Постанова

від 25.09.2024 по справі 5015/118/11

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2024 р. Справа №5015/118/11(914/942/24)

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тібет» від 11.06.2024 (вх. №01-05/1674/24 від 13.06.2024)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.06.2024 (суддя Цікало А.І.) про забезпечення позову

у справі №5015/118/11(914/942/24)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тібет»

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство «Виробничо-наукова компанія «Розточчя СТ»

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські заводи автомобілебудування»

про: витребування майна з чужого незаконного володіння

у межах справи: № 5015/118/11

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»

про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» (ідентифікаційний код 31148163)

за участю представників:

від апелянта (відповідача): Черненко О.Є. представник

від позивача: не з`явився

від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Карпенко А.А. представник

від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Демідонт Б.О. адвокат

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.06.2024 у справі №5015/118/11(914/942/24) задоволено заяву ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» про забезпечення позову; вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлю адміністративного корпусу під літ. Ж-4, загальною площею: 10168.7 м2 (опис: площа змінилася згідно довідки ДП Західний ЕТЦ від 25.05.2017), реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 884033346101, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 321.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.06.2024 у справі №5015/118/11 (914/942/24) повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські заводи автомобілебудування» про забезпечення позову відмовити.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 13.06.2024 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 28.06.2024, призначено розгляд справи на 03.07.2024.

20.06.2024 ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» подало суду відзив (вх. №01-04/4219/24) на апеляційну скаргу, в якому третя особа-2 просить залишити оскаржену ухвалу без змін.

25.06.2024 ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» подало суду відзив (вх. №01-04/4304/24), в якому третя особа-1 просить просить залишити оскаржену ухвалу без змін.

03.07.2024 ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» подало суду письмові пояснення (вх. №01-04/4477/24).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 відкладено розгляд справи на 14.08.2024.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 відкладено розгляд справи на 04.09.2024.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Галушко Н.А. з 03.09.2024 до 06.09.2024 розгляд справи 04.09.2024 не відбувся. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 призначено розгляд справи на 25.09.2024.

24.09.2024 ПрАТ «ВНК «Розточчя» подало суду письмові пояснення, у яких просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. До пояснень додано витяг з Інтернет-сайту zaxid.net статті під заголовком «Львівських братів-депутатів викрили на брехні в деклараціях» та таблицю з описом переходу права власності на адміністративний корпус під.літ «Ж-4».

В судовому засіданні 25.09.2024 представниця апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги, просила оскаржену ухвалу скасувати.

Представники третіх осіб проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечили, просили залишити оскаржену ухвалу суду першої інстанції без змін.

Позивач явки представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників справи, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на таке.

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №5015/118/11 про банкрутство ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач».

10.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тібет» про витребування будівлі адміністративного корпусу під літ. «Ж-4», загальною площею: 10168.7 м2, реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 884033346101, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 321, з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в межах справи №5015/118/11 про банкрутство ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.05.2024 залучено ПрАТ «Виробничо-наукова компанія «Розточчя СТ» та ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» до участі у справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

03.06.2024 ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» звернулось до господарського суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, витребування якого є предметом цього позову.

Заяву обґрунтовано тим, що право власності на спірне майно будівлю адміністративного корпусу під літ. «Ж-4», яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321, неодноразово переходило до інших осіб, отже, наявна реальна загроза, що ТзОВ «Тібет» вчергове відчужить спірне майно, що значно ускладнить виконання судового рішення чи унеможливить його виконання у разі задоволення позову, що в свою чергу призведе до ускладнень ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача (боржника) та кредиторів.

Постановляючи оскаржену ухвалу за результатами розгляду заяви третьої особи про забезпечення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що таку заяву слід задовольнити та вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, витребування якого є предметом цього спору, оскільки невжиття таких заходів істотно ускладнить чи взагалі унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Узагальнені доводи апелянта (відповідача) та заперечення інших учасників справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано такими доводами:

- застосовуючи засіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлю адміністративного корпусу під літ. «Ж-4», яка належить ТзОВ «Тібет», суд на невизначений, але значний термін, унеможливлює користування та розпорядження належним добросовісному власнику майном;

- при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу;

- заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами та необхідно брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів забезпечення; співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позов з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії;

- щодо співвідносності заходів забезпечення позову апелянт просить врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 14.06.2018 у справі №916/10/18 та від 15.01.2019 справі №915/870/18;

- відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків;

- спірне майно вже тривалий час перебуває у власності ТзОВ «Тібет», яке здійснило ряд невід`ємних великовартісних покращень цього об`єкту нерухомості;

- ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» не надало суду жодних доказів наміру відповідача відчужити, передати в заставу, поділити/об`єднати, перепланувати чи іншим чином змінити фактичні параметри спірної будівлі;

- постановою Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №5015/118/11 (914/2863/22) за позовом ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» до ТзОВ «Тібет» про витребування майна (будівлі адміністративного корпусу під літ. «Ж-4») з чужого незаконного володіння було відмовлено в задоволенні касаційної скарги ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» та залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 22.03.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023, якими відмовлено у задоволенні позову та скасовано заходи забезпечення позову, вижиті ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.11.2022.

У відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» на спростування доводів скаржника наводить такі аргументи:

- арешт предмета спору у цій справі є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів боржника, а також ефективною можливістю реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову;

- вжитий захід забезпечення по відношенню до предмета спору повністю відповідає практиці Верховного Суду, зокрема правовим висновкам, викладеним у постановах від 28.10.2019 у справі №916/1845/19, від 05.09.2019 у справі №911/527/19 та іншим;

- неправдиві твердження апелянта щодо неподання заявником доказів наміру відповідача відчужити спірне майно свідчать про намагання ввести апеляційний суд в оману, оскільки ТзОВ «ЛЗА» долучало докази, які свідчать про реальну можливість переходу права власності на предмет спору від ТзОВ «ТІБЕТ» до третіх осіб, а саме посилалось на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та долучало як додаток інформаційну довідку №376177756 від 26.04.2024 (Додаток №8 до заяви про забезпечення позову);

- зі сторінок 128-135 інформаційної довідки №376177756 від 26.04.2024, вбачається, що майно ТзОВ «УК «ЛА» неодноразово переходило у власність до інших осіб, пов`язаних з ТзОВ «ТІБЕТ» і його засновниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому, враховуючи, що предмет спору (будівля адміністративного корпусу під літ. «Ж-4») неодноразово переходив до інших власників, у тому числі тричі змінювались власники під час другого повторного розгляду спору про недійсність аукціону, засновники ТзОВ «ТІБЕТ» відчужили відповідне майно, яке згодом перейшло до ТзОВ «ТІБЕТ», яке в свою чергу відчужило предмет спору і згодом знову його набуло, то ТзОВ «ЛЗА» в своїй заяві про забезпечення позову обґрунтовано вказало та довело належними і допустимими доказами наявність реальної загрози чергового відчуження майна ТзОВ «УК «ЛА», що значно ускладнить виконання судового рішення;

- апелянт умисно не зазначив в апеляційній скарзі, що в позові ТзОВ «ЛЗА» у справі №5015/118/11(914/2863/22) про витребування майна з чужого незаконного володіння було відмовлено лише з підстави, що ТзОВ «ЛЗА» не є належним позивачем, проте самі позовні вимоги є обґрунтованими, адже договір купівлі-продажу від 24.03.2016, предметом якого була будівля адміністративного корпусу під літ. «Ж-4», визнано недійсним, а тому, в силу ч.1 ст.216 ЦК України такий договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у зв`язку з недійсністю результатів аукціону від 17.03.2016 та, як наслідок, недійсності відповідного договору, ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» залишається власником будівлі адміністративного корпусу під літ. «Ж-4», що розташована за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321, оскільки перехід права власності не відбувся;

- в апеляційній скарзі ТзОВ «ТІБЕТ» посилалось на п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», у якому йшла мова про негативні наслідки забезпечення позову, проте, постанови Пленуму Верховного Суду мають виключно рекомендаційний характер, а скаржник, всупереч ч.1 ст.74 ГПК України не довів жодними доказами ті обставини, на які посилається в апеляційній скарзі як на підставу своїх заперечень;

- те, що ТзОВ «ТІБЕТ» посилається на здійснення ряду невід`ємних великовартісних покращень об`єкту нерухомості не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову, а тим більше у відмові в позові про витребування нерухомого майна, що незаконно вибуло із власності боржника; в цьому випадку навіть не ставиться під сумнів незаконність вибуття предмета спору (будівлі адміністративного корпусу під літ. «Ж-4») із власності ТзОВ «УК « ЛА», оскільки це вже встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 10.02.2022, постановою ЗАГС від 27.10.2022 та постановою Касаційного господарського суду від 18.05.2023 у справі №5015/118/11;

- у постанові Касаційного господарського суду від 26.10.2021 у справі №911/2581/14 (911/2410/20) зазначено, що сама по собі недійсність торгів вказує на незаконність володіння набувача й не має жодного відношення до його добросовісності; ТзОВ «ТІБЕТ», будучи недобросовісним володільцем, самостійно несе ризики своїх дій щодо покращення об`єкта нерухомості і ТзОВ «УК «ЛА» не має нести відповідальності за нерозсудливі дії ТзОВ «ТІБЕТ» з предметом спору;

- в постанові від 11.12.2023 у cправі №904/1934/23 Верховний Суд звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача; за таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін; такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22;

- враховуючи те, що відповідач, поза сумнівом, вправі в будь-який момент відчужити предмет спору, а вимога апелянта про надання доказів щодо очевидних речей свідчить про прохання застосувати до заявника заздалегідь недосяжний стандарт доказування, порушує баланс інтересів сторін та суперечить актуальній практиці Верховного Суду.

У письмових поясненнях ТзОВ «ЛЗА» зазначило, що законність оскарженої ухвали про забезпечення позовних вимог підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області від 27.06.2024 у цій справі, яким задоволено позовні вимоги.

ПрАТ «ВНК «Розточчя» у відзиві на апеляційну скаргу на спростування доводів скаржника наводить такі аргументи:

- апелянт стверджує, що не має намірів відчужувати чи змінювати своє право власності на будівлю під літ. «Ж-4», проте заборона на вчинення таких дій жодним чином не перешкоджає апелянту здійснювати свою звичайну господарську діяльність, у тому числі щодо користування будівлею, при цьому, звертаємо увагу, що через незаконне володіння ТзОВ «ТІБЕТ» предметом спору відбувається ухилення від сплати податків в державний бюджет за користування об`єктом нерухомості;

- додатковим підтвердженням того, що накладення арешту на предмет спору не перешкоджає ТзОВ «ТІБЕТ» здійснювати свою звичну діяльність є наявність арешту в користь ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» у справі №5015/118/11(914/2675/23), що підтверджується ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.09.2023 у справі №5015/118/11(914/2675/23), при цьому, ТзОВ «ТІБЕТ» відмовилось від свого права на апеляційний (і вподальшому касаційний) перегляд відповідної ухвали;

- апелянт не надав жодних доказів наявності начебто негативних наслідків, що настали внаслідок накладення арешту на оспорюване майно;

- право власності на об`єкт нерухомого майна між пов`язаними з засновниками відповідача особами за незмінною ціною у 2 240 тис. грн. (ціна придбання на аукціоні та ПДВ), проте без сплати реальних коштів, підтверджується аналізом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №317420509 від 12.12.2022);

- на підтвердження вчинення дороговартісних невід`ємних покращень апелянт не надав жодних доказів, у тому числі ні переліку, ні вартості, ні дати їх начебто здійснення;

- відразу із дати відчуження переможцю аукціону щодо незаконності відчуження будівлі та застосування наслідків незаконності здійснювався спір, у якому ТзОВ «ТІБЕТ» був залучений третьою особою, а, отже, якщо такі покращення і були здійснені, то на власний ризик апелянта втратити такі покращення щодо нерухомого майна, яке перебуває у його володінні незаконно;

- накладення арешту на будівлю адміністративного корпусу під літ. «Ж-4» як захід забезпечення позову та реального виконання судового рішення про витребування майна із чужого незаконного володіння не розглядає питання невід`ємних покращень, тому цей аргумент не може бути підставою для скасування оскарженої ухвали.

У письмових поясненнях ПрАТ «ВНК «Розточчя» зазначає про недобросовісність власників ТзОВ «Тібет» - Доскіча Ю.Ю. та ОСОБА_2 з посиланням на статтю, опубліковану на Інтернет-сайті zaxid.net під заголовком «Львівських братів-депутатів викрили на брехні в деклараціях» та таблицю з описом переходу права власності на адміністративний корпус під.літ «Ж-4».

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст.136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі статтею 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, серед іншого, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 ГПК України, а саме, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому учасник справи, що звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

У цьому спорі позивач (боржник, що перебуває в ліквідаційній процедурі) звернувся до суду із вимогою до відповідача про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тібет» про витребування будівлі адміністративного корпусу під літ. «Ж-4», загальною площею: 10168.7 м2, реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 884033346101, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 321, з чужого незаконного володіння.

Позов обґрунтований тим, що спірне нерухоме майно, яке належало позивачу, вибуло із володіння останнього у зв`язку з проведенням торгів з реалізації майна банкрута, що були проведені 17.03.2016, та укладенням 24.03.2016 договору купівлі-продажу спірного майна з переможцем аукціону ТзОВ «Укр-Алюміній».

Однак, 21.03.2016 результати вказаного аукціону були оскаржені кредитором боржника в судовому порядку і 10.02.2022 рішенням Господарського суду Львівської області у справі №5015/118/11, яке набрало законної сили, визнано недійсними аукціон і результати аукціону від 17.03.2016 з продажу будівлі корпусу «Ж-4», заг. пл. 10369,6 кв. м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 321, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 24.03.2016, укладений між ТзОВ «УК «Львівський Автонавантажувач» і переможцем аукціону ТзОВ «УКР-Алюміній».

Оскільки договір купівлі-продажу спірного майна визнано недійсним і такий не створює жодних юридичних наслідків, позивач вважає, що він залишається власником будівлі адміністративного корпусу «Ж-4», що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 321, оскільки перехід права власності не відбувся.

Відтак у позивача виникла необхідність витребувати своє нерухоме майно від останнього набувача, яким відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно є ТзОВ «Тібет».

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом арешту на спірне нерухоме майно.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову у справі, заявник обґрунтував тим, що право власності на спірне майно будівлю адміністративного корпусу під літ. «Ж-4», яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321, неодноразово переходило до інших осіб, отже наявна реальна загроза, що ТзОВ «Тібет» вчергове відчужить спірне майно, що значно ускладнить виконання судового рішення чи унеможливити його виконання у разі задоволення позову, що в свою чергу призведе до ускладнень ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача (боржника) та кредиторів.

Оскільки предметом позову є вимоги майнового характеру, досліджуватися має обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, а також питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (правова позиція, викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

З долученої до матеріалів позовної заяви Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №345733626 від 07.09.2023 вбачається, що право власності на будівлю під літ. «Ж-4», розташовану за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 321, зареєстроване 11.02.2021 за ТзОВ «Тібет».

З долученої до заяви про забезпечення доказів Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №376177756 від 26.04.2024 вбачається, що з 2016 до 2021 року право власності на будівлю під літ. «Ж-4», розташовану за адресою АДРЕСА_1 , було зареєстроване за: ТзОВ «Укр-Алюміній», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТзОВ «Волинь-Мет», ТзОВ «Гал-Кабель».

Ту обставину, що спірне майно неодноразово змінювало власника встановлено також у рішенні Господарського суду Львівської області від 10.02.2022 у справі №5015/118/11 за заявою про визнання результатів аукціону недійсними.

Вказане свідчить про те, що спірне майно може бути в будь-який момент відчужене відповідачем або ж третьою особою на стороні відповідача шляхом реалізації своїх прав.

У випадку відчуження спірного майна до завершення розгляду спору, це призведе до необхідності звернення позивача до суду з іншими позовами.

Відтак, доказами які містяться в матеріалах справи підтверджено достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У матеріалах справи відсутні докази, що застосування заходів забезпечення позову можуть призвести до обмеження господарської діяльності відповідача, відтак колегія відхиляє відповідні аргументи апелянта, не підтверджені жодним чином.

Також суперечливими є твердження апелянта щодо відсутності наміру відчужувати чи будь-яким чином змінювати спірне нерухоме майно і, одночасно, про вплив накладеного судом арешту на можливість вільно розпоряджатись цим майном.

Апелянт покликається на здійснення ряду невід`ємних дороговартісних покращень об`єкту нерухомого майна, що є предметом витребування, однак такі обставини не є предметом дослідження під час вирішення заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.

Водночас, колегія суддів не надає оцінку доказам та поясненням ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ», поданим до письмових пояснень 24.09.2024, оскільки такі не були предметом оцінки під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Відтак колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що обраний заявником захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, витребування якого є предметом даного спору, відповідає вимогам розумності, адекватності, збалансованості інтересів та вимогам щодо наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги та є таким, що спроможний забезпечити ефективний захист або поновлення порушених прав (інтересів) позивача в разі задоволення позову.

Враховуючи те, що апелянт не довів наявності підстав для скасування оскарженої ухвали, передбачених у статті 277 Господарського процесуального кодексу України, у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.06.2024 у справі №5015/118/11(914/942/24) залишити без змін.

В порядку положень ст.129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тібет» відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.06.2024 у справі №5015/118/11(914/942/24) залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 07.10.2024.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяГалушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.