Ухвала

від 01.10.2024 по справі 619/5554/14

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 619/5554/14 Номер провадження 11-кп/814/478/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_2 , суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,з секретарем з участю прокурора потерпілого захисників обвинуваченого ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12014220000000963 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 01 вересня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_10 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженець с.Зеленівка Приморськогорайону Запорізькоїобласті,мешканець АДРЕСА_1 ,зареєстрований у АДРЕСА_2 , громадянин України, з вищою освітою, одружений, маючий двох неповнолітніх дітей, фізична особа підприємець, несудимий,

визнаний винуватим та засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_10 :

- на користь цивільного позивача ОСОБА_11 майнову шкоду в сумі 83869,98 грн;

- на користь потерпілого ОСОБА_12 моральну шкоду в розмірі 10000 грн;

- на користь потерпілого ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 300000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2018 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 задоволено, вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 01 вересня 2017 року скасовано, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_10 закрито у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

31 січня 2019 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду задовольнила касаційну скаргу прокурора та частково касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_13 , скасувала ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2018 року щодо ОСОБА_10 та призначила новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

Згідно з вироком, ОСОБА_10 визнаний винуватим у тому, що він 18 квітня 2014 року близько 14 години, керуючи технічно справним мотоциклом «БМВ», днз НОМЕР_1 , рухаючись по автошляху «Київ-Харків-Довжанський» на території Дергачівського району Харківської області зі сторони смт. Пісочин в напрямку м. Харкова, в районі 477 км+950 м, в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, з моменту виникнення небезпеки для руху у вигляді автомобіля «ЗАЗ», днз НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_14 , який виїжджав з АЗС «Маршал» справа наліво по напрямку його руху, не прийняв своєчасних заходів до зменшення швидкості аж до зупинки мотоциклу та допустив з ним зіткнення з послідуючим зіткненням з автомобілем «Mitsubishi_Outlander», днз НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_12 , який рухався в зустрічному йому напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ЗАЗ» ОСОБА_15 отримала тілесні ушкодження, від яких 20 квітня 2014 року померла у лікарні. Причиною смерті ОСОБА_15 стала поєднана тупа травма тіла, що ускладнилася в своїй течії декомпресованим незворотнім травматичним шоком.

В апеляційній скарзі з доповненнями захисник ОСОБА_8 просить скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_10 у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

При цьому звертає увагу, що аварійну ситуацію створив водій автомобіля «ЗАЗ» ОСОБА_14 , який виїхав з прилеглої території на смугу руху підзахисного та перетинав дорогу справа наліво по напрямку руху мотоцикла.

Вказує, що ОСОБА_14 вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 07 травня 2015 року визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а ОСОБА_10 є потерпілим у даному провадженні.

Звертає увагу, що згідно з висновком судової автотехнічної експертизи №893/14 від 25 вересня 2014 року ОСОБА_10 не мав технічної можливості зупинити мотоцикл до місця зіткнення з автомобілем «ЗАЗ» і в його діях не вбачається порушення Правил дорожнього руху України, які б знаходились в причинному зв`язку з наслідками даної пригоди.

Вважає, що місцевий суд безпідставно визнав недопустимим доказом наданий стороною захисту відеозапис камери зовнішнього спостереження АЗС «Маршал», яка розташована на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Стверджує про недопустимість як доказів протоколу слідчого експерименту з участю свідка та потерпілого від 02 вересня 2014 року, а також висновку автотехнічної експертизи №893/14 (по одному із варіантів).

Вказує про відсутність повноважень у прокурора ОСОБА_16 , який приймав участь у розгляді кримінального провадження.

Стверджує про відсутність підстав для задоволення цивільних позовів про відшкодування майнової та моральної шкоди

В запереченнях на апеляційну скаргу захисника потерпілий ОСОБА_12 просить залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

В засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_10 , після з`ясування його думки щодо застосування строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, клопотав про скасування вироку та закриття провадження на підставі ст.49 КК України.

Заслухавши пояснення захисників, які підтримали позицію підзахисного про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності, думку прокурора про необхідність скасування вироку суду та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, міркування потерпілого, який заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи клопотання, колегія суддів приходить до такого.

З аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, слідує, що строк давності це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Вказаною нормою встановлено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами ст.12 КК України, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.

Відповідно до приписів п.1 ч.2 ст.284, ч.3 ст.285, ч.4 ст.286, ч.3 ст.288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.

Згідно з вимогами ст.417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_10 засуджений за вчинення 18 квітня 2014 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Обвинувачений надав апеляційному суду згоду на звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, яку підтримали його захисники.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, згідно зі ст.12 цього Кодексу (як у редакції Закону від 15 листопада 2011 року №4025-VI, яка діяла на час його вчинення, так і відповідно до чинної редакції Закону) віднесено до тяжких злочинів, за який передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.

Згідно з п.4 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло 10 років - у разі вчинення тяжкого злочину.

На час розгляду 01 жовтня 2024 року кримінального провадження апеляційним судом зазначені строки давності притягнення ОСОБА_10 до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме 10 років, минули, що ніким із учасників провадження не оспорюється.

При цьому в матеріалах провадження відсутні дані про переривання чи зупинення цього строку.

Враховуючи наявність згоди обвинуваченого, звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій.

Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України).

Наведена правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №203/241/17.

Таким чином, вирок суду підлягає до скасування, а кримінальне провадження до закриття на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України зі звільненням ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, на підставі п.4 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Враховуючи наведені підстави скасування вироку та закриття кримінального провадження колегія суддів не перевіряє доводи апеляційної скарги захисника.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що з огляду на приписи ст.129 КПК України, суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Тому, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті.

Отже, клопотання обвинуваченого підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 284, 404, 405, 407, 417, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 задовольнити.

Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 01 вересня 2017 року щодо ОСОБА_10 скасувати, звільнивши його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, на підставі ст.49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження №12014220000000963 закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції безпосередньо до суду касаційної інстанції.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4