Рішення

від 28.11.2024 по справі 5015/118/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024 Справа № 5015/118/11(914/1542/23)

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:уповноваженої особи учасників боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські заводи автомобілебудування»до відповідача-1:Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»до відповідача-2:Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Козія Володимира Юрійовичапро:стягнення 1050000 грн. 00 коп. та включення даної суми до ліквідаційної масиу межах справи:№ 5015/118/11за заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»про банкрутство:Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» (ідентифікаційний код 31148163)

Суддя:Цікало А. І.

При секретарі:Андріюк В. М.

Представники:

Позивача: Демідонт Б. О. адвокатВідповідача-1:Гаврилюк О. Р. представникВідповідача-2:Козій В. Ю. арбітражний керуючий

16.05.2023 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 1649 від уповноваженої особи учасників боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські заводи автомобілебудування» надійшла позовна заява до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина», до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» суми у розмірі 1050000 грн. 00 коп. та включення даної суми до ліквідаційної маси.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.05.2023 р. позовну заяву уповноваженої особи учасників боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські заводи автомобілебудування» до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина», до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» суми у розмірі 1050000 грн. 00 коп. та включення даної суми до ліквідаційної маси прийнято до розгляду в межах провадження справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач»; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 21.06.2023 р.

31.05.2023 р. до суду за вх. № 13669/23 від представника ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» надійшли письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.06.2023 р. задоволено самовідвід судді Чорній Л. З. у справі № 5015/118/11 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» та всіх позовних заяв, поданих в межах вказаної справи та інші заяви (клопотання); справу № 5015/118/11 та всі позовні заяви, подані в межах вказаної справи та інші заяви (клопотання) передано для визначення нового складу суду у порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2023 р., визначено суддю Цікало А. І. для розгляду справи № 5015/118/11 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач».

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.06.2023 р., справу № 5015/118/11(914/1542/23) передано для розгляду судді Цікало А. І.

Ухвалою суду від 16.06.2023 р. розгляд справи призначено на 06.07.2023 р.

Ухвалою суду від 06.07.2023 р. розгляд справи відкладено на 05.09.2023 р.

28.07.2023 р. до суду за вх. № 18657/23 від представника уповноваженої особи учасників боржника ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» надійшли письмові пояснення по справі.

17.08.2023 р. до суду за вх. № 20141/23 від представника ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» надійшли письмові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 05.09.2023 р. розгляд справи відкладено на 19.10.2023 р.

Ухвалою суду від 19.10.2023 р. розгляд справи відкладено на 23.11.2023 р.

20.11.2023 р. до суду за вх. № 28132/23 від ФОП Гаврилюка О. Р. надійшла заява про відвід судді Цікала А. І. у справі № 5015/118/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» та всіх позовних заяв, поданих в межах справи № 5015/118/11.

Ухвалою суду від 20.11.2023 р. справу № 5015/118/11 про банкрутство ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» передано для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 32 ГПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2023 р. заяву про відвід судді Цікала А. І. у справі № 5015/118/11 передано для розгляду судді Чорній Л.З.

Суддею Чорній Л. З. заявлено самовідвід від розгляду заяви ФОП Гаврилюка О.Р. про відвід судді Цікала А.І. у справі № 5015/118/11, який ухвалою суду від 22.11.2023 р. задоволено.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2023 р. заяву про відвід судді Цікала А. І. у справі № 5015/118/11 передано для розгляду судді Морозюку А.Я.

Судове засідання, призначене на 23.11.2023 р., не відбулось у зв`язку з тим, що питання про відвід судді Цікала А. І. у справі № 5015/118/11 та всіх позовних заяв, поданих в межах справи № 5015/118/11 не було вирішено.

Ухвалою суду від 27.11.2023 р. відмовлено у задоволенні заяви ФОП Гаврилюка О. Р. про відвід судді Цікала А. І. у справі № 5015/118/11 про банкрутство ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач»; справу № 5015/118/11 повернуто раніше визначеному складу суду для розгляду.

Ухвалою суду від 30.11.2023 р. розгляд справи призначено на 18.01.2024 р.

27.12.2023 р. до суду за вх. № 31588/23 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 18.01.2024 р. розгляд справи призначено на 11.04.2024 р.

Ухвалою суду від 11.04.2024 р. розгляд справи відкладено на 28.05.2024 р.

Ухвалою суду від 28.05.2024 р. розгляд справи відкладено на 27.06.2024 р.

Ухвалою суду від 27.06.2024 р. розгляд справи відкладено на 05.09.2024 р.

05.09.2024 р. до суду за вх. № 21762/24 від ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 05.09.2024 р. розгляд справи відкладено на 26.09.2024 р.

26.09.2024 р. до суду за вх. № 23410/24 від ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 26.09.2024 р. розгляд справи відкладено на 29.10.2024 р.

28.10.2024 р. до суду за вх. № 25963/24 від представника ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою суду від 29.10.2024 р. розгляд справи відкладено на 28.11.2024 р.

Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 5015/118/11 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач», порушена ухвалою суду від 17.05.2010 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.06.2011 р. затверджено реєстр вимог кредиторів ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» у тому числі з грошовими вимогами ініціюючого кредитора ТзОВ «Укравтозапчастина» на суму 1060977,25 грн. у четверту чергу та 125 грн. (судові витрати) у першу чергу.

Заборгованість ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» перед ТзОВ «Укравтозапчастина» виникла на підставі виданих боржником простих векселів на суму 1050000,00 грн. та підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області від 08.10.2009 р. № 13/120.

Постановою Господарського суду Львівської області від 15.07.2011 р. у справі № 5015/118/11 ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Скочка І. Я.

Ухвалою суду від 06.12.2011 р. припинено повноваження арбітражного керуючого Скочка І. Я. як ліквідатора ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач», ліквідатором ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» призначено арбітражного керуючого Хомишина І. Г.

Ухвалою суду від 18.05.2016 р. припинено повноваження арбітражного керуючого Хомишина І. Г. як ліквідатора ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач»; ліквідатором ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» призначено арбітражного керуючого Козія В. Ю.

Ухвалою суду від 14.12.2016 р. залучено до участі у справі № 5015/118/11 в якості уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські заводи автомобілебудування».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські заводи автомобілебудування» (уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач») звернулось до суду з даним позовом, який обґрунтовує таким.

Закритим акціонерним товариством «Автонавантажувач» надано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» 6 (шість) векселів від 11.09.2008 р. та 1 (один) вексель від 29.10.2008 р., загальною сумою 1050000,00 грн., в яких авалістом виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач», а саме: вексель серії АА № 0718355 на суму 150000 грн.; вексель серії АА № 0718356 на суму 150000 грн.; вексель серії АА № 0718357 на суму 150000 грн.; вексель серії АА № 0718358 на суму 150000 грн.; вексель серії АА № 0718359 на суму 150000 грн.; вексель серії АА № 0718360 на суму 150000 грн.; вексель серії АА № 0718302 на суму 150000 грн.

Тобто, ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач», у якого ЗАТ «Автонавантажувач» являється засновником, виступив поручителем за вказаними векселями, здійснивши їх аваль, відповідно до договору про аваль векселів від 29.10.2008 р.

ТзОВ «Укравтозапчастина» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до ЗАТ «Автонавантажувач» і ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» про стягнення 1210774,95 грн. За результатами зазначеного позову було прийнято рішення від 08.10.2009 р. у справі № 13/120, яким частково задоволено позов ТзОВ «Укравтозапчастина», стягнено із ЗАТ «Автонавантажувач» на користь ТзОВ «Укравтозапчастини» 153357,00 грн. боргу, 1533,57 грн. державного мита та 156,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та стягнено з ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» 1050000,00 грн. боргу, 10500,00 грн. державного мита та 156,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

02.11.2009 р. Господарським судом Львівської області видав наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 08.10.2009р. у справі № 13/120.

20.11.2009 р. начальником відділу держаної виконавчої служби Сколівського районного управління юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №15977567.

11.01.2010 р. ТзОВ «Укравтозапчастина» подало до Господарського суду Львівської області заяву про порушення справи про банкрутство ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.06.2011 р. у справі № 5015/118/11 вимоги ініціюючого кредитора визнані в повинному обсязі та включені в реєстр вимог кредиторів.

28.09.2009 р. між ЗАТ «Автонавантажувач» та ТзОВ «Укравтозапчастина» укладено договір підряду на виконання робіт по виробництву продукції № ДГ-0020-309/09, умовами якого передбачено, що ЗАТ «Автонавантажувач» зобов`язується на власний ризик виробити продукцію - автонавантажувачі моделі 41030 в кількості 3 (три) штуки, власними силами і засобами частково із матеріалу ТзОВ «Укравтозапчастина», частково із власного матеріалу, а ТзОВ «Укравтозапчастина» зобов`язався прийняти і оплатити виконані роботи, а також вартість затрачених позивачем матеріалів на умовах п. 2.3. Договору.

04.03.2010 р. між ЗАТ «Автозапчастина» та ТзОВ «Укравтозапчастина» проведено звірку взаєморозрахунків та складено акт, згідно якого за ТзОВ «Укравтозапчастина» рахується заборгованість перед ЗАТ «Автозапчастина» у розмірі 1507473,84 грн.

Отже, станом на 04.03.2010 р. ТзОВ «Укравтозапчастина» мало можливість погасити борг ЗАТ «Автонавантажувач» за векселями в сумі 1050 тис. грн. шляхом пред`явлення їх в оплату за отримані послуги.

Проте, ТзОВ «Укравтозапчастина» обрало інший спосіб поведінки - пред`явлення вимог до ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» та ініціювання справи про банкрутство.

05.05.2010 р. між ЗАТ «Автонавантажувач» та ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» укладено договір № 05/05/10 про відступлення права вимоги, умовами якого передбачено, що первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до договору підряду на виконання робіт по виробництву продукції № ДГ-0020-309/09 від 28.09.2009 р., укладений між ТзОВ «Укравтозапчастина» та ЗАТ «Автонавантажувач».

Відповідно до п.1.2. Договору, за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника розрахунку грошовими коштами або іншими, передбаченими законодавством способами за виконані первісним кредитором для боржника послуги на виконання вищезазначеного договору, в розмірі зазначеному в п.2.1. цього договору.

Згідно п. 2.1. Договору, право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене сторонами в сумі 870700,68 грн.

Тобто, новим кредитором за договором підряду на виконання робіт по виробництву продукції № ДГ-0020-309/09 від 28.09.2009 р. на суму 870700,68 грн. стало ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач».

Відповідні обставини були встановлені в ході розгляду Господарським судом міста Києва справи № 5011-72/8337-2012 за позовом ЗАТ «Автонавантажувач» до ТзОВ «Укравтозапчастина» про стягнення 100000,00 грн. та викладені у рішенні від 23.08.2012 р. у справі № 5011-72/8337-2012.

У Протоколі заліку взаємних вимог ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» і ТзОВ «Укравтозапчастина» станом на 15.06.2010 р. та Акті взаємозвірки від 15.06.2010 р., виражена згода ТзОВ «Укравтозапчастина» на проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог.

Позивач звертає увагу, що в матеріалах справи № 5015/118/11 наявний лист директора ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» від 15.06.2010 р. про проведення взаємозаліку, а також відповідь представника ТзОВ «Укравтозапчастина» від 18.04.2013 р. на претензію, в якій зазначено про проведення взаємозаліку однорідних зустрічних вимог на суму 870700,68 грн.

Як додатки до відповіді від 18.04.2013 р. представник ТзОВ «Укравтозапчастина» долучив лист директора ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» від 15.06.2010 р. та протокол заліку взаємних вимог від 15.06.2010 р.

Тобто, ТзОВ «Укравтозапчастина» у 2013 році підтвердило, що надавало згоду на проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог.

Також, позивач звертає увагу, що в судових засіданнях у справі № 5015/118/11, які відбулись в жовтні - грудні 2022 року, арбітражний керуючий Козій В. Ю. - ліквідатор ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» інформував, що звертався до ініціюючого кредитора - ТзОВ «Укравтозапчастина» із вимогою щодо передачі бланків векселів. Проте, такі звернення залишились без відповіді.

З реєстру вимог кредиторів ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» від 06.03.2023 р. вбачається, що вимоги ТзОВ «Укравтозапчастина» до ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» є повністю погашеними.

Тобто, внаслідок повного виконання ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» вексельного зобов`язання ТзОВ «Укравтозапчасгина» повинно було на вимогу ліквідатора ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» повернути усі оригінали векселів - шість векселів від 11.09.2008р. та один вексель від 29.10.2008 р. і надати розписку про отримання платежу. Проте, всупереч чітким вимогам законодавства, станом на дату подання даного позову, ТзОВ «Укравтозапчастина» так і не передало боржнику - ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» оригінали бланків векселів та відповідну розписку.

Позивач зазначає, що до аваліста, який виконав своє зобов`язання, переходять права кредитора по відношенню до особи, яка емітувала борговий документ вексель, а, отже, цей актив - право вимоги, що нерозривно пов`язаний із оригіналами бланків векселів - є власністю ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» та формують його ліквідаційну масу/активи боржника.

Таким чином, позивач стверджує, що внаслідок неповернення ТзОВ «Укравтозапчастина» оригіналів векселів, виданих ЗАТ «Автонавантажувач» на користь ТзОВ «Укравтозапчастина», ТзОВ «Укравтозапчастина» без жодних достатніх правових підстав отримало грошову суму у розмірі 1050000,00 грн. у зв`язку з чим підлягає застосуванню ч. 1 ст. 1212 ЦК України та, як наслідок, ТзОВ «Укравтозапчастина» повинно повернути відповідні кошти ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач».

Отже, предметом даного спору є стягнення з ТзОВ «Укравтозапчастина» на користь ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» безпідставно отриманих коштів у розмірі 1050000,00 грн. та включення їх до ліквідаційної маси банкрута - ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач». Разом з тим, позивачем у даній справі є не боржник, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські заводи автомобілебудування» як уповноважена особа учасників боржника - ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач».

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно з положеннями статей 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

У підпунктах 11.82 - 11.85 постанови від 09.02.2022 р. у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який передбачає концентрацію спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство задля судового контролю в межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів.

Тобто у межах справи про банкрутство мають розглядатися будь-які спори, стороною яких є боржник, адже наслідком задоволення заявлених у таких спорах вимог (як правило, майнових) може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника.

При цьому склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями якого у справах позовного провадження учасниками справи є сторони (позивачі та відповідачі) та треті особи. Зокрема, позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу; а відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (ст. ст. 41, 45 ГПК України).

Разом з тим, відповідно до положень статті 44 Господарського процесуального кодексу України, усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність). Юридична особа набуває процесуальних прав та обов`язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника.

Звертатися ж до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах, зокрема, фізичні та юридичні особи можуть лише у випадках, коли їм законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача (ст. ст. 4, 53 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.09.2021 р. у справі № 761/45721/16-ц звернула увагу на те, що юридична особа є самостійним суб`єктом права, відмінним від її кредиторів, боржників та інших суб`єктів права. Відповідно до частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України до складу майна входять окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Отже, право вимоги особи до боржника є різновидом майна такої особи. Тому саме особі належить право отримати задоволення вимог до свого боржника, а інші суб`єкти права, включаючи кредиторів особи, таким правом не наділені. Цей висновок не залежить від підстав виникнення права вимоги. Зокрема, не має значення, чи виникло право вимоги з договору, чи з позадоговірного зобов`язання.

Водночас, кредитори боржника можуть мати похідний інтерес у стягненні коштів з третіх осіб, винних боржнику, у тому числі у стягненні неповернутих боржнику позик, кредитів, збитків, завданих боржнику третіми особами, тощо, якщо несплата цих коштів спричиняє несплату коштів боржником кредитору.

Однак кредитори боржника не набувають власних прав вимоги до третіх осіб, винних боржнику, а похідний інтерес кредиторів, учасників (акціонерів) юридичної особи боржника полягає у стягненні коштів на користь боржника, юридичної особи, а не на користь кредиторів, учасників (акціонерів) юридичної особи.

Зазначений похідний інтерес задовольняється через різні правові інститути, зокрема, він може реалізовуватися в межах процедур банкрутства боржника.

Так, відповідно до частини 1 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, у тому числі виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, формує ліквідаційну масу, заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, продає майно банкрута тощо. Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси (ч. 1 ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства), а кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства).

Тобто за змістом наведених норм Кодексу України з процедур банкрутства, хоча основною метою ліквідаційної процедури є задоволення визнаних судом вимог кредиторів, однак з вимогами до третіх осіб щодо стягнення грошових коштів, які включаються до складу ліквідаційної маси банкрута, звертається саме ліквідатор боржника, що діє від імені банкрута як особа, наділена особливим публічно-правовим статусом на управління боржником у процедурі банкрутства.

Кредитори ж банкрута, які не мають власної вимоги до третіх осіб, не наділені повноваженнями звертатися самостійно з позовом до третіх осіб, які мають заборгованість перед банкрутом, про стягнення заборгованості на користь банкрута. Натомість відповідно до частини 6 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

Така правова позиція підтримана, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 911/4706/15 (911/3317/21).

Водночас, як вбачається зі змісту позовної заяви у даній, уповноважена особа учасників ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» - ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» звернулась до суду в межах справи про банкрутство з позовом в порядку ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Із вимогою про повернення коштів, набутих без достатньої правової підстави за правилами статті 1212 ЦК України, може звертатися лише особа-потерпілий, яка має належний правовий титул на них.

У постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 826/11262/15 (адміністративна справа) суд касаційної інстанції зазначив, що акціонерне товариство, як суб`єкт господарювання, утворюється на майновій основі, що складається з вкладів акціонерів у його статутний капітал, а відтак таке майно належить самому акціонерному товариству на праві власності. Засновники акціонерного товариства з моменту передачі товариству майнових внесків перестають бути власниками майна, що становить їх внески, здобуваючи у власність замість цього майна акції, емітовані товариством, та відповідно корпоративні права щодо цього товариства.

При цьому, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що право власності на акції, емітовані акціонерним товариством, і право власності на майно, яке належить цьому акціонерному товариству, за своєю формою, є різними через те, що зазначені акції та майно є окремими об`єктами права власності. Поняття «власник майна» та «власник корпоративних прав» не є тотожними.

Відтак, жоден акціонер не є власником майна товариства, а розпоряджається лише належними йому акціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Цивільного кодексу України, господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 177 Цивільного кодексу України встановлено, що об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, особою-потерпілим, яка має належний правовий титул на кошти, стягнення яких є предметом даного позову, у цьому випадку є ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач».

Водночас, ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» перебуває у ліквідаційній процедурі, і відповідно до частини1 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства функції з управління та розпорядження майном банкрута виконує ліквідатор арбітражний керуючий Козій В. Ю.

В силу приписів частини першої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства саме ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Отже, саме ліквідатор вправі і зобов`язаний вчиняти дії щодо стягнення на користь банкрута безпідставно отриманих коштів та включення таких у його ліквідаційну масу, тоді як інші учасники справи про банкрутство відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства не наділені таким правом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів порушення його права чи безпосереднього законного інтересу, а тому він є неналежним позивачем у цій справі, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, сплачений позивачем судовий збір слід покласти на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 3, 7, 8, 11, 42, 46, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 191, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову уповноваженої особи учасників боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські заводи автомобілебудування» до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина», до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» суми у розмірі 1050000 грн. 00 коп. та включення даної суми до ліквідаційної маси відмовити.

Повне рішення складено 03 грудня 2024 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Цікало А.І.