Предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань за Кредитним договором.

Згідно з п.24 Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюються у випадках, передбачених п.п.18.8.1,18.8.2,18.9 цього договору, відповідно дорозділу V Закону України «Про іпотеку»на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що містяться в цьому договорі.

Звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що Іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити Іпотекодавця (п.29 Договору Іпотеки).

06 листопада 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін №1 до Договору іпотеки №DNLGA00000025 від 14 листопада 2006 р.

12 листопада 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін до договору іпотеки. Відповідно до Договору погашення за Кредитним договором здійснюється в строк з 14 листопада 2006 року по 15 листопада 2023 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, Банк звернувся до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Л.Л. із заявою про реєстрацію права власності на предмет іпотекиспірну квартиру на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 14 листопада 2006 року.

18.11.2016 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.А. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32427078 від 18.11.2016 р. та зареєстровано 18.11.2016 р. право власності на будинок АДРЕСА_1 за ПАТ КБ «ПриватБанк» (номер запису про право власності 17500140) та на земельну ділянку площею 0,0589 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису 17500118, індексний номер 32427078 від 18.11.2016 р.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 73312666 власником будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки є ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 209819412101, номер запису про право власності: 17500140 та відповідно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 210057812101, номер запису про право власності: 17500118.

Відповідно до довідки № LA4VUTROOPKBAQLO акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» від 13.02.2024 станом на 13 лютого 2024 року ОСОБА_1 не має заборгованості перед акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк».

На день укладення кредитного договору та на теперішній час позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04.07.2018 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. Ід, ЄДРПОУ 14360570), приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни ( АДРЕСА_2 ), про скасування запису про державну реєстрацію прав та визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30.01.2019 рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04.07.2018 залишено без змін.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право Іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від Іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно з ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Згідно з ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Отже, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена у статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у якій визначено, що загальними засадами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Таким чином, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

Щодо доводів ОСОБА_1 про заборону банку вчиняти дії під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до положеньст.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»протягом дії цьогоЗакону: 1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно ізстаттею 4 Закону України "Про заставу"та/або предметом іпотеки згідно ізстаттею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

У домоволодінні АДРЕСА_1 розташовані два житлових будинки: А -1 загальна площа 44,6 кв.м. та Ж-2 житловий будинок загальна площа 210,7 кв.м. Загальна площа становить 255,3 кв.м. Іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку загальною площею 0,0589 кв.м.

Враховуючи, що загальна площа предмету іпотеки становить 255,3 кв.м., а тому в даному випадку положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягають застосуванню.

Стосовно доводів ОСОБА_1 про відсутність заборгованості за кредитним договором станом на 13 лютого 2024 року в забезпечення якого укладено іпотечний договір, суд зазначає, що зазначене не свідчить про неправомірність дій банку щодо переходу права власності за іпотечним договором та прийняття 18 листопада 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. рішення про державну реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 за ПАТ КБ «Приватбанк».

Враховуючи вищевикладене, державна реєстрація права власності на предмет іпотеки проведена без порушенням вимог закону, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни про визнання протиправними та скасування записів про реєстрацію права власності не підлягають задоволенню.

Щодо інших доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, а саме пункт 1 статті 6 Конвенції яка зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

У зв`язку з відмовою у позові, судовий збір на підставі ч.2ст. 141 ЦПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.258-259,263-265,353ЦПК України,суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 доакціонерного товариствакомерційного банку«Приватбанк»,приватного нотаріусаДніпропетровського міськогонотаріального округуВдовіної ЛіаниЛеонідівни провизнання протиправнимита скасуваннязаписів прореєстрацію прававласності відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя Г.В. Бєсєда