Постанова

від 08.10.2024 по справі 534/403/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Комарова Д.Ю.

08 жовтня 2024 р.Справа № 534/403/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові у режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комсомольський міський суд Полтавської області від 17 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Полтавській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: старший сержант поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області Тупало Микола Анатолійович, Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В с т а н о в и в:

23.02.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1447926 від 15.02.2024, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративно стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн., а провадження по справі закрити.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що згідно постанови серії ЕНА №1447926 від 15.02.2024 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, керуючи транспортним засобом у АДРЕСА_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед початком руху та не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п.9.2.а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 126 та ч.2 ст.122 КУпАП. Позивач вважає оскаржувану постанову необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам законодавства та підлягає скасуванню, оскільки постанова винесена неуповноваженою особою.

Крім того, позивач зазначає, що на прохання надати докази правопорушення, фізична особа в однострої поліцая ОСОБА_2 пропонувала зробити це на приватному смартфоні. Також позивач зазначив, що він звернувся до фізичної особи в однострої поліцая ОСОБА_2 з клопотанням про перенесення розгляду справи про адміністративне правопорушення на іншу дату з метою належного ознайомлення з матеріалами справи та отримання правової допомоги, однак отримав відмову у задоволенні клопотання. Позивач зазначив, що він намагався написати в оскаржуваній постанові про те, що йому відмовлено у правовій допомозі, але в нього її висмикнули не давши змоги засвідчити її особистим підписом.

Також позивач просить суд стягнути на його користь витрати та витрати пов`язані з поданням адміністративного позову та прибуття до суду, а також моральну шкоду 1000 грн.

Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 11.03.2024 залучено до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент патрульної поліції Національної поліції України.

У відзиві на адміністративний позов відповідач ГУ НП в Полтавській області, не погоджуючись з вимогами позивача, зазначає, що 15.02.2024 приблизно о 16: 36 год. в м. Горішні Плавні по просп. Героїв Дніпра, 42 було зупинено транспортний засіб Chevrolet Evanda, д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки водій керуючи транспортним засобом не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку руху, чим було порушено п. 9.2 а ПДР України. Під час розгляду справи було встановлено, що за кермом вищезазначеного транспортного засобу перебував ОСОБА_1 , який в процесі розгляду справи не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим також порушив п. 2.1 А ПДР України. Позивача було ознайомлено із усіма правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що підтверджується матеріалами відео фіксації. Крім того, було дотримано порядок розгляду справи, передбачений ст. 279 КУпАП.

Щодо вимоги відшкодування моральної шкоди ГУ НП в Полтавській області зазначило, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1174 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 02.05.2024 замінено у справі за позовом ОСОБА_1 до старшого сержанта поліції ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_2 , третя особа Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, неналежного відповідача сержанта поліції ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_2 на належного відповідача ГУ НП в Полтавській області.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 17.06.2024 відмовлено у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 .

Судове рішення вмотивовано тим, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 122 КУпАП, інспектори відповідного органу діють не як самостійні суб`єкти владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, за правомірністю експлуатації транспортних засобів, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів. Органом Національної поліції, у даній справі, є Головне управління Національної поліції в Полтавській області, від імені якого виступає поліцейський старший сержант поліції ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_2 , уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Також суд зазначив, що як убачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед початком руху. Згідно п. 9.2.а ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед початком руху і зупинкою. Також, відеозаписом зафіксовано, що водій ОСОБА_1 не надав працівнику поліції посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Крім того, суд зазначив, що працівником поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення були дотримані усі вимоги, передбачені КУпАП, зокрема, щодо заслуховування пояснень правопорушника та роз`яснення його прав, надання можливості порушнику ознайомитись з матеріалами справи, заявляти клопотання.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить скасувати в повному обсязі заочне рішення від 17.06.2024 року по справі № 534/403/24, проголошене фізичною особою ОСОБА_3 , яка узурпувала владу Народу України, здійснює судочинство за межами суду встановленого законом, без наявності державних символів встановлених та описаних законом - працівницею суб`єкту господарювання з назвою Комсомольський міський суд Полтавської області код ЄДРПОУ 22548112, станом на 11.09.2018 року, як юридична особа, знаходиться в стані припинення, у зв`язку з численними порушеннями норм матеріального та процесуального права встановленими ст. ст. 1, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 19, 20, 21, 22, ч. 2 ст. 42, 55, 59, 61, 62, 68, 69, 71, п. 12 ст. 92,1 13, п.9-1 ст. 116, 117, 124, 125, 129, 140, 143, 145 Конституції України, ст.6 Європейської конвенції з прав людини закону України Документ 995_004, ст. ст. 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 16, п.п.1, 8, 9 ст. 19 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ст. ст. 1, 2, 3, п. п.1, 2, 4, 6 ст. 4, 10, 80, 81, 82, п.1 ст.89 п. 4 ст. 91, 237, 238, 244, 246 ЦК України, п. п. 2,3 ст. 2,3, п.п 7,18 ст. 4, п.5 ст. 5, 6, 7, 8, 9, п.15 ст.10, п. п. 2,12 ст. 40, п. п. 1, 3 ст. 43, п. п. 2,3 ч. 3 ст. 44, п.4 ст. 46, п. п. 1, 4, 5, 6 ст. 48, ст. 72 - ст.77, п. п. 1,3 ст. 78, п. п. 3, 4, 8, 9 ст. 79, ст. 90, 94, п. п. 1, 2, 4, ст. 159, ст.162, 164, 171, п. 1 ст. 211, п. 6, 7, 8, 10 ст. 243 КАС України, ст. ст. 222, 255 КУпАП. Справу № 534/403/24 повернути на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасувати незаконну ухвалу від 02.05.2024 року по справі № 534/403/24 проголошену особою ОСОБА_3 - працівницею суб`єкту господарювання з назвою Комсомольський міський суд Полтавської області код ЄДРПОУ 22548112, станом на 11,09,2018 року, як юридична особа, знаходиться в стані припинення. Перевірити згідно з п.1 ч.2 ст. 2 КАС України наявність повноважень у фізичної особи в формі поліцая ОСОБА_2 , а також, чи діяв він «на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України». Визнати фізичну особу в формі поліцая ОСОБА_2 який особисто склав, засвідчив та розглянув адміністративну справу та виніс постанову серія ЕНА № 1447926 від 15.02.2024 року порушуючи вимоги ст. ст. 222, 255 КУпАП, та прийняв рішення про накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 510 грн Людині, Громадянину України ОСОБА_1 в порушення прав людини, затверджених Конституцією України на виконання норми ст. 61 Конституції України яка встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер належним відповідачем

Аргументи, наведені позивачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у позові.

У відзиві на апеляційна скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1 ст. 268 КАС України).

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).

Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід частково скасувати, з наступних підстав.

Судовим розглядом справи встановлено, що 15.02.2024 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 2 (м. Горішні Плавні) Кременчуцького району Управління поліції ГУ НП в Полтавській області старшим сержантом поліції Тупало М.А. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1447926, згідно з якою 15.02.2024 року о 16:36 год в м. Горішні Плавні по пр. Героїв Дніпра, 42, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Chevrolet Evanda, д.н.з. НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед початком руху та не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1. а, п 2.9 а ПДР України. та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП. (а.с. 109).

У якості доказів скоєного ОСОБА_4 правопорушення у постанові зазначено про наявність відеозаписи з бодікамери BI 0074.

Колегія суддів зазначає що, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За приписами п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно із ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, передбачені ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Колегія суддів зазначає, що використання у зазначеній вище нормі формулювання «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень», вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Аналогічна правова позиція з приводу включення до кола відповідачів у справі особи, яка приймала оскаржуване рішення у справі про адміністративне правопорушення, викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі № 742/2298/17 та від 26.12.2019 року у справі за № 724/716/16-а.

Наказом МВС України від 27.04.2020 № 357, зареєстрованим в Мінюсті України 15.05.2020 за № 443/34726, затверджена Інструкція з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України.

Терміни в цій Інструкції вживаються в таких значеннях, зокрема, - група реагування патрульної поліції (далі - ГРПП) - наряд патрульної поліції у складі не менше двох поліцейських, які в зоні оперативного реагування виконують завдання із забезпечення публічної безпеки і порядку, взаємодії з населенням, безпеки дорожнього руху, запобігання правопорушенням або подіям та їх припинення, оперативного реагування на них; - підрозділ реагування патрульної поліції (далі - ПРПП) - відділ (сектор) реагування патрульної поліції, який організовує та координує діяльність ГРПП, які цілодобово забезпечують оперативне реагування на заяви і повідомлення про правопорушення або події, а також здійснює комплекс превентивних заходів шляхом патрулювання території обслуговування, виявлення та припинення правопорушень, застосування визначених законодавством поліцейських та інших заходів (пункт другий означеної вище Інструкції).

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що належним відповідачем у справі є ГУНП в Полтавській області, а не поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 2 Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області старший сержант поліції ОСОБА_2 .

Колегія суддів зазначає, що виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві, саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.

Як убачається із наданого до суду апеляційної інстанції графіку чергування нарядів ВП № 2 КРУП ГУНП в Полтавській області на лютий 2024 року, поліцейський ОСОБА_2 15.02.2024 року здійснював чергування у складі наряду патрульної поліції (автопатруль: поліцейські Мальцев/Тупало) (т. 4 а.с. 131) і повноваження останнього підтверджені посвідченням, виданим 05.05.2023 року начальником ГУНП в Полтавській області (т. 4, а.с. 147).

Колегія суддів також зазначає, що 07.11.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи - ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, ЄДРПОУ 40108630, а 03.12.2021 до ЄДР внесений запис про керівника юридичної особи (т. 4, а.с. 199-200).

Із наданої до суду апеляційної інстанції позивачем ОСОБА_1 посадової інструкції поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 2 Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області Тупало М.А. убачається, що до завдань та обов`язків останнього входить складання, у межах компетенції, протоколів про адміністративні правопорушення та здійснення, у визначених законом випадках, провадження у справах про адміністративні правопорушення (підпункт 2.10, пункту 2 посадової інструкції).

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі - Закон № 3353-XII) визначається Правила дорожнього руху України (далі ПДР України), які встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до п. 1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Підпунктом а) п. 9.2 ПДР України визначено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед початком руху і зупинкою.

Згідно із підпунктом «а» п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Підпунктом а) п. 2.1 ПДР України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 122 КУпАП).

Відповідно до частини 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частиною 1 ст. 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

У визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в Кодексі України про адміністративні правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.02.2018 по справі 536/583/17.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За змістом ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

На підтвердження факту скоєння ОСОБА_1 порушення підпункту а) п. 9.2 ПДР України, відповідач надав відеофайл із технічного засобу відеозйомки VID-20240317-WA0000.

Колегія суддів зауважує, що оскаржувана постанова є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.

Таке рішення має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.01.2019 року по справі № 592/5576/17 (К/9901/33984/18), у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, надана відповідачем копія відеозапису не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем підпункту а) п. 9.2 ПДР України.

Колегія суддів зазначає, що в оскаржуваній постанові від 15.02.2024 року, серії ЕНА № 1447926, (а.с. 109), в порушення вимог ст. 283 КУпАП, поліцейським не зазначений такий технічний засіб відео зйомки як VID-20240317-WA0000, що виключає можливість прийняття означеного запису у якості належного і допустимого доказу по справі.

Дослідивши відеозапис з нагрудної камери поліцейського наряду патрульної поліції (DS IX3В1074_ВI0074), зокрема час запису з 17:06:51 по 17:06:59, колегія суддів встановила, що о 17:06:58 позивач ОСОБА_1 намагався заявити поліцейському клопотання про перенесення розгляду справи, яке було відхилено (17:06:59) без з`ясування причин заявленого клопотання та визначення мотивів його відхилення.

В суді першої інстанції, як і в суді апеляційної інстанції, позивач зазначає, що означене клопотання ним заявлялось, у зв`язку з наміром отримати правову допомогу з огляду на ситуацію, що виникла між ним та поліцейськими. Доказів, які б спростували означені твердження ОСОБА_1 , судам першої та апеляційної інстанцій відповідачем не надано.

При цьому, колегія суддів враховує висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 18.02.2020 у по справі № 524/9827/16-а, згідно з якими: «не вжиття інспектором жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, є порушенням права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення» (п. 26-27).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що такими діями поліцейським порушено права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Оскільки означені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів частково задовольняючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасовує судове рішення в частині, якою судом відмовлено у задоволені вимог позивача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1447926 від 15.02.2024, якою його притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 122 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн, з прийняттям нового судового рішення про задоволення означених вимог.

Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень, у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, справа про адміністративне правопорушення по відношенню до ОСОБА_1 підлягає закриттю.

З огляду на положення ст. 315 КАС України, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 1000 грн,, колегія суддів зазначає, що ст. 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Колегія суддів зауважує, що позивач не висунув аргументів про завдання йому відповідачем будь-якої шкоди, яка призвела б до присудження відшкодування моральної шкоди у розмірі 1.000 грн. Колегія суддів вважає, що встановлення порушень прав ОСОБА_1 при прийнятті поліцейським оскаржуваної ним постанови від 15.02.2024 само собою становить достатню справедливу сатисфакцію будь-якої моральної шкоди, яку міг зазнати позивач.

Стосовно заяви позивача про проведення розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме, про стягнення витрат пов`язаних з поданням адміністративного позову та прибуттям до суду, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (п. 5 ч. 3 ст. 132 КАС України).

За правилами ч. 1 ст. 135 КАС України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Частиною 2 ст. 135 КАС України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

За загальним правилом, відшкодуванню стороні, на користь якої ухвалено рішення, підлягають лише витрати, які є документально підтвердженими та безпосередньо пов`язаними із реалізацією особою права на захист шляхом звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України).

Установивши, що позивач не надав належних і допустимих доказів переїзду до іншого населеного пункту, наймання житла, втраченого заробітку та відриву від звичайних занять, які саме заняття були ним заплановані проте не здійснені у зв`язку зі зверненням до суду, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення на користь позивача витрат пов`язаних з прибуттям до суду.

Колегія суддів не приймає до уваги, надані ОСОБА_1 фіскальний чек автозаправочного комплексу ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» від 05.03.2024 року на суму 300 грн. (т. 1 а.с. 72) та чек ПП ОСОБА_5 № 19 від 05.03.2024 року на суму 147 грн., оскільки із змісту наданих фіскальних чеків неможливо встановити зв`язок означених витрат із справою № 534/403/24.

Колегія суддів також зазначає, що Веб-портал «Судова влада України», це офіційний веб-портал судової влади України, на якому публікується інформація про діяльність судів та органів системи правосуддя і за допомогою якого надається безоплатний доступ до оприлюднених інформаційних ресурсів, у тому числі і про Комсомольський міський суд Полтавської області (запис про державну реєстрацію юридичної особи № 15841200000000907 від 05.06.1981).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).

Частиною 6 ст. 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, положень пункту 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», колегія суддів, здійснюючи розподіл судових витрат у справі, приймає рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору за подання адміністративного позову (605,60 грн.) та подання апеляційної скарги (726,72) у загальній сумі 1332,32 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 13, 23, 31, 268, 269, 286, 271, 272, 292, 293, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 17 червня 2024 року скасувати в частині відмови у задоволені вимог ОСОБА_1 про скасування постанови поліцейського відділу поліції № 2 (м. Горішні Плавні) Кременчуцького району Управління поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області старшого сержанта поліції Тупало Миколи Анатолійовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1447926 від 15.02.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 510 грн. за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушенні, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, з прийняттям нового судового рішення про задоволення цих вимог.

Скасувати постанову поліцейського відділу поліції № 2 (м. Горішні Плавні) Кременчуцького району Управління поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області старшого сержанта поліції Тупало Миколи Анатолійовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1447926 від 15.02.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 510 грн. за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушенні, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В іншій частині рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 17 червня 2024 року змінити з підстав та мотивів його прийняття.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Полтавській області (ЄДРПОУ 40108630,) на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1332 (одна тисяча триста тридцять дві) гривні 32 копійки.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді Л.В. Курило А.О. Бегунц