Постанова

від 08.10.2024 по справі 560/5138/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/5138/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

08 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ІН ФОРС КЕМІКАЛ" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "ІН ФОРС КЕМІКАЛ" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької митниці про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2023/000287/2 від 17.11.2023 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2023/000840 від 17.11.2023 року.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Хмельницької митниці №UA400000/2023/000287/2 від 17.11.2023 про коригування митної вартості товарів.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2023/000840 від 17.11.2023.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між приватним підприємством "ІН ФОРС КЕМІКАЛ" (покупець) та NANJING PETERS FARM BIO-TECHNOLOGY (продавець) 23.08.2023 укладено контракт на поставку товару №PDF02230823143, відповідно до умов якого:

- у порядку і строки визначені Контрактом продавець зобов`язується поставити покупцю Товар, як зазначено в Додатку №1, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити Товар (п.1.1. Контракту);

- асортимент, кількість і ціна товару визначається в додатках до Контракту (п.1.2. Контракту).

У Додатку №1 до Контракту було погоджено, зокрема, поставку 16 000 літрів (у каністрах по 20 літрів) на умовах 100% передоплати позивачем ціни Товару в сумі 66 080 доларів США, 4,13 долари США за 1 літр Товару.

Передбачена ціна в Контракті (додатках до нього) включала у т.ч. вартість:

- транспортування на умовах CIF до морський порт Констанца (Румунія) (пункти 3.1. і 5.2. Контракту);

-страхування, упакування і маркування (п. 5.2. Контракту).

Загальна вартість усіх пестицидів у препаративних формах, поставка яких передбачалась Додатком № 1 до Контракту, становила 539 614 доларів США (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 20.10.2023 року до Контракту).

Позивач сплатив вказану ціну товару згідно з платіжними інструкціями № 30 від 25.08.2023 року, № 33 від 21.09.2023 року, № 35 від 26.09.2023 року, № 37 від 04.10.2023 року, № 39 від 24.10.2023 року та № 41 від 26.10.2023 року.

Товар було доставлено до порту Констанца (Румунія) у контейнері № TEMU2259640, витрати на його транспортування із вказаного порту до місця ввезення на митну території України - п\п Порубне, склали 125 431,96 грн, що підтверджується виданими експедитором (ТОВ «ТЕК МІТРІДАТ») Рахунком на оплату № 101021 від 07.11.2023 року (далі - Рахунок) (для визначення митної вартості враховуються тільки рядки 1, 2 і 3 Рахунку, оскільки рядок 4 Рахунку стосується доставки Товару вже від місця його ввезення на митну територію України до пункту призначення, додавання вартості якої до митної вартості МК не передбачено) і Довідкою про транспортні витрати вих. № 101123/1 від 10.11.2023 року.

Митну вартість товару утворюють ціна товару згідно з контрактом і витрати з його транспортування із порту Констанца в Румунії до п\п Порубне.

З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару декларант до Хмельницької митниці подав митну декларацію № 23UA400040037960U1 від 16.11.2023.

Митна вартість товару становила 2521776,90 грн (графа 45 митної декларації) і вирахувана наступним чином: 66 080 х 36,2643 + 125 431,96 = 2521776,90 з яких: 66 080 - ціна у доларах США за 16 000 літрів товару згідно з контрактом; 36,2643 - встановлений курс гривні відносно долару США станом на дату подачі митної декларації - 16.11.2023; 125 431,96 - витрати на транспортування товару із порту Констанца в Румунії до місця ввезення на митну територію України (п\п Парубне).

До митної декларації №23UA400040037960U1 від 16.11.2023 позивач подав такі документи: пакувальний лист від 01.10.2023 року (код документа у митній декларації - 0271); рахунок фактура - інвойс від 01.10.2023 року (0380); коносамент - Bill of lading № 273384643 (0705); автотранспортна накладна - CMR 196868 (0730); декларація про походження товару - інвойс від 01.10.2023 року (0862); банківський платіжний документ, що стосується товару, а саме його оплати - платіжні інструкції в іноземній валюті № 30 від 25.08.2023 року, № 33 від 21.09.2023 року, № 35 від 26.09.2023 року, № 37 від 04.10.2023 року, № 39 від 24.10.2023 року та № 41 від 26.10.2023 року (3001); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги - наданий ТОВ «ТЕК «МІТРІДАТ» Рахунок на оплату № 101021 від 07.11.2023 року (3004); банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно - експедиційних послуг - платіжна інструкція 4100 від 08.11.2023 року (3005); документ, що підтверджує вартість перевезення товарів - надана ТОВ «ТЕК «МІТРІДАТ» Довідка про транспортні витрати № 101123/1 від 10.11.2023 року (3007); висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією - Висновок Державного підприємства «Держаний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» №112/752 від 13.11.2023 року (3016); розрахунок ціни - надана NANJING PETERS FARM BIO-TECHNOLOGY CO., LTD. Калькуляція від 10.10.2023 року (3021); страховий поліс (мов.ориг. «cargo transportation insurance policy») від 27.09.2023 року (3530); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів - Контракт (4100); доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаток № 1 від 23.08.2023 року до Контракту і Додаткова угода №1 від 20.10.2023 року до Контракту (4103); договір (контракт) про перевезення - Договір № 42/25/11/2022/1 від 25.11.2022 року про транспортно-експедиторські послуги між позивачем і ТОВ «ТЕК «МІТРІДАТ».

Хмельницька митниця 17.11.2023 за результатами розгляду наданого позивачем пакету документів, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2023/000287/2, яким здійснено коригування митної вартості товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості товарів. При цьому, відповідач визначив митну вартість на рівні 4,2553 доларів США за одиницю (1 кілограм) (графа №30 рішення), замість визначеної позивачем митної вартості 4,01 доларів США за 1 кг (з урахуванням митної вартості 69 538,83 доларів США (графа 28 рішення) за 17 360 кг (69 538,83 / 17 360 = 4,0050, а з урахуванням округлення 4,01)). У графі 33 цього рішення зазначено обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості, а саме: "Документи, подані згідно ч.2 та ч.3 ст. 53 МКУ містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товарів. Зокрема:

- МД країни відправлення оформлена раніше, ніж виписаний рахунок-фактура

- в страховому полісі вартість зазначена вища, ніж заявлена у поданих до митного оформлення документах;

- окремі документи не містять підписів, передбачених формою даних документів;

- вартість послуг з доставки в рахунку на перевезення не відповідає вартості в заявці;

- подані до митного оформлення документи не містять усіх визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень складових митної вартості, а саме комісійні та брокерська винагорода посередника;

- у митного органу наявні сумніви щодо достовірності включення складових митної вартості товарів, транспортування, оскільки транспортні витрати місця відвантаження до кордону України як такі що відповідно до статті 58 МКУ включаються до митної вартості товару, становлять 93,05 грн/км, та від місця перетину митного кордону України, як такі що відповідно до цієї ж статті не мають додаватись, становлять 101,71 грн/км. Таким чином, до митної вартості не включено усі складові митної вартості;

Також митним органом встановлено, що заявлений рівень митної вартості товару (4,00 дол. США/кг.) не відповідає мінімальному рівню митної вартості подібного товару (4,2553 дол. США/кг).

Таким чином, у митного органу є обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів та у відповідності до статті VII ГАТТ, є підстави вважати, що документи подані до митного оформлення не містять достовірної інформації щодо «дійсної вартості» товару, оскільки заявлений рівень митної вартості не підтверджений документально. Відповідно до ч.3 статті 53 МКУ для підтвердження числового значення митної вартості товарів необхідно надати наступні додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації. Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. У відповідь декларантом не надано документів, які усувають вищезазначені розбіжності та підтверджують включення складових митної вартості товарів. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп.2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Джерелом числового значення митної вартості товару №1 є МД від 14.11.2023 №23UA401020061732U8 (4,2553 дол.США/кг).

Митний орган 17.11.2023 прийняв картку відмови № UA400040/2023/000840, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: "Неподання до митного оформлення документів, які підтверджують числове значення складових митної вартості у відповідності до вимог п. 3, 4 ст. 53 МКУ. Винесено Рішення про коригування митної вартості № UA400000/2023/000287/2 від 17.11.2023. Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України в митному оформленні відмовлено. Також роз`яснено, що для забезпечення можливості митного оформлення і випуску "Необхідно задекларувати митну вартість визначену в Рішенні про коригування митної вартості № UA400000/2023/000287/2 від 17.11.2023.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду, зазначивши, що спірні рішення та картка відмови є противоправними актами індивідуальної дії, оскільки прийняті за відсутності підстав для відмови у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою позивачем митною вартістю і для застосування другорядних методів визначення митної вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України. Також вони порушують майнові права позивача у зв`язку з тим, що внаслідок збільшення відповідачем митної вартості товару позивач був вимушений сплатити за митне оформлення товару різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною позивачем, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 - 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частинами 1 - 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має, зокрема, містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Такий висновок суду відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 17.06.2022 у справі № 826/11710/17.

Так, відповідач як обставину прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів визначив те, що митна декларація країни відправлення оформлена раніше, ніж виписаний рахунок-фактура.

В свою чергу, як правильно встановив суд першої інстанції, митна декларація країни відправлення оформлена раніше ніж рахунок фактура (інвойс) чи перевізні документи. Проте, посилаючись на вказану обставину відповідач лише констатує факт відмінності дати у рахунку і перевізних документах від дати у митній декларації країни відправлення, не обґрунтовуючи причини виникнення зауважень у зв`язку з цим і як ця обставина впливає на спроможність перевірки відповідачем заявленої позивачем митної вартості. Ця обставина не впливає на ціну товару чи його митну вартість і не створює перешкод у їх визначені, перевірці. Також ця обставина не порушує вимог ні законодавства України, ні законодавства країни відправлення товару.

Щодо посилання відповідача на те, що в страховому полісі вартість зазначена вища, ніж заявлена у поданих до митного оформлення документах, суд вірно вказав, що у страховому полісі страхова сума зазначена вищою, оскільки відповідно до п.3.5.2. Контракту Товар страхується на 110% його ціни. Саме тому в страховому полісі вказана сума є вищою ніж сума контракту. Отже різниця вартості Товару в Контракт і в страховому полісі зумовлена виконанням продавцем Товару умов Контракту в частині зобов`язань зі страхування Товару. Також суд звертає увагу на те, що витрати продавця Товару на страхування включені до вказаної в Контракті ціни, що підтверджується Калькуляцією від 10.10.2023 року.

Відносно твердження відповідача про те, що окремі документи не містять підписів, передбачених формою даних документів, митний орган не вказує про які саме документи ідеться мова у Рішенні про коригування, що суперечить вимогам п.3 ч.2 ст.55 МК. У відповідача не виникало запитань з приводу цієї обставини на стадії митного оформлення Товару, що підтверджується долученими до позову запитами відповідача. Також, зі змісту Рішення про коригування неможливо встановити, яким чином зазначена обставина в даному випадку унеможливлює перевірку достовірності заявленої позивачем митної вартості Товару.

Відносно доводів митного органу про те, що вартість послуг з доставки в рахунку на перевезення не відповідає вартості в заявці, то відповідач порівнює суми в документах, що були складені різними юридичними особами і за різних обставин. Зазаначений відповідачем рахунок (Рахунок на оплату № 101021 від 07.11.2023 року) складений і наданий позивачу ТОВ «ТЕК «МІТРІДАТ» для проведення оплати наданих за Договором ТЕП послуг, перелік яких описаний у вказаному рахунку. При цьому оплата наданих ТОВ «ТЕК «МІТРІДАТ» послуг здійснюється позивачем саме на підставі рахунку ТОВ «ТЕК «МІТРІДАТ», про що прямо зазначено в пунктах 4.1. і 4.2. Договору ТЕП. Саме відображені в Рахунку на оплату № 101021 від 07.11.2023 року послуги (рядки 1-3 вказаного Рахунку) були використані позивачем для вирахування митної вартості, шляхом додавання вартості таких послуг до ціни Товару, зазначеної в Контракті.

Щодо наданої позивачем заявки, то відповідачу була надана заявка на перевезення вантажу оформлена між ТОВ «ТК «ЄВРОПА» і ФОП ОСОБА_1 відповідно до укладеного між ними договором. Відмінність суми у вказаній заявці між ТОВ «ТК «ЄВРОПА» і ФОП ОСОБА_1 та у виданому ТОВ «ТЕК «МІТРІДАТ» Рахунку не зумовлює конфлікту відображених у них даних при перевірці правильності розрахунку митної вартості. Адже, позивач при розрахунку заявленої митної вартості використовував дані саме з Рахунку і здійснював розрахунки за надані послуги тільки із ТОВ «ТЕК «МІТРІДАТ» відповідно до укладеного між ними Договору ТЕП на підставі наданого останнім рахунку. що ж до наданої позивачем відповідачу заявки, то відповідачу була надана заявка на перевезення вантажу оформлена між ТОВ «ТК «ЄВРОПА» і ФОП ОСОБА_1 відповідно до укладеного між ними договором.

Більше того, посилаючись на відмінність сум у заявці до договору, стороною яких позивач не є, відповідач не пояснює, як і чому вказані обставини унеможливили перевірку відповідності достовірності заявленої позивачем митної вартості Товару за обраним позивачем основним методом.

Щодо посилання на те, що подані до митного оформлення документи не містять усіх визначних частиною 10 статті 58 МК України, числових значень складових митної вартості, а саме комісійні та брокерська винагорода посередника, суд зазначає таке.

Листом від 17.11.2023 NANJING PETERS FARM BIO-TECHNOLOGY CO. LTD. повідомило: "контрактом на поставку товару № PDF02230823143 від 23/08/2023р. з приватним підприємством "ІН ФОРС КЕМІКАЛ" не передбачені жодні платежі третім особам на користь продавця, отже рахунків про здійснення таких платежів ми надати не можемо. Також повідомляємо, що ніяких комісійних чи посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов контракту на поставку товару № PDF02230823143 від 23/08/2023р. ми не сплачуємо".

У частині 10 статті 58 МК України перелічені певні послуги, витрати з оплати яких мають додаватись до митної вартості, але це не зумовлює обов`язковість існування таких витрат у покупця товару, митне оформлення якого здійснюється. Існування таких витрат (надання послуг і їх оплата) у кожному випадку має підтверджуватись документально. У цьому ж випадку існування таких витрат з боку позивача чи продавця товару немає.

Відсутність у NANJING PETERS FARM BIO-TECHNOLOGY CO. LTD. та позивача зазначених витрат зумовлює відсутність відомостей про них, як у ціні товару, так і у заявленій позивачем митній вартості.

Щодо посилання відповідача на те, що до митної вартості не включено усі складові митної вартості оскільки транспортні витрати місця відвантаження до кордону України як такі що відповідно до статті 58 МКУ включаються до митної вартості товару, становлять 93,05 грн/км, та від місця перетину митного кордону України, як такі що відповідно до цієї ж статті не мають додаватись, становлять 101,71 грн/км.

В укладених між позивачем і ТОВ «ТЕК «МІТРІДАТ» Договорі ТЕП і додаткових угодах до нього, а також у наданому ТОВ «ТЕК «МІТРІДАТ» Рахунку відсутній розрахунок наданих послуг за кілометр. Тобто, зазначені цифри, що вирахувані відповідачем, не містять документального підтвердження використаних ним джерел числових значень для розрахунку вказаних показників, які на оцінку суду не можуть свідчити про недостовірність заявленої позивачем митної вартості та її складових.

Вартість транспортування Товару із порту Констанца (Румунія) погоджена між позивачем і ТОВ «ТЕК «МІТРІДАТ» в укладених між ними додаткових угодах до Договору ТЕП, а ціна кожної послуги описана в наданому ТОВ «ТЕК «МІТРІДАТ» Рахунку, згідно з яким позивач оплачує послуги пов`язані з транспортуванням Товару.

З урахуванням факту документального підтвердження позивачем заявленої митної вартості, а також її складових, зауваження відповідача про те, що до митної вартості не включено усі складові митної вартості є нормативно і документально не доведеним, а тому безпідставним.

Щодо посилання відповідача на те, що заявлений рівень митної вартості товару (4,01 дол. США/кг.) не відповідає рівню митної вартості ідентичного товару (4,2553 дол. США/кг), а також використання відповідачем джерелом числового значення для митної вартості товару МД від 14.11.2023 №23UA401020061732U8 (4,2553 дол.США/кг)., то вони є безпідставними з огляду на таке.

У Рішенні про коригування відповідач посилається, що митна вартість визначена ним за ст. 59 МК - за ціною договору щодо ідентичних товарів. Проте, у ч. 1 ст. 59 зазначено, що вартість операцій з ідентичним товаром береться у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МК - за ціною контракту (договору). Однак з урахуванням наведених вище доводів, що підтверджують виконання позивачем вимог ст.53 МК в частині надання пакету документів, необхідного для митного оформлення Товару, у відповідача в силу ч. 3 ст. 57 і ч. 2 ст. 58 МК не було правових підстав застосовувати другорядні методи визначення митної вартості Товару, яка, враховуючи описані вище обставини, в силу вимог частин 1 і 2 ст.57 МК мала визначатись саме за ціною Контракту з урахуванням витрат на транспортування.

У комерційній пропозиції від 09.08.2023 року NANJING PETERS FARM BIO- TECHNOLOGY CO. LTD. запропонувало ціну на Товар, яка в подальшому і була зафіксована в Контракті, пояснюючи це тривалим партнерством, відсутністю заборгованості по розрахункам за поставки попередніх сезонів, відсутністю кредитних умов на дану поставку (100% попередня оплата).

Також у надій Калькуляції від 10.10.2023 року NANJING PETERS FARM BIO CO. LTD. повідомляло представників уповноважених органів України, що комерційною політикою їх підприємства не передбачено складання прайс-листів, а формування ціни на товар відбувається індивідуально, виходячи з багатьох факторів, серед яких є: загальний обсяг і асортимент, вартість сировини на ринку, вартість перевезення товару до порту Констанца, відсутність пікового навантаження на виробництві, що є наслідком правильного планування виробництва товарів.

Тобто, на ціну Товару впливала ціла низка обставин, які і визначали його ціну. Хоча всупереч частин 1 і 2 ст.59 МК відповідач посилається на митну вартість невідомого товару і без врахування цілої низки факторів які впливали на митну вартість Товару.

Положеннями МК України не передбачено можливість відступу від основного методу визначення митної вартості лише за обставин того, що митна вартість імпортованого товару є нижчою за ціни іншого подібного товару.

Наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за іншою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 16.07.2020 у справі №815/6833/17.

Крім цього, Верховний Суд в постанові від 02.07.2020 у справі №804/2061/17 зауважив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі №826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Також, за сталою практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Посилання відповідача на те, що у митного органу є обґрунтовані сумніви що документи подані до митного оформлення не містять достовірної інформації щодо «дійсної вартості» товару, оскільки заявлений рівень митної вартості не підтверджений документально є помилковим.

Таким чином, в оскарженому рішенні відповідач навів формальні причини в обґрунтування неможливості застосування основного методу, і такі загальні посилання на норми МК України зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не є достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення №UA400000/2023/000287/2 від 17.11.2023 про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2023/000840 від 17.11.2023 року є протиправними.

Щодо відшкодування на користь позивача за рахунок відповідача витрат, понесених на правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 15.03.2019 у справі №826/7778/17.

У постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Позивач подав клопотання, в якому просив суд першої інстанції стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 33000,00 грн. В свою чергу, відповідач заперечив та зазначив, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу є не співмірною з складністю справи.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правничої допомоги від 15.11.2023 №ЮО-44000701-У; додаток №14 від 06.05.2024 до зазначеного договору; акт приймання-передачі послуг №6 від 06.05.2024.

Пунктом 5.1 договору визначено, що розмір гонорару, а також умови і порядок його сплати визначається у додатках.

За змістом додатку №14 від 06.05.2024 до вказаного договору гонорар сплачується готівкою або через безготівковий розрахунок протягом 2 робочих днів з дня набрання законної сили рішенням у справі та перерахування клієнту стягнутих судом у справі витрат на правову допомогу.

Відповідно до акту приймання-передачі послуг №6 від 06.05.2024 загальна ціна наданих послуг становить 33000,00 грн та включає таке:

- написання позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у т.ч. ознайомлення з документами, що стосуються предмету спору і долучаються до позову, аналіз законодавства, добірка судової практики) - 20000,00 грн (20 год.);

- ознайомлення з поданим Хмельницькою митницею у справі відзивом №7.26-10/174 від 24.04.2024 на адміністративний позов та додатками до нього (з урахуванням аналізу наведених у відзиві положень законодавства та судової практики) - 4000,00 грн (4 год.);

- написання відповіді від 28.04.2024 на відзив - 5000,00 грн (5 год.);

- ознайомлення з поданим Хмельницькою митницею у справі запереченням від 03.05.2024 - 1000,00 грн (1 год.).

- написання додаткових пояснень від 02.05.2024 на відзив - 3000,00 грн (3 год.);

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Колегія суддів, з урахуванням обставин справи, а саме: виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); кількості учасників у справі; виходячи з фактично витраченого представником позивача часу, погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір вартості наданих послуг, визначених в акті приймання-передачі послуг №6 від 06.05.2024, неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, та, відповідно, вимоги про відшкодування 33000,00 грн як витрат на правничу допомогу - необґрунтованими.

Водночас, колегія суддів підтримує позицію суду, що співмірною та розумною у цій справі загальною компенсацією вартості наданих адвокатом послуг є сума 3000,00 грн.

Також, представник позивача звернувся до апеляційного суду з заявою про відшкодування на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 6000 грн. В свою чергу, відповідач заперечив проти зазначеного відшкодування та просив застосувати критерії реальності та розумності розміру таких витрат.

Розглянувши заяву позивача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі №569/17904/17.

Судом встановлено, що позивачем надано суду такі докази: Договір № ЮО-44000701-У від 15.11.2023 року про надання правничої допомоги і додаток №22 від 02.08.2024 року, а також Акт №14 приймання-передачі послуг від 05.08.2024 року.

Таким чином, згідно вказаних доказів, позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені ним на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат у розрізі їх видів наданих послуг, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави (п. 1); складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 2); представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 6).

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

У контексті викладеного вище, колегія суддів наголошує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у суді апеляційної інстанції, суд повинен врахувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 у справі №280/1765/19.

Врахувавши складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для осіб, які є іншими сторонами у справі, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є необгрунтованими та неспівмірними із складністю цієї справи.

На переконання колегії суддів, позивачем необґрунтовано заявлено до відшкодування витрати по професійній правничій допомозі в розмірі 6000 грн, що мають стягуватися з відповідача за надання послуг на стадії апеляційного супроводження справи, оскільки адвокат, який надавав правничі послуги не змінювався з моменту звернення позивача до суду з даним позовом, позиція сторін йому була відома і не потребувала додаткового чи повторного вивчення. Обставини справи, законодавство, що регулює спірне питання також були відомі.

Наведене свідчить, що підготовка до апеляційного розгляду у даній справі, на стадії апеляційного оскарження не потребувала від адвоката великого обсягу аналітичної роботи.

З даного приводу також варто звернути увагу на позицію Верховного Суду, висловлену у справі №2040/6747/18. Так, Верховним Судом зазначено, що «у будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань у касаційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. В свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання, яким потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця.

Участь одного адвоката при розгляді справи в судах всіх інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення. Таким чином, враховуючи, що правова позиція представника позивача у судах всіх інстанцій не змінювалась, об`єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, який надав правову допомогу позивачу в судах попередніх інстанцій, втретє вивчати додаткові джерела права та судову практику зі спірних питань була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією відповідача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводи, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, - з огляду на що розмір таких витрат також підлягає зменшенню.»

Таким чином враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте на користь позивача, нескладність справи, наявність сталої судової практики, колегія суддів вважає, що сума витрат вказана заявником є завищено, відтак, на засадах співмірності та справедливості на користь позивача підлягає стягненню 1000,00 грн. понесених судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката Хомутова Григорія Володимировича.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.01.2021 у справ №280/2635/20.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з Чернівецької митниці відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці на користь Приватного підприємства "ІН ФОРС КЕМІКАЛ" понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.