Рішення
від 22.08.2024 по справі 910/12252/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.08.2024Справа № 910/12252/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Старовойтову Є.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ" пр. Степана Бандери буд.21, м. Київ, 04073 (адреса для листування: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 3А, секція Г, 2-й поверх)

до Громадської організації "СЛІДСТВО.ІНФО" вул. Грекова, буд. 22 а, кв. 27, м. Київ, 04060

про захист особистого немайнового права на недоторканість ділової репутації та спростування недостовірної інформації

Представники сторін:

від позивача: Лайтаренко О.В.

від відповідача: Максименюк О.М. (в режимі відеоконференції).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чистий Світ Технологій" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Громадської організації "СЛІДСТВО.ІНФО" про:

- визнання недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право позивача на недоторканість ділової репутації інформацію, яка була поширена на "YouTube" - каналі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_4 у відеосюжеті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_5", на веб - сайті ІНФОРМАЦІЯ_10 - ІНФОРМАЦІЯ_6 у публікації (статті) під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_7" та ІНФОРМАЦІЯ_8 у публікації (статті) під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_9";

- зобов`язання ГО "Слідство.Інфо" не пізніше наступного дня після набрання законної сили судовим рішення у даній справі спростувати недостовірну інформацію про ТОВ" Чистий Світ Технологій", яка була поширена на "YouTube" - каналі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_4 у відеосюжеті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_5", на веб - сайті ІНФОРМАЦІЯ_10 - ІНФОРМАЦІЯ_6 у публікації (статті) під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_7" та ІНФОРМАЦІЯ_8 у публікації (статті) під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_9";

- зобов`язання ГО "Слідство.Інфо" не пізніше 10 календарних днів після набрання законної сили судовим рішення у даній справі видалити недостовірну інформацію про ТОВ" Чистий Світ Технологій", яка була поширена на "YouTube" - каналі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_4 у відеосюжеті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_5", на веб - сайті ІНФОРМАЦІЯ_10 - ІНФОРМАЦІЯ_6 у публікації (статті) під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_7" та ІНФОРМАЦІЯ_8 року у публікації (статті) під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_9".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправні дії відповідача, пов`язані з розповсюдженням недостовірної інформації певного негативного характеру про позивача на власному інформаційному порталі у мережі інтернет, а також популярному відеохостингу "YouTube" та поширенням спірних публікацій, чим було порушено право останнього на недоторканість ділової репутації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12252/23, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 05.10.2023 року.

У підготовчому судовому засіданні 05.10.2023 року у зв`язку з неотриманням позовної заяви відповідачем та ухвали суду про відкриття провадження у справі, протокольною ухвалою оголошено перерву до 08.11.2023 року.

Судом повідомлено, що 23.10.2023 року через систему «Електронний суд» та через канцелярію суду від відповідача надійшли аналогічні за змістом відзиви на позовну заяву б/н від 20.10.2023 року, в яких останній заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що в якості співвідповідача необхідно залучити The Journalism Development Network, inc. (JDN) (1220 L ST NW100 Washington, DC 20005), спільно з якою, як зазначено в тексті спірних матеріалів, проведене журналістське розслідування, позаяк, як наголошує відповідач, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Також у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що поширена про позивача інформація є власною оцінкою (інтерпретацією) журналістами певних подій та отриманих ними відомостей, не містить фактичних тверджень про вчинення позивачем правопорушень, а спрямована на привернення уваги громадськості до питань державної безпеки пов`язаної з російсько-українською війною та дає можливість читачу самостійно проаналізувати відомості, отримані журналістами. Окрім цього, відповідач у відзиві посилається на те, що позивачем не доведено факт порушення його особистих немайнових прав внаслідок поширення спірної інформації, та у випадку видалення із тексту розслідувань та відеосюжету певних висловлювань, які позивач вважає недостовірними, такі дії спотворять первісний текст статей та відеосюжету, що є порушенням акторських прав, а застосування такого способу захисту як видалення (заборона на поширення) інформації може мати ознаки цензури, що є недопустимим в демократичному суспільстві. Відзиви на позов разом з доказами направлення на адресу позивача судом долучені до матеріалів справи.

В свою чергу, через канцелярію суду 03.11.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив № 3110/5 від 31.10.2023 року, в якій ТОВ "Чистий Світ Технологій" заперечує проти викладених у відзиві доводів відповідача та зазначає про безпідставність тверджень останнього щодо наявності правових підстав для відмови у задоволені позову в рамках даної справи з огляду на незалучення до її розгляду (у якості співвідповідача) The Journalism Development Network, Inc (Вашингтон, США), наголошуючи, що ГО «Слідство.Інфо» є належним відповідачем у даній справі, а також відсутність жодного документального підтвердження відношення вказаної іноземної юридичної особи як до міжнародної мережі ОССРП, так і походження оспорюваної інформації від вказаної особи. Окрім цього позивач зазначає, що спірні висловлювання можуть бути перевірені на достовірність, відтак поширена відповідачем інформація не може бути віднесена до оціночних суджень, як наголошує відповідач, та є фактичними твердженнями. Додатково позивач у відповіді на відзив зазначає, що поширення недостовірної інформації про будь-які зв`язки позивача з країною-агресором на тлі військовою агресії російської федерації проти України завдає шкоди діловій репутації ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ», щодо якого поширена така інформація, оскільки спрямована на створення негативної соціальної оцінки вказаної особи в очах оточуючих (у тому числі, і контрагентів), що свідчить про порушення недоторканості ділової репутації позивача, у зв`язку з чим наголошує на необхідності застосування такого способу захисту як спростування недостовірної інформації та зобов`язання відповідача видалити недостовірну інформацію про ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» з мережі Інтернет. Відповідь на відзив разом з доказами направлення на адресу відповідача судом долучена до матеріалів справи.

Через систему «Електронний суд» 08.11.2023 від відповідача надійшло клопотання б/н від 08.11.2023 року про відкладення розгляду справи з метою закінчення обміну процесуальними документами по справі, яке судом долучене до матеріалів справи.

У підготовчому судовому засіданні 08.11.2023 року у зв`язку надходженням клопотання відповідача про відкладення судового засідання та для надання останньому можливості подати заперечення на відповідь на відзив, судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 20.12.2023 року.

У зв`язку із перебування судді Селівона А.М. на лікарняному, судове засідання 20.12.2023 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.01.2024 судове засідання призначене на 18.01.2024.

Судом доведено до відома, що 13.11.2023 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення б/н від 13.11.2023 року на відповідь на відзив, в яких останній заперечує проти всіх аргументів позивача, викладених у відповіді на відзив, посилаючись на помилкове тлумачення останнім норм чинного законодавства, та наголошуючи, зокрема, на віднесення тверджень ГО «Слідство.Інфо» до категорії оціночних та протиправність вимог позивача про надання доказів, які доводять правдивість таких суджень як таких, що порушують свободу висловлення думки відповідачем. Заперечення на відповідь на відзив разом з доказами направлення на адресу позивача судом долучені до матеріалів справи.

Також, 12.01.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли:

- клопотання б/н від 11.01.2024 року про огляд веб-сайту, в якому відповідач просить суд з метою забезпечення доказів у господарській справі №910/12252/23 за позовом ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» до ГО «СЛІДСТВО.ІНФО» про захист особистого немайнового права на недоторканість ділової репутації та спростування недостовірної інформації та провести огляд Інтернет сторінок за посиланням:

-ІНФОРМАЦІЯ_11;

- ІНФОРМАЦІЯ_12.

- клопотання б/н від 11.01.2024 через систему «Електронний суд» про огляд доказів за їх місцезнаходженням, в якому відповідач просить суд провести огляд Інтернет сторінок за посиланням:

-ІНФОРМАЦІЯ_13;

- ІНФОРМАЦІЯ_12. Клопотання судом долучені до матеріалів справи.

У підготовчому судовому засіданні 18.01.2024 року представником відповідача подано клопотання б/н від 18.01.2024 про долучення до матеріалів справи копії інформації, розміщеної на сайті /ІНФОРМАЦІЯ_14.,а також копії сторінки за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_15. Документи судом долучені до матеріалів справи.

У підготовчому судовому засіданні 18.01.2024 року за клопотанням представника позивача судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 22.02.2024 року .

У підготовчому судовому засіданні 22.02.2024 у зв`язку з надходженням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи через неможливість участі в судовому засіданні, судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 06.03.2024 року.

Судом повідомлено, що 06.03.2024 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання б/н від 06.03.2024 про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача некомерційну організацію Journalism Development Network, Inc, адреса: 4401A Connecticut Ave NW 321, Washington DC 20008-2358, United States of America (електронна адреса privacy@occrp.org). Вказана заява судом долучена до матеріалів справи.

Розглянувши в підготовчому судовому засіданні 06.03.2024 року клопотання відповідача про залучення третьої особи, за відсутності наведених обґрунтувань в частині впливу рішення з даного спору безпосередньо на права або обов`язки щодо однієї зі сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залучення останньої до участі у справі в якості третьої особи та протокольною ухвалою відмовив в задоволенні заяви відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, а також зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/12252/23 та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.04.2024 року.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 11.04.2024 року та 15.05.2024 року судом протокольними ухвалами оголошувались перерви до 15.05.2024 року та 12.06.2024 року відповідно.

Проте, у зв`язку із перебуванням судді Селівона А.М. у позачерговій, короткостроковій відпустці, судове засідання 12.06.2024 року не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 року розгляд справи по суті призначено на 11.07.2024 року.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 11.07.2024 та 14.08.2024 судом протокольними ухвалами оголошувались перерви до 14.08.2024 та 22.08.2024 відповідно.

При цьому в судовому засіданні з розгляду справи по суті 11.07.2024 на стадії дослідження доказів судом за участі уповноважених представників позивача та відповідача здійснено огляд відеосюжету, розміщеного на "YouTube" - каналі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_17 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_16, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Поряд із цим, 15.08.2024 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява б/н від 15.05.2024 про надання можливості приймати участь в судовому засіданні 22.08.2024 року в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні у справі № 910/12252/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від учасників справи на час проведення засідання з розгляду справи по суті 22.08.2024 року до суду не надходило.

У судові засідання з розгляду справи по суті 11.04.2024 року, 15.05.2024 року, 11.07.2024 року та 14.08.2024 року з`явились уповноважені представники позивача та відповідача.

У судове засідання з розгляду справи по суті 22.08.2024 року з`явився уповноважений представник позивача. Уповноважений представник відповідача брав участь в судовому засіданні 22.08.2024 року в режимі відеоконференції.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 11.04.2024 року, 15.05.2024 року, 11.07.2024 року, 14.08.2024 року та 22.08.2024 року уповноважений представник позивача надав усні пояснення та відповіді на запитання суду, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Уповноважений представник відповідача у судових засіданнях розгляду справи по суті 11.04.2024 року, 15.05.2024 року, 11.07.2024 року, 14.08.2024 року та 22.08.2024 року з розгляду справи по суті заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, відповів на питання суду та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 22.08.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.11.2019 року у справі № 904/4494/18 на підставі аналізу наведених норм дійшла висновку, що праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 23.07.2024 року у справі № 361/3910/19 та від 05.06.2024 року у справі № 756/14771/21.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2024 у справі № 361/3910/19 наголошує на важливості права кожної людини на приватність і права на свободу вираження поглядів як основи демократичного суспільства. Ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність.

При цьому, при вирішенні справ про захист ділової репутації забезпечується баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку (постанова Верховного Суду від 15.08.2023 року у справі № 922/2993/21).

Згідно з статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації; спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

В свою чергу, відповідно до ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

У відповідності до статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Отже, за змістом частини першої статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, яка порушує право на ділову репутацію юридичної особи. Відтак, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до частини першої статті 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до частини першої статті 299 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

У постанові від 14.03.2023 року у справі № 903/5/22 Верховний Суд зазначив, що під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Відносини в процесі формування ділової репутації не можна оцінювати, залишаючи поза увагою соціальний контекст. Ділова репутація формується через бізнес діяльність, де визначальним є професійні характеристики, стиль ведення справ, тощо.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію», приписи якої кореспондуються з частиною 1 статті 200 ЦК України, інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Частиною 4 статті 32 Конституції України передбачено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

За приписами частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Як встановлено судом за матеріалами справи, зазначено позивачем в позовній заяві та відповідачем не заперечувалось, на популярному відеохостингу «YouTube», що надає послуги розміщення відеоматеріалів, 09.05.2018 року створено канал під назвою ІНФОРМАЦІЯ_19, за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_18.

Як свідчать надані позивачем докази, ІНФОРМАЦІЯ_20 на вказаному вище Ютуб-каналі, за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_16 розміщено відеосюжет під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Вказаний відеосюжет супроводжується коротким описом до нього (викладеним у текстовому форматі під відео), наступного змісту: «На 9-му році війни з РФ група компаній, яка має зв`язок з російським бізнесменом білоруського походження ОСОБА_8, отримує державні підряди та має доступ до великої кількості стратегічних об`єктів України. Усе це коштом українських платників податків. Як це їм вдається і при чому тут Пригожин - дивіться у блозі ОСОБА_5». Тривалість відеосюжету - 10 хв. 55 сек.

При цьому, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, за відсутності будь - яких інших наданих в заявах відповідача по суті спору та представником громадської організації в судових засіданнях пояснень щодо використаних у змісті відеосюжету та опису до нього формулювань, автор публікації зазначає саме про ТОВ «Чистий Світ Технологій», у тому числі і як учасника Групи компаній «Чисто».

Наразі, за наслідками проведення в судовому засіданні з розгляду справи по суті 11.07.2024 огляду судом зазначеного відеосюжету на Ютуб-каналі, уповноваженими представниками сторін викладений в текстовому форматі в позовній заяві зміст відеосюжету не заперечується.

Зокрема, у зазначеному відеосюжеті повідомляється:

«Залізниця, електростанції, Укрпошта, податкова, нині окупований Бердянський порт, та багато інших державних об`єктів роками прибирали клінінгові компанії з орбіти російського бізнесмена, якого пов`язують з ОСОБА_12. І далі продовжують прибирати.» - 0:00-0:17;

«Привіт, мене звати ОСОБА_5, і сьогодні я вам розкажу, хто протягом багатьох років мав доступ до українських державних будівель.» - 0:21-0:29;

« 2022 рік. Росія ракетними обстрілами цілеспрямовано знищує українську енергетику. Українці сидять без світла та тепла.»- 0:30-0:39;

«Зранку у Києві лунали вибухи. Влучили в об`єкт критичної інфраструктури.», «Без світла залишилися жителі більш, ніж 200 населених пунктів.» - 0:40-0:48;

«У ці ж дні Укренерго проводить тендер на прибирання, зокрема, електричних підстанцій у різних областях України. Перемагає компанія «Чистий Світ Технології», яка входить в умовну групу компаній «Чисто». І, як ви дізнаєтесь пізніше, належить до орбіти російського бізнесмена білоруського походження ОСОБА_8. Він створив цілу клінінгову імперію з компаній в Росії, Білорусі та Україні.» - 0:49-1:15;

«Наші колеги з міжнародної мережі журналістів-розслідувачів ОССRР, з якими ми разом робили це розслідування, виявили у ОСОБА_8 російський та білоруський паспорти та його зв`язок з власником ПВК «Вагнер» ОСОБА_12.» - 1:16-1:30;

«У нашій країні компанії групи «Чисто» роками мали доступ до таких стратегічних об`єктів як Укрпошта, Укртранснафта, аеропорт «Бориспіль» та Укрзалізниця. Зараз, наприклад, вони працюють на підстанціях Укренерго та в Приватбанку на прифронтових територіях.» - 1:31-1:48;

«Та перед тим як я розкажу вам цю здавалося б неймовірну історію, підпишіться на наш канал, щоб не пропустити нові викриття.» - 1:49-1:57;

«ОСОБА_8 - засновник великої мережі компаній, які займаються прибиранням. Він починав свій бізнес ще у 90-х у Білорусі, а згодом розширився на ринок Росії та України. Деякий час ОСОБА_8 та українець ОСОБА_3 були співвласниками в українських компаніях групи Чисто. Однак з 2014-го року ОСОБА_8 поступово почав виходити з компаній.» - 1:58-2:22;

«До 2019 року у нього не лишилось бізнес-активів в Україні. Керувати компаніями продовжили його давні партнери, зокрема, дружина ОСОБА_13, яка, щоправда, має Кіпрський паспорт. Те, що в українських клінінгових компаніях і далі залишаються люди ОСОБА_8 підтверджують і висновки латвійських слідчих. У справі про відмивання грошей йдеться, що зароблені у Росії, Білорусі та Україні кошти ОСОБА_8 виводив в ЄС. Загалом слідчі заарештували 73 мільйони євро, з них частина пов`язана з компаніями ОСОБА_8, і ще частина - 33 мільйони євро - на рахунках, пов`язаних з компаніями ОСОБА_3.» - 2:23-3:02;

Адвокат Ілля Маркушев - «Безусловно, никакой противоправной деятельности, никаких черных денег не существует. Это естественно выдумка, это все понятно. Это позиция, иначе зачем участвовать в судебном процессе. Вы не можете как пресса знать хоть что-то об этом процессе, поэтому ниче не могу вам сообщить по этому процессу.» - 3:16-3:38;

«Латвійські правоохоронці вважають, що, ймовірно, «де-юре» українській бізнес переписали, зокрема, на ОСОБА_3, але «де-факто» управляти ним продовжив ОСОБА_8. Журналісти ОССRР отримали матеріали справи, з яких дізналися, що на допиті ОСОБА_1 зізнався, що з 1999 по 2000 рік він працював в українській компанії, яка належала родині ОСОБА_8. Він добре знає родину ОСОБА_8, у яких неодноразово зупинявся на віллі у Латвійській Юрмалі . При цьому, ОСОБА_8 користувався банківською карткою компанії ОСОБА_3 як своєю особистою. Ми зателефонували ОСОБА_3, щоб спитати його про бізнес та стосунки з ОСОБА_8.» - 3:39-4:22;

«Скажіть, будь ласка, чи ви знайомі з ОСОБА_8?» 4:23-4:27;

ОСОБА_3 (саме так ідентифікована дана особа у титрах) - «ОСОБА_8, конечно. Знакомый, партнер, друг. В Латвии идет судебное разбирательство. Но расследуется деятельность и его бизнеса и моего бизнеса, поэтому наверно вам стоит прислать все вопросы мне, и я на них отвечу.» - 4:28-4:45;

«Тож ми надіслали ОСОБА_3 запит і він відповів.» - 4:46-4:49;

«У следствия в деле по моим компаниям нагромождение домыслов и фантазий, которыми они пытаются оправдать свою главную ошибку: перепутали мойку (клининг) с отмыванием. Это конечно шутка, но единственное, что следствие интересует это отобрать мои деньги. Им плевать на Крым, на Украину, да и на отмывание, если бы оно даже существовало.» - 4:50-5:09;

«За даними колег з ОССRР, у Росії клінінгові компанії, пов`язані з сім`єю ОСОБА_8, прибирали Кремлівський палац. Крім того, журналісти знайшли компанію групи «Чисто», яка працювала в окупованому Криму та прибирала казарми Чорноморського флоту Міноборони Росії. Тоді ж, у 2016 році, українська компанія з групи «Чисто» виграє тендер на прибирання столичного аеропорту «Бориспіль». Тобто, співробітники клінінгових фірм, пов`язаних з росіянином, мають доступ до приміщень головного українського аеропорту. Чи займалися вони там тільки прибиранням, наразі невідомо.» - 5:10-5:48;

«Прибиральник, он не помітен, він має час і має легенду, чому він повинен знаходитися в тому чи іншому приміщенні. Тобто, він має можливість знімати інформацію, а, чи, не дай боже, робити якусь шкоду, шляхом нанесення шкоди здоров`ю за допомогою якихось інструментів, опромінення, радіоактивних відходів, отруєння їжі, води, будь-чого. Минулого року був скандал або в ООН, або в ОБСЄ, коли російський шпигун намагався туди влаштуватися на роботу саме прибиральником. Тобто, коли сторона яка є опонентом знає про ваші дії, вона може превентивно робити все, що їй захочеться, ну і мати ефект несподіванки, ефект нападу. Тому, працівники служб безпеки, що в державних органах, що в комерційних компаніях, ну в першу чергу повинні серйозно працювати з підрядниками. Якщо не дай боже підрядник має російський слід, як би якісно він не виконував роботу, договір з таким підрядником повинен бути розірваний, як тільки вам стало про це відомо.» - 5:49-6:59;

«Але це ще не все. Колеги з ОССRP, з якими ми працювали над цим розслідуванням, встановили зв`язок клінінгових компаній з орбіти ОСОБА_8 та ОСОБА_14. Так, того самого ОСОБА_12, який є власником приватної військової компанії «Вагнер» - 7:00-7:15;

«У 2017 році федеральна антимонопольна служба Росії встановила картельну змову на аукціонах з обслуговування військових містечок. Антимонопольники розділили компанії-змовниці на дві групи. Тоді стало відомо, що одна з груп пов`язана з керівником ПВК «Вагнер» ОСОБА_12. Хто стояв за другою - до сьогодні не було відомо. В ході розслідування ОССRP виявилося, що іншою групою володіли люди, пов`язані з компаніями групи ОСОБА_8. Сам бізнесмен заперечує бізнес зв`язки, знайомства та картельну змову з ОСОБА_12. Інші дані ОСОБА_8 вирішив не розголошувати.» - 7:22-8:01;

«Якщо говорити про Україну, у нього російське громадянство. І це прямо очевидно те, що компанії, де він є бенефіціарним власником, і навіть просто власником, вони автоматично стоять в зоні ризику і на них можуть накласти санкції. Ми знаємо те, що використовується там його торгова марка, те що, тобто, є зв`язок з ним очевидний. Проте він не світиться, що він це все контролює. А, використовуючи лише номінальних власників, яким він довіряє, або скажімо членів сім`ї, яким він довіряє. Але якщо в реєстрі він не значиться, це не значить того, що людина не контролює цей бізнес і вона не надає там певних наказів.» - 8:02-8:43;

«Отже, клінінгові компанії, які пов`язані з росіянином, через його родину і партнерів - із компаніями в Росії та Білорусі, які прибирали кремлівський палац, казарми Чорноморського флоту в окупованому Криму, та були помічені у співпраці з компаніями ОСОБА_14, роками прибирали у державних будівлях України.» - 8:44-9:06;

«А зараз давайте повернемось до того, до яких об`єктів мають доступ ці компанії: Укренерго; Аеропорт Бориспіль; Бердянський порт; Укрзалізниця; Укрпошта; Укртранснафта; Приватбанк; Державна інспекція енергетичного нагляду; Податкова Одеської області; Державна міграційна служба.» - 9:07-9:29;

«З нещодавнього - угоди групи «Чисто» з ПриватБанком. Державний банк замовив прибирання будівель, які знаходяться на території Донецької та Луганської областей. Та кілька контрактів з Укренерго. За ними компанії з орбіти ОСОБА_8 прибиратимуть на територіях електричних підстанцій, які знаходяться в різних областях України. Ми звернулися до державних органів, які співпрацювали з компаніями групи «Чисто». Наразі ми отримали відповідь лише від Укренерго - тут пообіцяли додатково перевірити контрагента: «Дякуємо вам за надану інформацію, яка стане підставою для додаткової перевірки вказаного контрагента на предмет його зв`язків з країною-агресором. Відповідна інформація також спрямована нами до правоохоронних органів, зокрема СБУ.» - 9:30-10:20;

«Що маємо зрештою? Група компаній, яка має зв`язок з російським бізнесменом, роками отримувала державні підряди, мала, і досі має, доступ до великої кількості стратегічних об`єктів України. Як таке можливо у часи повномасштабної війни? Хто має за цим стежити? І чи далі український бюджет має фінансувати компанії з російським бекграундом? Діліться своїми думками у коментарях під цим відео.» - 10:21-10:49.

Окрім цього, як встановлено судом та сторонами не заперечувалось, ІНФОРМАЦІЯ_6 року на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_21 розміщено публікацію (статтю) під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2», в якій повідомляється наступне:

«Клінінгові компанії з орбіти російського бізнесмена, якого пов`язують з ОСОБА_12, багато років поспіль прибирають українські стратегічні об`єкти, як-от «Укрзалізницю», «Укренерго», податкову тощо. Журналісти «Слідства.Інфо» встановили, що під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну ці компанії продовжують надавати послуги держустановам.

Про це йдеться у новому розслідуванні журналістів «Слідства.Інфо».

КЛІНІНГ РФ НА СТРАТЕГІЧНИХ ОБ`ЄКТАХ УКРАЇНИ

Після повномасштабного вторгнення Росія цілеспрямовано завдає ракетних ударів по українській енергетиці. У цей час такі стратегічні об`єкти, як-от «Укрзалізниця», «Укрпошта», «Укренерго», аеропорт «Бориспіль» та нині окупований бердянський порт, роками прибирали і продовжують це робити клінінгові компанії з орбіти російського бізнесмена, якого пов`язують з ОСОБА_12.

У дні обстрілу росіянами української критичної інфраструктури «Укренерго» проводить тендер на прибирання, зокрема, електричних підстанцій у різних областях України. Перемагає компанія ТОВ «Чистий Світ Технології», яка входить в умовну групу компаній «Чисто».

Ця компанія належить до орбіти російського бізнесмена білоруського походження ОСОБА_8. Він створив цілу клінінгову імперію з компаній в Росії, Білорусі та Україні.

Міжнародна мережа ОССРП, з якою журналісти «Слідства.Інфо» проводили розслідування, виявила в ОСОБА_8 російський та білоруський паспорти та його зв`язок з власником ПВК « Вагнер » ОСОБА_12.

В Україні компанії групи «Чисто» роками мали доступ до стратегічних об`єктів, як-от «Укрпошта», «Укртранснафта», аеропорт «Бориспіль», «Укрзалізниця» тощо. Зараз, наприклад, вони працюють на підстанціях «Укренерго» та в «ПриватБанку» на прифронтових територіях.

«ЧИСТО» ВІД РОСІЙСЬКОГО БІЗНЕСМЕНА

ОСОБА_8 - засновник великої мережі компаній, які займаються прибиранням. Він починав свій бізнес ще у 90-х у Білорусі, згодом розширився на ринки Росії та України.

Деякий час ОСОБА_8 та українець ОСОБА_3 були співвласниками в українських компаній групи «Чисто», однак з 2014-го ОСОБА_8 поступово почав виходити з усіх компаній.

До 2019-го в ОСОБА_8 не залишилося бізнес-активів в Україні, керувати бізнесом продовжили його давні партнери, зокрема, дружина ОСОБА_13, яка, щоправда, має кіпрський паспорт.

Латвійські слідчі підтверджують, що в українських клінінгових компаніях і далі залишаються люди ОСОБА_8.

У справі про відмивання грошей йдеться, що зароблені у Білорусі, Росії та Україні гроші ОСОБА_8 виводив у ЄС.

На рахунках, пов`язаних з компаніями російського бізнесмена, слідчі заарештували 73 млн євро. З них 33 млн євро - на рахунках, пов`язаних з фірмами ОСОБА_1 .

Латвійські правоохоронці вважають, що ймовірно « де-юре » український бізнес переписали, зокрема на ОСОБА_4 , але «де-факто» управляв ним ОСОБА_8.

Журналісти ОССРП отримали матеріали справи, у якій під час допиту ОСОБА_1 зізнався слідчим, що з 1999 по 2000 рік працював в українській компанії родини ОСОБА_8. ОСОБА_1 добре знає цю родину, адже неодноразово зупинявся у них на віллі у латвійській Юрмалі.

При цьому ОСОБА_8 користувався банківською карткою компанії ОСОБА_3, як своєю особистою.

Журналісти «Слідства.Інфо» зателефонували ОСОБА_3, щоб запитати про його бізнес та стосунки з ОСОБА_8, він підтвердив, що знає російського бізнесмена багато років.

ЗВ`ЯЗОК З ОСОБА_12

За даними колег з ОССРП, у Росії клінінгові компанії, пов`язані з сім`єю ОСОБА_8, прибирали Кремлівський палац.

Крім того, журналісти знайшли компанію групи «Чисто», яка працювала в окупованому Криму та прибирала казарми Чорноморського флоту Міноборони Росії.

Тоді ж, у 2016-му році, українська компанія з групи «Чисто» виграла тендер на прибирання столичного аеропорту «Бориспіль». Тобто співробітники клінінгових фірм, пов`язаних з росіянином, мали доступ до приміщень головного українського аеропорту. Чи займалися вони там лише прибиранням, наразі невідомо.

Колеги з ОССРП, з якими «Слідство.Інфо» працювало над цим розслідуванням, встановили зв`язок клінінгових компаній з орбіти ОСОБА_8 та ОСОБА_14. Так, саме того ОСОБА_12, який є головою російської ПВК «Вагнер».

У 2017 році Федеральна антимонопольна служба Росії картельну змову на аукціонах з обслуговування військових містечок. Антимонопольники розділили компанії-змовниці на дві групи: одна - пов`язана з ОСОБА_12, а інша - з людьми, які пов`язані з компаніями групи ОСОБА_8. Сам бізнесмен заперечує знайомство, бізнес-стосунки та картельну змову з ОСОБА_12, однак відмовляється розголошувати інші дані щодо свого бізнесу.

ДЕРЖКОМПАНІЇ, ДО ЯКИХ СЬОГОДНІ МАЄ ДОСТУП «ЧИСТО»

Журналісти встановили, що клінінгові компанії, які пов`язані з росіянином та (через його родину і партнерів) з компаніями у Росії та Білорусі, що прибирали Кремлівський палац та казарми Чорноморського флоту в окупованому Криму і були помічені у співпраці з компаніями ОСОБА_12, роками прибирають у найбільших державних будівлях України.

Список об`єктів, до яких мають доступ компанії групи «Чисто»: ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго»; Міжнародний аеропорт «Бориспіль»; Бердянський морський торговельний порт; ПАТ «Укрзалізниця»; Акціонерне товариство «Укрпошта; АТ «Укртранснафта»; АТ КБ «ПриватБанк»; Державна інспекція енергетичного нагляду України; Головне управління ДПС в Одеської області; Державна міграційна служба.

Нещодавно держбанк «ПриватБанк» замовив прибирання будівель, які знаходяться на території Донецької та Луганської областей, у групи «Чисто».

Також компанії з орбіти ОСОБА_8 прибиратимуть на територіях електричних підстанцій у різних областях України, про що свідчать кілька контрактів з «Укренерго».

Журналісти «Слідства.Інфо» звернулися до державних органів, які співпрацювали з компаніями групи «Чисто» за коментарем.

Керівництво компанії «Укренерго» пообіцяло додатково перевірити контрагента: «Дякуємо вам за надану інформацію, яка стане підставою для додаткової перевірки вказаного контрагента на предмет його зв?язків з країною-агресоркою. Відповідна інформація також спрямована нами до правоохоронних органів, зокрема СБУ».

Представники Державної податкової служби України та Державного геодезичного нагляду зазначили, що діяли згідно з законом та обрали найбільш економічно вигідну пропозицію.

За словами держслужбовців, оскільки на момент участі у тендері компанії не мали російського бенефіціара, тому держоргани не помітили у компаніях російського сліду. Однак журналістам «Слідства.Інфо» так і не відповіли, чи проходили клінінгові компанії перевірку внутрішньої безпеки.

На 9-му році війни з РФ група компаній, яка має зв?язок з російським бізнесменом, продовжує отримувати державні підряди та мати доступ до великої кількості стратегічних об`єктів України. Усе це коштом українських платників податків.».

Також, судом встановлено за матеріалами справи та сторонами не заперечувалось, що в подальшому ІНФОРМАЦІЯ_8 року на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_22 розміщено публікацію (статтю) під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_9», наступного змісту:

«Клінінгові компанії з орбіти російського бізнесмена ОСОБА_8, якого пов`язують з ОСОБА_12, під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну прибирають українські стратегічні об`єкти.

Про це йдеться у новому розслідуванні журналістів «Слідства.Інфо» «ІНФОРМАЦІЯ_32».

На 9-му році війни з РФ група компаній, яка має зв?язок з російським бізнесменом білоруського походження ОСОБА_8, отримує державні підряди та має доступ до великої кількості стратегічних об`єктів України. Усе це коштом українських платників податків.

ОСОБА_8 створив цілу клінінгову імперію з компаній в Росії, Білорусі та Україні.

В Україні працює ТОВ «Чистий Світ Технології», яке входить в умовну групу компаній «Чисто» і належить до орбіти російського бізнесмена. Ці компанії роками мали доступ до стратегічних об`єктів, як-от «Укрпошта», «Укртранснафта», аеропорт Бориспіль, «Укрзалізниця» тощо. Зокрема, ТОВ «Чистий Світ Технології» виграло тендер від «Укренерго» на прибирання електричних підстанцій у різних областях України.

Нещодавно держбанк «Приватбанк» замовив прибирання будівель, які знаходяться на території Донецької та Луганської областей, у групи «Чисто».

Також компанії з орбіти ОСОБА_8 прибиратимуть на територіях електричних підстанцій в різних областях України, про що свідчать кілька контрактів з «Укренерго».

За даними колег з ОССРП, у Росії клінінгові компанії, пов`язані з сім`єю ОСОБА_8, прибирали Кремлівський палац.

Тоді ж, у 2016-му році, українська компанія з групи «Чисто» виграла тендер на прибирання столичного аеропорту «Бориспіль».

У 2017 році Федеральна антимонопольна служба Росії встановила картельну змову на аукціонах з обслуговування військових містечок. Антимонопольники розділили компанії-змовниці на дві групи: одна - пов`язана з ОСОБА_12, а інша - з людьми, які пов`язані з компаніями групи ОСОБА_8. Сам бізнесмен заперечує знайомство, бізнес-стосунки і картельну змову з ОСОБА_12, однак відмовляється розголошувати інші дані щодо свого бізнесу.

Співробітники клінінгових фірм, пов`язаних з росіянином ОСОБА_8, мають доступ до приміщень головних українських стратегічних об`єктів. Чи займаються вони там лише прибиранням, наразі невідомо.».

Заперечень щодо наведеного в паперових копіях електронних доказів (скріншотах) вищевказаних публікацій на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10 змісту публікацій та їх відповідності оригіналам статей від сторін до суду не надходило, відтак згідно ст. 75 ГПК України зазначені обставини доказуванню не підлягають як такі, що визнаються учасниками справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вищевказана інформація щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ», поширена Громадською організацією «СЛІДСТВО. ІНФО» на «YouTube»-каналі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_19, та на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10 у мережі Інтернет необмеженому колу осіб (понад одну особу), містить конкретні фактичні дані щодо позивача, які не відповідають дійсності, є неправдивими та такими, що завдають шкоди діловій репутації останнього.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктах 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд з урахуванням викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 року у справі № 904/4494/18 правових висновків зазначає, що належним відповідачем у справі про поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен встановити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 439/1469/15-ц, від 24.11.2021 року у справі № 742/287/17, від 07.09.2021 року у справі № 757/37803/19 та від 09.06.2021 року у справі № 742/1485/19.

Враховуючи вказані висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, оскільки оспорювана позивачем інформація поширена саме в мережі Інтернет, суд дійшов висновку та погоджується з доводами позивача, що належним відповідачем у спірних правовідносинах має бути саме автор відповідного інформаційного матеріалу та власник «YouTube»-каналу під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_19» та веб-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_10». Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал.

Так, згідно наведених у статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 01.12.2022 № 2811-IX термінів:

веб-сайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, зокрема об`єктів авторського права та/або суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту та/або облікового запису власника такого веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу в мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики та/або числової адреси за Інтернет-протоколом;

веб-сторінка - складова частина веб-сайту, розташована за спеціальною адресою в мережі Інтернет;

власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, та/або отримувач послуг хостингу;

власник веб-сторінки - особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє та/або розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо власник веб-сторінки володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про електронні комунікації» домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, що має унікальну назву (доменне ім`я), що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється.

Згідно наданої позивачем Довідки Дочірнього підприємства «ЦЕНТР КОМПЕТЕНЦІЇ АДРЕСНОГО ПРОСТОРУ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ» КОНСОРЦІУМУ «УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ПІДТРИМКИ НОМЕРІВ І АДРЕС» з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення від 31.07.2023 № 156/2023-Д, наданої у відповідь на заяву Адвокатського об`єднання «Правова та економічна безпека», поданої в інтересах клієнта - ТОВ «Чистий Світ Технологій», власником веб-сайту з доменним іменем ІНФОРМАЦІЯ_10 станом на ІНФОРМАЦІЯ_6 року та ІНФОРМАЦІЯ_8 року, а також на дату видачі вказаної довідки є реєстрант відповідного доменного імені, володілець облікового запису - ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «СЛІДСТВО. ІНФО» (NGO ІНФОРМАЦІЯ_10).

Свідоцтвом про акредитацію Український мережевий інформаційний центр підтвердив компетентність Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» у видачі звітів за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет та довідок з відомостями про власників веб-сайтів / реєстрантів доменних імен або інформації про їх встановлення з використанням сервісу «WEB-FIX», відповідно до Договору про акредитацію від 08 травня 2019 року.

Верховний Суд в постановах від 25.11.2020 року у справі № 753/7666/19-ц та від 30.07.2019 року у справі № 910/677/18-ц зазначав, що довідка Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» є належним і допустимим доказом при встановленні власника веб-сайту.

З інформації, яка міститься за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_23, у вкладці «ІНФОРМАЦІЯ_24 та ще 6 посилань: ІНФОРМАЦІЯ_24, ІНФОРМАЦІЯ_25, ІНФОРМАЦІЯ_10, ІНФОРМАЦІЯ_26, ІНФОРМАЦІЯ_27,

ІНФОРМАЦІЯ_28, ІНФОРМАЦІЯ_29» судом встановлено, що вкладка містить, зокрема, активне гіперпосилання на веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_10, власником якого, як вже зазначалося вище, є ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «СЛІДСТВО. ІНФО» (код ЄДРПОУ 3953820).

У свою чергу, на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10 в нижньому правому куті міститься активне гіперпосилання на вказаний вище «YouTube»-канал.

Крім того, на вказаних веб-ресурсах, а саме веб - сайті та «YouTube»-каналі, зазначено одну й ту ж саму електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_30/

Поряд із цим, згідно наявної в матеріалах справи Довідки Дочірнього підприємства «ЦЕНТР КОМПЕТЕНЦІЇ АДРЕСНОГО ПРОСТОРУ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ» КОНСОРЦІУМУ «УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ПІДТРИМКИ НОМЕРІВ І АДРЕС» з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення від 31.07.2023 № 155/2023-Д, отриманій у відповідь на заяву Адвокатського об`єднання «Правова та економічна безпека», яке здійснює представництво інтересів позивача, власником «YouTube»-каналу є ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «СЛІДСТВО. ІНФО» (код ЄДРПОУ 3953820).

Наразі, у поданому під час розгляду справи № 910/12252/23 в порядку ст. 165 ГПК України відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує тієї обставини, що ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «СЛІДСТВО. ІНФО» є власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_10 та «YouTube»-каналу під назвою ІНФОРМАЦІЯ_19.

Відтак, враховуючи той факт, що веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_10 та «YouTube»-каналу під назвою ІНФОРМАЦІЯ_19 належить ГО «СЛІДСТВО. ІНФО», за висновками суду саме відповідачем здійснюється їх наповнення відповідною інформацією, що останнім під час розгляду справи не заперечувалось.

При цьому судом враховано, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог та наведеної на вказаних Інтернет ресурсах інформації (висловлювань стосовно позивача) долучено до матеріалів справи докази фіксації вмісту веб-сайту і «YouTube»-каналу позивача та розміщених на них публікацій (паперові копії скріншотів).

Згідно ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Враховуючи наведені обставини, а також той факт, що розміщення вказаних взаємних гіперпосилань та адреси електронної пошти є можливим лише у випадку приналежності як веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_10, так і «YouTube»-каналу під назвою ІНФОРМАЦІЯ_19 одній і тій самій особі, суд дійшов висновку, що власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_10 та «YouTube»-каналу під назвою ІНФОРМАЦІЯ_19, є саме ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «СЛІДСТВО. ІНФО», яка є відповідачем у справі.

Як вбачається зі змісту спірних відеосюжету та публікацій (статей), їх автором є журналістка ОСОБА_5, яка згідно інформації, яка міститься на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10, входить до команди журналістів вказаного веб-сайту. Зокрема, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10/pro-nas/ розміщена інформація щодо всієї команди (складу журналістів) відповідного веб - сайту, серед яких зазначена вказана журналістка.

Водночас, на даному веб-сайті відсутні відомості, які б дозволяли ідентифікувати дану особу (РНОКПП, дата народження, адреси реєстрації місце проживання або місцезнаходження тощо).

Так, в матеріалах справи міститься адвокатський запит в інтересах позивача Адвокатського об`єднання «Правова та економічна безпека» № 2306/22 від 23.06.2023 року на адресу Громадської організації «СЛІДСТВО. ІНФО» про надання інформації щодо журналістки ОСОБА_5 (її повне ім`я та дату народження, місце її проживання чи перебування, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, наявні засоби зв`язку тощо).

У відповідь на вищевказаний адвокатський запит листом № 29062023-1 від 29.06.2023 року відповідачем відмовлено у наданні запитуваної інформації у зв`язку із тим, що остання є інформацією з обмеженим доступом і може надаватися лише за згодою, яку ОСОБА_6 не надавала.

При цьому, судом враховано викладений в постанові Верховного Суду від 05.06.2024 року у справі № 742/853/20 висновок про те, що саме по собі незазначення в позовній заяві співвідповідачем автора статті не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог до іншого належного відповідача - власника веб-сайту, на якому розміщено оспорювану інформацію. Верховний Суд наголосив, що суд апеляційної інстанції правильно розглянув спір саме до власника веб-сайту, оскільки в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація, що автор спірної статті реально існує та її можливо ідентифікувати.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі № 742/3812/18, від 13.01.2021 року у справі № 742/514/17 та від 14.12.2021 року у справі № 742/3324/20.

Таким чином, враховуючи вищевикладене в сукупності, за умови неможливості встановлення особи автора спірних відеосюжету та публікацій (статей), суд погоджується з доводами позивача про те, що належним відповідачем у даній справі є саме ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «СЛІДСТВО. ІНФО» як власник веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_10 та «YouTube»-каналу під назвою ІНФОРМАЦІЯ_19.

В свою чергу, заперечуючи проти позову у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що у тексті спірних матеріалів журналістського розслідування (відеосюжеті та публікаціях (статтях) вказувалося про проведення розслідування спільно з міжнародною мережею ОССРП, яка зареєстрована на The Journalism Development Network, inc. (JDN) (посилання на сторінку https://www.occrp.org/en/jdn). Як наголошує відповідач, більша частина висловлювань, які просить спростувати позивач, підготовлені журналістами ОССРП, а не журналістами ГО «СЛІДСТВО.ІНФО», в обґрунтування чого відповідач посилається на статтю, опубліковану ОССРП на сайті occrp.org (власник сайту The Journalism Development Network, inc. зазначений за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_12).

Таким чином відповідач вважає, що до участі у справі має бути залучено у якості співвідповідача The Journalism Development Network, inc. (JDN) (1220 L ST NW100 Washington, DC 20005), оскільки позивач вимагає визнати недостовірною та спростувати інформацію, яка здобута та опублікована саме журналістами OCCRP під час підготовки та оприлюднення інформації про зв`язки російського бізнесмена ОСОБА_8 з групою клінінгових компаній.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що спірна інформація, яку позивач просить суд визнати недостовірною та спростувати, поширена саме відповідачем в мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10 та «YouTube»-каналі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_19. Дана обставина, як і та обставина, що ГО «СЛІДСТВО.ІНФО» є власником вказаних ресурсів, не заперечується відповідачем.

Окрім того, у даній справі позивач не просить визнати недостовірною та спростувати інформацію, яка поширена на веб-сайті occrp.org за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_31, тобто, позивачем не заявлено жодних позовних вимог до власника вказаного веб-сайту.

За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом статті 7 ГПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників господарського процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача (частина перша статті 48 ГПК України).

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 48 ГПК України).

При цьому господарський суд зазначає, що саме позивачу належить виключне право самостійно визначати межі позовних вимог та суб`єктний склад відповідачів у справі, що узгоджується з принципом диспозитивності господарського судочинства, який закріплений у статті 14 Господарського процесуального кодексу України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 236 ГПК України).

Суд звертає увагу, що вказуючи як на доведений факт на обставини використання у спірних публікаціях та відеосюжеті інформації, отриманої від міжнародної мережі ОССРП - проекту розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP) (https:www.occrp/org/jdn), яка, за твердженням відповідача, зареєстрована на The Journalism Development Network, inc. (Вашингтон, США), жодних доказів на підтвердження походження оспорюваної інформації саме від відповідної міжнародної мережі ОССРП, тобто факту сумісного поширення спірної інформації двома суб`єктами, в тому числі The Journalism Development Network, inc. відповідачем суду не надано, як і не надано належного документального підтвердження будь - якого відношення зазначеної іноземної юридичної особи до вказаної відповідачем мережі (сайту) https:www.occrp/org/jdn.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 13.02.2019 у справі № 439/1469/15-ц, від 24.11.2021 у справі № 742/287/17, від 07.09.2021 у справі № 757/37803/19 та від 09.06.2021 у справі № 742/1485/19, оскільки саме ГО «СЛІДСТВО.ІНФО» як власник веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_10 та «YouTube»-каналу під назвою ІНФОРМАЦІЯ_19, саме на яких розміщено спірні публікації (статті) та відеосюжет, за висновками суду у даній справі є належним відповідачем, суд вважає безпідставними та не приймає до уваги доводи громадської організації про необхідність залучення до даної справи у якості співвідповідача The Journalism Development Network, inc. (JDN) та наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог через незалучення до участі у розгляді справи як співвідповідача вказаної особи The Journalism Development Network, inc.

Таким чином, само по собі посилання відповідача на веб-сайт occrp.org та на розміщену на ньому публікацію під назвою «The Cleaner and the Laundromat: Belarusian Cleaning Magnate Allegedly Laundered Millions Through Disgraced Latvian Bank ABLY» не може вважатися належним доказом існування подібних оспорюваних обставин, в тому числі щодо джерела отримання оспорюваної інформації та достовірності вказаних публікацій, позаяк відповідач як власник веб-сайту та «YouTube»-каналі, який розміщує відповідну інформацію, має, в першу чергу, всебічно аналізувати та здійснювати перевірку джерела походження, а також достовірність та безпечність для репутації фігурантів інформації, яку має намір розповсюдити через власні комунікаційні системи.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому і самореалізації кожної окремої особи.

Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вона стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає "демократичного суспільства". Крім того, стаття 10 захищає не тільки зміст ідей і інформації, що виражаються, але і форму їх поширення (рішення у справі "Карпюк та інші проти України" від 06 жовтня 2015 року).

Як вказано у статті 10 Конвенції здійснення свободи вираження поглядів, яку захищає ця стаття, може підлягати обмеженням, які, проте, мають бути чітко роз`яснені, а потреба в них переконливо встановлена (рішення у справі «Штолль проти Швейцарії»).

Суд зазначає, що здійснення передбачених статтею 10 Конвенції свобод (зокрема, свободи дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів), пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Тобто, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

За змістом частини першої статті 201 ЦК України ділова репутація належить до особистого немайнового блага, яке охороняється цивільним законодавством, а частина друга статті 34 Господарського кодексу України вказує на те, що поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання, є дискредитацією суб`єкта господарювання.

При цьому слід враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Статтею 27 Закону України "Про інформацію" передбачено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

Верховний Суд неодноразово та послідовно викладав правову позицію щодо юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист, зокрема ділової репутації юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Тобто, обставина поширення спірної інформації входить до предмета доказування у відповідній справі.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 10.07.2024 року у справі № 755/17554/19, від 23.07.2024 року у справі № 361/3910/19 та в ряді інших постанов.

У постановах Верховного Суду від 10.07.2018 року у справі №910/15148/17 та від 19.07.2018 року у справі № 910/5117/17 наведено висновок про те, що за відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі (аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 10.07.2024 року у справі № 755/17554/19 та від 22.05.2024 року у справі № 128/285/18).

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною необхідно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Для того, щоб відокремити фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 761/32924/19-ц від 22.11.2021 року.

Кваліфікація поданої в тексті негативної інформації як фактологічної (ствердної) або суб`єктивно-оцінної (суб`єктивна думка, припущення, оцінне судження) має значення для з`ясування підстав юридизації спірного тексту, наявність або відсутність його елементів у площині правового регулювання. Відсутність у висловлюваннях маркерів суб`єктивної модальності, оцінних слів, конструкцій та інших показників, що виражають невпевненість, сумніви автора щодо вірогідності висловлюваного (гіперболи, алегорії, сатира, риторичні питання), а також спеціальних вставних конструкцій та прислівників, що виражають оцінність, невпевненість, підкреслюють вірогідність повідомлюваного, і вказують на те, що висловлюване є суб`єктивною думкою та поглядом автора на подію, його суб`єктивною оцінкою того, що відбувається, а отже відбивають його особисту точку зору та ставлення до описуваної події і не можуть бути перевірені на предмет відповідності дійсним фактам.

Так, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо. Ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01.02.2018 року у справі № 757/33799/15-ц.

Відповідно до частин 1, 2 статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Тобто, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Таким чином, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2018 року у справі № 910/5117/17, від 04 серпня 2020 року у справі № 903/927/19.

Отже, за своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація чи її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

В свою чергу, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.10.2019 року у справі № 910/13556/18.

У п. 45 рішення Європейського суду з прав людини у справі «ТОВ «Інститут економічних реформ» проти України» від 02.06.2016 зазначено, що суд у своїй практиці розрізняє твердження щодо фактів та оціночні судження. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу довести правдивість оціночних суджень неможливо виконати і вона порушує свободу вираження поглядів як таку, що є фундаментальною частиною права, що охороняється статтею 10 Конвенції (див. рішення у справі "Лінґенс проти Австрії" (Lingens v. Austria) від 8 липня 1986, серія A, № 103, п. 46) (див. рішення у справі "Перна проти Італії" [ВП], заява № 48898/99, п. 40, від 25 липня 2001 року).

Однак навіть у разі, якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання може залежати від того, чи існує достатнє «фактологічне підґрунтя» для оспорюваного висловлювання, в іншому випадку воно буде надмірним (рішення у справі «Ліндон, Очаковський-Лоран та Жулі проти Франції», п. 55).

Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення у справі «Бразільє проти Франції», заява № 71343/01, п. 37, від 11 квітня 2006 року), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення «Патурель проти Франції», заява № 54968/00, п. 37, від 22 грудня 2005 року).

У справі «Дюльдін і Кіслов проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив: « 37. Суд знову повторює, що свобода вираження являє собою одну з найважливіших основ демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу. Відповідно до ч. 2 ст. 10 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), вона стосується не лише «інформації» або «ідей», які сприймаються схвально або вважаються необразливими, або не викликають інтересу, але й тих, що ображають, шокують або непокоять. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та свободи поглядів, без яких не існує «демократичного суспільства».

Отже, чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, так як вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

Оціночні судження не підлягають спростуванню. Позивач має можливість захистити свої права через надане йому законодавством право на відповідь. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 359/8847/16-ц та від 01.10.2019 року у справі № 910/13556/18..

Суд враховує, що у зв`язку зі внесенням з 27.03.2014 змін до ЦК України, зокрема, до ст. 277 принцип презумпції добропорядності (частину 3) було виключено, а тому доказування позивачем обґрунтованості свого позову, а саме поширення інформації відповідачем та її недостовірності має відбуватися у загальному порядку.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі № 910/17819/17, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

В свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наразі, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За приписами частини 1 статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Отже, в господарському процесі застосовується стандарт доказування вірогідності доказів.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 року у справі № 924/233/18). Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Суд зазначає, що фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності відповідно до частини 2 статті 302 ЦК України. Таким чином, будь-яка третя особа, яка ознайомилась із інформацією, яку публічно поширила певна особа, може покладатись на її достовірність, доки не доведено протилежне. Суд вважає, що цей підхід слід застосувати не лише до фізичних осіб, але і до юридичних. Наведені вище висновки із рішень ЄСПЛ свідчать, що якщо особа використовує в якості обґрунтування висловлювань раніше поширену іншою особою інформацію, вона має зробити посилання на джерело інформації. При цьому немає формальних вимог до того як саме зробити посилання, а значить воно має відповідати формату публікації.

Під час розгляду справи та дослідженні питання, чи має місце поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб судом взято до уваги, що читач текстів на веб-сайтах звик до того, що якщо певне слово є підкресленим знизу і має інший колір ніж сусідні слова, як правило це означає, що там розміщено гіперпосилання. При натисненні на нього читач потрапляє на іншій веб-сайт чи джерело і сприймає це як посилання на джерело інформації.

В частині встановлення судом наявності/відсутності першого елементу складу правопорушення - «Чи мав місце факт поширення інформації (доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб)?» матеріали справи свідчать та відповідачем під час розгляду справи не заперечувалось, що спірні публікації (статті) та відеосюжет, поширені відповідачем в мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10 та «YouTube»-каналі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_19, власником яких є ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «СЛІДСТВО. ІНФО».

Зміст розміщених на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10 спірних публікацій (статей), а також на «YouTube»-каналі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_19, спірного відеосюжету, зафіксовано у Звіті Дочірнього підприємства «ЦЕНТР КОМПЕТЕНЦІЇ АДРЕСНОГО ПРОСТОРУ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ» КОНСОРЦІУМУ «УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ПІДТРИМКИ НОМЕРІВ І АДРЕС» № 176/2023-3В від 31.07.2023 за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет.

За приписами ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5 статті 96 ГПК України).

Відповідно до частини 7 статті 82 ГПК України у порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту.

Поряд із цим судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 30.10.2019 року у справі № 711/9146/16-ц (провадження № 61-20453св18), підчас розгляду якої суд зазначив, що роздруківки Інтернет-сторінок (веб-сторінок), які є паперовим відображенням електронного документа, самі по собі не можуть бути доказом у справі. Такі роздруківки визнаються доказом у разі, якщо вони виготовлені, видані і засвідчені власником відповідного інтернет ресурсу або провайдером, тобто набувають статусу письмового доказу. Веб-сторінки є електронними документами, які фізично не можуть надаватися суду, однак вони можуть містити відомості про обставини, які мають значення для справи, тому суд може провести огляд і дослідження таких документів у місці їх знаходження (на відповідному інтернет-ресурсі за вказаним стороною справи посиланням) з фіксацією таких процесуальних дій у протоколі.

Наразі, заперечень щодо змісту спірних публікацій за Інтернет - адресами ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22, зміст яких відображено в наданих паперових копіях електронних доказів (роздруківках скріншотів), та їх відповідності оригіналу, з боку відповідача до суду не надходило.

В свою чергу, зміст розміщеного відповідачем на «YouTube»-каналі спірного відеосюжету та короткого опису, що його супроводжує, досліджено судом в порядку ч. 7 ст. 82 ГПК України під час проведеного в судовому засіданні з розгляду справи по суті на стадії дослідження доказів 11.07.2024 року огляду веб - сайтів за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_16, про що зазначено в протоколі судового засідання за участю представників позивача та відповідача.

Згідно статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 01.12.2022 року № 2811-IX веб-сайт - це сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, зокрема, об`єктів авторського права та/або суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту та/або облікового запису власника такого веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу в мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики та/або числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - це складова частина веб-сайту, розташована за спеціальною адресою в мережі Інтернет.

Відповідно до пункту 54 частини 1 статті 2 Закону України «Про електронні комунікації» мережа Інтернет (Інтернет) - це глобальна електронна комунікаційна мережа, що призначена для передачі даних та складається з фізично та логічно взаємоз`єднаних окремих електронних комунікаційних мереж, взаємодія яких базується на використанні єдиного адресного простору та на використанні інтернет-протоколів, визначених міжнародними стандартами.

Верховний Суд в своїх постановах від 18.03.2021 року у справі № 927/791/18 та від 21.01.2021 року у справі № 914/371/19 зазначив, що інформація, яка поширюється через мережу Інтернет, орієнтована на необмежене коло осіб, відповідно є масовою інформацією, а інтернет-видання (веб-сайт) є засобом, призначеним для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації, є засобом масової інформації.

Наразі, як встановлено судом, спірні публікації та відеосюжет, які розміщенні на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10 та «YouTube»-каналі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_19, не мають жодних обмежень щодо перегляду їх змісту.

В контексті вищенаведеного суд звертає увагу на кількість підписників зазначеного «YouTube»-каналу (більше 400 000) та кількість здійснених переглядів відео сюжету (більше 8 000), що свідчить про фактичне поширення такої інформації певній кількості осіб шляхом перегляду відеосюжету та потенційну можливість подальшого необмеженого вільного доступу широкого кола користувачів мережі Інтернет для перегляду та ознайомлення із вказаним сюжетом.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що спірна інформація, яку позивач просить визнати недостовірною та спростувати, доведена до невизначеного кола осіб (більше одного) в мережі Інтернет та є загальнодоступною, що, за умови доведення факту поширення належними та допустимими доказами, свідчить про наявність такого елементу складу правопорушення, як поширення відповідачем спірної інформації, тобто, доведення цієї інформації до необмеженого кола осіб.

Також посилаючись на наявність другого та третього елементів складу правопорушення - «Чи стосується поширена інформація позивача?» та «Чи є поширена інформація недостовірною?» у поданій суду позовній заяві позивач ділить поширену відповідачем у спірних відеосюжеті та публікаціях (статтях) інформацію, яка на його думку стосується позивача та є недостовірною, на чотири групи, для кожної з яких позивач наводить свої аргументи з посиланням на відповідні докази, на підтвердження того, що така інформація стосується саме позивача та є недостовірною.

Наразі, за наслідками дослідження доводів та заперечень сторін щодо першої групи висловлювань судом встановлено, що позивач наводить наступні твердження (висловлювання), які на його думку стосуються позивача та містять недостовірну інформацію:

1. Поширені ІНФОРМАЦІЯ_20 на «YouTube»-каналі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_19, у відеосюжеті під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_1», розміщеному за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_16:

- «…електростанції…податкова…роками прибирали клінінгові компанії з орбіти російського бізнесмена, якого пов`язують з ОСОБА_12.»;

- «І, як ви дізнаєтесь пізніше, належить до орбіти російського бізнесмена білоруського походження ОСОБА_8.»;

- «За ними компанії з орбіти ОСОБА_8 прибиратимуть на територіях електричних підстанцій, які знаходяться в різних областях України.»;

2. Поширені ІНФОРМАЦІЯ_6 року на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10, у публікації (статті) під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_32», розміщеній за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_21:

- «Клінінгові компанії з орбіти російського бізнесмена, якого пов`язують з ОСОБА_12, багато років поспіль прибирають українські стратегічні об`єкти, як-от … «Укренерго», податкову… .»;

- «У цей час такі стратегічні об`єкти, як-от… «Укренерго»…, роками прибирали і продовжують це робити клінінгові компанії з орбіти російського бізнесмена, якого пов`язують з ОСОБА_12.»;

- «Ця компанія належить до орбіти російського бізнесмена білоруського походження ОСОБА_8.»;

- «Також компанії з орбіти ОСОБА_8 прибиратимуть на територіях електричних підстанцій у різних областях України, про що свідчать кілька контрактів з «Укренерго».»;

3. Поширені ІНФОРМАЦІЯ_8 року на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10, у публікації (статті) під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_9», розміщеній за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_22:

- «Клінінгові компанії з орбіти російського бізнесмена ОСОБА_8, якого пов`язують з ОСОБА_12, під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну прибирають українські стратегічні об`єкти.»;

- «В Україні працює ТОВ «Чистий Світ Технології», яке входить в умовну групу компаній «Чисто» і належить до орбіти російського бізнесмена.»;

- «Також компанії з орбіти ОСОБА_8 прибиратимуть на територіях електричних підстанцій в різних областях України, про що свідчать кілька контрактів з «Укренерго».».

З вказаних вище висловлювань вбачається, що в них мова йде про компанію, яка пов`язана з прибиранням об`єктів енергетики та податкової, і яка входить до умовної групи компаній «Чисто», на що вказує загальний контекст поширеного відеосюжету та публікацій (статей).

Зокрема, позивачем разом з позовом надано суду Меморандум про співпрацю та партнерство в рамках Групи кампаній «Чисто» від 02.01.2023 року, за змістом пункту 1.1 якого його учасниками встановлено, що останній укладається з метою об`єднання Сторін в Групу компаній «Чисто» та їх подальшої співпраці на засадах партнерства, спрямованої на удосконалення впроваджених Сторонами передових інноваційних технологій з прибирання, мийки та очищення, а також на розширення в межах території України ринку збуту клінінгових послуг та професійного обладнання для миття та чистки.

Як вбачається з Меморандуму, до Групи компаній «Чисто» увійшли Сторони, які приєдналися до даного Меморандуму шляхом його підписання, серед яких значиться ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» (позивач у справі).

У пункті 3.6 Меморандуму сторонами визначено, що для досягнення його мети останні домовилися використовувати веб-сайт «chisto.ua», власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧИСТИЙ СВІТ-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 37738933, 04073, м. Київ, пр. Бандери Степана, буд. 21).

Так, за змістом наданої позивачем інформації щодо змісту веб-сайту «chisto.ua» та яка відповідачем не заперечувалась, судом встановлено, що в розділі «Про нас» міститься інформація наступного змісту: «Група компаній Чисто - заснована і працює в Україні з 1997 року, має представництва в 18 містах України і є одним з найбільших постачальників обладнання і надання послуг для вирішення завдань з прибирання, мийки та очищення, що виникають в будь-якій галузі.».

Як зазначає позивач, на вказаному веб-сайті за посиланням https://chisto.ua/ua/about.html розміщено Меморандум про співпрацю та партнерство в рамках Групи кампаній «Чисто» від 02.01.2023 року, копія якого міститься в матеріалах даної справи.

Судом також встановлено під час розгляду справи, що веб-сайт відповідача ІНФОРМАЦІЯ_10 містить активні посилання на сторонній веб-сайт, а саме у спірній публікації (статті) від ІНФОРМАЦІЯ_6 року містяться активні гіперпосилання на закупівлі, переможцем яких є позивач. Зокрема, активне гіперпосилання (ІНФОРМАЦІЯ_33) на інформацію про закупівлю UA-2022-11-25-005758-a, додано в абзаці 1 до слова «продовжують», та в абзаці 3 до слова «Укренерго».

Крім того, у спірній публікації (статті) від ІНФОРМАЦІЯ_8 року після абзацу 7 розміщені скріншоти з Електронної системи публічних закупівель Prozorro стосовно закупівель UA-2022-11-25-005758-a та UA-2022-06-23-004485-a.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

Згідно з ч.ч. 1, 4 статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема, оголошення про проведення відкритих торгів, тендерну документацію та проект договору про закупівлю не пізніше ніж за 15 днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині третій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.

Відповідно до пункту 15 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.

У відповідності до частини 1 статті 33 Закону України «По публічні закупівлі» рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.

При цьому Закон України «Про публічні закупівлі» передбачає можливість здійснювати закупівлі без застосування електронної системи. Такі винятки, як правило, дозволяють укладати прямі договори з постачальником товарів, надавачем послуг чи виконавцем робіт, яких обрав замовник та визначаються як закупівлі без використання електронної системи закупівель.

Згідно інформації, яка міститься у загальному доступі на Електронній системі публічних закупівель Prozorro за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_33 та ІНФОРМАЦІЯ_34, ПАТ «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» проведено дві закупівлі, предметом яких були послуги з прибирання об`єктів енергетики (UA-2022-11-25-005758-a та UA-2022-06-23-004485-a), за результатами проведення яких ПАТ «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» укладено відповідні договори з позивачем - ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ», що підтверджується розміщеним у загальному доступі в Електронній системі публічних закупівель Prozorro Звітом про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель UA-2022-06-23-004485-a від 20 червня 2022 року (ІНФОРМАЦІЯ_35) та Звітом про результати проведення процедури закупівлі UA-2022-11-25-005758-a від 29 грудня 2022 року (Лот №2 Послуги з прибирання Північного ТУОМ (ДК 021:2015 - 90910000-9 Послуги з прибирання) (ІНФОРМАЦІЯ_36).

Також, згідно інформації, яка міститься у загальному доступі на Електронній системі публічних закупівель Prozorro за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_37, Державною податковою службою України Головним управлінням ДПС в Одеській області (філія ДПС) проведено закупівлю предметом якої були послуги з прибирання об`єктів (у тому числі, службових будівель податкового органу) (UA-2021-07-29-000771-a).

За результатами вказаної закупівлі, договір укладено з позивачем - ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ», що підтверджується розміщеним у загальному доступі в Електронній системі публічних закупівель Prozorro Звітом про виконання договору про закупівлю UA-2021-07-29-000771-a від 30 грудня 2021 року (ІНФОРМАЦІЯ_38).

Також, у період з 0 хв. 49 сек. до 1 хв. 15 сек. відеосюжету журналісткою ОСОБА_17 наголошується на тому, що у тендері «Укренерго» перемогу одержало саме ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ», та після цього зазначається, що дана компанія належить до орбіти російського бізнесмена білоруського походження ОСОБА_8.

При цьому, вказані твердження журналістки супроводжують скріншоти з Електронної системи публічних закупівель Prozorro щодо закупівель UA-2022-11-25-005758-a та UA-2022-06-23-004485-a.

Окрім того, в абзаці 4 публікації (статті) від ІНФОРМАЦІЯ_6 року зазначаючи про те, що у дні обстрілу росіянами української критичної інфраструктури «Укренерго» проводить тендер на прибирання, зокрема, електричних підстанцій у різних областях України, журналістка наголошує, що переможцем є компанія ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ», яка входить в умовну групу компаній «Чисто». Дана інформація супроводжується скріншотами з Електронної системи публічних закупівель Prozorro, щодо закупівель UA-2022-11-25-005758-a та UA-2022-06-23-004485-a. У абзаці 5 даної публікації (статті) вже зазначається про те, що ця компанія належить до орбіти російського бізнесмена білоруського походження ОСОБА_8.

Оскільки абзац 5 є логічним продовженням абзацу 4, то в даному випадку можна констатувати той факт, що в абзаці 5 йде мова саме про ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ», як компанію, яка, за твердженням автора, належить до орбіти російського бізнесмена білоруського походження ОСОБА_8.

У свою чергу, абзац 1 публікації (статті) від ІНФОРМАЦІЯ_8 року містить активне гіперпосилання на відомості про закупівлю UA-2022-11-25-005758-a (ІНФОРМАЦІЯ_33), переможцем якої є ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ», а в абзаці 5 даної публікації (статті) зазначається, що ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» належить до орбіти російського бізнесмена.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що у твердженнях (висловлюваннях), об`єднаних позивачем у першу групу, йде мова саме про ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» як про компанію, яка здійснює прибирання на енергетичних об`єктах та об`єктах податкової, і яка входить до умовної Групи компаній «Чисто».

Поряд із цим суд зауважує, що в текстах публікацій відповідача від ІНФОРМАЦІЯ_6 року та ІНФОРМАЦІЯ_8 року щодо наявності у компаній групи «Чисто» доступу до стратегічних об`єктів - «Укрпошта», «Укрнтранснафта», «Укрзалізниця», аеропорт «Бориспіль», а також надання послуг в «Приватбанк», містяться активні посилання на сторонні веб - сайти, за змістом яких встановлено, що у відповідних посиланнях мова не йде про позивача - ТОВ «Чистий Світ Технологій», позаяк за результатами публічних закупівель переможцями та суб`єктами надання відповідних послуг прибирання були інші юридичні особи, зокрема, ТОВ «Чистий Світ Актив», ТОВ «Чистий Світ Фасіліком», Товариство з обмеженою відповідальністю "САНТАУН" тощо.

Окрім цього, проаналізувавши поширену відповідачем спірну інформацію, судом встановлено, що частина суджень, що містяться в публікації, обґрунтовані в самій статті шляхом включення гіперпосилань на відповідні джерела.

Так, кожен читач (глядач) поширених відповідачем відеосюжету та публікацій (статей), використовуючи загальнодоступні у мережі Інтернет пошукові інструменти та відкриті веб-ресурси, з урахуванням того, що такі (відеосюжет та публікації (статті)) містять назви контрагентів, гіперпосилання на веб-ресурси публічних закупівель тощо, має змогу, зокрема, шляхом переходу за наведеними гіперпосиланнями та шляхом пошуку в мережі Інтернет встановити, що у спірних твердженнях (висловлюваннях) відеосюжету та публікацій (статей) йде мова, зокрема, про позивача - ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ».

В свою чергу, з аналізу об`єднаних позивачем у першу групу висловлювань вбачається, що в них міститься інформація у формі твердження про зв`язок клінінгової компанії ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» з російським бізнесменом білоруського походження ОСОБА_8, як істинну подію, яка існує у реальності.

При цьому, як встановлено судом, відповідачем безпосередньо зазначається найменування позивача - ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ», за відсутності прямого посилання на інші компанії зі списку учасників меморандуму або згадування їх найменувань.

Суд зазначає, що такі висловлювання носять стверджувальний характер, містять основні тези, в яких як про доконаний факт читачі інформуються про існування певних доказів щодо зв`язку ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» з російським бізнесменом білоруського походження ОСОБА_8 відносинами контролю. Ці висловлювання не містять жодних посилань чи обмовок щодо припущень, власного тлумачення або викладення інформації через власні погляди відповідача, відповідачем не вживалися мовно-стилістичні засоби про ймовірність або припущення інформації. Також у наведених висловлюваннях не міститься мовностилістичних засобів (гіпербол, алегорій, сатири), спеціальних вставних конструкцій та прислівників, що виражають оціненість, підкреслюють вірогідність повідомлюваного і вказують на суб`єктивну думку, судження, погляду автору на події, що відбулися чи відбуваються, а, отже, відображають суб`єктивну, особисту точку зору та ставлення до описаних подій.

За вказаних обставин суд вважає, що інформація, яка міститься в об`єднаних у першу групу твердженнях (висловлюваннях), не є оціночними судженнями, оскільки таку можна перевірити на достовірність.

Відповідно до Великого тлумачного словника сучасної української мови (уклад. і гол. ред. ОСОБА_15):

«ОРБІТА» - 2. перен. Межі, сфера поширення, впливу, діяльності і т. інш. кого-, чого-небудь;

«ВПЛИВ» - 1. Дія, яку певна особа чи предмет або явище виявляє стосовно іншої особи чи предмета. ** Керівний вплив, спец. - спрямований вплив, який передбачає передачу певної інформації та прийняття рішення. . Бути під впливом кого, чого - робити що-небудь, зважаючи на дії, думки певної особи або певні обставини. Мати вплив на кого, що - те саме, що впливати 2.

«ВПЛИВАТИ2» - Діяти певним чином, на кого -, що-небудь.

Враховуючи визначення термінів «Орбіта», «Вплив», «Впливати» суд доходить висновку, що наведені у спірних відеосюжеті та публікаціях (статтях) твердження про те, що позивач належить до орбіти російського бізнесмена білоруського походження ОСОБА_8, вказують на встановлений (підтверджений) факт здійснення впливу цим російським бізнесменом на позивача саме станом на момент поширення спірних відеосюжету та публікацій (статей), оскільки така інформація подається у теперішньому часі, та не можуть бути визначені як оціночні судження.

Відповідно до п. 30 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», кінцевий бенефіціарний власник- будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником є: для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння).

Згідно до п. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З аналізу наведених норм вбачається, що положеннями діючого законодавства України презюмується достовірність інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно наданих позивачем до суду з Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» станом на ІНФОРМАЦІЯ_41, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_8 (дати поширення спірної інформації), сформованих у відповідь на запити від 30.06.2023 за кодами 104550863617, 498154770981 та 264452782143, кінцевими бенефіціарними власниками позивача є ОСОБА_7 (громадянство: Україна) та ОСОБА_9 (громадянство: Польща).

Відтак, в контексті вищенаведених норм права, саме вказаними особами станом на ІНФОРМАЦІЯ_20, ІНФОРМАЦІЯ_6 року та ІНФОРМАЦІЯ_8 року здійснювався вирішальний вплив на діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ».

Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 року у справі № 927/791/18 дійшов висновку, що при визначенні терміну «підконтрольний» суди керувалися Великим тлумачним словником сучасної української мови (уклад. і гол. ред. ОСОБА_15 ), що є нормальною обґрунтованою практикою вирішення дифамаційних спорів. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» був застосований судами для визначення терміну «контролер» для встановлення обставин того, хто є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) позивача як господарського товариства. Застосування судами зазначеного Закону для встановлення цих обставин не є неправильним застосуванням цього Закону до спірних правовідносин, а свідчить лише про те, що суди здійснили повне та всебічне тлумачення слова «підконтрольний» в розумінні його різних значень.

З огляду на викладене Верховний Суд за результатами розгляду справи № 927/791/18 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірна інформація, поширена відповідачем у публікації про те, що "ТОВ "ШБУ-14" є підконтрольним меру та дорожнім монополістом" є недостовірною, завдає шкоди його діловій репутації, оскільки викликає негативну оцінку читача про діяльність товариства, знижує його престиж та підриває довіру суспільства до його діяльності, з огляду на що дійшов висновку про правильне та обґрунтоване задоволення позову у цій частині та визнання зазначеної інформації недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 302 Цивільного кодексу України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов`язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов`язана робити посилання на таке джерело.

Як зазначалось судом вище, відповідно до приписів статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, у разі поширення інформації, зобов`язана переконатися в її достовірності, за виключенням випадків, коли така інформація отримана з офіційних джерел та міститься посилання на таке джерело.

Враховуючи викладене, перед поширенням у спірних відеосюжеті та публікаціях (статтях) інформації про приналежність позивача до орбіти російського бізнесмена білоруського походження ОСОБА_8, така інформація повинна була бути перевірена на достовірність.

В свою чергу, поширення такої інформації, без перевірки на предмет її правдивості, свідчить про порушення прав позивача.

Відповідно до викладеного в постанові Верховного Суду від 10.07.2024 року у справі № 755/17554/19 висновку, згідно зі статтею 277 ЦК України і статтею 12 ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Наразі, під час розгляду даної справи відповідач не довів належними та допустимими доказами, що наведені позивачем у першій групі твердження (висловлювання) є достовірними, у зв`язку з чим враховуючи вказані вище обставини в сукупності суд дійшов висновку, що наведені позивачем у першій групі твердження (висловлювання) містять недостовірну інформацію.

В другій групі позивач наводить наступні твердження (висловлювання), які на його думку стосуються позивача та містять недостовірну інформацію, а саме:

1. Поширені ІНФОРМАЦІЯ_20 на «YouTube»-каналі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_19, у відеосюжеті під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розміщеному за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_16:

- «Керувати компаніями продовжили його давні партнери, зокрема, дружина ОСОБА_13…»;

- «Те, що в українських клінінгових компаніях і далі залишаються люди ОСОБА_8 підтверджують і висновки латвійських слідчих.»;

- «Латвійські правоохоронці вважають, що, ймовірно, «де-юре» українській бізнес переписали, зокрема, на ОСОБА_3, але « де-факто» управляти ним продовжив ОСОБА_8. ».

2. Поширені ІНФОРМАЦІЯ_6 року на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10, у публікації (статті) під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2», розміщеній за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_21:

- «…керувати бізнесом продовжили його давні партнери, зокрема, дружина ОСОБА_13…»;

- «Латвійські слідчі підтверджують, що в українських клінінгових компаніях і далі залишаються люди ОСОБА_8.»;

- «Латвійські правоохоронці вважають, що ймовірно « де-юре » український бізнес переписали, зокрема на ОСОБА_4 , але «де-факто» управляв ним ОСОБА_8.».

Надаючи оцінку тому факту, що дана інформація, об`єднання позивачем у другу групу, зокрема, стосується і позивача, суд вважає за необхідне зазначити, що зі змісту наведених вище обґрунтувань, які стосуються об`єднаної у першу групу інформації, вбачається, що як у відеосюжеті від ІНФОРМАЦІЯ_20, так і у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_6 року містяться прямі посилання на ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ», його контрагентів та об`єкти, на яких останнім надавалися (надаються) послуги з прибирання тощо, з узагальнюючими висновками про те, що позивач є компанією з орбіти російського бізнесмена ОСОБА_8.

Не зважаючи на той факт, що зі змісту об`єднаної у другу групу інформації, не вбачається конкретної компанії/бізнесу, про які йде мова у відповідних висловлюваннях, суд доходить висновку, що останні безпосередньо стосуються позивача, який виходячи із загального контексту спірного відеосюжету та публікацій (статей) (представленого автором), безумовно входить до переліку тих компаній/бізнесу (які при цьому знову пов`язуються з тією самою особою - ОСОБА_8), про які зазначається у відповідних групах тверджень (висловлювань), що формують об`єднану у другу групу інформацію.

При цьому суд погоджується з доводами позивача, що змістовний аналіз відповідних тверджень (інформації, об`єднаної у другу групу) дає підстави стверджувати, що у них наголошується на тому, що керівництво, у тому числі й ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ», здійснюється партнерами ОСОБА_8, зокрема, його дружиною ОСОБА_16, і у самій компанії залишаються люди ОСОБА_8 (що серед іншого, начебто підтверджується і висновками латвійських слідчих).

Крім того, за начебто твердженнями латвійських правоохоронців, у тому числі, ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» «де-юре» переписано, зокрема на ОСОБА_4 , а де-факто управляє ним ОСОБА_8 .

Надаючи оцінку об`єднаній у другу групу інформації суд враховує, що відповідні твердження (висловлювання) доводяться до відома читача (глядача) як у теперішньому часі, тобто як такі, що мають місце саме на час поширення спірної інформації, і які тривали певний попередній період часу.

У вказаному контексті суд зазначає, що у відповідності до вже наведеної вище інформації, з наявних у матеріалах даної справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» станом на ІНФОРМАЦІЯ_41, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_8 (дати поширення спірної інформації), кінцевими бенефіціарними власниками позивача є ОСОБА_7 (громадянство: Україна) та ОСОБА_9 (громадянство: Польща).

Крім того, вказані вище особи одночасно є і засновниками (учасниками) ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ».

При цьому судом встановлено, що керівником відповідної компанії починаючи з 14.08.2013 року значиться ОСОБА_10 .

За таких обставин, за умови відсутності будь - яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що керівництво, зокрема, ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ», здійснюється дружиною ОСОБА_8 - ОСОБА_16, та оскільки остання не перебуває в числі засновників, кінцевих бенефіціарних власників чи керівників даного товариства, суд доходить висновку, що такі твердження відповідача не відповідають дійсності.

Разом з тим, надаючи оцінку та здійснюючи перевірку на достовірність твердженню відповідача, яке зводиться до того, що, зокрема, в ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» залишаються люди ОСОБА_8 (що серед іншого, начебто підтверджується і висновками латвійських слідчих), суд зазначає, що останнє повинно розглядатися (оскільки так подається автором та сприймається читачем (глядачем)) у взаємозв`язку із попереднім висловлюванням (щодо здійснення керівництва позивачем дружиною ОСОБА_8).

Тобто, за твердженням автора відповідного відеосюжету та публікації (статті), саме ОСОБА_13 - дружина ОСОБА_8, є «людиною» останнього у ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ».

У свою чергу, беручи до уваги встановлені судом обставини, що відповідна особа (дружина ОСОБА_8), не входить до складу засновників, кінцевих бенефіціарних власників чи керівників позивача та за відсутності у матеріалах даної справи жодних інших доказів займання нею будь-якої посади у відповідній компанії, за висновками суду поширена відповідачем інформація у відповідній частині є недостовірною.

Крім того, судом встановлено відсутність у матеріалах справи доказів перебування у складі ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» і будь-яких інших осіб, яких можна було б вважати «людиною» ОСОБА_8 (з усіма пов`язаними із цим наслідками - підконтрольністю, впливом тощо).

На переконання суду, не відповідають дійсності і твердження стосовно того, що, зокрема, ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» «переписано» на фізичну особу - ОСОБА_4 , але при цьому, фактичне управління позивачем продовжує здійснювати ОСОБА_8, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження пов`язаності фізичної особи - ОСОБА_3 з ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ», який не є ні його засновником (учасником), ні кінцевим бенефіціарним власником.

Аналогічно судом встановлено, що всупереч наведених вище положень ч. 2 ст. 302 ЦК України є неперевіреною та не підтвердженою жодними належними та допустимими доказами інформація щодо фактичного управління ОСОБА_8 ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ».

Окремо, суд звертає увагу на той факт, що частина об`єднаної у другу групу інформації подається у якості фактичних тверджень латвійських слідчих/правоохоронців, на що вказує використання таких висловлювань як «латвійські правоохоронці вважають», «латвійські слідчі підтверджують», «підтверджують і висновки латвійських слідчих».

Водночас, матеріали даної справи, як власно і спірна публікація та відеосюжет не містять жодних доказів відповідної позиції латвійських слідчих/правоохоронців, а отже, подібні твердження, на думку суду, є недостовірними і в частині того, що останні начебто належать даним суб`єктам (тобто є їх офіційною позицією).

У вказаному контексті судом взято до уваги наявну у матеріалах даної справи лист-відповідь Головного управління кримінальної поліції (Управління боротьби з економічними злочинами, 1-й відділ), м. Рига № 20/2/3/1-CAnos/38610 (у перекладі на українську мову, справжність підпису перекладача Намазової З.Т. засвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Р.О., зареєстровано в реєстрі за № 4071), у якому фактично підтверджена та обставина, що жодні відомості з кримінальних проваджень (на яких начебто ґрунтується спірний відеосюжет та публікація) нікому розголошені не були.

Таким чином, враховуючи вказані вище обставини суд дійшов висновку, що наведені позивачем у другій групі твердження (висловлювання) також містять недостовірну інформацію.

Поряд із цим, як встановлено судом та зазначено позивачем, в третій групі наведені твердження (висловлювання), які на думку ТОВ «Чистий Світ Технологій» стосуються позивача та містять недостовірну інформацію, а саме:

1. Поширені ІНФОРМАЦІЯ_20 на «YouTube»-каналі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_19, в короткому описі до відеосюжету під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розміщеному за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_16:

- «… група компаній, яка має зв`язок з російським бізнесменом білоруського походження ОСОБА_8, отримує державні підряди та має доступ до великої кількості стратегічних об`єктів України.»

2. Поширені ІНФОРМАЦІЯ_20 на «YouTube»-каналі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_19, у відеосюжеті під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розміщеному за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_16:

- «Отже, клінінгові компанії, які пов`язані з росіянином, через його родину і партнерів - із компаніями в Росії та Білорусі, які прибирали кремлівський палац, казарми Чорноморського флоту в окупованому Криму, та були помічені у співпраці з компаніями ОСОБА_14, роками прибирали у державних будівлях України.»

- «Група компаній, яка має зв`язок з російським бізнесменом, роками отримувала державні підряди, мала, і досі має, доступ до великої кількості стратегічних об`єктів України.»;

- «…компанії з російським бекграундом»;

3. Поширені ІНФОРМАЦІЯ_6 року на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10, у публікації (статті) під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_32», розміщеній за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_21:

- «КЛІНІНГ РФ НА СТРАТЕГІЧНИХ ОБ`ЄКТАХ УКРАЇНИ»;

- «Журналісти встановили, що клінінгові компанії, які пов`язані з росіянином та (через його родину і партнерів) з компаніями у Росії та Білорусі, що прибирали Кремлівський палац та казарми Чорноморського флоту в окупованому Криму і були помічені у співпраці з компаніями ОСОБА_12, роками прибирають у найбільших державних будівлях України.»;

- «…група компаній, яка має зв`язок з російським бізнесменом, продовжує отримувати державні підряди та мати доступ до великої кількості стратегічних об`єктів України.»;

4. Поширені ІНФОРМАЦІЯ_8 року на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10, у публікації (статті) під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_9», розміщеній за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_22:

- «ІНФОРМАЦІЯ_9»;

- «Співробітники клінінгових фірм, пов`язаних з росіянином ОСОБА_8, мають доступ до приміщень головних українських стратегічних об`єктів.».

Наразі, надаючи оцінку тому факту, що вказана інформація, зокрема, стосується і позивача, суд вважає за необхідне комплексно враховувати наведені вище висновки, які стосуються інформації, об`єднаної у першу групу.

Не зважаючи на той факт, що зі змісту об`єднаної у третю групу інформації, також не вбачається конкретної компанії/бізнесу про які йде мова у відповідних висловлюваннях, суд доходить висновку, що останні безпосередньо стосуються позивача, оскільки застосування у третій групі інформації таких виразів, як «група компаній», «клінінгові компанії», «стратегічних об`єктів», «клінінг» тощо, дає суду підстави для висновку, що відповідні твердження безпосередньо стосуються і позивача, який виходячи із загального контексту спірного відеосюжету та публікацій (статей), представленого автором (щодо входження ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» до Групи компаній «Чисто», надання ним клінінгових послуг, у тому числі на стратегічних об`єктах (електростанціях тощо)), безумовно входить до переліку тих компаній, про які зазначається у відповідних блоках тверджень (висловлювань), що формують об`єднану у третю групу інформацію і пов`язуються з росіянином - ОСОБА_8, компаніями в росії та Білорусі (через останнього) та із самою росією.

При цьому, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що змістовний аналіз відповідних тверджень вказує на те, що у них наголошується на зв`язках позивача з російським бізнесменом білоруського походження / з росіянином ОСОБА_8, а через родину та партнерів ОСОБА_8 з компаніями у росії та Білорусі, що прибирали кремлівський палац та казарми Чорноморського флоту в окупованому Криму і були помічені у співпраці з компаніями ОСОБА_12.

Крім того, зміст відповідних тверджень (інформації, об`єднаної в третю групу) вказує і на те, що, зокрема компанія ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» є компанією з російським слідом, російським бекграундом, компанією рф.

Надаючи оцінку об`єднаній у третю групу інформації, суд вчергове доходить висновку, що відповідні твердження (висловлювання) доводяться до відома читача (глядача) як у минулому, так і в теперішньому часі, тобто, такі, що мали місце в минулому та мають місце саме на час поширення інформації.

Так, відповідно до Великого тлумачного словника сучасної української мови (уклад. і гол. ред. ОСОБА_15): «ПОВ`ЯЗАНІСТЬ» - наявність зв`язку, взаємної залежності, зумовленості фактів, явищ і т. ін..

Враховуючи визначення терміну «Пов`язаність» суд зазначає, що наведені вище об`єднанні позивачем у третю групу твердження про те, що позивач пов`язаний з ОСОБА_8, з компаніями у росії та Білорусі, як власно і з самою росією (на що вказують висловлювання «компанія з російським слідом», «клінінг РФ»), вказують на начебто встановлений (підтверджений) факт взаємної залежності (або хоча б просто зв`язків) ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» із наведеними вище суб`єктами.

В свою чергу, загальновідомим є факт, що користуючись терміном «бекграунд» розуміють певне минуле, досвід того чи іншого суб`єкта.

За таких обставин суд зазначає, що будь-які твердження відповідача в спірних публікаціях стосовно того, що позивач є компанією з російським «бекграундом», як і у попередньому випадку, гіпотетично вказують на існуючі зв`язки з країною-агресором - росією, та такі, що мали місце в минулому.

Як встановлено судом, матеріали даної справи не містять доказів які б вказували на той факт, що ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» є взаємозалежним від ОСОБА_8, від російських та білоруських компаній, а тим більше від самої росії.

Жодний із зазначених суб`єктів не є засновником (учасником), чи тим більше кінцевим бенефіціарним власником позивача, що підтверджується вже згадуваними вище витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» станом на ІНФОРМАЦІЯ_20, ІНФОРМАЦІЯ_6 року та ІНФОРМАЦІЯ_8 року (дати поширення спірної інформації).

За таких обставин, за висновками суду, з урахуванням змісту спірного відеосюжету та публікацій (статей), а також матеріалів даної справи, за відсутності відповідних спростувань відповідача, об`єднана у третю групу інформація є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності.

Також, як свідчать матеріали справи, в четвертій групі позивач наводить твердження (висловлювання), які на його думку стосуються позивача та містять недостовірну інформацію, а саме:

1. Поширені ІНФОРМАЦІЯ_6 року на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10, у публікації (статті) під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_32», розміщеній за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_21:

- «ВІД КРЕМЛІВСЬКОГО ПАЛАЦУ ДО «УКРЕНЕРГО»: ХТО ПРИБИРАЄ СТРАТЕГІЧНІ ОБ`ЄКТИ УКРАЇНИ».

Надаючи оцінку об`єднаній у четверту групу інформації суд приходить до висновку, що остання містить твердження про начебто факт прибирання (надання послуг з прибирання) одним і тим самим суб`єктом, як об`єктів Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО», так і кремлівського палацу у Москві.

Водночас, як вже було встановлено судом та зазначалось вище, публікація (стаття) від ІНФОРМАЦІЯ_6 року містить прямі посилання на ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» та наявність у нього прямих договірних відносин з прибирання об`єктів зазначеного вище ПАТ «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО».

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що твердження про начебто факт прибирання (надання послуг з прибирання) одним і тим самим суб`єктом, як об`єктів Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО», так і кремлівського палацу у Москві, безпосередньо стосується ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ», оскільки саме останнє є тією компанією, яка прямо подається автором у відповідній публікації (статті), як суб`єкт надання послуг з прибирання на відповідних об`єктах «Укренерго», а отже і кремлівського палацу відповідно.

У вказаному контексті суд зазначає, що матеріали даної справи не містять належних та допустимих доказів, які би вказували на той факт, що ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» надавало послуги з прибирання кремлівського палацу, як на цьому фактичного наголошується у публікації (статті) від ІНФОРМАЦІЯ_6 року.

Окремо суд бере до уваги, що абзац 18 публікації (статті) від ІНФОРМАЦІЯ_6 року, інформація в якому зводиться до того, що «За даними колег з ОССРП, у росії клінінгові компанії, пов`язані з сім`єю ОСОБА_8, прибирали Кремлівський палац.» містить активне гіперпосилання на сторонній веб-ресурс країни-агресора (мовою оригіналу) «ЕИС ЗАКУПКИ» (аналог української Електронної системи публічних закупівель Prozorro).

Відповідне активне гіперпосилання (ІНФОРМАЦІЯ_39) додано до слова «прибирали», що в свою чергу підтверджується наявним у матеріалах даної справи Звітом фіксації змісту веб-сторінок, за змістом якого вбачається про проведення відкритого аукціону на прибирання внутрішніх площ кремлівського палацу, виконавцем послуг обрано компанію (мовою оригіналу) «КЛИН ТАЙМ». Тобто, в абзаці 18 публікації (статті) від ІНФОРМАЦІЯ_6 року визначається той факт, що вказаний відмінний від позивача суб`єкт є тією організацією, якою здійснювалося прибирання відповідного об`єкта.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку, що відповідне наведене у публікації (статті) від ІНФОРМАЦІЯ_6 року твердження, зі змісту якого вбачається, що прибирання (надання послуг з прибирання) кремлівського палацу здійснювалося одним і тим самим суб`єктом, що і прибирання об`єктів ПАТ «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», тобто позивачем, не відповідає дійсності, оскільки спростовується подальшим змістом цієї ж публікації (абзацом 18) та відсутністю доказів протилежного, а отже вказана інформація є недостовірною.

Суд зазначає, що поширюючи у спірному відеосюжеті та публікаціях інформацію про відповідну групу компаній та/або окрему компанію із групи компаній «Чисто», автор з метою встановлення читачем/глядачем компанії, про яку саме йде мова та яка належить до Групи компаній «Чисто», зокрема, використовує окрім прямого посилання на найменування позивача, певні ознаки, а саме назви контрагентів, гіперпосилання на сторонні веб - сайти тощо.

У зв`язку з наведеним суд наголошує, що відповідач, вміщуючи у відеосюжеті та публікаціях твердження «умовна група компаній «Чисто», за наявності Меморандуму про співпрацю та партнерство в рамках Групи компаній «Чисто» та поінформованості щодо змісту останнього, а також його розміщення у вільному доступі в мережі Інтернет, на думку суду, під визначенням «умовна група компаній «Чисто» ототожнює Групу компаній «Чисто», зокрема, самого позивача - ТОВ «Чистий світ технологій».

В частині встановлення судом наявності/відсутності четвертого елементу складу правопорушення - «Чи призвело поширення недостовірної інформації до порушення особистих немайнових прав позивача?» суд зазначає, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

У постановах від 14.03.2023 року у справі № 903/5/22, від 18.03.2021 року у справі № 927/791/18 та від 04.08.2021 року у справі № 761/35290/19 Верховний Суд зазначив, що під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Відносини в процесі формування ділової репутації не можна оцінювати, залишаючи поза увагою соціальний контекст. Ділова репутація формується через бізнес діяльність, де визначальним є професійні характеристики, стиль ведення справ, тощо.

Окрім цього Верховний Суд в постановах від 15.07.2021 року у справі № 906/601/20 та від 21.01.2021 року у справі № 914/371/19 дійшов висновків, що ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має позитивну оцінку підприємницької діяльності, яка фактично формує ділову репутацію останнього, що підтверджується рекомендаційними листами ПАТ «УКРТЕЛЕКОМ» № 1-ВНХ-800734-2018 від 31.01.2018, № 1120-вих-80731-80Д734 від 28.10.2019, ПАТ «ЛЬВІВСЬКИЙ ХОЛОДОКОМБІНАТ» № 3477 від 06.12.2019.

Як встановлено судом вище, поширена відповідачем у мережі Інтернет у спірних відеосюжеті та публікаціях (статтях) інформація, яка поділена позивачем на чотири групи, є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності.

Оцінюючи зміст й направленість всього спірного відеосюжету (короткого опису до нього), а також всієї спірної публікації (статті) від ІНФОРМАЦІЯ_6 року та ІНФОРМАЦІЯ_8 року (їх контекст), суд доходить висновку, що відповідач шляхом розповсюдження недостовірної інформації пов`язує позивача з росією, яка з 2014 року є країною агресором.

При цьому, з урахуванням висновків, викладених в постанові Верховного Суду в постанові від 22.11.2021 року у справі № 761/32924/19-ц суд наголошує, що зміст поширеної недостовірної інформації про нібито зв`язок позивача з росією на тлі конфлікту на території України, завдає шкоди діловій репутації позивача, порочить його честь та гідність, оскільки спрямована на створення негативної соціальної оцінки позивача в очах оточуючих, позаяк у суспільстві існує стійке розуміння того, що співпраця з країною-агресором суперечить загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2022 року у справі № 635/6172/17 зазначила, що Україна залишається об`єктом збройної агресії з боку росії, яку остання здійснює, серед іншого, і через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак (абзац перший затвердженого постановою від 27 січня 2015 року N 129-VIII Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН), Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання рф державою-агресором (далі - Звернення));

- із 20 лютого 2014 року тривають силові дії російської федерації (перша фаза збройної агресії), які є актами збройної агресії відповідно до пунктів "а", "b", "c", "d" та "g" статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року (абзац сімнадцятий пункту 1 схваленої постановою від 21 квітня 2015 року № 337-VIII Заяви Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків" (далі - Заява)). Беручи до уваги Статут ООН і Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року, Верховна Рада України визнала росію державою-агресором (абзац шостий Звернення);

- у квітні 2014 року розпочалася друга фаза збройної агресії росії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами російської федерації озброєні бандитські формування проголосили створення так званих «донецької народної республіки» (07 квітня 2014 року) та «луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року) (абзац п`ятий пункту 1 Заяви);

- 27 серпня 2014 року третя фаза збройної агресії рф розпочалася масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил рф (абзац чотирнадцятий пункту 1 Заяви);

- наслідком збройної агресії рф проти України стала нелегітимна воєнна окупація і подальша незаконна анексія території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя - невід`ємної складової державної території України, воєнна окупація значної частини території України у Донецькій та Луганській областях (абзац перший пункту 3 Заяви). росія своїми протиправними діями заподіяла також нематеріальну шкоду Україні, порушуючи права громадян України, у тому числі право на життя, в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі, у Донецькій та Луганській областях. Жертвами збройної агресії рф стало мирне населення, зокрема жінки та діти (абзаци четвертий і п`ятий пункту 3 Заяви).

- 24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії рф проти України - повномасштабне вторгнення агресора на Українську суверенну територію;

- 02 березня 2022 року збройну агресію рф проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від рф негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей;

- 14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами рф та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої згідно з Постановою Верховної Ради України № 2188-IX);

- 27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія рф проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

Відтак, з урахуванням вищевказаних висновків Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, у даній справі суд доходить висновку, що поширення відповідачем недостовірної інформації про зв`язки позивача з країною-агресором, на тлі військовою агресії російської федерації проти України завдає шкоди діловій репутації позивача, щодо якого поширена така інформація, оскільки спрямована на створення негативної соціальної оцінки вказаної особи в очах оточуючих (у тому числі, і контрагентів).

Таким чином, право на недоторканість ділової репутації позивача є порушеним саме внаслідок поширення відповідачем у спірних відеосюжеті (з урахуванням короткого опису до нього) та публікаціях (статтях) недостовірної інформації щодо позивача.

Наведені судом вище обставини та їх аналіз дозволяє дійти висновку, що дії відповідача щодо поширення спірної інформації у відеосюжеті від ІНФОРМАЦІЯ_20 (з урахуванням короткого опису до нього) та публікаціях від ІНФОРМАЦІЯ_6 року і ІНФОРМАЦІЯ_8 року містять юридичний склад правопорушення, який порушує особисті немайнові права позивача на недоторканність його ділової репутації.

При цьому, той факт, що як встановлено судом, певна інформація, наведена в оспорюваних публікаціях, стосується не лише позивача, а і інших юридичних осіб, які, зокрема, об`єднані у певну групу компаній, не може бути підставою для відмови у визнанні такої інформації недостовірною, оскільки наведеними позивачем в заявах по суті спору доводами та відповідачем у відзиві підтверджується факт віднесення спірної інформації, яка є предметом даного спору, саме до позивача.

Додатково судом враховано, що в оспорюваних публікаціях відповідача та відео-сюжеті не було озвучено та названо найменування будь - яких інших учасників Меморандуму про співпрацю та партнерство в рамках Групи кампаній «Чисто», окрім ТОВ «Чистий світ технологій», що, відповідно, може слугувати підставою для висновків про те, що відеосюжет та публікації відповідача стосуються виключно позивача.

Поряд із цим, навіть за умови ненадання позивачем на час розгляду справи судом будь - яких доказів негативного впливу розповсюдження відповідачем недостовірної інформації щодо ТОВ «Чистий світ технологій» на репутацію та імідж останнього, суд виходить із загальних критеріїв оцінки завданої діловій репутації позивача шкоди та можливості настання негативних наслідків в майбутньому, у зв`язку з чим звернення позивача до суду з даним позовом розцінюється як превентивний захід, спрямований на захист особистого права на недоторканість ділової репутації.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із частинами 1, 2 статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Поряд із цим суд наголошує, що вжиття особою заходів досудового врегулювання спору не є обов`язковою умовою надання правового захисту судом в даній категорії спорів, що підтверджується приписами частини 16 статті 43 Закону України «Про медіа», згідно якої подання заяви про спростування або реалізацію права на відповідь не є обов`язковою умовою для звернення до суду з відповідним позовом.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України особа, право на недоторканість ділової репутації якої порушено внаслідок поширення недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

При цьому, з урахуванням ч. ч. 4, 7 ст. 277 ЦК України спростування такої недостовірної інформації має здійснити відповідач, як особа яка поширила цю інформацію, у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Верховний Суд в постанові від 21.07.2021 у справі № 757/47312/15-ц дійшов висновку, що оскільки спростування поширеної недостовірної інформації не є способом цивільно-правової відповідальності, так як не має компенсаційного та майнового характеру, то на засоби масової інформації може бути покладено обов`язок опублікувати спростування.

Також, Верховний Суд в постанові від 12.02.2020 року у справі № 754/11102/16-ц зазначив, що вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема, права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв`язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК України), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК України) тощо.

Задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.

Як встановлено судом під час розгляду справи та відповідачем не спростовано, поширена останнім в мережі Інтернет недостовірна інформація про позивача, протягом тривалого часу є доступною необмеженому колу осіб. Зокрема, судом враховано кількість підписників Ютуб-каналу та здійснену кількість переглядів оспорюваного відео, про що неодноразово зазначалось вище.

При цьому, надаючи оцінку викладеним у відзиві доводам відповідача в частині віднесення спірної інформації до недостовірної, суд окремо зазначає про безпідставність тверджень останнього стосовно того, що використання у спірних висловлюваннях словосполучень «група компаній», «компанії з орбіти російського бізнесмена», «І, як ви дізнаєтеся пізніше», «за ними», «його давні партнери, зокрема», «то, що… і далі» тощо, є свідченням, що така інформація є оціночними судженнями.

Судом взято до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» (практика якого є джерелом права в Україні), у якому вказано на необхідності розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

За таких обставин, у випадку, якщо спірні висловлювання, у яких використовуються такі словосполучення як «група компаній», «компанії з орбіти російського бізнесмена», «І, як ви дізнаєтеся пізніше», «за ними», «його давні партнери, зокрема», «то, що… і далі» тощо можуть бути перевірені на достовірність інформація, яка містить відповідні висловлювання цілком обґрунтовано може бути віднесена судом саме до фактичних тверджень, а не до оціночних суджень.

Суд, дослідивши вказані висловлювання, у корелятивному взаємозв`язку зі змістом публікації в цілому, врахувавши загальний тон висловлювань, який не має емоційного характеру, та контекст, в якому вони були викладені, дійшов висновку про те, що така інформація є твердженнями, в яких події, інші сутності та їх якості представляються як такі, що мають місце насправді, а інформація, яка міститься передбачає можливість верифікації, тобто оцінку істинності наведених відомостей. Ці висловлювання не є оціночними судженнями, які не підлягають верифікації, тобто відповідності дійсним фактам. У даному випадку, перевірка достовірності викладеної інформації цілком можлива (що власно і було зроблено під час розгляду даної справи у суді), а тому, така інформація і підлягає визнанню судом недостовірною (з урахуванням встановлених обставин її недостовірності).

Додатково суд вважає слушними доводи позивача, що під час розгляду даної справи відповідач обмежився лише загальними вказівками на начебто оціночний характер спірної інформації, не навівши при цьому жодного спростування (з посиланням на відповідні докази) викладеним у позовній заяві доводам та долученим до неї доказам, завдяки яким спірна (в контексті даної справи) інформація повинна була бути перевірена судом на достовірність, що власно і відносить її саме до фактичних тверджень.

З приводу доводів відповідача стосовно того, що спірна інформація має суспільний інтерес, зокрема, з огляду на те, що відповідна інформація начебто стосується «російського бізнесмена ОСОБА_8», якого журналісти ОССРП пов`язують з ОСОБА_12) суд зазначає, що згідно рішення ЄСПЛ у справі «Тома проти Люксембургу» від 29.03.2001 року для обмеження поширення інформації, що вже була оприлюднена та широко обговорюється, повинні існувати переконливі підстави; покарання журналіста за поширення ним тверджень, висловлених іншою особою, дуже серйозно обмежує можливості преси брати участь в обговоренні питань, котрі становлять громадський інтерес. Таке покарання є допустимим лише у виняткових випадках за умови існування серйозних для цього причин.

Окремо, ЄСПЛ у цій справі зауважив, що особливими факторами, котрі слід було взяти до уваги при розгляді цієї справи, серед іншого, є невелика територія країни Люксембург.

На думку суду, саме вказаний вище фактор є одним із найголовніших у питанні з`ясування наявності громадського (суспільного) інтересу до відповідного питання (яке було предметом розгляду у справі «Тома проти Люксембургу»).

Разом з тим, у визначенні ступеня суспільного інтересу по відношенню до поширеної відповідачем спірної інформації, які є предметом розгляду в рамках даної господарської справи, загальна територія та кількість населення України (які в десятки разів більші за територію та кількість населення Люксембургу) відіграють відмінну роль, оскільки посилання на фактор обмеженої території та населення (у випадку з Україною) не може бути свідченням наявності суспільного інтересу до тієї чи іншої інформації.

За переконаннями суду, для цього повинно мати місце щось більше (широке обговорення у різних джерелах інформації, протестні настрої або інша участь населення у відповідних питаннях тощо).

Водночас, матеріали даної справи не містять жодних доказів, в тому числі наданих відповідачем, які б вказували на наявність суспільного інтересу в Україні саме до позивача (у контексті, відмінному від здійсненої останнім законної господарської діяльності).

При цьому, суд вважає категорично недоречним та безпідставним використання знаку рівняння відповідачем між можливим суспільним інтересом по відношенню до тих чи інших фізичних осіб (зокрема, ОСОБА_8, суспільний інтерес до якого на території України також є доволі спірним, з огляду на відсутність у матеріалах даної справи доказів протилежного), у розрізі їх зв`язку із країною-агресором та безпосередньо позивачем, який з огляду на встановлені судом обставини не має жодного відношення ні до відповідних фізичних осіб, ні до росії.

Крім того, суд вважає слушними доводи позивача в частині того, що наявність жодного суспільного інтересу не може бути прикриттям для поширення по відношенню до того чи іншого суб`єкта недостовірної інформації негативного характеру, оскільки такі дії є проявом маніпуляції відповідним суспільством, що, в свою чергу, є не припустимим.

В свою чергу, оскільки формування позовних вимог, зокрема, в частині визначення конкретної інформації, яка на думку позивача є недостовірною, є прерогативою останнього, а також враховуючи той факт, що позивачем у своїй позовній заяві (у мотивувальній і прохальній частині), якраз навпаки виокремлено саме спірні висловлювання, які, на думку суду, власно і підлягають визнанню недостовірними, аргументи відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на порушення принципів змагальності сторін та диспозитивності, через начебто не відокремлення позивачем у позові окремих частин спірних фрагментів висловлювань від інших, на думку суду, є безпідставними.

Таким чином, з огляду на зміст вказаної інформації у її системному зв`язку з фактичними обставинами справи, а також враховуючи відсутність будь-яких доказів, наданих відповідачем на підтвердження її достовірності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При цьому приймаючи до уваги встановлений факт поширення відповідачем недостовірної інформації по відношенню до ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ», який призвів до порушення права останнього на недоторканість ділової репутації, суд вважає можливим застосування такого способу захисту порушеного права позивача, як визнання недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» інформації:

1. яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_20 на «YouTube»-каналі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_19, в короткому описі до відеосюжету під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_1», розміщеному за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_16, а саме:

- висловлювання «… група компаній, яка має зв?язок з російським бізнесменом білоруського походження ОСОБА_8, отримує державні підряди та має доступ до великої кількості стратегічних об`єктів України.»;

2. яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_20 на «YouTube»-каналі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_19, у відеосюжеті під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_1», розміщеному за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_16, а саме:

- висловлювання «…електростанції…податкова…роками прибирали клінінгові компанії з орбіти російського бізнесмена, якого пов`язують з ОСОБА_12.»;

- висловлювання «І, як ви дізнаєтесь пізніше, належить до орбіти російського бізнесмена білоруського походження ОСОБА_8.»;

- висловлювання «За ними компанії з орбіти ОСОБА_8 прибиратимуть на територіях електричних підстанцій, які знаходяться в різних областях України.»;

- висловлювання «Керувати компаніями продовжили його давні партнери, зокрема, дружина ОСОБА_13…»;

- висловлювання «Те, що в українських клінінгових компаніях і далі залишаються люди ОСОБА_8 підтверджують і висновки латвійських слідчих.»;

- висловлювання «Латвійські правоохоронці вважають, що, ймовірно, «де-юре» українській бізнес переписали, зокрема, на ОСОБА_3, але «де-факто» управляти ним продовжив ОСОБА_8.»;

- висловлювання «Отже, клінінгові компанії, які пов`язані з росіянином, через його родину і партнерів - із компаніями в росії та білорусі, які прибирали кремлівський палац, казарми Чорноморського флоту в окупованому Криму, та були помічені у співпраці з компаніями ОСОБА_14, роками прибирали у державних будівлях України.»;

- висловлювання «Група компаній, яка має зв`язок з російським бізнесменом, роками отримувала державні підряди, мала, і досі має, доступ до великої кількості стратегічних об`єктів України.»;

- висловлювання «…компанії з російським бекграундом»;

3. яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_6 року на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10, у публікації (статті) під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_32», розміщеній за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_21, а саме:

- висловлювання «ІНФОРМАЦІЯ_32»;

- висловлювання «Клінінгові компанії з орбіти російського бізнесмена, якого пов`язують з ОСОБА_12, багато років поспіль прибирають українські стратегічні об`єкти, як-от … «Укренерго», податкову… .»;

- висловлювання «У цей час такі стратегічні об`єкти, як-от… «Укренерго»…, роками прибирали і продовжують це робити клінінгові компанії з орбіти російського бізнесмена, якого пов`язують з ОСОБА_12.»;

- висловлювання «Ця компанія належить до орбіти російського бізнесмена білоруського походження ОСОБА_8.»;

- висловлювання «Також компанії з орбіти ОСОБА_8 прибиратимуть на територіях електричних підстанцій у різних областях України, про що свідчать кілька контрактів з «Укренерго».»;

- висловлювання «…керувати бізнесом продовжили його давні партнери, зокрема, дружина ОСОБА_13…»;

- висловлювання «Латвійські слідчі підтверджують, що в українських клінінгових компаніях і далі залишаються люди ОСОБА_8.»;

- висловлювання «Латвійські правоохоронці вважають, що ймовірно «де-юре» український бізнес переписали, зокрема на ОСОБА_3, але «де-факто» управляв ним ОСОБА_8.»;

- висловлювання КЛІНІНГ РФ НА СТРАТЕГІЧНИХ ОБ`ЄКТАХ УКРАЇНИ;

- висловлювання «Журналісти встановили, що клінінгові компанії, які пов`язані з росіянином та (через його родину і партнерів) з компаніями у Росії та Білорусі, що прибирали Кремлівський палац та казарми Чорноморського флоту в окупованому Криму і були помічені у співпраці з компаніями ОСОБА_12, роками прибирають у найбільших державних будівлях України.»;

- висловлювання «…група компаній, яка має зв`язок з російським бізнесменом, продовжує отримувати державні підряди та мати доступ до великої кількості стратегічних об`єктів України.»;

4. яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_8 року на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10, у публікації (статті) під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_9», розміщеній за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_22, а саме:

- висловлювання «ІНФОРМАЦІЯ_9»;

- висловлювання «Клінінгові компанії з орбіти російського бізнесмена ОСОБА_8, якого пов`язують з ОСОБА_12, під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну прибирають українські стратегічні об`єкти.»;

- висловлювання «В Україні працює ТОВ «Чистий Світ Технології», яке входить в умовну групу компаній «Чисто» і належить до орбіти російського бізнесмена.»;

- висловлювання «Також компанії з орбіти ОСОБА_8 прибиратимуть на територіях електричних підстанцій в різних областях України, про що свідчать кілька контрактів з «Укренерго».»;

- висловлювання «… група компаній, яка має зв`язок з російським бізнесменом білоруського походження ОСОБА_8, отримує державні підряди та має доступ до великої кількості стратегічних об`єктів України.»;

- висловлювання «Співробітники клінінгових фірм, пов`язаних з росіянином ОСОБА_8, мають доступ до приміщень головних українських стратегічних об`єктів.».

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що згідно пунктів 24 і 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.

За приписами ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена. Однак ст. 277 ЦК України не визначає який обсяг спростування має бути застосований в цьому випадку.

Так, 31 березня 2023 року вступив в силу спеціальний Закон України "Про медіа" (2849- IX), який з огляду на оприлюднення спірної інформації після набрання чинності вказаним законом, має застосовувати до спірних правовідносин, пов`язаних з спростуванням недостовірної інформації, відтак заявлені позивачем вимоги про обсяг спростування інформації мають відповідати саме цьому закону.

Відповідно до ч 4. ст. 43 Закону України "Про медіа" обсяг спростування або відповіді має бути достатнім для донесення позиції заявника і не може перевищувати обсяг поширеної інформації. У разі якщо обсяг спростування або відповіді перевищує обсяг поширеної інформації чи спростування або відповідь не обмежується коментуванням інформації, яку заявник вважає недостовірною, суб`єкт у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа має запропонувати заявнику скоротити або змінити спростування або відповідь. Скорочення чи інші зміни у спростуванні або відповіді, поданих заявником, без його згоди не допускаються.

Суб`єкт у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа має право відмовити в поширенні спростування або відповіді у таких випадках:

1) обсяг спростування або відповіді, який вимагає поширити заявник, перевищує обсяг поширеної інформації, а заявник відмовився скорочувати спростування або відповідь до обсягу, визначеного частиною четвертою цієї статті, або не відповів на таку пропозицію суб`єкта у сфері медіа;

2) інформація, яку вимагає поширити заявник, виходить за межі предмета, щодо якого надається спростування або відповідь, не обмежується спростуванням та/або коментуванням інформації, яку заявник вважає недостовірною, а заявник відмовився змінювати спростування або відповідь чи не відповів на таку пропозицію суб`єкта у сфері медіа;

3) спростування або відповідь містить висловлювання, що розпалюють ворожнечу чи ненависть, або іншу інформацію, поширення якої заборонено відповідно до чинного законодавства України;

4) поширення спростування або відповіді може призвести до порушення прав третіх осіб та/або пред`явлення правових вимог до суб`єкта у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа з боку третіх осіб у судовому порядку;

5) якщо мова спростування або відповіді є іншою, ніж державна мова або мова інформації, щодо якої подається спростування або відповідь;

6) спростування або відповідь містить інформацію, що ображає честь, гідність ділову репутацію медіа або його працівників;

7) порушено строки, визначені частиною другою цієї статті;

8) поширена інформація не стосується заявника;

9) заява не містить інформації, зазначеної у частині третій цієї статті.

Дослідивши зміст позовної заяви та безпосередньо заявлені ТОВ «Чистий Світ Технологій» у даній справі позовні вимоги судом встановлено, що позивач просить суд спростувати поширену відповідачем недостовірну інформацію шляхом, зокрема, розміщення в мережі Інтернет, а саме у тому ж розділі, де було розміщено спірні публікації ІНФОРМАЦІЯ_6 року та ІНФОРМАЦІЯ_8 року (статті), спростування з одночасним розміщенням повного тексту судового рішення у цій справі (без права його видалення), не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів доступу тощо, у зв`язку з чим суд зазначає, що повний текст рішення суду у даній справі № 910/12252/23, про яке позивач зазначає в прохальній частині позову, як спростування буде в кілька разів більшим за обсягом, ніж спірні публікації, що непомірно збільшує обсяг спростування та не відповідає приписам Закону України "Про медіа" в частині обсягу спростування, позаяк публікація такої кількості інформації буде не виправданою і порушить принцип пропорційності.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Крім того, такий спосіб оприлюднення судового рішення суперечить Закону України «Про доступ до судових рішень», відповідно до якого оприлюднення судових рішень повинно відбуватись у визначеному ним порядку та із дотриманням певних умов, а саме обмежень на поширення інформації, визначеної статтею 7 цього Закону.

Відтак, суд наголошує на законодавчо визначеному порядку оприлюднення судових рішень та частково погоджується з доводами позивача, що у даному випадку єдиним ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача не пізніше наступного дня після набрання законної сили судовим рішенням у даній справі спростувати недостовірну інформацію про ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» (код ЄДРПОУ 38443865), у зв`язку з чим вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача у вказаній частині з урахуванням вищенаведених висновків щодо пропорційності оприлюдненого спростування, а саме шляхом розміщення в мережі Інтернет у тому ж розділі, де було розміщено спірну публікацію (статтю), вступної та резолютивної частини судового рішення у цій справі (без права його видалення).

При цьому, в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача не пізніше наступного дня після набрання законної сили рішенням у даній справі спростувати недостовірну інформацію про позивача, яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_41 на «YouTube»-каналі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_19, у відеосюжеті під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_1», розміщеному за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_16, шляхом розміщення спростування під назвою: «Спростування як недостовірної інформації щодо ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ», висвітленої (поширеної) у розміщеному ІНФОРМАЦІЯ_41 відеосюжеті під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_1», з оголошенням вступної та резолютивної частини судового рішення у цій справі (без права його видалення), не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів доступу тощо, у окремому відеосюжеті, який повинно бути розміщено (без права видалення) на вказаному вище «YouTube»-каналі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_19, який адресується (до його Головної сторінки) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_40 суд зазначає про невідповідність обраного позивачем способу захисту, який в порушення приписів чинного законодавства, делегує відповідачеві функції суду, позаяк згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким звершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим кодексом, та згідно ст. 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Відтак, за висновками суду позовні вимоги позивача у відповідній частині задоволенню не підлягають.

В контексті заявлених позивачем позовних вимог щодо видалення недостовірної інформації суд в загальному погоджується з доводами останнього, які зводяться до того, що застосування такого способу захисту особистого немайнового права, як спростування недостовірної інформації, за умови, що така інформація залишиться загальнодоступною у мережі Інтернет та може бути у подальшому скопійована, передрукована чи розповсюджена іншим чином, забезпечить ефективний захист та відновлення порушених прав позивача на недоторканість ділової репутації.

У постанові Верховного Суду від 20.04.2022 року у справі № 748/2794/20 (провадження № 61-13474св21) зазначено, що спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб.

Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення (частина 2 статті 278 ЦК України).

Верховний Суд у своїй постанові від 11.10.2023 року у справі № 756/10624/21 зазначив, що тлумачення частини другої статті 278 ЦК України свідчить, що з метою захисту особистого немайнового права законодавець допускає застосування різних способів захисту.

У разі поширення інформації в мережі Інтернет, яка порушує особисте немайнове право особи, вимога про видалення статті з мережі Інтернет є належним способом захисту.

За таких обставин, суд вважає недоречними посилання відповідача на той факт, що ст. 278 ЦК України начебто не передбачає такий спосіб захисту як видалення інформації у мережі Інтернет, оскільки це не відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у вказаній вище постанові від 11.10.2023 у справі № 756/10624/21.

Саме вказаними вище фактами, на думку суду, обґрунтована необхідність одночасного застосування в рамках даної справи (в частині інформації, поширеної в мережі Інтернет, в короткому описі до відеосюжету від ІНФОРМАЦІЯ_41 на «YouTube»-каналі та у публікаціях від ІНФОРМАЦІЯ_6 та від ІНФОРМАЦІЯ_8) двох способів захисту порушених прав позивача (спростування та видалення недостовірної інформації).

За таких обставин, за висновками суду єдиним можливим способом повного відновлення порушених прав позивача в частині інформації, поширеної в мережі Інтернет, в короткому описі до відеосюжету від ІНФОРМАЦІЯ_20 на «YouTube»-каналі та у публікаціях від ІНФОРМАЦІЯ_6 року та від ІНФОРМАЦІЯ_8 року буде зобов`язання відповідача не пізніше десяти календарних днів після набрання законної сили судовим рішенням у даній справі видалити недостовірну інформацію про ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» (код ЄДРПОУ 38443865):

2. яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_6 року на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10, у публікації (статті) під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_32», розміщеній за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_21, а саме:

- висловлювання «ІНФОРМАЦІЯ_32»;

- висловлювання «Ця компанія належить до орбіти російського бізнесмена білоруського походження ОСОБА_8.»;

- висловлювання «…керувати бізнесом продовжили його давні партнери, зокрема, дружина ОСОБА_13…»;

- висловлювання КЛІНІНГ РФ НА СТРАТЕГІЧНИХ ОБ`ЄКТАХ УКРАЇНИ;

- висловлювання «…група компаній, яка має зв?язок з російським бізнесменом, продовжує отримувати державні підряди та мати доступ до великої кількості стратегічних об`єктів України.»;

3. яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_8 року на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10, у публікації (статті) під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_9», розміщеній за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_22, а саме:

- висловлювання «ІНФОРМАЦІЯ_9»;

Поряд із цим, суд вважає безпідставними твердження відповідача стосовно того, що у випадку прийняття судом рішення про видалення із тексту спірних публікацій (короткого опису до відеосюжету) певних висловлювань, це неодмінно спотворить первісний текст таких публікацій і може кардинально змінити думку автора, яку він намагався донести до широкої аудиторії, що по суті є цензурою діяльності щодо певної особи (в контексті висновків викладених у постанові Верховного Суду у справі № 757/14418/20-ц).

Системний аналіз постанови Верховного Суду від 14.07.2021 року у справі № 757/14418/20-ц, на яку в розрізі викладених вище доводів посилався відповідач, вказує на те, що відповідний висновок Верховного Суду щодо неналежності вилучення певної інформації, як способу захисту порушених прав зроблений саме в контексті позовних вимог, які були заявлені в рамках відповідної справи і які за висновками суду не містили «жодних конкретних посилань на те, яку саме інформацію чи висловлювання, поширену у відкритому реєстрі національних публічних діячів України слід визнати недостовірною, такою, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивача та потребує спростування».

При цьому, можливість вільного корегування тексту відповідних спірних публікацій, після видалення з їх змісту недостовірної інформації, у повній мірі нівелює ті неточності, які можуть мати місце після відповідних дій (без видалення таких публікацій в цілому).

Водночас, загальна можливість застосування на підставі рішення суду, такого способу захисту, як зобов`язання особи видалити недостовірну інформацію з мережі Інтернет, підтверджується наведеною вище позицією Верховного Суду, яка міститься у постанові від 11.10.2023 року у справі № 756/10624/21 і яка взята до уваги судом першої інстанції при ухваленні даного рішення.

Наразі, судом враховано, що зазначений позивачем в позовній заяві строк видалення недостовірної інформації, який становить 10 календарних днів, відповідає технічній можливості фактичного виконання відповідачем рішення суду у вказаній частині та є цілком розумним.

Що ж стосується позовної вимоги про зобов`язання відповідача не пізніше десяти календарних днів після набрання законної сили судовим рішенням у даній справі видалити недостовірну інформацію про ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» (код ЄДРПОУ 38443865), яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_41 на «YouTube»-каналі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_19, у відеосюжеті під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_1», розміщеному за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_16, то така, на думку суду, не підлягає задоволенню, оскільки подібні зміни, а саме видалення частини інформації є неможливими без видалення всього відеосюжету, який на відміну від текстових публікацій є цілісним об`єктом інформації.

У зв`язку з викладеним суд зазначає щодо можливості подальшої реалізації позивачем права захисту ділової репутації в частині недостовірної інформації, поширеної у відео - сюжеті ІНФОРМАЦІЯ_20, шляхом звернення до суду з відповідними позовними вимогами з урахуванням специфічного для даної категорії спорів відповідного способу захисту.

Відповідно до частини 1статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (ч. 1ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» до Громадської організації «СЛІДСТВО.ІНФО» про захист особистого немайнового права на недоторканість ділової репутації та спростування недостовірної інформації - задовольнити частково.

2. Визнати недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» (код ЄДРПОУ 38443865) інформацію:

- яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_20 на «YouTube»-каналі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_19, у відеосюжеті під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_1», розміщеному за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_16, а саме:

- висловлювання «Керувати компаніями продовжили його давні партнери, зокрема, дружина ОСОБА_13…»;

- висловлювання «…компанії з російським бекграундом»;

- яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_6 року на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10, у публікації (статті) під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_32», розміщеній за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_21, а саме:

- висловлювання «ІНФОРМАЦІЯ_32»;

- висловлювання «Ця компанія належить до орбіти російського бізнесмена білоруського походження ОСОБА_8.»;

- висловлювання «…керувати бізнесом продовжили його давні партнери, зокрема, дружина ОСОБА_13…»;

- висловлювання «КЛІНІНГ РФ НА СТРАТЕГІЧНИХ ОБ`ЄКТАХ УКРАЇНИ»;

- яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_8 року на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10, у публікації (статті) під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_9», розміщеній за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_22, а саме:

- висловлювання «ІНФОРМАЦІЯ_9»;

3. Зобов`язати Громадську організацію «СЛІДСТВО.ІНФО» (код ЄДРПОУ 39593820) не пізніше наступного дня після набрання законної сили судовим рішенням у даній справі спростувати недостовірну інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» (код ЄДРПОУ 38443865):

- яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_20 на «YouTube»-каналі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_19, в короткому описі до відеосюжету під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_1», розміщеному за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_16, шляхом розміщення в мережі Інтернет, а саме у вказаному вище короткому описі до даного відеосюжету, вступної та резолютивної частини судового рішення у цій справі (без права його видалення), не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів доступу тощо, під заголовком: «Спростування як недостовірної інформації щодо ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ», висвітленої (поширеної) у розміщеному ІНФОРМАЦІЯ_41 короткому описі до відеосюжету під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_1»;

- яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_6 року на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10, у публікації (статті) під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_32», розміщеній за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_21, шляхом розміщення в мережі Інтернет, а саме у тому ж розділі, де було розміщено спірну публікацію (статтю), спростування під назвою: «Спростування як недостовірної інформації щодо ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ», висвітленої (поширеної) у розміщеній ІНФОРМАЦІЯ_6 публікації (статті) під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_32», з повним текстом вступної та резолютивної частини судового рішення у цій справі (без права його видалення), не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів доступу тощо;

- яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_8 року на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10, у публікації (статті) під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_9», розміщеній за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_22, шляхом розміщення в мережі Інтернет, а саме у тому ж розділі, де було розміщено спірну публікацію (статтю), спростування під назвою: «Спростування як недостовірної інформації щодо ТОВ «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ», висвітленої (поширеної) у розміщеній ІНФОРМАЦІЯ_8 публікації (статті) під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_9», з повним текстом вступної та резолютивної частини судового рішення у цій справі (без права його видалення), не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів доступу тощо.

4. Зобов`язати Громадську організацію «СЛІДСТВО.ІНФО» (код ЄДРПОУ 39593820) не пізніше десяти календарних днів після набрання законної сили судовим рішенням у даній справі видалити недостовірну інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» (код ЄДРПОУ 38443865):

- яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_20 на «YouTube»-каналі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_19, в короткому описі до відеосюжету під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_1», розміщеному за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_16, а саме: висловлювання «… група компаній, яка має зв`язок з російським бізнесменом білоруського походження ОСОБА_8, отримує державні підряди та має доступ до великої кількості стратегічних об`єктів України.»;

- висловлювання «ІНФОРМАЦІЯ_32»;

- висловлювання «Ця компанія належить до орбіти російського бізнесмена білоруського походження ОСОБА_8.»;

- висловлювання «…керувати бізнесом продовжили його давні партнери, зокрема, дружина ОСОБА_13…»;

- висловлювання «КЛІНІНГ РФ НА СТРАТЕГІЧНИХ ОБ`ЄКТАХ УКРАЇНИ»;

- висловлювання «ІНФОРМАЦІЯ_9»;

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Громадської організації «СЛІДСТВО.ІНФО» (вул. Грекова, буд. 22 а, кв. 27, м. Київ, 04060, код ЄДРПОУ 39593820) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ» (пр.Степана Бандери буд.21, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 38443865) судовий збір у розмірі 6710 (шість тисяч сімсот десять гривень) 00 коп.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 04 жовтня 2024 року.

Суддя А.М.Селівон


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	22.08.2024
Оприлюднено	10.10.2024
Номер документу	122152275
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо захисту ділової репутації

Селівон А.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 22.08.2024 по справі 910/12252/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/12252/23

Рішення від 22.08.2024

Рішення
від 22.08.2024 по справі 910/12252/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА