Постанова

від 07.10.2024 по справі 761/39601/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 761/39601/19

номер провадження №22-ц/824/9052/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,учасники справи: представник позивача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року /суддя Фролова І.В./

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_4 про витребування майна з чужого, незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_4 , про витребування майна з чужого, незаконного володіння у якому просить суд витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на свою користь квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року позов задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 9 989 гривень 20 копійок. /т. 2 а.с. 73-79/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, судові повістки направлялись на адресу, вказану позивачем у позові, а не адресу його реєстрації, відправка смс повідомлення також не є належним повідомленням про розгляд справи. Отже, відсутні належні докази повідомлення відповідача про розгляд справи, що є окремою підставою скасування рішення суду першої інстанції. Окремо, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулась з клопотанням про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи.

Апелянт та його представник в судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який з`явився у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Позивач) є власником квартири АДРЕСА_1 .

Право приватної власності у позивача виникло на підставі договору купівлі-продажу від 02.10.2010 р., укладеного між нею та ОСОБА_5 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левашовим Олександром Геннадійовичем, зареєстрованого реєстрі за № 3354.

Крім того, факт державної реєстрації квартири АДРЕСА_1 , належної їй на праві приватної власності підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, який був сформований 02.10.2014 року.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, у січні 2018 року вона із довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізналась, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. було посвідчено договір купівлі-продажу її квартири, серія та номер 6, виданий 04.01.2018 року, новим власником квартири зазначено раніше незнайому їй ОСОБА_4 .

Позивач стверджує, що спірного договору купівлі-продажу не підписувала, при його складані присутня не була, підпис, що міститься у договорі їй не належить та виконаний від її імені іншою особою.

Під час розгляду справи сторона позивача наполягала на тому, що спірна квартира 04.01.2018 року вибула із її законного володіння поза її волі на підставі договору купівлі - продажу, укладеного (нібито) між нею та ОСОБА_4 із використанням, на думку сторони позивача, підроблених документів.

Також, як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 06 березня 2019 року між відповідачем ОСОБА_2 та третьою особою по справі ОСОБА_4 укладено договір купівлі - продажу спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В.

У результаті зазначеного правочину спірна квартира опинилась у володінні відповідача.

Згідно з висновком Українського науково - дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби Безпеки України № 370/1 від 21.02.2022 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 в графi «Продавець» у договорі купівлі - продажу від 04.01.2018 року квартири АДРЕСА_1 , виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою, з ретельним наслідуванням («на око» або «з попереднім тренуванням») справжнього підпису ОСОБА_3 .

Крім того, рукописний запис « ОСОБА_3 » в графі «Продавець» у договорі купівлі - продажу від 04.01.2018 року квартири АДРЕСА_1 , виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою, з ретельним наслідуванням («на око» або «з попереднім тренуванням») справжнього почерку ОСОБА_3 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався нормами статей 317, 318 ЦК України про те, що власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до вимог ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно з висновком про застосування норм права, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №674/31/15-ц захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України.

Крім того, положення статті 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. (Правовий висновок ВСУ від 18 січня 2017р. у справі за № 6-2723цс16)

Коли майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, наслідком правочину, здійсненого з таким порушенням, є не двостороння реституція, а витребування майна із незаконного володіння (віндикація). Отже, право особи, яка вважає себе власником майна, підлягає захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача із використанням правового механізму, встановленого статтею 388 ЦК України. Аналогічна правова позиція також висловлена 28 серпня 2019 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 127/17971/15-ц, провадження № 61-11692св18.

Таким чином, у відповідності до вимог ст.ст. 330, 388 ЦК України право власності на майно, яке було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Крім того, на наявність права власності на майно не впливає також і та обставина, що воно було предметом відчуження на підставі укладених іншими особами правочинів, оскільки дійсний власник не був стороною цих угод, а ст. 346 ЦК України не передбачає припинення права власності дійсного власника в зв`язку з реєстрацією договорів купівлі-продажу за іншими особами під час його неодноразового перепродажу, що відбувалося без участі та поза межами волі дійсного власника. (Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 року у справі №6-1цс15).

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Отже, відповідно до вищенаведених вимог закону, особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належним йому майном, тобто коли майно незаконно вибуває із його володіння. Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Аналіз положень статті 387 ЦК України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Встановлено, що факт вибуття майна з володіння позивача не з її волі, а також факти й обставини, що підтверджують яким шляхом спірна квартира вибула з її володіння, підтверджуються висновком Українського науково - дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби Безпеки України № 370/1 від 21.02.2022 року.

Згідно із зазначеним висновком експертами встановлено, що підпис від імені Панаїтової НП. у договорі купівлі-продажу від 04.01.2018 року квартири АДРЕСА_1 , виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Клопотання в суді апеляційної інстанції про призначення повторної почеркознавчої експертизи, заявлене представником відповідача, апеляційний суд залишає без розгляду відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України, оскільки воно не направлено стороні позивача.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що спірна квартира вибула із законного володіння позивача поза волею останньої, договір на відчуження вказаної квартири позивачка не підписувала, що дає підстави дійти висновку щодо відсутності (нікчемності) договору купівлі-продажу квартири від 04.01.2018, серія та номер 6, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В.

Враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірна квартира підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння у відповідача ОСОБА_2 , тобто є обґрунтованим задоволення віндикаційного позову до відповідача, як останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги, щодо неповідомлення про розгляд справи, апеляційним судом відхиляються з огляду на те, що представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 брала участь у розгляді, який неодноразово відкладався у зв`язку з клопотанням про відкладення розгляду справи т. 2 а.с. 35, востаннє - т. 2 а.с. 53. ОСОБА_2 повідомлявся про розгляд справи за номером телефону /т. 2 а.с. 24/ Отже, сторона відповідача була обізнана про розгляд справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року - залишити без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: