Постанова

від 25.09.2024 по справі 922/405/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Харків Справа № 922/405/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Радіонова О.О. , суддя Попков Д.О.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,

та представників учасників справи:

від Позивача: - Гімонова К.Е. - представник;

від Відповідача 1 : Будова Н.М. - представник;

від Відповідача 2: Саліхов Б.В. -представник;

від Третьої особи 2: Кононенко Р.В. - представник;

від інших учасників: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 , с.Гора Київської області на рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2024 року у справі №922/405/24,

за позовом - Фізичної особи ОСОБА_2 , м.Харків

до - 1.Фізичної особи ОСОБА_3 , м.Харків,

2.Фізичної особи ОСОБА_1 , с.Гора Київської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1.Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Решетняк Інни Сергіївни, м.Харків

2.Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, м.Київ

3.Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ Білдінг Груп", м.Харків

про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024р. до Господарського суду Харківської області звернулась Фізична особа ОСОБА_2 (далі - Позивач) з позовом до Фізичної особи ОСОБА_3 (далі - Відповідач 1) та Фізичної особи ОСОБА_1 (далі - Відповідач 2) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Решетняк Інни Сергіївни, м.Харків (далі -Третя особа 1), Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, м.Київ (далі- Третя особа 2), Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ Білдінг Груп», м.Харків (далі - Третя особа 3) про визнання недійсним Договору купівлі - продажу частки Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ Білдінг Груп» (код ЄДРПОУ 43567963) у розмірі 13 700 000 гривень, укладеного 03.09.2020 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «КБ Білдінг Груп», складеного на виконання Договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі товариства від 03.09.2020; скасування державної реєстрації змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про учасника та кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_5 , розмір частки якого становить 13 700 000 гривень, що відповідає 50% від загального розміру статутного капіталу ТОВ «КБ Білдінг Груп».

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.05.2024 року у справі №922/405/24 позов задоволено у повному обсязі.

Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду та вважаючи його таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, Відповідач 2 звернуся з апеляційною скаргою, мотивуючи її тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення:

- безпідставно застосував до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, що викладені не щодо подібних правовідносин;

- хибно витлумачив висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 29 червня 2021 року у справі№ 916/2813/18 та не застосував до спірних правовідносин презумпцію наявності згоди іншого з подружжя під час відчуження корпоративних прав за спірним договором;

- безпідставно встановив у діях ОСОБА_1 недобросовісність під час укладання спірного договору, адже матеріали справи не містять жодних доказів з цього приводу, натомість висновки суду ґрунтуються виключно на плутаних твердженнях представника Відповідача-1;

- не врахував обрання Позивачем не ефективного способу захисту порушеного права (у разі наявності такого), що є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог;

-не врахував спільні дії Позивача та Відповідача-1, які свідчать про вчинення Позивачем права «на зло», що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

-порушив принцип рівності сторін, враховуючи виключно аргументи, які були викладені у процесуальних документах Позивача та фактично надаючи представнику Позивача рекомендації щодо дій під час процесу.

Відповідач-2 вважав, що наслідком перерахованих вище порушень є неправильне вирішення спору судом першої інстанції, ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, просив рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 2 на означене судове рішення, а ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 року розгляд справи призначено на 26.08.24р. о 12:30.

Від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого він повністю погоджувався із висновками суду про задоволення позову, зокрема, зазначив:

- висновок суду першої інстанції узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18, згідно якої

розпорядження часткою в статутному капіталі господарського товариства здійснюється за взаємною згодою подружжя;

-розпорядження спільною сумісною власністю подружжя було вчинено Відповідачем 1 без отримання згоди Позивачки, отже без належного обсягу повноважень;

- застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, у зв`язку з чим судом першої інстанції визнано недійсним спірний Договір купівлі - продажу частки, оскільки ніхто не може бути позбавлений права власності і такий спосіб захисту відповідає способу захисту порушеного права Позивача.

Від представника Третьої особи 2 надійшли письмові пояснення, відповідно до яких зазначено про підтримку апеляційної скарги Відповідача 2, а також повідомлено про передачу корпоративних прав Відповідача 2, вартістю 13 700 000, 00, в управління, отже таке вилучення негативно вплине на подальшу долю активу та його ліквідність, що спричинить значні збитки для держави.

Інші учасники справи не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою судової колегії від 26.08.2024 Відповідачів було зобов`язано надати письмові пояснення з посиланням на докази щодо форми та порядку здійснення оплати за Договором купівлі-продажу частки ТОВ «КБ Білдінг Груп» у розмірі 13 700 000 грн.

Сторонами на виконання вимог ухвали суду від 26.08.2024р надано додаткові пояснення, за змістом яких Відповідач 1 заперечив факт отримання коштів від Відповідача-2, а останній наполягав на передачу грошових коштів за спірну частку у статутному капіталі до моменту підписання договору

Представник Відповідача 2 підтримал доводи апеляційної скарги, надав пояснення, аналогічні викладеним в скарзі, наполягав, що діяв добросовісно, не був обізнаним про статус майна, як сумісного та відсутність повноважень у Відповідача-1, сплатив кошти у повному обсязі до моменту укладення Договору.

У судовому засіданні представник Відповідача 1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав рішення суду законним та обгрунтованим, пояснив, що жодних коштів від Відповідача 2 не отримував, лише вів перемовини про підтримку ведення бізнесу.

Представник Позивача заперечив проти задоволення апеляційої скарги, вважав свої позовні вимоги доведеними, а рішення таким, що відповідає нормам процесуального та матеріального права, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник Третьої особи 2 в судовому засіданні підтримав позицію, викладену у раніше поданих письмових поясненнях, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, але були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, тому судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності, оскільки вони не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- перебування Позивача та Відповідача 1 з 26.10.2001 та по теперішній час у шлюбі, що підтверджується Свідоцтвом про одруження НОМЕР_1 від 26.10.2001;

- проведення 16.03.2020 державної реєстрації юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «КБ Білдінг Груп», єдиним засновником якого став Відповідач-1;

-укладення 03.09.2020 між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 Договору купівлі- продажу частки у статутному капіталі товариства, за яким Відповідач 1 передав, а Відповідач 2 прийняв частку у статутному капіталі ТОВ «КБ Білдінг Груп» у розмірі 13 700 000 грн., що складає 50% статутного капіталу Товариства;

- посвідчення 03.09.2020 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Решетняк Інною Сергіївною справжність підписів Відповідачів на акті приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «КБ Білдінг Груп» та проведення державної реєстрації змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи ТОВ «КБ Білдінг Груп».

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач стверджував, що ТОВ «КБ Білдінг Груп» створено 16.03.2020 Відповідачем 1 за час перебування у шлюбі на основі майна, яке знаходилось у їх спільній сумісній власності, зокрема, за спільно нажиті кошти подружжя, проте правочин з відчуження 50% частки у статутному капіталі ТОВ «КБ Білдінг Груп», що дорівнює сумі 13700000,00грн, було вчинено за відсутності належної згоди Позивача на розпорядження Відповідачем 1 спільним сумісним майном, тобто без належних повноважень, що суперечить вимогам діючого законодавства України, в тому числі ст. 65 Сімейного кодексу України.

Відповідач 1 в суді першої інстанції визнавав позовні вимоги в повному обсязі та проти задоволення позову не заперечував.

У відзиві на позов Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на наступні обставини:

- не доведеність, що частка у статутному капіталі Товариства придбавалась за рахунок спільного майна подружжя;

- він діяв добросовісно, оскільки не знав та не міг знати про відсутність у Відповідача-1 достатніх повноважень на продаж спірної частки;

- за змістом сталої практики Верховного Суду, відчуження одним із подружжя на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім`ї, а правочин з продажу корпоративних прав вчинений без згоди іншого з подружжя оже бути визнаний недійсним виключно доведеності обставин недобросовісності покупця;

- спірний договір є укладеним, адже сторони за ним виконали всі свої обов`язки;

-Позивачем обрано не ефективний (не належний) спосіб захисту;

-сукупні дії та твердження Позивача та Відповідача 1 свідчать про те, що ними використовується право «на зло».

Третя особа 1 у письмових поясненнях заперечила проти задоволення позову та зазначила, що державну реєстрацію змін до відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про склад учасників ТОВ «КБ Білдінг Груп» було вчинено у відповідності до вимог діючого законодавства.

Третя особа 2 у письмових поясненнях просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки задоволення позову негативно вплине на подальшу долю активу - частки у статутному капіталі ТОВ «КБ Білдінг Груп», його ліквідність, призведе до зменшення вартості активу, ускладнить пошук управителя, що спричинить значні збитки для держави.

Третя особа 3 письмових пояснень по суті спору під час розгляду справи у суді першої інстанції не надавала.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що розпорядження спільною сумісною власністю подружжя, а саме відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «КБ Білдінг Груп», було вчинено Відповідачем 1 без отримання згоди Позивача, а відтак без належного обсягу повноважень і покупець за спірним Договором купівлі- продажу частки у статутному капіталі був обізнаний про те, що майнові права ТОВ «КБ Білдінг Груп» належать подружжю на праві спільної сумісної власності і що Відповідач 1 не отримав згоди на укладення договору від дружини - Позивача.

У якості доказу недобросовісної поведінки Відповідача-2, як покупця, суд послався на пояснення представника Відповідача-1 в судовому засіданні про обізнаність Відповідача-2 на час укладення оскаржуваного правочину про знаходження Відповідача-1 у шлюбі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції необґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачка вимагає визнати недійсним Договору купівлі - продажу частки ТОВ «КБ Білдінг Груп» у розмірі 13 700 000 гривень, укладеного 03.09.2020 між Відповідачами 1 та 2 та акту приймання-передачі цієї частки, складеного на виконання Договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі товариства від 03.09.2020, зазначаючи у якості підстави позову укладення договору щодо розпорядження майном, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, чоловіком без згоди дружини.

Інших підстав до позову Позивачка не зазначає.

Судова колегія звертає увагу, що в позовній заяві Позивачка зазначала про відсутність в Договорі вказання про його оплатність, проте така обставина не покладена в обґрунтування позовних вимог, з її приводу Відповідачами в суді апеляційної інстанції надані протилежні твердження, проте, оскільки ця обставина не була предметом дослідження судом першої інстанції, вона також виходить за межі даного апеляційного перегляду.

Згідно із частинами першою, третьою статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до положень ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов`язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства.

У п. 4 ч. 1 ст. 116 ЦК України визначено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.

Статутом товариства можуть бути передбачені обмеження щодо зміни співвідношення часток учасників. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Зі змісту ч.ч. 1-3 ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.

Судом першої інстанції встановлено, що з 26.10.2001 та по теперішній час Позивач та Відповідач-1 перебувають у шлюбі, що підтверджується Свідоцтвом про одруження НОМЕР_1 від 26.10.2001.

Державну реєстрацію юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «КБ Білдінг Груп», було проведено 16.03.2020 єдиним засновником якого став Відповідач 1.

Між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 03.09.2020 було укладено договір купівлі- продажу частки у статутному капіталі товариства, за яким Відповідач-2 прийняв у власність частку у статутному капіталі ТОВ «КБ Білдінг Груп» у розмірі 13 700 000 грн., що складає 50% статутного капіталу Третьої особи 3.

Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Решетняк Інною Сергіївною 03.09.2020 було посвідчено справжність підписів відповідачів на акті приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «КБ Білдінг Груп» та проведено державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи ТОВ «КБ Білдінг Груп».

Відповідно до ч.1 ст.355 ЦК майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст.60 СК). Аналогічні положення закріплені в частинах 1, 3 ст.368 ЦК.

Вказані норми закону встановлюють презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі №6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі №404/1515/16-ц, а також Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №372/504/17.

Подібні висновки щодо презумпції спільності права власності подружжя на майно наведені у постанові Верховного Суду від 07.10.2021 у справі №922/3059/16.

З моменту внесення грошових коштів чи іншого майна як вкладу таке майно належить на праві власності самому товариству, і воно втрачає ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2021 у справі №916/2813/18).

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (ч.2 ст.369 ЦК).

Відповідно до ч.4 ст.369 ЦК правочин щодо розпорядження спільним майном, чинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Наявність згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном наділяє його необхідним обсягом повноважень на вчинення такого правочину.

Укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема, знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя. Аналогічні висновки містяться у п.8.65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі 916/2813/18.

Положення ч.2 ст.369 ЦК та ч.2 ст.65 СК з урахуванням п.6 ст.3 ЦК спрямовані на захист прав саме добросовісного набувача, а тому саме в разі його недобросовісності договір може бути визнаний недійсним.

До засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність (п.6 ч.3 ЦК).

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦК та ч.2 ст.65 СК при укладенні одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі №916/2813/18 зробила висновок, що можливість визнання недійсним договору щодо розпорядження майном, яке перебуває в спільній власності, залежить від встановлення недобросовісності третьої особи контрагента за таким договором.

Судова колегія вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо недоведеності Позивачем та не встановлення судом недобросовісності дій Відповідача-2 під час укладення оспорюваного правочину.

Судова колегія зазначає, що а ні Позивачем в позовній заяві не заявлено, а ні протягом подальшого розгляду справи не встановлено обставин, які б свідчили про недобросовісність дій Відповідача-2 при укладенні спірного правочину, зокрема, що він знав чи за обставинами справи не міг не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що Відповідач 1 не отримав згоди на це другого з подружжя.

Доводи Позивачки щодо недобросовісності Відповідача 2 зводяться до висловлення незгоди з оспорюваним правочином, конкретних обставин вона при цьому не наводить, на докази не посилається.

Твердження представника Відповідача 1 щодо повідомлення ним при укладенні спірного правочину Відповідача-2 про відсутність у нього згоди дружини на відчуження майна - заперечується останнім. Зазначені доводи про невідповідність спірного правочину вимогам чинного законодавства та фактичне підтримання правової позиції Позивача, судова колегія оцінює критично, оскільки Позивач та Відповідач 1, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, продовжують бути однією родиною, будь-який майновий спір між ними відсутній.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про доведеність Позивачем недобросовісності дій Відповідача 2 при укладенні спірного Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову про розірвання Договору купівлі-продажу.

Крім того, обґрунтовуючи належність обраного способу захисту, Позивачка посилалась на порушення оскарженим правочином її законних права на майно, яке знаходиться у спільній сумісній власності.

За змістом ст.16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16).

Більше того, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від

22.09.2020 у справі №910/3009/18).

Судова колегія звертає увагу, що Позивач заявила позовну вимогу про визнання недійсним вже виконаного Договору купівлі-продажу, стороною якого вона не є. При цьому не вимагала від суду застосувати наслідки недійсності правочину, зокрема, повернення майна у її чи сумісну власність.

Крім того, вважаючи, що порушено її право власності, зокрема, внаслідок неправомірного розпорядження Відповідачем 1 їх сумісною власністю, Позивачка не заявляє відповідного способу захисту її права, фактично бажаючи повернення майна у власність Відповідача-1, а не свою.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (п.6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (п.82), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (п.24)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (п.63)). Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у ч.2 ст.16 ЦК, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз.12 ч.2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (п.57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (п.40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (п.89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (п.7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та / або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у ч.1 ст.2 ГПК (ч.1 ст.2 Цивільного процесуального кодексу України). Аналогічні висновки викладено в пунктах 5.5- 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

2) документ про сплату адміністративного збору;

3) один із таких відповідних документів, зокрема:

д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві;

е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;

4) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», на яку послався суд першої інстанції при обґрунтуванні належності та ефективності обраного способу захисту, державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі:

1) документів, що подаються заявником для державної реєстрації;

2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо:

визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію.

Разом з тим, Верховний Суд неодноразово зазначав, що відповідно до пунктів «д» та «е» п.3 ч.5 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» особа, яка вважає себе власником частки, що незаконно вибула з її володіння, має звертатися до володільця частки (особи, вказаної як власник в ЄДР) з позовом про стягнення частки (витребування частки з чужого незаконного володіння) або позовом про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 17.12.2019 у справі №927/97/19, від 18.03.2020 у справі №466/6221/16-а). Саме такий спосіб захисту є належним, адже судове рішення, що набрало законної сили, про задоволення такої вимоги є підставою для внесення відповідних змін до ЄДР.

Як свідчать матеріали справи, Позивачка вважає себе співвласницею частки у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ`КБ Білдінг Груп», м.Харків, яка вибула з її володіння через дії Відповідачів. На момент звернення з позовом відповідно до даних ЄДР власниками часток статутного капіталу Третьої особи 3 є Відповідачі по 50% кожний.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц, у якій суди розглядали позовну вимогу про визнання недійсним виконаного правочину за позовом третьої особи (не сторони правочину) вказано, що якщо на виконання спірного правочину сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч.1 ст.216, ст.387, частин 1, 3 ст.1212 ЦК) (п.154).

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного / частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав Позивача.

Заявляючи вимогу про визнання недійсним Договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі, Позивач не просила суд застосувати наслідки його недійсності, оскільки вимога про скасування державної реєстрації змін до статутного капіталу, такою вимогою не є.

Посилання при цьому суду першої інстанції лише на вищенаведену норму ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якою передбачено надання лише судового рішення про скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі - є помилковим, оскільки ця норма є загальною для забезпечення проведення всіх реєстраційних дій та вимагає, насамперед, наявність судових рішень, що саме тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а такими рішеннями для державної реєстрації змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства, за змістом ч.5 ст.17 того ж Закону, є судові рішення про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників у такому товаристві чи судове рішення про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки у статутному капіталі товариства.

За таких обставин, судова колегія доходить до висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки він не захищає та не призводить до відновлення її прав власника на частку в статутному капіталі Третьої особи -3, яке вона вважає порушеним.

Отже судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та помилковість висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2024 року у справі №922/405/24 підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.277 ГПК у зв`язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з прийняттям нового рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог та нового розподілу судових витрат.

За таких обставин, по справі слід прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Фізичної особи ОСОБА_2 до Фізичної особи ОСОБА_3 та Фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору купівлі - продажу частки Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ Білдінг Груп» (код ЄДРПОУ 43567963) у розмірі 13 700 000 гривень, укладений 03.09.2020 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «КБ Білдінг Груп», складений на виконання договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі товариства від 03.09.2020; скасування державної реєстрації змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про учасника та кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_5 , розмір частки якого становить 13 700 000 гривень, що відповідає 50% від загального розміру статутного капіталу ТОВ «КБ Білдінг Груп» .

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати, що понесені сторонами в суді першої та апеляційної інстанції. в тому числі, по сплаті судового збору- відносяться на Позивача, у зв`язку з чим з Позивача на користь Відповідача-2 слід стягнути 9084,00грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Про наявність інших судових витрат, зокрема, витрат на правову допомогу- учасниками справи не заявлено.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 , с.Гора Київської області на рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2024 року у справі №922/405/24 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2024 року у справі №922/405/24 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити.

Судові витрати, понесені у суді першої та апеляційної інстанції, віднести на Фізичну особу ОСОБА_2 , м.Харків.

Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 9084,00грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 07.10.2024

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.О. Радіонова

Суддя Д.О. Попков