Постанова

від 30.09.2024 по справі 916/1386/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1386/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Таран С.В., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників сторін:

від КУ "Одесреклама" ОМР - Джига В.І. в порядку самопредставництва

від ТОВ "НЬЮ КЕПІТАЛ-ІНВЕСТ ГРУП" адвокат Веприцька В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ КЕПІТАЛ-ІНВЕСТ ГРУП"

на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 (повний текст складено та підписано 12.06.2024, суддя Литвинова В.В.)

у справі №916/1386/24

за позовом Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ КЕПІТАЛ-ІНВЕСТ ГРУП"

про стягнення 2 201 694,80 грн

ВСТАНОВИВ

Комунальна установа "Одесреклама" Одеської міської ради звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ КЕПІТАЛ-ІНВЕСТ ГРУП" про стягнення 2201694,80 грн заборгованості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів в частині повної та своєчасної оплати.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 по цій справі позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 2201694,80 грн заборгованості та 26420,34грн витрат зі сплати судового збору.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідачем у порушення умов договору не були сплачені у повному обсязі кошти за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка складається із основного боргу та пені.

Не погодившись із вказаним рішення до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить оскаржуване рішення змінити та ухвалити нове, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ КЕПІТАЛ-ІНВЕСТ ГРУП" заборгованість у сумі 1 280 239, 91 грн, в тому числі основного боргу 1 230 239,91 грн, пені 50 000,00 грн.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує наступним:

- відповідач не був обізнаний про існування даного спору та його розгляд у суді першої інстанції, оскільки суд належним чином не повідомив відповідача про відкриття позовного провадження та призначення даної справи до розгляду;

- застосувавши формальний підхід до інформування учасника справи про її розгляд, господарський суд першої інстанції фактично позбавив ТОВ «НЬЮ КЕПІТАЛ-ІНВЕСТ ГРУП» можливості захищати себе у провадженні, що поставило відповідача в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з позивачем, в тому числі, проте не виключно, позбавило відповідача під час розгляду справи судом першої інстанції внести до суду обґрунтоване клопотання про зменшення розміру неустойки;

- стягнутий з відповідача розмір пені фактично складає понад 70% від суми основного боргу, що є надто надмірним заходом забезпечення виконання зобов`язань та суперечить принципам справедливості і розумності;

- судом не взято до уваги наявність підстав для зменшення розміру неустойки, зокрема встановлення у спірний період карантину, а згодом введення воєнного стану, що значним чином вплинули на здійснення господарської діяльності відповідачем, який спеціалізується виключно на наданні послуг реклами, обставин здійснення відповідачем часткової оплати за договором, а також відсутність збитків понесених позивачем у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем за користування місцями для розташування рекламних засобів;

- на рахунках відповідача не достатньо коштів задля погашення заборгованості перед позивачем, що не лише унеможливлює оплату стягнутої неустойки відповідачем, а й, у разі ненадання вподальшому судом першої інстанції розстрочки у виконанні судового рішення, може призвести до банкрутства відповідача;

- зменшення судом заявленої позивачем до стягнення неустойки до 50 000,00 грн, призведе до досягнення балансу інтересів боржника і кредитора, при цьому буде збережена така функція штрафних санкцій, як цивільна відповідальність за порушення зобов`язання, і такий розмір неустойки буде відповідати принципу верховенства права.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2024 відкрито апеляційне провадження у цій справі та призначено справу до розгляду на 18.09.2024.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи судом першої інстанції, оскільки позовна заява та ухвали суду були надіслані на адресу відповідача, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та яку відповідач підтверджує у апеляційній скарзі.

На переконання позивача, в апеляційні скарзі відповідачем не доведено належними доказами наявність виняткових обставин та поважності причин прострочення та не виконання спірних договірних зобов`язань. Відповідач не надав будь-які докази, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача, а саме лише посилання на такі обставини не є автоматичною підставою для зменшення пені.

У судовому засідання Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 було оголошено перерву до 30.09.2024.

До суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ТОВ «НЬЮ КЕПІТАЛ-ІНВЕСТ ГРУП» про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме фінансової звітності мікропідприємства ТОВ «НЬЮ КЕПІТАЛ-ІНВЕСТ ГРУП» за 2023 та квитанції №2 про подання фінансової звітності за 2023.

Вказані докази, за твердженням апелянта, мають значення для вирішення справи та прийняття судом законного та об`єктивного рішення, оскільки відображають дійсний фінансовий стан ТОВ «НЬЮ КЕПІТАЛ-ІНВЕСТ ГРУП». З наданого фінансового звіту вбачається, що ТОВ «НЬЮ КЕПІТАЛ-ІНВЕСТ ГРУП» є збитковим підприємством. Так, станом на 31.12.2022 р. непокритий збиток становить 1 560 000 грн. Збиток за 2023 рік становить 58300 грн. А сумарний збиток на кінець звітного періоду (станом на 31.12.2023 р.) становить 1 618 300 грн.

Скаржник зазначає, що вищевказані докази не було надано до суду першої інстанції з огляду на те, що розгляд справи відбувся без участі та належного повідомлення відповідача. Також дані докази не було надано до суду одночасно з поданням апеляційної скарги у зв`язку з тим, що документи, які стосуються фінансової діяльності та бухгалтерської звітності ТОВ «НЬЮ КЕПІТАЛ-ІНВЕСТ ГРУП», з метою їх збереження на період воєнного стану, зберігаються за межами міста Одеси та представнику був необхідний додатковий час для їх передачі до суду.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з приводу названого клопотання зазначає таке.

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.

Згідно з частиною третьою статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частинами четвертою, п`ятою та восьмою цієї статті передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до ч. 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті124, 129 Конституції України, статей 7,13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 статті 13 ГПК України).

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №913/479/18.

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013).

Так, за твердженням апелянта, відповідні докази не були надані до суду першої інстанції у зв`язку з тим, що відповідача не було належним чином повідомлено про розгляду справи, однак дані доводи спростовуються наявними матеріалами справи.

Статтею 6 ГПК України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Разом з цим, як вбачається з наявних матеріалів справи, станом на час розгляду цієї справи у суді першої інстанції, ТОВ «НЬЮ КЕПІТАЛ-ІНВЕСТ ГРУП» не мало зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС, а зареєструвало його лише 26.06.2024, тобто після прийняття оскаржуваного рішення.

Статтею 120 ГПК України визначено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального законодавства України, за змістом пункту 4 частини шостої якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Так, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ТОВ «НЬЮ КЕПІТАЛ-ІНВЕСТ ГРУП» є м. Одеса, вул. Поїзна, буд. 1.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що на виконання приписів чинного процесуального законодавства, судом першої інстанції направлено на адресу відповідача ухвалу про відкриття провадження по справі від 08.04.2024, ухвалу про призначення справи до розгляду по суті від 15.05.2024

Однак, ухвали суду не були отримані ТОВ «НЬЮ КЕПІТАЛ-ІНВЕСТ ГРУП» із поміткою пошти про те, що «адресат відсутній за вказаною адресою», «за закінченням терміну зберігання» (т.1, а.с. 70-72, а.с.102-104).

Разом з цим, судова колегія зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Отже, за наведених вище обставин апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи судом першої інстанції та був обізнаний про її наявності.

Відповідно, ТОВ «НЬЮ КЕПІТАЛ-ІНВЕСТ ГРУП» об`єктивно не було позбавлено можливості подати докази до суду першої інстанції, однак своїм правом не скористалось.

Судова колегія також зазначає, що докази, які наразі апелянт просить суд апеляційної інстанції залучити до матеріалів справи, не було подані останнім до апеляційної скарги.

На підставі вищенаведеного судова колегія зазначає, що надані скаржником докази залучаються до матеріалів справи, але апеляційним судом не враховується під час розгляду справи по суті.

Під час судового засідання від 30.09.2024 представник апелянта підтримав вимоги та доводи за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами за апеляційною скаргою просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як зазначалося раніше, рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 по даній справі оскаржується відповідачем лише в частині стягнення пені, у зв`язку з чим, відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України, переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

У ч.6 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, у п. 6.2. Договору сторони погодили, що у випадку прострочення платежів, передбачених п.п. 5.1., 5.2. цього Договору, Користувач сплачує на користь Підприємства пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної ставки Національного банку України.

За умовами п. 6.4. Договору нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано.

Як було встановлено судом першої інстанції, та не заперечується відповідачем, у зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати, утворилась заборгованість у розмірі 1 230 239,91 грн.

У зв`язку з несвоєчасним погашенням такої заборгованості, позивачем було нарахована та заявлено до стягнення, зокрема, пеню у загальному розмірі 971 454,89 грн.

Судом апеляційної інстанції перевірено такий розрахунок та встановлено, що він є вірним, розрахованим з урахуванням суми заборгованості та періодів прострочення, а також є арифметично правильним.

Разом з цим, відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У випадку якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 названого Кодексу).

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013.

Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства(в) мають значення для вирішення питання про зменшення пені та штрафу.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Суд зазначає, що цивільне законодавство поряд із засадою свободи договору (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Колегія суддів наголошує, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Тобто право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно:

- розміру неустойки перед розміром збитків;

- винятковості випадку;

- ступеню виконання зобов`язань;

- причин неналежного невиконання зобов`язання;

- характеру прострочення;

- поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов`язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібна за змістом правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18 від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 тощо.

Відповідно до норм статей 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Однак, у наявних матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано, доказів на підтвердження понесення останнім збитків, внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання зі своєчасного здійснення оплати за договором.

Також, відсутні й докази понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання з здійснення оплати за договором.

Відтак, у даному випадку відсутні збитки, які понесені позивачем у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором.

Колегією суддів також враховується ступінь виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань та поведінка останнього, зокрема як свідчать наявні матеріли справи, зокрема наданий позивачем розрахунок заборгованості та акт звіряння взаєморозрахунків, та не заперечується сторонами по справі, відповідач не ухилявся повністю від виконання зобов`язань за договором та здійснював часткову оплату за договором.

Судом апеляційної інстанції також, у даному випадку, враховується співвідношення розміру боргу до розміру пені, зокрема те, що розмір нарахованої пені дорівнює більш ніж 70 % від розміру основного боргу, а тому стягнення всієї суми пені безумовно може стати непомірним тягарем для відповідача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/13801/19.

В розрізі зазначеного вище, колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання штрафних санкцій як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Судова колегія також враховує, що у даному спорі судом першої інстанції також стягнуто з відповідача на користь позивача заявлені до стягнення три проценти річних та інфляційні втрати у розмірі, що був заявлений позивачем, а тому негативні для позивача наслідки, у вигляді несвоєчасного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого газу, були компенсовані, у тому числі за рахунок таких грошових коштів.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.1, 2 ст. 233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

У зв`язку з викладеним судова колегія зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.

З огляду на всі фактичні обставини справи, встановлені судом, приймаючи до уваги відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов`язання, ступінь виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань та поведінку останнього, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів дійшла висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені до 97 145,48 грн і таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення в частині задоволення вимог про стягнення пені у розмірі 874 309,40 грн скасуванню із прийняттям нового рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції здійснено у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 по справі №916/1386/24 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ КЕПІТАЛ-ІНВЕСТ ГРУП" на користь Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради пені у розмірі 874 309,40 грн скасувати, в решті рішення залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ КЕПІТАЛ-ІНВЕСТ ГРУП" на користь Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради основний борг у розмірі 1 230 239,91 грн, пеню в розмірі 97 145,48 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 26 420,34 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити».

Стягнути з Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ КЕПІТАЛ-ІНВЕСТ ГРУП" 12 590,05 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.10.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Таран С.В.

Суддя Філінюк І.Г.