Ухвала
від 04.10.2024 по справі 914/2025/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

"04" жовтня 2024 р. Справа№ 914/2025/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гончарова С.А.

Яковлєва М.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Постінтур"

на ухвалу Господарського суду м. Києва

від 17.06.2024

у справі № 914/2025/23 (суддя Босий В.П.)

за позовом Приватного підприємства "Постінтур"

до 1. Головного управління національної поліції у Львівській області

2. Державної казначейської служби України

про стягнення шкоди у розмірі 701 996,76 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі № 914/2025/23 в задоволенні заяви Приватного підприємства "Постінтур" про повернення помилково перерахованого судового збору відмовлено.

Не погоджуючись з постановленою ухвалю, Приватне підприємство "Постінтур" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2024, справу № 914/2025/23 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Постінтур" на ухвалу Господарського міста Києва від 17.06.2024, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Яковлєв М.Л. Гончаров С.А.

При дослідженні апеляційної скарги судом встановлено, що скаржник просив скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 17.06.2024 у справі № 914/2025/23 та повернути Приватному підприємству "Постінтур" помилково перерахований судовий збір.

З урахуванням перебування судді Станіка С.Р., у відрядженні з 15.07.2024 по 20.07.2024 включно та у відпустці з 22.07.2024 по 13.09.2024; судді Яковлєва М.Л у відпустці з 12.08.2024 по 30.08.2024 включно, питання щодо руху справи вирішується після виходу суддів з відпусток.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).

При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст. 255 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду першої інстанції:

1) про відмову у видачі судового наказу;

2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів;

3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову;

4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову;

5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення;

6) про повернення заяви позивачеві (заявникові);

7) про відмову у відкритті провадження у справі;

8) про передачу справи на розгляд іншого суду;

9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;

10) про затвердження мирової угоди;

11) про призначення експертизи;

12) про зупинення провадження у справі;

13) про закриття провадження у справі;

14) про залишення позову (заяви) без розгляду;

15) окрема ухвала;

16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу;

17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення;

19) про відмову ухвалити додаткове рішення;

20) про роз`яснення чи відмову у роз`ясненні судового рішення;

21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами;

22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання;

23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання;

25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця;

26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження;

27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання;

28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку;

29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України;

30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;

31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду;

32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду;

33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду;

34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження;

35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.

Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення суду не допускається.

У вказаному переліку відсутня ухвала про відмову в поверненні помилково перерахованого судового збору, у зв`язку з чим, дана ухвала не може бути оскаржена окремо від рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, така позиція викладена в ухвалі від 21.12.2023 по cправі № 910/12677/23.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/12677/23 відмовлено у позові Приватного підприємства "Постінтур". В мотивувальній частині рішення, здійснюючи розподіл судових витрат за подачу позову, які були сплачені позивачем у вигляді судового збору у розмірі 10 530,00 грн. на виконання ухвали суду від 01.08.2023 про залишення без руху позовної заяви, суд першої інстанції вказав, що витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Таким чином, питання розподілу судових витрат за подачу позову, а саме судового збору за подачу позову, було вирішено у рішенні суду першої інстанції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024, рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/12677/23 - залишено без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Постінтур" - без задоволення.

При цьому, у постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що: «Крім того, 06.05.2024 позивачем подані заперечення на ухвалу Господарського суду міста Києва по справі № 914/2025/23 від 01.08.2023, у якій позивач з посиланням на ч. 3 ст. 255 ГПК України просив: включити до апеляційної скарги, що подана апелянтом на рішення Господарського суду міста Києва по справі № 914/2025/23 від 27.11.2023 заперечення на ухвалу Господарського суду міста Києва по справі № 914/2025/23 від 01.08.2023; скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва по справі № 914/2025/23 від 01.08.2023 та повернути апелянту - Приватному підприємству "Постінтур" помилково перерахований судовий збір в сумі 10 529, 95 грн. Колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися до Господарського суду м.Києва з заявою про повернення, як він вважає помилково, сплаченого судового збору в розмірі 10 529, 95 грн., на виконання ухвали суду від 01.08.2023 по справі № 910/2025/23.».

Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПП «Постінтур» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/12677/23 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024.

При цьому, дослідивши зміст апеляційної та касаційної скарг ПП «Постінтур» на вказані судові рішення, судом апеляційної інстанції встановлено, що в них скаржником не заявлялось про порушення норм процесуального права в частині розподілу суми судового збору за подачу позову, питання про що вирішено саме у рішенні Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/12677/23, яке залишено в силі судом апеляційної інстанції, шляхом покладення його на позивача. Тобто, заявник, не погоджуючись з відповідним розподілом судового збору, здійсненого за результатами розгляду справи, може реалізувати право на апеляційне або касаційне оскарження рішення суду першої інстанції саме в частині розподілу судового збору, а не шляхом оскарження ухвали, яка не передбачена у переліку ухвал, як така, що окремо оскаржується в апеляційному порядку згідно з ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).

В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

У низці своїх рішень ЄСПЛ, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, також указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

Базове тлумачення принципу res judicata вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Понамарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності.

Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Відповідно до наведених положень процесуального законодавства, колегія суддів вважає необхідним відмовити Приватному підприємству "Постінтур" у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 про відмову в повернені помилково сплаченого судового збору у справі № 914/2025/23.

Керуючись ст.ст. 234, 254, 255, 261 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Постінтур" на Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 про відмову в повернені помилково сплаченого судового збору у справі №914/2025/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у відповідності до вимог ст.ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.А. Гончаров

М.Л. Яковлєв

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення04.10.2024
Оприлюднено09.10.2024
Номер документу122150187
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань про відшкодування шкоди

Судовий реєстр по справі —914/2025/23

Ухвала від 04.10.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Станік С.Р.

Ухвала від 16.09.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Ухвала від 10.07.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Станік С.Р.

Ухвала від 08.07.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Ухвала від 17.06.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Босий В.П.

Постанова від 20.05.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Скрипка І.М.

Ухвала від 26.03.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Скрипка І.М.

Ухвала від 20.02.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Скрипка І.М.

Ухвала від 06.02.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Скрипка І.М.

Ухвала від 29.01.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Скрипка І.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні