Постанова

від 25.09.2024 по справі 922/690/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Харків Справа № 922/690/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Садонцевої Л.К.,

за участю представників сторін:

від позивача: Кравцова С.М., довіреність №020900/24 від 15.02.2024;

від відповідача-1: не з`явилися;

від відповідача-2 (апелянта): Демура І.Б., ордер серії АН №1362514 від 22.04.2024;

від відповідача-3 (апелянта): Демура І.Б., ордер серії АН №1362513 від 22.04.2024.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (вх. №1675 Х/2),

на рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2024 (повний текст складено 18.06.2024) у справі №922/690/24 (суддя Ємельянова О.О.)

за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк", м. Київ

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж підйом", м.Харків,

2) ОСОБА_1 , м. Харків,

3) ОСОБА_2 , м. Харків,

про стягнення 527898,78грн,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року Акціонерне товариство "Сенс Банк" (надалі - АТ "Сенс Банк", позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про солідарне стягнення з відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж підйом" (надалі - ТОВ "Спецмонтаж підйом", відповідач-1), фізичної особи ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , відповідач-2) та фізичної особи ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 , відповідач-3) заборгованості у розмірі 527898,78грн, з яких: сума заборгованості за кредитом 443920,80грн та сума заборгованості за відсотками 83977,98грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-1 (позичальником) своїх зобов`язань за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії № PSMB2021389/579 від 15.12.2021 щодо повного та своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами. Оскільки виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором було забезпечено порукою, а саме, за договором поруки №PSMB2021389/579/1 від 15.12.2021, укладеними між Банком та ОСОБА_1 , та договором поруки №PSMB2021389/579/2 від 15.12.2021, укладеним між Банком та ОСОБА_2 , позивач просить стягнути суму заборгованості за кредитом та відсотками з поручителів (відповідачів -2,-3) солідарно.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/690/24, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

В ході розгляду справи відповідачами -2 та -3 було подано відзив на позовну заяву, в якому останні заперечували проти позовних вимог повністю, просили витребувати у позивача та надати для огляду у судовому засіданні оригінали договорів поруки, мотивуючи зазначене клопотання тим, що останні не укладали та не підписували зазначені договори поруки, їх існування ставлять під сумнів та відповідно не мають оригіналів таких документів, а про існування договорів поруки відповідачі дізналися лише 07.05.2024 під час ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.06.2024 у справі №922/690/24 відмовлено у задоволенні клопотання відповідачів про витребування оригіналів договорів, оскільки в порушення вимог ст. 81 ГПК України відповідачами не було надано суду доказів вжиття заходів щодо самостійного отримання вказаних доказів.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.06.2024 у справі №922/690/24 у позові відмовлено частково.

Стягнуто солідарно з ТОВ "Спецмонтаж підйом", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ "Сенс Банк" суму заборгованості за кредитом у розмірі 443920,80грн та суму заборгованості за відсотками у розмірі 17607,76грн, а також стягнуто з відповідачів по 2307,64грн судового збору.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 66370,22грн - відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що Банк звертався до позичальника та поручителів з письмовою вимогою про усунення порушень №2/05 від 05.12.2023, однак остання була залишена без відповіді та без задоволення, факту існування заборгованості відповідача-1 перед позивачем за кредитним договором в ході розгляду справи не спростовано, доказів її погашення в добровільному порядку не надано. Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми осевої заборгованості за кредитом, суд встановив його правильність та обґрунтованість в сумі 443920,80грн.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення відсотків у загальній сумі 83977,98грн, нарахованих позивачем за період з 01.10.2022 по 17.08.2023, суд зазначив, що за погодженими сторонами умовами датою повернення кредиту є 14.12.2022, у зв`язку із чим, подальше нарахування відсотків (за період з 14.12.2022 по 17.08.2023) на підставі договору кредиту та відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України є неможливим.

Враховуючи встановлені судом обставин щодо наявності у відповідача-1 заборгованості за кредитом у заявленій до стягнення сумі та за відсотками, нарахованим за період з 01.10.2022 по 14.12.2022, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на солідарне стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 443920,80грн та заборгованості за відсотками у розмірі 17607,76грн з відповідача-1 (боржника) та відповідачів -2 та -3 (як поручителів за договорами поруки).

Водночас, суд відхилив посилання відповідачів -2 та -3 на те, що останні не укладали та не підписували договори поруки, мотивувавши свій висновок відсутністю будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2024 у справі №922/690/24 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів -2 та -3 заборгованості за кредитним договором як з солідарних боржників.

Апеляційну скаргу мотивовано неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, як наслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги відповідачів зводяться до того, що місцевим господарським судом не було взято до уваги та не надано належної правової оцінки їх аргументам відносно того, що вони ніколи не підписували договори поруки, в суді першої інстанції заперечували факт їх укладання та для підтвердження своєї позиції просили витребувати у позивача оригінали договорів, проте, за твердженням скаржників, судом безпідставно відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання.

Також скаржники зазначають, що оригінали договорів поруки знаходяться у позивача, оскільки саме він долучив їх копії до матеріалів справи. Апелянти вказують, що вони позбавлені можливості самостійно надати суду вказані документи, оскільки відповідні договори не укладали, а про їх існування дізналися лише 07.05.2024 під час ознайомлення з матеріалами справи. У зв`язку з цим, в апеляційній скарзі відповідачі просять витребувати у АТ "Сенс Банк" оригінали договорів поруки №PSMB2021389/579/1 від 15.12.2021 та №PSMB2021389/579/2 від 15.12.2021, а також забезпечити право ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ознайомлення із зазначеними договорами.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2024 у справі №922/690/24 залишено без руху; встановлено скаржникам строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2024, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Здоровко Л.М, для розгляду справи сформовано колегію судді у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2024 у справі №922/690/24; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; призначено розгляд апеляційної скарги на 04.09.2024 о 09:30 год.

03.09.2024 до Східного апеляційного господарського суду від представника апелянтів (відповідачів -2 та -3) надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату, у якому також заявлено вимогу про витребування у позивача оригіналів договорів поруки.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 задоволено клопотання відповідачів про витребування оригіналів документів та зобов`язано позивача (АТ "Сенс Банк") надати Східному апеляційному господарському суду для огляду оригінали договору поруки №PSMB2021389/579/1 від 15.12.2021 та договору поруки № PSMB2021389/579/2 від 15.12.2021; також оголошено перерву у судовому засіданні у справі №922/690/24 до 25.09.2024 о 16:15 год.

До початку розгляду апеляційної скарги по суті АТ "Сенс Банк" своїм правом на подання відзиву не скористалося, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 25.09.2024 приймала участь представниця позивача, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції без змін. На виконання ухвали суду від 04.09.2024 надала для огляду оригінали договорів поруки.

Представник апелянтів (відповідачів -2 та -3) у судовому засіданні 25.09.2024 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Після огляду оригіналів вказаних документів представником апелянтів було заявлено усне клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у даній справі (письмове клопотання подане після судового засідання), яке обґрунтовано необхідністю з`ясування обставин справжності підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказаних договорах поруки, що може бути підтверджено лише за допомогою спеціальних знань експерта.

Колегія суддів, заслухавши у судовому засіданні 25.09.2024 позиції сторін щодо призначення експертизи, дослідивши поставлені на вирішення експерта питання, а також проаналізувавши приписи процесуального законодавства, дійшла висновку про відсутність передбачених ч. 1 ст. 99 ГПК України необхідних умов для призначення судової експертизи у даній справі, у зв`язку з чим, відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання, виходячи з наступних підстав.

За приписами ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

За приписами ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Колегія суддів зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №927/685/20).

Враховуючи заявлені підстави позову та наявні у справі докази, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає необхідності у призначенні судової почеркознавчої експертизи у цій справі та вважає, що сукупність наявних в матеріалах цієї справи документів є достатньою для можливості прийняття рішення за результатами розгляду справи та, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності господарського судочинства, не потребує застосування спеціальних знань у сфері іншій, ніж право.

З урахуванням наведеного, оскільки у даному випадку відсутня необхідна сукупність умов, визначених у ч. 1 ст. 99 ГПК України, клопотання представника відповідачів про призначення експертизи у цій справі підлягає залишенню без задоволення.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Крім того колегія суддів зазначає, що згідно з приписами ст. 169 ГПК України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (ст. 270 ГПК України).

В апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, клопотання особи, яка подала скаргу (п. 7 ч. 2 ст. 258 ГПК України).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 267 ГПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача. Підготовчі дії, визначені пунктами 5, 6 частини першої цієї статті, вчиняються з дотриманням прав всіх учасників справи подати свої міркування або заперечення щодо їх вчинення, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 2 ст. 267 ГПК України).

Отже, законодавцем встановлено імперативні приписи, які зобов`язують апелянта подавати будь-які клопотання, у т.ч. про призначення судової експертизи, саме разом з апеляційною скаргою у строки, обчислення яких пов`язується із поданням такої скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідачів -2, -3 звернувся до суду з відповідною апеляційною скаргою 08.07.2024 (через підсистему "Електронний суд"). Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 відкрито провадження та встановлено учасникам справи строк - 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень (з урахуванням дати отримання ухвали - 29.07.2024 цей строк встановлено до 13.08.2024), тоді як з відповідним усним клопотанням про призначення експертизи представник відповідачів звернувся лише 25.09.2024, тобто більше ніж через півтора місяці після звернення з апеляційною скаргою.

При цьому, скаржник у даному клопотанні не порушує питання щодо поновлення строку на його подання, а також не наводить жодних поважних причин, які зумовили пропуск такого строку, були об`єктивно непереборними та дійсно завадити скаржнику звернутись з такими клопотаннями разом з апеляційною скаргою.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження апелянтів про відсутність у них можливості самостійно отримати оригінали договорів поруки та заявити до суду першої інстанції клопотання про призначення експертизи. Так, за доводами апелянтів, про існування договорів поруки вони дізналися лише 07.05.2024 під час ознайомлення з матеріалами справи №922/690/24.

Отже, останні щонайменше з травня 2024 були обізнані про наявність у матеріалах справи відповідних копій договорів поруки та заперечували щодо їх підписання.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

У той же час, відповідачами не було наведено будь-яких переконливих аргументів та не надано доказів на підтвердження вжиття ними заходів для самостійного отримання у Банку оригіналів договорів поруки та того, що останній їм відмовив у наданні таких документів, та відповідно не доведено причин неможливості отримати ці докази самостійно.

Заявлене відповідачами до суду першої інстанції клопотання про витребування доказів ухвалою суду від 03.06.2024 було залишено без задоволення, оскільки не відповідало вимогам ст. 81 ГПК України. В порушення вищезазначених вимог відповідачами скаржниками не наведено, які заходи вони вживали для отримання цих доказів самостійно, не додано доказів вжиття таких заходів.

Водночас, судова колегія зауважує, що відповідачі не були позбавлені права ініціювати призначення судової експертизи шляхом подання відповідного клопотання до суду першої інстанції, однак таким правом не скористалися.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Скаржники не надали апеляційному суду доказів неможливості подання клопотання про призначення експертизи до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від них, а тому суд апеляційної інстанції вважає безпідставним та необґрунтованим клопотання відповідачів -2 та -3 при призначення експертизи на стадії апеляційного перегляду справи.

За висновком судової колегії, задоволення клопотання відповідачів про призначення експертизи призведе до появи у справі нових доказів, які не були предметом оцінки суду першої інстанції, за відсутності належного обґрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції, що не узгоджується із положеннями ст. 269 ГПК України. Крім того, призначення експертиз призведе до затягування судового процесу, що є порушенням положень як національного законодавства України, так і Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Уповноважені представники відповідача-1 у судове засіданні 25.09.2024 не з`явилися; про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги всі сторони повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача-1, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановленого господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.12.2021 між АТ "Альфа-Банк", яке змінило найменування на АТ "Сенс Банк" (надалі - Банк) та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Глобалпром", яке змінило найменування на ТОВ "Спецмонтаж підйом" (надалі - позичальник, відповідач-1) було укладено кредитний договір №PSMB2021389/579 .

Пунктом 1.1. договору, сторони погодили, що банк відкриває позичальнику відновлювану кредитну лінію у національній валюті, що надалі іменується "Кредитна лінія", та на підставі відповідних додаткових угод до цього договору та /або заяв на видачу кредитних коштів (траншу) надає позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, в свою чергу, зобов`язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором. У цьому договорі терміном "відновлювальна кредитна лінія" позначається кредитна лінія, протягом строку дії якої після повернення наданого позичальнику кредиту або його частини, банк здійснює подальше кредитування позичальника у межах її ліміту. У цьому договорі терміном "Кредит" позначається загальна сума усіх траншів, що фактично надані позичальнику згідно з цим договором і не повернуті банку. У цьому договорі терміном "Транш" позначається частина кредиту, що надана позичальнику згідно з відповідною додатковою угодою до цього договору та /або заявою на видачу кредитних коштів про його надання і не повернуто банку.

За умовами пункту 1.2. сторони погодити ліміт кредитної лінії:

1) у період з дати набуття чинності цим договором по 14.03.2022 (включно) - 800000,00грн;

2) у період з 15.03.2022 по 14.04.2022 (включно) - 720000,00грн;

3) у період з 15.04.2022 по 14.05.2022 (включно) - 640000,00грн;

4) у період з 15.05.2022 по 14.06.2022 (включно) - 560000,00грн;

5) у період з 15.06.2022 по 14.07.2022 (включно) - 480000,00грн;

6) у період з 15.07.2022 по 14.08.2022 (включно) - 400000,00грн;

7) у період з 15.08.2022 по 14.09.2022 (включно) - 320000,00грн;

8) у період з 15.09.2022 по 14.10.2022 (включно) - 240000,00грн;

9) у період з 15.10.2022 по 14.11.2022 (включно) - 160000,00грн;

10) у період з 15.11.2022 по дату закінчення строку дії кредитної лінії (включно) - 80000,00грн.

У пункті 1.3.1. договору сторони, зокрема визначили, що Банк нараховує проценти на залишок заборгованості позичальника за кредитною лінією у розмірі, визначеного за формулою: індекс UIRD (3M) (змінена величина) (далі за текстом - індекс UIRD) + 7 % річних (фіксована маржа).

На день укладання цього договору розмір базової процентної ставки складає 7,31% річних + 7% річних = 14,31% процентів річних, при цьому застосовано розмір індексу UIRD станом на 14.12.2021 (п. 1.3.2. договору).

Строк дії кредитної лінії закінчується 14.12.2022 (п. 1.4. договору).

Згідно п. 4.1. договору, у день укладання цього договору банк відкриває позичальнику кредитну лінію та позичковий рахунок для обліку кредиту.

Надання кредиту здійснюється шляхом переказу суми траншу з позичкового рахунку, зазначеного у п. 12.3. цього договору, на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у банку. Для цілей цього договору днем надання траншу вважається день списання його суми з позичкового рахунку по реквізитах, визначених згідно з цим пунктом (п. 4.2. договору).

Банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Максимальний строк дії траншу - 3 місяці (п. 4.3. договору).

Позичальник зобов`язаний повернути банку кредит шляхом повернення кожного траншу у терміни, що визначені у відповідній додатковій угоді / заяві про надання траншу, на підставі якої / яких цей транш наданий, але не пізніше, ніж день закінчення строку дії кредитної лінії. Повернення кредиту або його частини до настання зазначеного терміну вважається достроковим (п. 8.1. договору).

При зменшенні ліміту кредитної лінії у відповідності до п. 1.2. цього договору позичальник, незалежно від того, чи настав термін повернення траншів, визначений згідно з п. 8.1. цього договору, зобов`язаний здійснювати часткове повернення кредиту таким чином, щоб він не перевищував:

станом на 15.03.2022 - 720000,00грн;

станом на 15.04.2022 - 640000,00грн;

станом на 15.05.2022 - 560000,00грн;

станом на 15.06.2022 - 480000,00грн;

станом на 15.07.2022 - 400000,00грн;

станом на 15.08.2022 - 320000,00грн;

станом на 15.09.2022 - 240000,00грн;

станом на 15.10.2022 - 160000,00грн;

станом на 15.11.2022 - 80000,00грн;

станом на 14.12.2022 - 0,00грн.

При цьому в перше чергу погашаються транші з терміном повернення, який настає раніше, а якщо таких траншів декілька, то з них в першу чергу погашаються транші, які були надані раніше. Сума заборгованості за кредитом, що не повернена у будь-який зі строків, зазначених у п. 8.1. та / або 8.3. цього договору, на наступний банківський день за днем закінчення відповідного строку вважається простроченою. Якщо день закінчення зазначених вище строків припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до чинного законодавства України, та днем погашення суми фактичної заборгованості за кредитом є перший банківський день, що слідує за таким днем (п. 8.3. договору).

Матеріалами справи підтверджується, що 16.12.2021 позичальником було подано заяву на видачу кредитних коштів (траншу) у розмірі 340000,00грн.

27.01.2022 позичальником було подано заяву на видачу кредитних коштів (траншу) у розмірі 360000,00грн.

20.05.2022 між сторонами було підписано додаткову угоду №1 про внесення змін до заяви на видачу кредитних коштів (траншу) від 22.02.2022 до договору про відкриття відновлюваної кредитної лінії №PSMB2021389/579 від 15.12.2021, відповідно до п. 1 якої, сторони погодили, що за ініціативи позичальника, на часткову зміну заявки на видачу кредитних коштів (траншу) від 22.02.2022 до основного договору, сторони дійшли згоди, що надані банком позичальнику кредитні кошти (транш) в рамках основного договору в сумі 120000,00грн під процентну ставку за користування кредитними коштами (траншем) у розмірі, що визначається відповідно до п. 1.3. основного договору, підлягають поверненню позичальником банку у строк по 20.06.2022 включно.

20.07.2022 між сторонами було підписано додаткову угоду №2 про внесення змін до заяви на видачу кредитних коштів (траншу) від 22.02.2022 до договору про відкриття відновлюваної кредитної лінії №PSMB2021389/579 від 15.12.2021, відповідно до п. 1 якої, сторони погодили що, за ініціативи позичальника, на часткову зміну заявки на видачу кредитних коштів (траншу) від 22.02.2022 до основного договору, сторони дійшли згоди, що надані банком позичальнику кредитні кошти (транш) в рамках основного договору в сумі 120000,00грн під процентну ставку за користування кредитними коштами (траншем) у розмірі, що визначається відповідно до п.1.3. основного договору, підлягають поверненню позичальником банку у строк по 20.07.2022 включно.

Як вказує позивач, 12.08.2022 позачерговими загальними зборами акціонерів АТ "Альфа-Банк" було прийнято рішення про зміну найменування банку з АТ "Альфа-Банк" на АТ "Сенс Банк", а також про внесення змін до Статуту АТ "Альфа-Банк" шляхом затвердження його у новій редакції. 30.11.2022 були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з АТ "Альфа-Банк" на АТ "Сенс Банк", при цьому код ЄДРПОУ: 23494714 залишився той самий.

Також позивач зазначає, що 15.12.2021 з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором №PSMB2021389/579 від 15.12.2021 року між Банком та ОСОБА_1 (поручитель, відповідач-2) було укладено договір поруки №PSMB2021389/579/1.

Також, 15.12.2021 з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором № PSMB2021389/579 від 15.12.2021 між Банком та ОСОБА_2 (поручитель, відповідач-3) було укладено договір поруки №PSMB2021389/579/2.

Умови зазначених договорів поруки є подібними.

Так, відповідно до п. 1.1. договорів поруки, цим договором поручитель поручається за виконання ТОВ "НВП "Глобалпром" (боржник) зобов`язання, що виникло на підставі договору про відкриття відновлюваної кредитної лінії №PSMB2021389/579, укладеного між банком та боржником 15.12.2021, з урахуванням усіх додаткових угод до нього, що укладені на дату набуття чинності цим договором або будуть укладені у майбутньому, відповідно до якого боржник повинен виконати наступні обов`язки:

- обов`язку повернути банку частину наданого на підставі основного договору кредиту таким чином, щоб кредит не перевищував станом на 15.03.2022- 720000,00грн, станом на 15.04.2022 - 640000,00грн, станом на 15.05.2022 - 560000,00грн, станом на 15.06.2022 - 480000,00грн, станом на 15.07.2022 - 400000,00грн, станом на 15.08.2022 - 320000,00грн, станом на 15.09.2022 - 240000,00грн, станом на 15.10.2022 - 160000,00грн, станом на 15.11.2022 - 80000,00грн, станом на кінець дня 14.12.2022- 0,00грн;

- обов`язку повернути банку наданий на підставі основного договору кредит у загальній сумі, що у будь-який момент часу перевищуватиме ліміт кредитної лінії. Кожен з траншів, шляхом надання яких наданий кредит, повинен бути повернути у строк, визначений у заяві, на підставі якої цей транш надано, але не пізніше, ніж у день закінчення строку дії кредитної лінії;

- обов`язок щомісяця сплачувати банку проценти за користування кредитом, наданим за кредитною лінією у розмірі, який є базовою процентною ставкою та обчислюється за формулою: індекс UIRD (3M) (змінена величина) (далі за текстом - індекс UIRD) + 7% річних (фіксована маржа), із урахуванням компенсаційної процентної ставки, яка обчислюється згідно основного договору та застосовується до дати його погашення за умови його вчасного та у та у повному обсязі виконання боржником своїх зобов`язань за основним договором, або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору, у строк, визначений в основному договорі, максимальний можливий розмір процентної ставки за користування кредитом - 30% річних, або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору, у строк визначений в основному договорі;

- обов`язку сплачувати банку комісію у строки і розмірі, визначені в основному договорі;

- обов`язку у випадках, передбачених основним договором або законодавством України, достроково (до настання термінів або строків повернення / сплати, зазначених вище у цьому пункті, повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов`язки, що виникають із основного договору;

- обов`язку сплатити банку неустойку, пеню, штрафні санкції та понад суму неустойки, пені, штрафних санкцій відшкодувати збитки, заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за основним договором;

- обов`язок сплачувати банку проценти від простроченої уми кредиту (його частини), наданого за кредитною лінією, у розмірі, який є базовою процентною ставкою та обчислюється за формулою: індекс UIRD (3M) (змінена величина) (далі за текстом - індекс UIRD) + 7 % річних (фіксована маржа), а для прострочення, яке складає не більше 15 календарних днів, із урахуванням компенсаційної процентної ставки, яка обчислюється згідно основного договору, максимальний можливий розмір процентів від простроченої суми кредиту - 30% річних, або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору, у строк, визначений в основному договорі.

За умовами п. 3 договорів поруки, боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов`язків, передбачених п. 1.1. цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.

Передбачена п. 3.1. цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустив повне або часткове невиконання обов`язків у встановлені основним договором та / або чинним законодавством України строки, зазначених у п. 1.1. цього договору.

Відповідно до п. 5.2. договір поруки, цей договір складний у двох примірниках, які є оригіналами, по одному для кожної із сторін та набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань боржника за основним договором. Порука за цим договором припиняється через 3 роки з дня настання строку (терміну) повного виконання зобов`язань боржника за основним договором.

Позивач зазначає, що він належним чином виконав свої зобов`язання за договором - надав відповідачу-1 кредитні кошти відповідно до умов договору.

Однак, відповідачем-1 порушено умови кредитного договору, а саме, не було виконано свій обов`язок по сплаті кредиту та відсотків, у зв`язку із чим у позивача існує право задовольнити свої вимоги також за рахунок пред`явлення їх до відповідачів -2 та -3 як поручителів за договорами поруки.

За розрахунком позивача, станом на 18.08.2023 у відповідача-1 наявна заборгованість у загальному розмірі 527898,78грн, яка складається з: 443920,80грн - заборгованості за кредитом та 83977,98грн - заборгованості за відсотками.

05.12.2023 позивач направив на адресу відповідача-1 (позичальника) та відповідачів -2 та -3 (поручителів) письмову вимогу №2/05 про усунення порушень, в якій вимагав погасити існуючу заборгованість ТОВ "Спецмонтаж підйом" за кредитним договором №PSMB2021389/579 від 15.12.2021 у розмірі 527898,78грн, з яких: 443920,80грн - за кредитом та 83977,98грн - за відсотками.

Вказана вимога була направлена позичальнику та поручителям на адресу, вказану у кредитному договорі та договорах поруки.

Як свідчать матеріали справи, вимога банку про сплату заборгованості була залишена позичальником та поручителями без відповіді та без задоволення.

Зважаючи на вищевикладене, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з відповідним позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором №PSMB2021389/579 від 15.12.2021 у розмірі 527898,78грн, з яких: сума заборгованості за кредитом 443920,80грн та сума заборгованості за відсотками 83977,98грн.

Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Харківської області 18.06.2024 ухвалено оскаржуване рішення у справі №922/690/24, яким у позові відмовлено частково; стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача суму заборгованості за кредитом у розмірі 443920,80грн та суму заборгованості за відсотками у розмірі 17607,76грн; у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 66370,22грн - відмовлено, з підстав, що вказувалися раніше.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, враховуючи наступне.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 та ч. 1 ст. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що укладений позивачем та відповідачем-1 договір №PSMB2021389/579 від 15.12.2021 за своєю правовою природою є кредитним договором, в якому сторони досягли всіх суттєвих умов, зокрема, права та обов`язки банку і позичальника, розмір кредитування і строк повернення коштів, його оплатність (відсоткова ставка), тощо.

Вказаний вище кредитний договір, як правочин є чинним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а отже зазначений договір є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону та умов договору.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не установлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Пунктом 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не установлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами п. 1.4. договору строк дії кредитної лінії закінчується 14.12.2022.

У пункті 8.1. договору сторони погодили, що позичальник зобов`язаний повернути банку кредит шляхом повернення кожного траншу у терміни, що визначені у відповідній додатковій угоді/заяві про надання траншу, на підставі якої/яких цей транш наданий, але не пізніше, ніж день закінчення строку дії кредитної лінії. Повернення кредиту або його частини до настання зазначеного терміну вважається достроковим).

При зменшенні ліміту кредитної лінії у відповідності до п. 1.2. цього договору позичальник, незалежно від того, чи настав термін повернення траншів, визначений згідно з пунктом 8.1. цього договору, зобов`язаний здійснювати часткове повернення кредиту таким чином, щоб він не перевищував: станом на 15.03.2022 - 720000,00грн; станом на 15.04.2022 - 640000,00грн; станом на 15.05.2022 - 560000,00грн; станом на 15.06.2022 - 480000,00грн; станом на 15.07.2022 - 400000,00грн; станом на 15.08.2022 - 320000,00грн; станом на 15.09.2022 - 240000,00грн; станом на 15.10.2022 - 160 000,00грн; станом на 15.11.2022 - 80000,00грн; станом на 14.12.2022 - 0,00грн.

При цьому в перше чергу погашаються транші з терміном повернення, який настає раніше, а якщо таких траншів декілька, то з них в першу чергу погашаються транші, які були надані раніше. Сума заборгованості за кредитом, що не повернена у будь-який зі строків, зазначених у п. 8.1. та / або 8.3. цього договору, на наступний банківський день за днем закінчення відповідного строку вважається простроченою. Якщо день закінчення зазначених вище строків припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до чинного законодавства України, та днем погашення суми фактичної заборгованості за кредитом є перший банківський день, що слідує за таким днем.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору Банком було надано позичальнику кредит, про що свідчить наявна у матеріалах справи банківська виписка по особовому рахунку відповідача-1, яка є належними та допустимими доказами у справі на підтвердження факту передачі кредитних коштів позичальнику та заборгованості за кредитними договорами.

У постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №910/1580/18 сформульовано висновок про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Також, матеріалами справи підтверджено, що позичальник - ТОВ "НВП "Глобалпром" (змінено найменування на ТОВ "Спецмонтаж підйом") прийняті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав, в обумовлені строки кредитні кошти за вказаним договором не повернув, у зв`язку з чим, у останнього виникла заборгованість перед позивачем з погашення отриманого кредиту в розмірі 443920,80грн.

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором, колегія суддів враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами визначена позивачем, виходячи з періоду їх нарахування (з 01.10.2022 по 17.08.2023), який виходить за межі строку повернення кредитних коштів (з 01.10.2022 по 14.12.2022).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (п.п. 80-84) вказала, що "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає ч. 2 ст. 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Вказаних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при визначенні суми боргу за простроченими відсотками за користування кредитними коштами, позивачем безпідставно проведено їх нарахування після встановленого кредитним договором (з урахуванням додаткових угод №1 та №2) строку повернення кредитних коштів, а саме з 01.10.2022 по 17.08.2023 у сумі 83977,98грн.

Як встановлено судом, відповідно до умов договору у даному випадку позичальник зобов`язаний повернути банку кредит шляхом повернення кожного траншу у терміни, що визначені у відповідній додатковій угоді/заяві про надання траншу, на підставі якої/яких цей транш наданий, але не пізніше, ніж день закінчення строку дії кредитної лінії, а саме як визначено п. 1.4. договору, строк дії кредитної лінії - 14.12.2022.

Відтак, з урахуванням розміру відповідних відсотків в межах зазначеного строку, обґрунтованим є розмір заборгованості за період з 01.10.2022 по 14.12.2022 на суму 17607,76грн.

Отже, дослідженими судом матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості за кредитним договором з повернення кредитних коштів на суму 443920,80грн та зі сплати відсотків за користування кредитними коштами в сумі 17607,76грн.

До того ж, зазначені обставини щодо невиконання відповідачем-1 умов кредитного договору та розмір заборгованості не заперечуються сторонами у даній справі.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів погашення вищевказаної суми заборгованості, у зв`язку з чим, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині, і з таким висновком погоджується судова колегія.

Нарахування позивачем відсотків за період з 15.12.2022 по 17.08.2023 у розмірі 66370,22грн, здійснені поза межами строку кредитування, є безпідставними та необґрунтованими, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Судова колегія зауважує, що спірним у даній справі є питання щодо солідарного стягнення заборгованості з відповідачів -2 та -3 та обставини щодо наявності обов`язку у останніх сплатити грошові кошти на користь позивача.

Як зазначає позивач, відповідно до умов договорів поруки №PSMB2021389/579/1 від 15.12.2021 та № PSMB2021389/579/2 від 15.12.2021 та положень ст.ст. 543, 553, 554 ЦК України поручителі ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) відповідають перед кредитором за сплату вказаної заборгованості як солідарні боржники.

Щодо солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як з поручителів ТОВ "Спецмонтаж підйом" на користь Банку заборгованості за кредитом у розмірі 443920,80грн та за відсотками у розмірі 17607,76грн, колегія суддів зазначає наступне.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі (ст. 553 ЦК України).

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (ч. 4 ст. 559 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2021 з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором № PSMB2021389/579 від 15.12.2021 між Банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки №PSMB2021389/579/1.

Також, 15.12.2021 з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором № PSMB2021389/579 від 15.12.2021 між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № PSMB2021389/579/2.

Згідно п. 1.1. договорів поруки, цим договором поручитель поручається за виконання ТОВ "НВП "Глобалпром" (боржник) зобов`язання, що виникло на підставі договору про відкриття відновлюваної кредитної лінії № SMB2021389/579, укладеного між банком та боржником 15.12.2021, з урахуванням усіх додаткових угод до нього, що укладені на дату набуття чинності цим договором або будуть укладені у майбутньому, відповідно до якого боржник повинен виконати наступні обов`язки:

- обов`язку повернути банку частину наданого на підставі основного договору кредиту таким чином, щоб кредит не перевищував станом на 15.03.2022 - 720000,00грн, станом на 15.04.2022 - 640000,00грн, станом на 15.05.2022 - 560000,00грн, станом на 15.06.2022 - 480000,00грн, станом на 15.07.2022 - 400000,00грн, станом на 15.08.2022 - 320000,00грн, станом на 15.09.2022 - 240000,00грн, станом на 15.10.2022 - 160000,00грн, станом на 15.11.2022 - 80000,00грн, станом на кінець дня 14.12.2022 - 0,00 грн.

- обов`язку повернути банку наданий на підставі основного договору кредит у загальній сумі, що у будь-який момент часу перевищуватиме ліміт кредитної лінії. Кожен з траншів, шляхом надання яких наданий кредит, повинен бути повернути у строк, визначений у заяві, на підставі якої цей транш надано, але не пізніше, ніж у день закінчення строку дії кредитної лінії;

- обов`язок щомісяця сплачувати банку проценти за користування кредитом, наданим за кредитною лінією у розмірі, який є базовою процентною ставкою та обчислюється за формулою: індекс UIRD (3M) (змінена величина) (далі за текстом - індекс UIRD) + 7% річних (фіксована маржа), із урахуванням компенсаційної процентної ставки, яка обчислюється згідно основного договору та застосовується до дати його погашення за умови його вчасного та у та у повному обсязі виконання боржником своїх зобов`язань за основним договором, або у будь - якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору, у строк, визначений в основному договорі, максимальний можливий розмір процентної ставки за користування кредитом - 30% річних, або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору, у строк визначений в основному договорі;

- обов`язку сплачувати банку комісію у строки і розмірі, визначені в основному договорі;

- обов`язку у випадках, передбачених основним договором або законодавством України, достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті, повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов`язки, що виникають із основного договору;

- обов`язку сплатити банку неустойку, пеню, штрафні санкції та понад суму неустойки, пені, штрафних санкцій відшкодувати збитки, заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за основним договором;

- обов`язок сплачувати банку проценти від простроченої уми кредиту (його частини), наданого за кредитною лінією, у розмірі, який є базовою процентною ставкою та обчислюється за формулою: індекс UIRD (3M) (змінена величина) (далі за текстом - індекс UIRD) + 7 % річних (фіксована маржа), а для прострочення, яке складає не більше 15 календарних днів, із урахуванням компенсаційної процентної ставки, яка обчислюється згідно основного договору, максимальний можливий розмір процентів від простроченої суми кредиту - 30% річних, або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору, у строк, визначений в основному договорі.

Боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов`язків, передбачених п. 1.1. цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник (п. 3 договорів поруки).

Передбачена п. 3.1. цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустив повне або часткове невиконання обов`язків у встановлені основним договором та/або чинним законодавством України строки, зазначених у п. 1.1. цього договору.

За умовами п. 5.2. договір поруки, цей договір складний у двох примірниках, які є оригіналами, по одному для кожної із сторін та набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань боржника за основним договором. Порука за цим договором припиняється через 3 роки з дня настання строку (терміну) повного виконання зобов`язань боржника за основним договором.

Як вже зазначалося, у зв`язку із виникненням заборгованості у відповідача-1, позивач звернувся до позичальника (боржника) та поручителів із вимогою про усунення порушень вих. № 2/05 від 05.12.2023.

Враховуючи, що станом на момент звернення до суду як відповідачем-1, так і відповідачами -2, -3, заборгованість за кредитним договором та договорами поруки від 15.12.2021 погашена не була, а порука станом на момент пред`явлення вимоги не була припинена (див. п. 5.2. договорів поруки), колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів простроченої заборгованості за основною сумою кредиту 443920,80грн та за відсотками у розмірі 17607,76грн.

Відносно доводів апеляційної скарги відповідачів -2 та -3 стосовно того, що останні не підписували договори поруки, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, разом з позовною заявою Банк надав до суду належним чином засвідчені копії договору поруки №PSMB2021389/579/1 від 15.12.2021, укладеного між Банком та ОСОБА_1 , та договору поруки №PSMB2021389/579/2 від 15.12.2021, укладеного між Банком та ОСОБА_2 .

В силу положень ч. 6 ст. 91 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Як вже вказувалося раніше, оскільки копії договорів поруки, які містяться в матеріалах справи та надані позивачем в обґрунтування підстав позову, були поставлені представником відповідачів під сумнів на їх відповідність оригіналу та існування взагалі, суд апеляційної інстанції ухвалою від 04.09.2024 було зобов`язано АТ "Сенс Банк" надати для огляду оригінали договору поруки №PSMB2021389/579/1 від 15.12.2021 та договору поруки № PSMB2021389/579/2 від 15.12.2021.

Разом з тим, у судовому засіданні 25.09.2024, проведеному за участю представників сторін, колегією суддів було оглянуто надані Банком оригінали договорів поруки та перевірено їх повну відповідність (ідентичність) копіям, які містяться в матеріалах справи.

Судова колегія критично оцінює доводи скаржників щодо непідписання договорів поруки, з огляду на наступне.

Верховний Суд неодноразово наголошував на презумпцію правомірності правочину, яка закріплена у ст. 204 ЦК України. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Стаття 215 ЦК України встановлює, що:

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 т 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1);

- недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2);

- якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3).

За змістом ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, ЦК України передбачає поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані. Так, за ступенем недійсності правочину вони поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов.

Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Відповідно до положень ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правочини є безспірно нікчемними, якщо усувається оціночність їх сприйняття і абсолютно зрозуміло, що вони вчинені з таким порушенням закону, яке позначається як підстава їх нікчемності, тому ніякого спору виникнути не може. Нікчемний правочин як завідомо недійсний не підлягає виконанню. На нікчемність правочину мають право посилатися і вимагати в судовому порядку застосування наслідків його недійсності будь-які заінтересовані особи.

У свою чергу оспорюваними є правочини, які ЦК України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи.

Таким чином, оспорюваним є правочин, який недійсний в силу визнання його таким судом на вимогу сторони чи заінтересованої особи. Оспорювані правочини викликають передбачені ними правові наслідки до тих пір, доки вони не оскаржені, однак якщо вони заперечуються (оскаржуються) стороною чи заінтересованою особою, то суд за наявності відповідних підстав визнає їх недійсними з моменту їх вчинення.

На відміну від нікчемного оспорюваний правочин на момент вчинення породжує для його сторін цивільні права та обов`язки, тому припускається дійсним. Водночас порушення умов дійсності правочинів в момент вчинення, як вже зазначалося, надає можливість одній зі сторін чи заінтересованій особі звернутися до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним. Тобто якщо правочин не оспорюється, то є дійсним і створює відповідні юридичні наслідки (вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19).

З матеріалів справи не вбачається, а відповідачами -2 та -3 не доведено того, що договори поруки від 15.12.2021 були визнані недійсними в судовому порядку та / або розірвані, а отже договори підписані поручителями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , внаслідок чого в силу вимог ст. 204 ЦК України презюмується правомірність правочинів, а відтак і обов`язковість їх виконання сторонами договорів, як того вимагає ст. 629 ЦК України.

До того ж, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, поручителі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є уповноваженими особами ТОВ "Спецмонтаж підйом" (засновниками із часткою по 50%, а ОСОБА_2 є директором відповідача-1 (позичальника), що зазначено у кредитному договорі та не заперечують сторони), тому останні знали і усвідомлювали свої дії при підписанні як кредитного договору від імені юридичної особи, так і договорів поруки від свого імені.

Крім того, в самому тексті договорів поруки містяться підписані власноруч заяви фізичної особи ОСОБА_3 (дружини ОСОБА_2 ) та ОСОБА_4 (дружини ОСОБА_1 ) про надання відповідачам -2, -3, як членам подружжям, згоди на укладення договорів поруки, які були підписані відповідачами -2 та -3 станом на дату укладення договорів. Також, до позовної заяви банком долучено копії паспортів та РНОКПП дружин поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Колегія суддів враховує, що посилаючись на обставини непідписання договорів поруки, відповідачі -2 та -3 не спростовують та не ставлять під сумнів справжність підписів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на письмових згодах до договорів поруки, не наводять будь-яких фактів (заперечень) щодо обставин непідписання зазначеними особами забезпечувальних правочинів.

Як вже вказувалося раніше, укладені між позивачем та відповідачами -2, -3 договори поруки від 15.12.2021 є чинними, станом на момент розгляду справи судом першої інстанції не були визнані недійсними та не розірвані.

Колегія суддів зауважує, що у разі необхідності відповідачі мали змогу звернутися до суду з позовом щодо визнання договорів поруки недійсними, однак своїм правом не скористалися.

Під час провадження в суді першої інстанції відповідачі не обрали такого способу захисту як подання зустрічного позову про визнання недійсними договорів поруки з тих підстав, що вони не підписували зазначені договори, тоді як в силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Апеляційний господарський суд наголошує, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідачів як з солідарних боржників заборгованості за кредитним договором, а питання щодо встановлення обставин щодо визнання договорів поруки недійсним або неукладеним не входить до предмета доказування у даній справі, адже відповідних вимог відповідачами суду не заявлялося.

При цьому колегія суддів зауважує на тому, що відповідачі і на цей час не позбавлені права звернутися до суду з позовом про визнання договорів поруки недійсними, а у випадку задоволення вказаних позовних вимог - з заявою про перегляд рішення у цій справі № 922/690/24 за нововиявленими обставинами.

Як вже зазначалося, відповідачі -2, -3 також не подавали до господарського суду першої інстанції клопотання про призначення почеркознавчої експерти експертизи та не надавали власних висновків експертизи для спростування справжності підписів на договорах поруки.

Звертаючись до господарського суду першої інстанції з клопотанням про витребування у Банку оригіналів договорів поруки, відповідачі -2 та -3 вимоги п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 81 ГПК України не виконали, оскільки не зазначили: конкретні заходи, які вони вжили для отримання цих доказів самостійно, не надали докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу, а також відсутні причини неможливості отримати ці докази самостійно.

Враховуючи недотримання відповідачами вимог ст. 81 ГПК України ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.06.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідачів про витребування оригіналів договорів поруки.

При цьому жодних належних обґрунтувань та доводів щодо неправомірності відмови судом у задоволенні клопотання про витребування оригіналів договорів поруки в апеляційній скарзі відповідачами не наведено.

Також матеріалів справи не містять будь-яких доказів звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до правоохоронних органів з приводу підробки їх підписів на договорах поруки.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про недоведеність з боку скаржників обставини непідписання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договорів поруки на забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором № PSMB2021389/579 від 15.12.2021. А отже, судова колегія вважає, що вказані договори поруки в силу вимог ст. 204 ЦК України є чинними та створюють для поручителів правові наслідки.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки відповідачем-1 не надано суду належних доказів виконання зобов`язань за кредитним договором, а відповідачами -2, -3 не спростовано чинності договорів поруки, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитом у розмірі 443920,80грн та заборгованості за відсотками у розмірі 17607,76грн.

В частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 66370,22грн підстави для задоволення позову відсутні.

Судова колегія звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення у справі "Проніна проти України", № 63566/00, від 18.07.2006, § 23).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників по суті спору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги відповідачів -2 та -3 не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Таким чином, оскільки доводи заявників апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2024 у справі №922/690/24 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2024 у справі №922/690/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2024 у справі №922/690/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.10.2024.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза