Постанова

від 27.09.2024 по справі 914/1135/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2024 р. м. Львів Справа №914/1135/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІ.Б. Малех

суддівН.М. Кравчук

О.С. Скрипчук

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрнафта, б/н від 19.07.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/2042/24 від 19.07.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 01 липня 2024 року (суддя Сухович Ю.О., повний текст рішення складено 11.07.2024, м. Львів)

у справі №914/1135/24

за позовом Публічного акціонерного товариства Укрнафта, м. Київ

до відповідача Управління поліції охорони у Львівській області, м. Львів

про відшкодування збитків на суму 71 675, 23 грн.

ВСТАНОВИВ:

30.04.2024 на розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Публічного акціонерного товариства Укрнафта до відповідача Управління поліції охорони у Львівській області про відшкодування збитків на суму 71 675,23 грн.

Дані позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до положень п.6 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-ІХ в період дії воєнного стану із 25.03.2022 не застосовуються в тому числі і норми ст. 73 КЗпП, якими встановлено перелік святкових і робочих днів, а отже відсутні підстави для застосування положень п.2 ч.1 ст. 107 КЗпП України. Тобто вказує, що проведений розрахунок вартості 1-ї години охорони за допомогою працівника воєнізованої охорони об`єктів по Управлінню поліції охорони у Львівській області на 2022 рік в розмірі 125,00 грн. був неправомірний. У зв`язку із призупиненням дії положення КЗпП України, щодо оплати роботи в святкові та неробочі дні у подвійному розмірі, зменшилися вартості надання послуг з охорони в такі дні, в річному перерахунку із 2368,77 грн. до 592,20 грн., що в свою чергу призвело до зменшення вартості надання послуг з охорони в такі дні, в річному перерахунку із 2368,77 грн. до 592,20 грн., що в свою чергу призвело до зменшення вартості 1-ї години послуг охорони з 125,00 грн. до 123,13 грн. При застосуванні положень Закону України №2136-ІХ вартість послуг по договору повинна була бути зменшена з 4791125,00 грн. до 4719449,77 грн. (38329 годин охорони х 123,13 грн. ціни 1-ї години охорони). Отже вважає, що Управлінням поліції охорони у Львівській області протягом 2022 року було неправомірно завищено вартість надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку чим було завдано збитків позивачу на суму 71 675,23 грн. В обґрунтування даного посилається на дані ревізії, яка проведена Західним офісом Держаудитслужби.

В обґрунтування даних вимог посилається на положення ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 901, 509, 526, 610, 611, 623 Цивільного кодексу України.

Відповідач Управління поліції охорони у Львівській області, у відзиві заперечує позовні вимоги вказуючи на те, що згідно розрахунку вартості послуг воєнізованої охорони об`єктів Управління поліції охорони у Львівській області на 2022 рік (додаток №4 до договору від 31.12.2021 №11/07/03/204-Р на охорону НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта») вартість 1 год. охорони становить 125,00 грн. при нульовій рентабельності. До розрахунку фонду оплати праці, окрім постійних складових, включено щомісячну премію в розмірі 8,9 % . Доплату за роботу у святкові дні включено згідно чинного законодавства , оскільки договір було укладено 31.12.2021. Вказує, що з боку ПАТ «Укрнафта» будь-яких звернень щодо перерахунку вартості надання послуг охорони практично до кінця 2023 року не було. Фактична заробітна плата охоронників УПО Львівської області є нижчою, ніж середня місячна зарплата по Львівській області, згідно статистичних даних оприлюднених Мінфіном за 2022 рік (12936,00 грн.), а відтак позов вважає безпідставним.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01 липня 2024 року у справі №914/1135/24 в позові відмовлено.

Дане рішення мотивоване тим, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку від 31.12.2021. Ціна договору є істотною умовою договору, зокрема і договору про надання послуг укладеного між сторонами, сторони погодили ціну та підписали додатки до договору. Крім цього, вказано, що додатком №5 до договору є розрахунок вартості послуг, підписаний сторонами. Порядок внесення змін до договору врегульовано положеннями ст. 651 ЦК України і в договорі від 31.12.2021 сторони не передбачили іншого порядку внесення змін до договору, ніж визначений ст. 651 ЦК України. Також вказано, що довідка ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися.

Позивач ПАТ «Укрнафта», не погодившись з винесеним рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним дослідженням матеріалів та обставин справи.

Скаржник вказує, що відповідач у відзиві на претензію та довідці фактично визнав те, що ним було завищено вартість послуг охорони об`єктів НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» у зв`язку, з чим було заподіяно збитків на суму 71 675,23 грн. При цьому, як вказує скаржник судом залишено поза увагою та не надано належної оцінки доказам, а саме відповідь на претензію №7169/43/33/01-2023 та довідці отриманої позивачем 18.03.2024. Також, скаржник звертає увагу на те, що відповідач у відзиві на позовну заяву визнає заподіяну ним шкоду позивачу, та те, що ним самостійно без погодження позивача змінено розмір щомісячної премії охоронників , внаслідок чого середня заробітна плата охоронників УПО у Львівській області була в середньому завищена на 2088,33 грн., в порівняні з іншими об`єктами на яких відповідач надав аналогічні послуги з охорони. Вказує скаржник на те, що в судовому засіданні першої інстанції не з`ясовувалися обставини, тобто не були предметом дослідження акти приймання наданих послуг (робіт), що підтверджують сам факт наданих послуг згідно договору.

Відповідно до цього, просить, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Позивач Національна поліція України, у відзиві від 29.08.2024 №5053/43/33/01-2024 (вх. № апеляційного суду 01-04/5758/24від 02.09.2024), заперечує доводи апеляційної скарги вказуючи на те, що позивач в обґрунтуванні зокрема посилається на акт Державної аудиторської служби України, яким було встановлено завищення вартості послуг охорони, однак аудитори чисто арифметично прорахували святкові дні та вивели різницю у вартості надання послуг, при цьому останні не врахували , що послуги надавалися по собівартості. Також зазначає, що фактична заробітна плата охоронників УПО Львівської області є нижчою, ніж середня місячна зарплата по Львівській області, згідно статистичних даних, оприлюднених Мінфіном за 2022 рік (12936,00 грн.). Із врахуванням нульової рентабельності вартості 1 год. охорони, при відшкодуванні зазначених у позові суми , Управління зазнає фінансових збитків. До розрахунку фонду оплати праці, окрім постійних складових, включено щомісячну премію в розмірі 8,9%. Доплату за роботу у святкові дні включено згідно чинного законодавства, оскільки договір було укладено 31.12.2021. Також, зазначає, що по факту оплата святкових у 2022 році співробітниками УПО Львівської області не проводилась у зв`язку зі змінами законодавства при введенні військового стану в Україні, а кошти, передбачені на доплату за роботу у святкові дні, спрямовані на збільшення відсотка щомісячної премії та заробітної плати охоронників в цілому. Дана ситуація, як вказує відповідач влаштовувала обидві сторони договору, оскільки з боку ПАТ «Укрнафта» будь-яких звернень щодо перерахунку вартості надання послуг охорони практично до кінця 2023 року не було. Відповідно до цього, просить, рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23 липня 2024 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді Кравчук Н.М., Скрипчук О.С.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Укрнафта, б/н від 19.07.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/2042/24 від 19.07.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 01 липня 2024 року у справі №914/1135/24 та ухвалено розглядати таку без повідомлення учасників справи. Витребувано в Господарського суду Львівської області матеріали справи №914/1135/24.

30.07.2024 в канцелярію апеляційного суду поступили матеріали справи №914/1135/24.

Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ціна позову у справі №914/1135/24 є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з урахуванням цієї обставини та предмету спору вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, відзивом на неї, оцінивши зібрані у справі докази, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення від 01.07.2024 Господарського суду Львівської області у справі №914/1135/24 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Обставини справи.

31.12.2021 Управління поліції охорони у Львівській області (охорона) та Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (замовник) уклали договір про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку, згідно п.1.1 якого охорона, на підставі ліцензії МВС України за №1461 від 13.11.2015 року на охоронну діяльність, зобов`язується надати замовнику послуги з охорони публічної безпеки і порядку (надалі-послуги охорони) на території замовника, що розташовані за адресами: Львівська область, місто Борислав, на вулицях: Дрогобицька,12в; Ірини Сеник, 19; Сосюри, 6а; Ірини Сеник, 90 а (далі-об`єкт) що вказані в дислокації (додаток №1).

Відповідно до пункту 1.4. договору заходи охорони на об`єкті здійснюється у дні і години, вказані у дислокації (додаток №1). Система здійснення охоронних заходів щодо об`єкта визначається замовником та погоджується з охороною.

Згідно пункту 2.1 договору ціна послуг охорони за цим договором є договірною і визначається протоколом узгодження ціни за здійснення заходів охорони (додаток №2), розрахунком фонду робочого часу (додаток №3) та розрахунком ціни 1-ї години охорони (додаток №4), що є невід`ємними частинами договору.

Відповідно до пункту 2.2 вартість послуг охорони по договору на кожний окремий місяць розраховується сторонами на підставі дислокації (додаток №1), відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості.

Додатками до договору є: додаток №1 дислокація; додаток № 2 протокол узгодження ціни за здійснення заходів охорони; додаток №3 фонд робочого часу; додаток №4 розрахунок ціни 1-ї години; додаток №5 розрахунок вартості послуг.

Як вказує позивач, указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24.02.2022 року на території України запроваджено воєнний стан, який триває до сьогодні. Також вказує, що 15.03.2022, згідно Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який введений в дію 25.03.2022, та відповідно до положень пункту 6 статті 6 якого в період дії воєнного стану із 25.03.2022 року не застосовуються в тому числі і норми статті 73 Кодексу Законів про працю України, якими встановлено перелік святкових і робочих днів, а отже відсутні підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 107 Кодексу Законів про працю України.

Позивач вважає, що оскільки вищевказаним Законом було призупинено положення Кодексу Законів про працю України в частині оплати праці працівника в святкові та неробочі дні в подвійному розмірі, то відповідно підлягає перегляду і розмір вартості 1-ї години надання послуг у ці дні. Тобто, проведений розрахунок вартості 1-ї години охорони за допомогою працівника воєнізованої охорони об`єктів по Управлінню поліції охорони у Львівській області на 2022 рік в розмірі 125,00 грн. був неправомірним. Отже, зменшилася вартість надання послуг з охорони в такі дні, в річному перерахунку із 2 368,77 грн. до 592,20 грн., що в свою чергу призвело до зменшення вартості 1-ї години послуг охорони з 125,00 грн. до 123,13 грн.

Отже, на думку позивача, відповідач протягом 2022 року, неправомірно завищив надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку, чим завдав позивачу збитків на суму 71 675,23 грн.

При цьому, зазначає, що вказана сума встановлена під час проведеної в період з 25.01.2023 року по 03.07.2023 року Західним офісом Держаудитслужби ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» Публічого акціонерного товариства «Укрнафта» за період з 01.01.2017 по 31.12.2022 року.

В ході ревізії було встановлено, що відповідачем протягом 2022 року завищено вартість надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку на суму 71 675,23 грн.

Позивач 13.04.2023 надіслав відповідачу електронною поштою лист про те, що у позивача проходить перевірка Західного офісу Держаудитслужби, якою встановлено завищення вартості послуг охорони, які надаються управлінням поліції охорони у Львівській області. У зв`язку з вищенаведеним позивач просив надати підтвердження вартості послуг охорони, розрахунок ціни години охорони за квітень - грудень 2022р. з врахуванням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

18.04.2024 відповідач надіслав на електронну пошту позивача довідку з розрахунком.

10.08.2023 Державна аудиторська служба України надіслала позивачу лист №000500-14/8980-2023, щодо усунення виявлених порушень, в якому вимагала, зокрема, забезпечити відшкодування відповідачем завищеної вартості наданих послуг на суму 71 675,23 грн.

01.12.2023 позивач направив претензію відповідачу про компенсацію сплаченої завищеної вартості послуг по договору на суму 71 675,23 грн.

27.12.2023 відповідач надав відповідь на претензію де зазначив, що оплата святкових днів у 2022 році працівникам УПО у Львівській області не проводилася у зв`язку зі змінами в законодавстві, а кошти передбачені на доплату у святкові дні були направлені на підвищення відсотку премії та заробітної плати.

Відповідно до цього, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 71 675,23 грн. збитків, в задоволенні якого рішенням Господарського суду Львівської області від 01 липня 2024 року відмовлено.

При перегляді рішення Господарського суду Львівської області від 01 липня 2024 року у справі №914/1135/24 Західний апеляційний господарський суд керувався наступним.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За приписами положень статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено обставинами справи, правовідносини сторін виникли на підставі укладеного між Управлінням поліції охорони у Львівській області та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» 31.12.2021 договору про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку.

Згідно вимог статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Ціна договору є істотною умовою договору, зокрема і договору про надання послуг укладеного між сторонами. Сторони погодили ціну та підписали додатки до договору.

Зокрема у пункті 2.1 договору сторони зазначили, що ціна послуг охорони за цим договором є договірною і визначається протоколом узгодження ціни за здійснення заходів охорони (додаток №2), розрахунком фонду робочого часу (додаток №3) та розрахунком ціни 1-ї години охорони (додаток №4), що є невід`ємними частинами договору.

Крім того, додатком №5 до договору є розрахунок вартості послуг, підписаний сторонами.

Як вірно відмічено , судом першої інстанції порядок внесення змін до договору врегульовано положенням статті 651 Цивільного кодексу України.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

В договорі про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку від 31.12.2021 сторони не передбачали іншого порядку внесення змін до договору, ніж визначений статтею 651 Цивільного кодексу України.

Як в суді першої, так і в апеляційній інстанції, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач покликається на довідку Західного офісу Держаудитслужби б/н від 03.07.2023, щодо окремих питань фінансово-господарської діяльності Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» за період з 01.01.2017 по 31.12.2022, за висновками якої встановлено завищення вартості надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку відповідачем протягом 2022 року на суму 71 675,23 грн. Зазначену суму відповідно просить стягнути як збитки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдані збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В свою чергу Господарський кодекс України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 Господарського кодексу України).

Збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється, зокрема, в витратах, зроблених кредитором. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладене на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 статті 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправна поведінка; 2) збитки; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; 4) вина. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися в прийнятті нею неправомірного рішення або в неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною в цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається в зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Судом першої інстанції вірно відмічено, що з врахуванням положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що довідка ревізії Західного офісу Держаудитслужби б/н від 03.07.2023 не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами правочинів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними правочинами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг.

Довідка ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Довідка ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Вказане узгоджується з правововою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16.

10.08.2023 Державна аудиторська служба України надіслала позивачу лист №000500-14/8980-2023, щодо усунення виявлених порушень, в якому вимагала, зокрема, забезпечити відшкодування відповідачем завищеної вартості наданих послуг на суму 71 675,23 грн.

Позивачем в даній справі, як в суді першої так і апеляційної інстанцій не доведена сутність правової природи стягуваної грошової суми саме у вигляді збитків. Не доведена і не обґрунтована позивачем також і наявність чотирьох складових, необхідних для стягнення збитків.

Також слід відмітити, що позивач, знаючи про прийняття 15.03.2022 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», не звертався до відповідача у встановленому законом порядку для внесення змін до договору в частині ціни.

Позивач 13.04.2023 надіслав відповідачу електронною поштою лист про проведення перевірки Держаудитслужби та просив надати підтвердження вартості послуг охорони, розрахунок ціни години охорони за квітень - грудень 2022 з врахуванням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

І вже 01.12.2023 тобто після перевірки позивач направив претензію відповідачу про компенсацію сплаченої завищеної вартості послуг по договору на суму 71 675,23 грн.

Отже, з врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого правомірно відмовлено в позові.

Відтак, по суті обґрунтування апеляційної скарги зводиться до переоцінки доказів та не спростовує висновків суду першої інстанції і свідчить про незгоду скаржника із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи.

З врахуванням наведеного, рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2024 у справі №914/1135/24 слід залишити без змін, як законне та обґрунтоване, відносно обставин та матеріалів справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Львівської області ухвалив рішення від 01 липня 2024 року у справі №914/1135/24, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Господарського суд Львівської області від 01 липня 2024 року у справі №914/1135/24 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ПАТ «Укрнафта» - без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись п.10 ч.3 ст. 2, ст. ст. 114, 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрнафта, б/н від 19.07.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/2042/24 від 19.07.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 01 липня 2024 року у справі №914/1135/24 - залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на ПАТ «Укрнафта».

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5.Матеріали справи №914/1135/24 повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяН.М. Кравчук

СуддяО.С. Скрипчук