Постанова

від 28.08.2024 по справі 910/19229/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2024 р. Справа№ 910/19229/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Кравчука Г.А.

Вовка І.В.

секретар судового засідання: Король Д.А.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 28.08.2024

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024

повний текст рішення складено 16.04.2024

у справі № 910/19229/23 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Державного підприємства "Київське лісове господарство"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно консалтингова група"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство «Київське лісове господарство» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно консалтингова група» (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло» (відповідач-2) про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що договір №21/04 від 21.04.2023 на проведення оцінки майна було укладено між відповідачами із порушенням вимог статей 10, 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» і порушує майнові права позивача, як власника майна, щодо якого було проведено оцінку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 (суддя Спичак О.М.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2023 постановлено здійснювати розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін (з проведенням судового засідання) та призначено судове засідання.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 по справі №910/19229/23 в позові відмовлено повністю.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що визнання договору №21/04 від 21.04.2023 недійсним не призведе до поновлення порушених прав позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 по справі № 910/19229/23, 06.05.2024 Державне підприємство «Київське лісове господарство» звернулось з апеляційною скаргою б/н від 06.05.2024, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 ухваливши нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим рішення підлягає скасуванню.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2024, матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Київське лісове господарство» передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Палій В.В., Вовк І.В.

10.05.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/19229/23.

27.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду супровідним листом №910/19229/23/2915/24 від 23.05.2024 надійшли матеріали справи №910/19229/23.

03.06.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу залишено без руху та зазначено, що скаржник має право усунути недоліки, а саме надати докази відправки копії апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю «Проектно консалтингова група».

05.06.2024 Державне підприємство «Київське лісове господарство», звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків.

10.06.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою б/н від 06.05.2024 Державного підприємства «Київське лісове господарство» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі №910/19229/23 та призначено її до розгляду на 10.07.2024.

22.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Київське лісове господарство» надійшла заява в якій заявник просить замінити позивача у справі, а саме Державне підприємство «Київське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00991373) на правонаступника Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01601, м.Київ, вул. Шота Руставелі,9А, код ЄДРПОУ 44768034).

Заяву мотивовано тим, що Постановою Кабінету Міністрів України №1003 від 07 вересня 2022 року «Деякі питання реформування управління лісової галузі» утворено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» з приєднанням до нього спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів. Установлено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником: майна, прав та обов`язків спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються.

25.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. При цьому стверджував, що оскаржуване рішення є законним та таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права. Під час ухвалення рішення судом першої інстанції було досліджено подані сторонами докази та надано їм правову оцінку.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Палія В.В. у відпустці.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024 справу № 910/19229/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Сибіги О.М., суддів Вовка І.В., Кравчука Г.А.

08.07.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією прийнято до провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Київське лісове господарство» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/19229/23.

10.07.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкладено розгляд апеляційної скарги на 31.07.2024.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Вовка І.В. у відпустці.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2024 справу № 910/19229/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Сибіги О.М., суддів Палія В.В., Кравчука Г.А.

31.07.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Київське лісове господарство» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/19229/23.

В судовому засіданні 31.07.2024 задоволено заяву скаржника «Про заміну сторони її правонаступником». Замінено позивача у справі - Державне підприємство «Київське лісове господарство» його правонаступником - Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України», на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу.

Також, в судовому засіданні 31.07.2024 оголошено перерву до 28.08.2024.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024, в зв`язку з перебуванням судді Палія В.В. у відпустці, визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Вовк І.В., Кравчук Г.А.

28.08.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією прийнято до свого провадження справу № 910/19229/23 за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, в провадженні Господарського суду Київської області знаходилася справа № 911/1783/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло" до Державного підприємства "Київське лісове господарство" про стягнення вартості майна в порядку реституції у розмірі 9 009 548,53 грн.

Позовні вимоги у справі № 911/1783/21 обґрунтовано тим, що за договором від 09.02.2006 Обухівська міська рада Обухівського району Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло", Державне підприємство "Київське лісове господарство" домовились про реалізацію проекту з будівництва житлового комплексу по вул. Каштановій в м. Обухові. Зокрема, сторонами визначено, що відносини, які склалися між ними, стали запорукою їх довгострокової і взаємовигідної співпраці з метою успішної реалізації проекту, вказаного у пункті 1.1 цього договору, а саме:

- Державне підприємство "Київське лісове господарство" погоджується на вилучення Обухівською міською радою Обухівського району Київської області земельної ділянки лісового фонду, розміром 5 га, що розташована в Обухівському лісництві Державного підприємства "Київське лісове господарство", квартал 60, для подальшого будівництва Товариством з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло" на цій земельній ділянці житлового комплексу, будівельна адреса якого вказана в пункті 1.1 цього договору (пункт 1.2.1 договору);

- Обухівська міська рада Обухівського району Київської області передає Товариству з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло" у тимчасове користування земельну ділянку, вказану у пункті 2.1 цього договору, під будівництво житлового комплексу.

Протягом дії договору додатковими угодами сторонами вносилися доповнення та зміни до договору. Крім того, 03.08.2010 між сторонами за договором від 09.02.2006 та громадянином України було укладено договір про відступлення права вимоги. На виконання зазначених правочинів ДП "Київське лісове господарство" отримало квартири, зокрема: квартиру № 109 в м. Києві по проспекту Голосіївському, 130/57, площею 130,30 кв.м; квартиру № 225 в м. Києві по вул. Георгія Гонгадзе, 21, загальною площею 101,60 кв.м.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21.09.2020 у справі № 372/2777/19, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 15.04.2021, вказані договори було визнано недійсними, у зв`язку з чим позивач, керуючись статтею 216 Цивільного кодексу України, просить суд у справі № 911/1783/21 стягнути з Державного підприємства "Київське лісове господарство" в порядку реституції вартість двох переданих за договорами квартир (квартири АДРЕСА_1 , площею 130,30 кв.м та квартири № 225 в м. Києві по вул. Георгія Гонгадзе, 21, загальною площею 101,60 кв.м) та збитки, спричинені знеціненням даних квартир.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.11.2021 у справі № 911/1783/21 позовні вимоги було задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства «Київське лісове господарство» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло" 9 009 548,53 грн грошових коштів в порядку реституції, 1 557 635,91 грн збитків та 158 507,77 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2021 у справі №911/1783/21 змінено, стягнуто з Державного підприємства "Київське лісове господарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно консалтингова група" 9 009 548,53 грн грошових коштів в порядку реституції, 158 507,77 грн судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 07.02.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 та рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2021 у справі № 911/1783/21 в частині розгляду позовних вимог про стягнення 9 009 548,53 грн вартості майна в порядку реституції було скасовано, справу № 911/1783/21 в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Під час нового розгляду Товариством з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло" було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка обґрунтована Звітом про оцінку майна (квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 101,60 кв.м) від 25.04.2023 (на суму 4 518 254,00 грн) та Звітом про оцінку майна (квартири АДРЕСА_1 , площею 130,30 кв.м) від 25.04.2023 (на суму 6 586 535,00 грн).

У вказаних звітах зазначено, що замовником оцінки є Товариство з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло"; підстава проведення оцінки - договір № 21/04 від 21.04.2023.

Таким чином, позивач просить суд визнати недійсним договір № 21/04 від 21.04.20213 на проведення оцінки майна, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно консалтингова група" посилаючись на те, що замовником оцінки відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" може бути особа, якій майно належить або перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку за дорученням зазначених осіб, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло" не є особою, яка мала право укладати договір на проведення оцінки вказаних вище об`єктів нерухомості.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 Цивільного кодексу України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 та від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Об`єднана палата зазначає, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5- 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання недійсним договору № 21/04 від 21.04.2023 не призведе до відновлення прав Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», оскільки оцінка Звіту про оцінку майна (квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 101,60 кв.м.) від 25.04.2023 та Звіту про оцінку майна (квартири АДРЕСА_1 , площею 130,30 кв.м.) від 25.04.2023, як доказів, буде надана судом під час розгляду справи № 911/1783/21.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Київське лісове господарство".

З приводу решти доводів сторін, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 залишити без змін.

Розподіл судових витрат

Згідно з ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подачу апеляційної скарги залишається за скаржником.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/19229/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/19229/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи № 910/19229/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.10.2024.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді Г.А. Кравчук

І.В. Вовк