Рішення

від 27.09.2024 по справі 607/11187/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.09.2024 Справа №607/11187/24 Провадження №2/607/2582/2024

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі :

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Бумби М.І.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Притули О.Б.

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки і піклування Великоберезовицька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області про визначення місця проживання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Притула О.Б. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруВеликоберезовицька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області, у якому, просить визначити місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі із 02 серпня 2008 року. У даному шлюбі у них народилося двоє дітей: син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначила, що сімейні стосунки між сторонами погіршилися, вини не проживають разом, не ведуть спільного господарства, не підтримують подружніх відносин. До припинення стосунків між сторонами та на даний час діти проживають разом із батьком та перебувають на повному його утриманні та вихованні. Відповідач ОСОБА_3 , яка є матір`ю дітей постійно проживає за кордоном. Разом із тим, сторони не можуть дійти згоди щодо визначення місця проживання дітей. Батько дітей ОСОБА_1 має всі можливості, щоб забезпечити дітям належний рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Позивач вважає, що проживання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 відповідатиме якнайкращому забезпеченню інтересів дітей, які також хочуть проживати з батьком.

Ухвалою від 24.05.2024 у даній справі відкрито провадження та постановлено провести її розгляд у порядку загального позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_3 відзиву на позов не подала.

27.08.2024 у даній справі закрито підготовче судове засідання та призначено справу для розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та представники позивача - адвокат Притула О.Б. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просить суд їх задовольнити з підстав наведених у позові.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, подавши суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнає та не заперечує проти визначення місця проживання неповнолітніх дітей разом з батьком, за адресою: АДРЕСА_1 з мотивів висловлених нею у спілкуванні із представником служби у справах дітей.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Великоберезовицької селищної рада Тернопільського району Тернопільської області Руцька І.Б. у судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , який затверджений рішенням виконавчого комітету Великоберезовицької селищної ради. В подальшому, в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена про місце та час розгляду справи.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі із 02 серпня 2008 року (Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 02.08.2008 р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України.

У даному шлюбі народилося двоє дітей: син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 25.01.2011 р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції) та дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане 25.03.2011 р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції).

Неповнолітні, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , проживають та зареєстровані з 13.12.2016 разом із батьком ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено довідкою №48, видана 11.05.2024 року головою правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Воля-15», витяг записів із Будинкової книги).

Згідно із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно серії ЕАС №054435, двохкімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 .

Як вбачається із довідки про доходи №3004 від 30 квітня 2024 року, ОСОБА_1 працює менеджером по збуту у ТОВ «Т-ПС», загальна сума його доходу за період із 01 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року становить 127 962,55 грн.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка є матір`ю відповідача суду пояснила, що її дочка ОСОБА_3 у березні 2022 року разом із неповнолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виїхала за кордон де перебувала із ними до травня 2022 року, у зв`язку із початком повномасштабного вторгнення російських військ. В подальшому, повернувшись в Україну у травні 2022 року, діти почали проживати за їх місцем реєстрації, тобто з батьком. ОСОБА_3 забажала повернутись в Італію, виїхавши на роботу, де на даний час перебуває. Також, пояснила, що мати дитини спілкується із дітьми щодня, передає їм продукти харчування та одяг, а також матеріальну допомогу. Останній раз перебувала в Україні в квітні 2024 року.

Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько й мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Згідно вимог ст.ст. 7, 155 СК України, дитині має бути забезпечена можливість здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Відповідно до ч.2 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

У відповідності до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно із ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Частиною 3 ст.29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно ст.9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 року, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Статтею 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Положеннями принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року встановлено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю.

Відповідно до висновку Органу опіки і піклування Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, затвердженого рішенням виконкому №285 від 16 липня 2024 року, враховуючи згоду матері ОСОБА_3 , зазначений орган вважає за доцільне визначити місце проживання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається із змісту даного висновку, зазначеним органом встановлено, що « …на сьогоднішній день діти проживають з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Мати дітей - ОСОБА_3 знаходиться за межами країни, в Республіці Італія м. Флоренція, де працює флористом. Відповідно до характеристик від 11.06.2024 року, виданих комунальним закладом Великоберезовицьким ліцеєм Великоберезовицької селищної ради Тернопільської області, діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , навчаються Великоберезовицькому ліцеї з 01.09.2017 та з 01.09.2020 року. Мають навчальні досягнення… Зі сторони батьків комунікацію щодо навчання дітей ведуть з педагогами мама ОСОБА_3 та батько ОСОБА_1 . Батько присутній на більшості батьківських зборах, допомагає виконувати домашні завдання, завжди цікавиться шкільним життям дітей, прислухається до рекомендацій педагогів щодо навчання та виховання дітей, відвідує різні заходи ліцею, допомагає в організації їх проведення. Мама також бере активну участь у вихованні дітей, прислухається до рекомендацій педагогів щодо їх навчання та виховання, але спілкування проходить частіше у телефонному режимі, активно спілкується у «Viber» групі, оскільки перебуває за кордоном. Мати відвідувала заклад у кінці 2 семестру 2023-2024 навчального року, брала участь у батьківських зборах, які проводилися в офлайн.

У телефонній бесіді з ОСОБА_3 з`ясовано, що вона не заперечує щодо проживання дітей ОСОБА_5 і ОСОБА_4 після розлучення з батьком. З її слів, вона з дітьми спілкується щоденно, любить їх, передає їм одяг, продукти харчування, спортивний інвентарі для дочки. Один раз у рік приїжджає до них в Україну. ОСОБА_3 переконана, що батько добросовісно і старанно виконує батьківські обов`язки щодо дітей, матеріально утримує їх. Згідно з актом обстеження умов проживання від 11.06.2024 р. батько ОСОБА_1 створив належні умови для виховання та розвитку дітей. У дітей є окрема спільна кімната, в якій відведені окремі місця для їх сну, є два письмові столи, шафа-купе для одягу. У ОСОБА_5 і ОСОБА_4 є необхідний сезонний одяг, взуття, засоби гігієни, продукти харчування. Їжу готує дітям батько. ОСОБА_5 і ОСОБА_4 люблять тата і маму, стосунки між дітьми та батьками теплі, люблячі, дружні, довірливі. У бесіді із дітьми зазначено, що ОСОБА_5 хоче проживати з батьком, ОСОБА_4 з обома батьками ... ».

Судом, із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 не заперечувала та на даний час не заперечує щодо проживання дітей разом з батьком, тобто за їх місце реєстрації. Відповідач фактично проживає окремо від позивача ОСОБА_1 та дітей ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , оскільки перебуває закордоном, що підтверджується інформацією, викладеною у листі №19-60621/18/24 від 04.09.2024 р. Державної прикордонної служби України, згідно якої ОСОБА_3 приїзджала в Україну 19.11.2023 та виїхала за її межі 23.05.2024 р.

Як на підставу своїх вимог про визначення місця проживання дітей позивач, покликається на існування між сторонами спору щодо визначення місця проживання дітей за адресою: АДРЕСА_1 , де він на даний час проживає з дітьми.

Аналіз національного законодавства вказує на те, що втручання суду у вирішення питання щодо місця проживання дитини має відбуватись у крайніх випадках, за наявності спору між батьками, задля сторонньої оцінки обставин, що визначені ч.2 ст.161 СК України.

Принципом 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України», Європейський суд з прав людини наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

При визначені місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування.

Зазначена правова позиція викладена у постанові ВС від 13.03.2024 у справі №730/921/21.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного із батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, оцінивши та дослідивши докази, вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки і піклування Великоберезовицька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області до задоволення не підлягає. Так, суд вважає, що покликання позивача на обставини наведені ним у позові про те, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дітей, або існував на момент пред`явлення позову, а також заперечення відповідача щодо проживання дітей із батьком, не доведені матеріалами справи, а також не підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому, суд ураховує, що діти сторін у справі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживали та проживають, а також зареєстровані з 13.12.2016 разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено довідкою №48, виданою 11.05.2024 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Воля-15» та витягом із записів із Будинкової книги, а також поясненням свідка ОСОБА_6 , відповідач погоджується із цим. Також, суд зазначає, що відповідач у березні 2022 року змушена була виїхати із дітьми за межі території України у зв`язку із початком військової агресії РФ, повернулась в Україну у травні 2022 року, привізши дітей на їх постійне місце проживання та реєстрації, наміру вивозити дітей за своїм місцезнаходженням не має. При цьому, як слідує із висновку органу опіки та піклування та заяви ОСОБА_3 , відповідач не заперечує щодо проживання дітей ОСОБА_5 і ОСОБА_4 після розлучення із батьком та переконана, що батько добросовісно та старанно виконує батьківські обов`язки щодо дітей, матеріально утримує їх. Відтак, зазначене свідчить, що відповідач ОСОБА_3 не заявляла про намір визначити місце проживання своїх дітей із нею, за її місцем проживання, де вона на даний час проживає, а також не порушує питання про зміну місця проживання та реєстрації дітей. А тому, суд доходить до висновку, що правовідносини, які склались між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо проживання їх малолітніх дітей не є спірними.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 141, 206, 263, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки і піклування Великоберезовицька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області, відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 07 жовтня 2024 року.

Головуючий суддяВ. В. Ромазан