Рішення

від 03.10.2024 по справі 607/7456/24

ПІДВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/7456/24

Провадження № 2-о/604/37/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянка В.М.

присяжних: Друзяка Л.С., Кіляровська Н.М.,

за участю секретаря Феньо О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа відділ соціального захісту населення, сім`ї, молоді та спорту Підволочиської селищної ради, про визнання особи недієздатною та встановлення опіки, -

В С Т А Н О В И В:

2 квітня 2024 року до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 недієздатнимта встановленнянад нимопіки.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільськоїобласті від 04 квітня 2024 року цивільну справу передано на розгляд Підволочиського районного суду Тернопільської області за підсудністю.

Ухвалою судді від 09 травня 2024 року відкрито провадження у справі.

4 червня 2024 року у справі призначено судово-психіатричну експертизу, на час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Ухвалою судді від 5 вересня 2024 року провадження поновлено.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник адвокат Сагайдак В.В. заяву підтримали з мотивів, наведених у ній та просили задовольнити не зважаючи на висновок експерта.

Представник відділу соціального захисту населення, сім`ї молоді та спорту Підволочиської селищної ради Руда І.С. пояснила, що дана сім`я перебувала на обліку, як така, що опинилася у складних життєвих обставинах; ОСОБА_2 потребував сторонньої допомоги, проживав разом із сестрою ОСОБА_1 .

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив наступне.

Заявниця ОСОБА_1 має рідного брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов проживання, складеним комісією Клебанівського старостинського округу Підволочиської селищної ради 14.08.2024, ОСОБА_2 до призову на військову службу проживав у житловому будинку в АДРЕСА_1 разом із: ОСОБА_1 - сестра, ОСОБА_3 - племінник, ОСОБА_4 - племінниця, ОСОБА_5 - племінниця, ОСОБА_6 - племінник, ОСОБА_7 - племінник, ОСОБА_8 - племінниця.

Згідно з довідкою №68 Підволочиської поліклініки ОСОБА_2 знаходиться на диспансерному обліку в психіатричному кабінеті з 21.10.2009.

Статтею 30 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України (далі ЦПК України).

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Упостанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі N 6-384цс16викладено правову позицію про те, що за положеннями частини першоїстатті 39 ЦК Українифізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщовонавнаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов`язаний визнати фізичну особу недієздатною.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» від 28 березня 1972 року роз`яснено, що даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров`я, виписка з історії хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами.

Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов`язаних зі станом її психічного здоров`я (частина першастатті 7 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

Суд звертає увагу, що дієздатність - це категорія цивільного та цивільно-процесуального права. Набуття дієздатності, обмеження дієздатності та визнання особи недієздатною встановлюються зазначеними галузями права та відбувається за рішенням суду. Обмеження дієздатності та визнання особи недієздатною обмежує здатність фізичної особи самостійно вступати в правовідносини, та після визнання такого факту особі призначається опікун чи піклувальник.

Таким чином, недієздатність - втрата здатності здійснювати особою цивільні права та обов`язки внаслідок тяжкого порушення психічного стану. Критерії недієздатності психічно хворих визначені вЦивільному кодексі України. Стан недієздатності характерний тільки для фізичних осіб та встановлюється в судовому порядку після обов`язкового проведення судово-психіатричної експертизи.

Визнання особи недієздатною - це не тільки визначення стану здоров`я, але й складне юридичне поняття, яке містить в собі два критерії: медичний та юридичний (психологічний).

Під медичним критерієм слід розуміти "хронічний, стійкий психічний розлад". Другий, юридичний (психологічний) критерій, вказує на нездатність особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Але чіткого категоричного розмежування юридичного (психологічного) та медичного критеріїв існувати не може.

Вказані критерії одночасно несуть як медичний, так і юридичний характер. Юридичний критерій недієздатності має, перш за все, психологічну природу. Він свідчить про тяжкість психічного захворювання, ступінь розладів у інтелектуально-мнестичної та емоційно-вольової сферах психічної діяльності. Не кожний психічний розлад призводить до нездатності особи приймати участь у цивільних відносинах, а тільки такий його ступінь (глибина), який суттєво впливає на волю, пам`ять та інтелект хворого, що позбавляє особу можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Таким чином, для визнання особи недієздатною встановити, у передбаченому порядку, тільки наявність психічного захворювання недостатньо. Суттєве значення має встановлення наслідків, які настали в результаті захворювання у вигляді глибини ураження інтелектуально - мнестичної та емоційно-вольової сфери. Таким чином, межа між дієздатністю та недієздатністю психічно хворого встановлюється відповідно до юридичного (психологічного) критерію - здатності особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, визначення якого віднесено до компетенції судово-психіатричних експертів.

Суттєве ураження інтелектуально - мнестичної та емоційно-вольової сфери психічної діяльності, яке проявляється у неможливості особи усвідомлювати значення своїх дії та (або) керувати ними, може потягнути за собою важливі наслідки правового характеру у вигляді визнання громадянина недієздатним.

Відповідно до ч. 1 ст. 298 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з`ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.

Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу»визначає презумпцію психічного здоров`я.

Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №567 від 01.08.2024 ОСОБА_2 страждає аномалією інтелектуального розвитку у вигляді легкої розумової відсталості, що не досягає степені психозу чи вираженого недоумства, тому він може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Зазначений висновок експерта не викликає сумніву щодо його правильності.

Виходячи з вищенаведеного, матеріали справи не дають жодних підстав для встановлення тієї обставини, що ОСОБА_2 хворіє на психічну хворобу і внаслідок цього він не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними, що є підставою для визнання особи недієздатною.

Наявний у ОСОБА_2 розлад (легка розумова відсталість) не впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тобто немає абсолютної неспроможності.

За встановлених обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява про визнання особи недієздатною задоволенню не підлягає.

При ухвалені судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом (ч. 7 ст. 294 ЦПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 264-265, 293-294, 295-300, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною та встановлення опіки відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 07.10.2024.

Суддя В. М. Сіянко

Присяжні Л. С. Друзяка

Н. М. Кіляровська